23 квітня 2026 рокуСправа №160/2017/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
29.01.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Національної Гвардії України Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідачі), в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 був затриманий ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлений для проходження медичного огляду. Згідно з висновком військово-лікарської комісії від 24.08.2025 року позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення та охорони. В подальшому позивач був направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 . Вважаючи, що відповідачем було порушено процедуру проведення медичного огляду, зокрема не проведено належних досліджень та не враховано попередні висновки спеціалістів щодо стану здоров'я, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 27.02.2026, відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, та витребувано матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення.
16.02.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що позивача було зупинено представниками поліції та здійснено перевірку документів, за результатами перевірки було встановлено наявність порушення мобілізаційного законодавства, у зв'язку з чим добровільно супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 для уточнення персональних даних. Під час перевірки було встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач є військовозобов'язаним, перебуває на загальному обліку в картотеці вільних ресурсів, який підлягає призову на військову службу під час загальної мобілізації. Оформленої відстрочки згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не мав. У зв'язку з чим, останнього було направлено на проходження медичного огляду до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , за результатом якого 24.08.2025 року позивача на підставі статей 36в, 53б графи ІІ розкладу хвороб визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення. Станом на 16.02.2026 року позивач не звертався з заявою чи скаргою щодо оскарження рішення ВЛК №2025-0824-1220-4886-0 від 24.08.2025 року.
16.02.2026 від Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що 24 серпня 2025 Позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.08.2025 №278 було зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, та вважається що приступив до виконання службових обов'язків на посаді кулеметника 3-го кулеметного відділення 4-го кулеметного взводу кулеметної роти. Підставою проходження Позивачем військової служби є комплектування військової частини під час оголошення мобілізації згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022. Представник зауважує, що позивач до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з рапортом на звільнення із вказанням однієї з перелічених вище обставин не звертався, а також з матеріалів особової справи позивача не вбачається підстав для його звільнення з військової служби. Станом на дату подання відзиву на позовну заяву рішення ВЛК №2025-0824- 1220-4886-0 від 24.08.2025 року про визнання позивача придатним до військової служби є діючим не оскарженим та не скасованим. Також зазначає, що позивач після зарахування в списки частини та на всі види забезпечення 05 вересня 2025 року самовільно залишив частину, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 06.09.2025 №295 та іншими матеріалами справи.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що солдат запасу ОСОБА_1 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_6 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 24.08.2025 № 2025-0824-1220-4886-0 солдат запасу ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 24.08.2025, за результатом якого встановлено діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):
«К26 Виразка дванадцятипалої кишки
Опис діагнозу: Виразкова хвороба ДПК. СПО у вигляді антрум-резекції за Більрот 2 (2008 р.)
Н90.3 Нейросенсорна втрата слуху, двостороння
Опис діагнозу: Двобічна нейросенсорна приглухуватість: лівого вуха V ст, правого вуха II - III ст.»
На підставі статті 36в, 536 графи II розкладу хвороб, графи ТДВ, ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 24.08.2025 №М/622 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) від 24.08.2025 №278 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення солдат запасу ОСОБА_1 .
Вважаючи, такі дії відповідачів протиправними, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначав Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції 30.06.2023).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).
Процедуру проведення військово-лікарської експертизи, станом на момент виникнення спірних правовідносин визначало Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 за № 1109/15800, редакції від 28.05.2023 (далі - Положення 402).
За приписами п.1.1 гл.1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України) (п. 1.2 гл. 1 р.І Положення № 402).
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 установлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 врегульоване питання діяльності Центральної військово-лікарської комісії, за пп. 2.3.1 якого ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Відповідно до пп. 2.3.4 розділу І Положення №402 ЦВЛК має, зокрема, право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
За положеннями пп. 2.3.5 розділу І Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Пункт 2.4 розділу І Положення №402 визначає питання діяльності ВЛК регіону, відповідно до пп. 2.4.3 якого за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.
За приписами пп. 2.4.4 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема: організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності;
контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров'я та фізичного розвитку; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи;
Підпунктом 2.4.5 розділу І Положення №402 установлено, що ВЛК регіону має, зокрема, право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз'яснення з питань військово-лікарської експертизи; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (пп. 2.4.6 розділу І Положення №402).
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пп. 2.4.10 розділу І Положення №402).
Згідно з підпунктом 2.5.1 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Відповідно до підпункту 2.5.3 розділу І цього Положення до складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).
Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК (підпункт 2.5.4 розділу І Положення №402).
Підпунктом 2.8.1 розділу І Положення №402 передбачено, що ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення (підпункт 2.8.2 розділу І Положення №402)
Відповідно до пп. 2.8.3 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону
На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до п. 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян (підпункт розділу І 2.8.4 Положення №402).
У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до п. 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК (пп. 2.8.5 розділу І Положення №402).
Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК регулюється главою 3 розділу І Положення № 402.
Вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року №735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за №94/29962 (пункт 3.1).
Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян» (пункт 3.2).
Згідно з пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення.
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.
Відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України Про звернення громадян.
У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.
У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз'яснення, оформлене листом.
Отже, для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення №402, з метою визначення придатності за станом здоров'я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Відповідно до Положенням № 402 ВЛК ТЦК та СП не наділені повноваженнями змінювати своє рішенні.
Проте, як визначено у пп. 2.4.6 п. 2.4 розділу І Положення №402, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Згідно Положення №402 у разі незгоди із рішеннями ВЛК ТЦК та СП як позаштатних ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.
Судом установлено, що позивачем не оскаржено рішення позаштатної ВЛК (ВЛК ТЦК та СП) до регіональної ВЛК, як й не оскаржено рішення до ЦВЛК, доказів протилежного позивачем не надано.
Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2025 року у справі №600/3273/22-а сформулював правову позицію, за якою перевірка рішення госпітальної (гарнізонної) ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв'язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.
Враховуючи наведений висновок Верховного Суду суд зазначає, що перевірка рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військовозобов'язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.
Таким чином, дискреційні повноваження ВЛК щодо визначення придатності особи до служби у відповідних підрозділах не можуть бути підмінені судовим рішенням, а спірні питання щодо діагнозів мають вирішуватися в порядку підпорядкованості у ВЛК вищого рівня.
Щодо позовних вимог в частині оскарження наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу та наказів по стройовій частині щодо зарахування останнього до списків особового складу військової частини, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За приписами частини шостої статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).
Відповідно до статей 20, 22 Закону №2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).
Так, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII), який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За приписами частини другої ст. 4, 8 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався та діє і дотепер.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до пункту 1 Положення "Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно абз. 2, 3 п.1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону №3543-XII.
Згідно приписів частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані, серед іншого, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 56 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, згідно п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Судом не встановлено обставин, що свідчили б про наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, обґрунтовуючи правомірність призову, ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач перебував у статусі військовозобов'язаного та не мав оформленої відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочки. Крім того, на момент видання наказу про призов від 24.08.2025 №М/622 позивач пройшов медичний огляд, за результатами якого був визнаний придатним до служби у частинах забезпечення та ТЦК.
Суд зазначає, що встановлення ступеня придатності до військової служби є виключною компетенцією військово-лікарської комісії. Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 було враховано стан здоров'я позивача, про що свідчить детальний опис діагнозів у довідці №2025-0824-1220-4886-0 (виразкова хвороба ДПК та двобічна нейросенсорна приглухуватість). На підставі статей 36в та 53б Розкладу хвороб позивачу було встановлено категорію придатності до служби у військових частинах забезпечення, що спростовує твердження позивача про ігнорування його захворювань.
При цьому суд наголошує, що станом на день розгляду справи рішення ВЛК від 24.08.2025 позивачем у встановленому законом порядку (до ВЛК вищого рівня або в судовому порядку) не оскаржувалось, є чинним та обов'язковим до виконання. Оскільки на момент призову позивач вважався придатним до служби та не мав документально підтверджених підстав для відстрочки, у ІНФОРМАЦІЯ_2 були відсутні правові перешкоди для його призову на військову службу.
Щодо вимог про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.08.2025 №278 про зарахування до списків особового складу, суд зауважує, що позивач набув статусу військовослужбовця. Згідно з матеріалами справи, позивач не звертався до командира частини з рапортом про звільнення за станом здоров'я чи за сімейними обставинами, передбаченими ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанови від 22.05.2023 у справі №260/1851/22, від 11.04.2024 у справі №520/7954/22), право на звільнення або відстрочку має бути реалізоване шляхом вчинення активних дій та оформлене у відповідний спосіб. Наявність у особи певних захворювань без відповідного висновку ВЛК про непридатність не звільняє її від обов'язку проходження служби після видання наказу про призов.
Оскільки судом не встановлено порушень процедури призову позивача, а довідка ВЛК від 24.08.2025 є чинною, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів начальника ТЦК та командира військової частини є необґрунтованими. Вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу є похідними від основної вимоги про скасування наказу про призов. Оскільки судом не встановлено підстав для скасування актів індивідуальної дії, що стали наслідком правомірного мобілізаційного процесу, похідні вимоги також не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно частини п'ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець