ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про відмову у забезпечення позову
27 квітня 2026 р.Справа №160/8228/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши у письмовому провадженні заяву представника заявника Боровського Тараса Миколайовича про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу, -
03.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 02.04.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Боровського Тараса Миколайовича до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу, в якій представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 06.04.2026 року з урахуванням уточненої і доповненої позовної заяви просить суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17.03.2026 року №10/26-26;
- визнати незаконною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17.03.2026 року №11/26-26;
- визнати незаконною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17.03.2026 року №12/26-26.
Означені позовні вимог вмотивовані тим, що усі три постанови винесені за результатом розгляду справи про виявлені порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 06.03.2026 року №03/26-26 та акту перевірки стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних коригувальних заходів продукції від 06.03.2026 №3/26-26. У всіх трьох постановах зазначено, що ФОП ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2 частини 4 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме суб'єкт господарювання не виконав рішення про вжиття обмежувальних корегувальних заходів ввівши в обіг продукцію що не відповідає встановленим вимогам (дитячу утримуючу систему) дитяче автокрісло, зазначене за відповідним порядковим номером додатку 1 до акту перевірки характеристик продукції від 21.01.2026 року №02/26-26. Постанови відрізняються лише назвами дитячих автокрісел: в постанові №10/26-26 йдеться про автокрісло TM Combi Neseruturn 13954, зазначене за порядковим номером 1 додатку 1 в постанові №11/26-26 йдеться про автокрісло TM Combi Joykids mover 117821, зазначене за порядковим номером 2 додатку 1 в постанові №10/26-26 йдеться про автокрісло TM Combi The S Isofix 118822, зазначене за порядковим номером 3 додатку 1. Копії даних постанов отримані ОСОБА_1 20.03.2026 року, шляхом самостійного знаходження їх в поштовому конверті у поштовій скриньці. До даних постанов у конверті не додано жодних інших матеріалів справи, перевірок, протоколів, доказів, які б могли підтвердити факт вчинення нею зазначених у постановах порушень. ФОП ОСОБА_1 провадить підприємницьку діяльність. Продає здебільшого нижню білизну для вагітних, засоби гігієни та дитячі іграшки. Однак ФОП ОСОБА_1 не продає дитячі автокрісла. Очевидно, що адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу щодо неї були застосовані помилково. Давайте розбиратись як це могло статись. З метою розміщення та демонстрації товарів ФОП ОСОБА_1 орендує 20 квадратних метрів приміщення на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 . Загалом це велике приміщення близько 120 квадратних метрів, в якому різні продавці продають різні дитячі товари. Окрім ФОП ОСОБА_1 , в цьому ж приміщення без відділення стінами та/або дверями працюють інші продавці. Деякі з них, можливо, продають або продавали раніше дитячі автокрісла. Однак ФОП ОСОБА_1 автокрісла не закуповує, не завозить в Україну та не продає. Можливо, у цьому ж приміщенні у якогось іншого продавця виявили у продажі автокрісла. Більше того, в оскаржуваних позивачем постановах начальник Управління ОСОБА_3 посилається на якісь результати розгляду справи від 06.03.2026 року №03/26-26 та акти перевірки стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних коригувальних заходів продукції від 06.03.2026 року №3/26-26. До того ж, розгляд якоїсь справи та складення акту перевірки відбулось 06.03.2026 року. В той же час, 04.03.2026 року ОСОБА_1 потягом вирушила убік державного кордону, а 06.03.2026 року перетнула державний України і не могла брати участь у розгляді цієї справи і складанні будь-яких актів перевірки щодо неї. Жодних інших матеріалів справи, окрім цих фінальних постанов, ОСОБА_1 не отримувала. Тому зрозуміти якими доказами аргументують вчинене нею правопорушення неможливо. Таким чином, за відсутності ФОП ОСОБА_1 відбулась якась перевірка, була розглянута якась справа, про яку їй нічого невідомо. В той же час надзвичайно велика сума штрафів - триста шість тисяч гривень, спонукає позивача все ж таки розібратись в ситуації. До ФОП ОСОБА_1 був тричі застосований найбільший розмір штрафу - три рази по сто дві тисячі гривень - це тричі по шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такий розмір застосовується для осіб, які ввели продукцію в обіг або вважаються такими, що ввели продукцію в обіг. ФОП ОСОБА_1 працює на 2 групі спрощеної системи оподаткування сплачує єдиний податок з усього доходу, без вирахування витрат і тому не зобов'язана вести облік своїх витрат на закупівлю товарів. Навіть якби ФОП ОСОБА_1 продавала б якусь небезпечну продукцію то до неї б варто було застосувати штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На ФОП ОСОБА_1 накладено штрафи загальною сумою 306 тисяч гривень які в разі їх несплати будуть подвоєні виконавчою службою та становитимуть 612 тисяч гривень. Враховуючи складну економічну ситуацію в державі, розмір прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати, це надзвичайно значна сума для ФОП ОСОБА_1 .
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Одночасно із поданою до суду позовною заявою представником заявника ОСОБА_2 до суду подано клопотання про забезпечення позову, яке ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року повернуто без розгляду.
14.04.2026 року від представника позивача Боровського Т.М. виконання вимог ухвали суду від 06.04.2026 року до суду надійшла уточнена і доповнена позовна заява з підтвердженням про сплату судового збору.
У встановлений ухвалою суду від 06.04.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
Також, 14.04.2026 року від представника заявника Боровського Т.М. до суду надійшло клопотання про забезпечення позову, за наслідками розгляду якого, ухвалою суду від 16.04.2026 року відмовлено повністю.
23.04.2026 року від представника заявника Боровського Т.М. до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник просить суд:
1. Зупинити дію постанови Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17 березня 2026 року №10/26-26 про застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі 102 000,00 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
2. Зупинити виконавче провадження по виконанню постанови Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17 березня 2026 року №10/26-26 про застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі 102 000,00 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
3. Зупинити дію постанови Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17 березня 2026 року №11/26-26 про застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі 102 000,00 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
4. Зупинити виконавче провадження по виконанню постанови Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17 березня 2026 року №11/26-26 про застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі 102 000,00 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
5. Зупинити дію постанови Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17 березня 2026 року №12/26-26 про застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі 102 000,00 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
6. Зупинити виконавче провадження по виконанню постанови Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 17 березня 2026 року №12/26-26 про застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі 102 000,00 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Аргументи даної заяви зводяться до того, що оскарження постанови в судовому порядку не зупиняє її дії. Оскільки постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є виконавчим документом і була пред'явлена до виконання, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі. Зокрема, законність постанов оскаржується, але на рахунки та майно позивача вже накладено арешт та стягнуто виконавчий збір. Також, на думку позивача, невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову. Так, через додаток «ДІЯ» ОСОБА_1 стало відомо, що відповідач вже подав заяви про відкриття виконавчих проваджень для примусового стягнення коштів з позивача до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України по всім трьом оскаржуваним постановам. На виконання постанови №10/26-26 від 17 березня 2026 року відкрито виконавче провадження №80810177 від 20.04.2026 року. В межах цього провадження вже накладено арешт на кошти ОСОБА_1 , прийнято постанову про розшук її майна та прийнято рішення про стягнення виконавчого збору. На виконання Постанови №11/26-26 від 17 березня 2026 року відкрито виконавче провадження № 80810257 від 22.04.2026 року. В межах цього провадження вже накладено арешт на кошти ОСОБА_1 та прийнято рішення про стягнення виконавчого збору. На виконання постанови №12/26-26 від 17 березня 2026 року відкрито виконавче провадження № 80810354 від 20.04.2026 року. В межах цього провадження вже накладено арешт на кошти та майно ОСОБА_1 та прийнято рішення про стягнення виконавчого збору. На переконання представника заявника, існують доводи позивача про те, що примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили грошові кошти вже будуть стягнені з позивача, а їх повернення потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову. Також, на думку позивача, ненадання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, призведе до негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Позивач переконаний, що в спірних правовідносинах вжиття заходів забезпечення позову не повинно ставитися в залежність від наявності винесеної державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки б в такому випадку інститут забезпечення позову не виправдав би тих цілей, задля яких його було впроваджено. Отже, позивач дійшов висновку про те, що стягнення в примусовому порядку адміністративно-господарського штрафу відповідно до постанов, правомірність винесення яких оскаржується у судовому порядку, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення адміністративного позову, тому вважає за доцільне зупинити дію постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.03.2026 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 року, зазначена вище заява про забезпечення позову була розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Оскільки в період з 20.04.2026 року по 24.04.2026 року суддя Прудник С.В. перебував на лікарняному, датою прийняття вказаної ухвали суду є його перший робочий день 27.04.2026 року.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вважає за необхідне здійснювати повідомлення учасників справи, та виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Отже, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керується таким.
Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта.
Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Крім того, суд зауважує, що сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Аргументація заяви про забезпечення позову не повинна ґрунтуватися на припущеннях позивача та повинна підтверджуватись належними та допустимими доказами.
Суд зауважує, що підставою для подання вказаної заяви є те, що з позивача будуть стягнуть кошти на підставі постанов, із якими він не погоджується.
Судом враховано, що оскаржувані постанова є самостійним виконавчим документом і пред'явлена до виконання органам державної виконавчої служби в будь-який час в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Водночас, при вирішенні заяв про забезпечення позову суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, тощо. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
З досліджених матеріалів виконавчого провадження, зокрема постанов про арешт коштів боржника, суд з'ясував, що у межах відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання оскаржуваних у цій справі постанов про накладення штрафу накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 337 703,43 грн.
Між тим, представником не додано жодних доказів обмеження наявних на рахунках позивача коштів виключно цієї сумою, як і не стверджено про те, що у розпорядженні позивача відсутні кошти понад суму, на яку накладено арешт за постановою державного виконавця. Так, не додано жодних документів, які б містили відомості щодо поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.
Тобто матеріали заяви не містять посилань на те, що такі дії державного виконавця унеможливлюють підприємницьку діяльність позивача.
Більше того, суд звертає увагу, що питання повернення коштів регулюється Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Згідно даного порядку, у разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України "Про виконавче провадження", такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.
Таким чином, дослідивши мотиви поданої заяви, суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник