23 квітня 2026 року Справа № 160/17328/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кучугурної Н.В.
секретаря судового засідання Кропової К.В.
за участю:
від позивача: Тубольцева О.В., адвокат;
від відповідача: Маланія М.М., представник, Марко В.О., представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ від 31.10.2024 №275-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219)» (з урахуванням змін, внесених наказом від 27.11.2024 №303-п «Про внесення змін до наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 31.10.2024 №275-п»);
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №71/32-00- 07-04-19 від 24.02.2025 та №72/32-00-07-04-19 від 24.02.2025.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом на підставі наказу від 31.10.2024 №275-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219)» (з урахуванням змін, внесених наказом від 27.11.2024 №303-п «Про внесення змін до наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 31.10.2024 №275-п») була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої був складений акт і винесені наведені вище податкові повідомлення-рішення. Позивач у позовній заяві вказує на незаконність призначення податкової перевірки, а також вважає протиправними і такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення.
Так, позивач зазначає, що при призначенні та проведенні перевірки СМУ ДПС були допущені процедурні порушення, які дають підстави вважати таку перевірку незаконною, зокрема: призначення перевірки вчинено без урахування вимог наказів ДПС України, якими затверджені Методики проведення перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та сплати податку на додану вартість; залишені без урахування наявні у контролюючого органу неодноразово надані вичерпні пояснення ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» на запити щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами-постачальниками, якими Підприємство усунуло всі сумніви щодо наявності будь-яких порушень чинного законодавства при вчинені господарських операцій, що унеможливлює призначення перевірки на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ.
Також позивач указує, що висновки акту обґрунтовані: 1) нереальністю господарських операцій ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» з ТОВ «Плодовоовочевий комбінат №21», ТОВ «Амбросія» та ТОВ «Акцент-Плюс» внаслідок обриву ланцюга постачання та неможливості встановити походження товару і фактичного його виробника, відсутності у контрагентів достатньої кількості технічних / трудових ресурсів та основних засобів, недостовірності даних первинних документів, що не дозволяє формувати дані податкового обліку. (примітка: обґрунтування нереальності господарських операцій по усім контрагентам є однаковим і жодним чином не враховує особливості та кількість товару, який поставлявся.) 2) встановленням факту отримання від «невстановлених осіб» та реалізації Підприємством товарів, які за номенклатурою, кількістю та вартістю повністю співпадають з товарами, які були предметом поставки по договорам, укладеним з ТОВ «Плодово-овочевий комбінат №21», ТОВ «Амбросія» та ТОВ «Акцент-Плюс»; 3) відсутністю в укладених ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» договорах розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети та їх спрямованістю виключно на зменшення бази оподаткування з ПДВ та податку на прибуток; 4) доведенням в ході перевірки наміру суб'єкта господарювання на ухилення від сплати податків виключно шляхом отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету.
Поряд із цим, позивач наголошує, що реальність господарських операцій між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та його контрагентами цілком підтверджена безпосередньо Актом перевірки, де: підтверджена наявність у Підприємства повного комплекту первинних документів, якими мають оформлюватися під час здійснення операцій з постачання товарів; відсутні жодні зауваження щодо невідповідності первинних документів вимогам законодавства або наявністю в них помилок або неточностей; зазначено про наявність у Підприємства додаткових документів, які підтверджують факт поставки товарів, обумовлених укладеними договорами; відсутні будь-які претензії щодо контрагентів нашого Підприємства в період вчинення господарської операції. Тобто, твердження про нереальність господарських операцій спростовується безпосередньо Актом перевірки.
Крім того, позивач вважає, що не коригуючи витрати та дохід по господарським операціям з ТОВ «Плодово-овочевий комбінат 21», ТОВ «Амбросія» та ТОВ «Акцент-Плюс», а додатково нараховуючи тотожну суму доходу від реалізації товарів, ніби отриманих від невстановлених осіб, перевіряючими допущено подвійне оподаткування одних і тих самих господарських операцій, що прямо суперечить принципам та вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 17 Господарського кодексу України.
Також позивач повідомляє, що визначення «розумна економічна причина (ділова мета)» має застосовуватися виключно під час застосування правил трансфертного ціноутворення, а не для обґрунтування нереальності господарських операцій між резидентами. Тому твердження про відсутність в договорах ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» з його контрагентами розумної, економічно обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової мети є таким, що не відповідає дійсності та спростовується безпосередньо Актом перевірки.
Вказує позивач і на те, що відсутні підстави для застосування підвищеного розміру штрафної санкції згідно з п.123.1 ст.123 ПКУ.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/17328/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 17.06.2025 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження суддею Кучугурною Н.В. одноособово; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Східним МУ ДПС по роботі з великими платниками податків було направлено на адресу ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» запити про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень). Платником не надано в повному обсязі пояснення та їх документальні підтвердження на запит контролюючого органу. З урахуванням викладеного Східним МУ ДПС було правомірно прийнято Наказ від 31.10.2024 №275-п про призначення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) з питання дотримання вимог податкового законодавства України при декларуванні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками наведеними в таблиці 1 та правомірності їх відображення в податковій звітності з ПДВ та податку на прибуток підприємств в періоді здійснення таких операцій та/або в наступних податкових періодах (з урахуванням статті 102 Податкового кодексу).
Крім цього, враховуючи, отриману податкову інформацію, яка відповідно до п.п. 83.1.2 п. 83.1 ст.83 Податкового кодексу є однією з підстав для здійснення висновків під час проведення перевірок та встановлену невідповідність документів наданих в ході проведення поточної перевірки, дає змогу стверджувати щодо вчинення нереальної господарської операції із контрагентами (ТОВ «Плодово-овочевий комбінат 21», ТОВ «Амбросія» та ТОВ «Акцент-Плюс») та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Фактично ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) і складено первинні документи, якими оформлено задекларовані господарські операції, всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. Такі паперові носії інформації не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. Виходячи з вищевикладеного, та в зв'язку з тим, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» факт отримання товару не заперечується, перевіркою встановлено, що зазначений товар було фактично отримано від невстановлених осіб.
Вказані дії умисні, за сукупністю обставин, оскільки саме цією юридичною особою були створені умови заниження бази оподаткування ПДВ, через використання схеми ухилення від сплати податків, шляхом оплати товару (робіт/послуг), у тому числі ПДВ, невідомого походження. Вина ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» полягає у тому, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» могло дотриматися правил і норм визначених Кодексом, однак вказаного не здійснило та не виконало свого податкового обов'язку, за сукупністю обставин платник податків віднісся без належної обачності до вибору контрагентів, а відтак метою платника було отримання податкової «преференції» (формування непідтвердженого «Фіктивного податкового кредиту»).
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав доводи, наведені в обгрунтування позовних вимог.
21.11.2025 відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого: контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків. Щодо проведення перевірки стосовно взаємовідносин Позивача з визначеним колом контрагентів та з підстав ненадання контролюючому органу пояснень та їх документальних підтверджень на запит контролюючого органу відповідач зауважує, що такі дії контролюючого органу регламентуються Рекомендованим порядком взаємодії підрозділів ДФС з метою оперативного реагування, подолання та контролю податкових ризиків з ПДВ (далі - Порядок), затвердженим наказ ДФС від 28.07.2015 № 543 зі змінами, внесеними наказом ДФС від 02.04.2018 №171. Так, відповідно до змісту розділу 2 «Організація протидії та реагування на факти формування і використання схемного податкового кредиту» даного Порядку, встановлено що Департаментом моніторингу доходів та обліково-звітних систем за участі Департаменту інформаційних технологій контролюючого органу вищого рівня встановлюються схеми ухилення від оподаткування та доводяться засобами телекомунікаційного зв'язку для відпрацювання територіальним органам ДПС. Територіальні органи ДПС проводять контрольно-перевірочну роботу щодо даних, наданих органом ДПС вищого рівня, з метою підтвердження або спростування ризиковості господарських операцій між суб'єктами господарювання та за результатами опрацювання такої інформації та формування висновку щодо ризиковості господарських операцій, інформація про які була доведена контролюючим органом вищого рівня, звертаються до вигодоформуючого суб'єкта даної ризикової операції з запитом про надання інформації, пояснень та їх документальних підтверджень щодо здійснення нереальних (господарських) операцій. Відповідно, даний Порядок встановлює ряд дій, які передують оформленню та направленню контролюючим органом запиту до суб'єкта господарювання про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо реальності господарських операцій. Таким чином відповідно до даного Порядку Східним МУ ДПС по роботі з великими платниками податків було направлено на адресу ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» запити про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень). Позивачем надавалися відповіді на дані запити, про що також ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» зазначено в позовній заяві, однак, варто зауважити, що жодна з відповідей не містила документального підтвердження обґрунтувань, наведених Позивачем. У зв'язку з викладеним, оскільки платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно податкового законодавства, Східним МУ ДПС у відповідності до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено перевірку ТОВ «АТБ-МАРКЕТ». Викладені обставини доводять правомірність дій контролюючого органу під час призначення та проведення перевірки ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з визначеними в акті перевірки контрагентами-постачальниками та правомірності їх відображення в податковій звітності з ПДВ та податку на прибуток підприємств в періоді здійснення таких операцій у визначених періодах.
06.01.2026 відповідач подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи наказу ДФС від 28.07.2015 № 543 зі змінами, внесеними наказом ДФС від 02.04.2018 №171.
07.01.2026 додаткові пояснення до суду надав і позивач. У цих поясненнях позивач зазначає, що враховуючи норми чинного законодавства, усталену судову практику та з метою забезпечення сталої роботи підприємства, він допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, але у справі про скасування податкових повідомлень-рішень наголосив на незаконності призначення податкової перевірки. Крім цього, позивач повідомляє, що надсилання одних і тих самих запитів на адресу ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» по одним і тим самим контрагентам по ідентичним періодам в період з 2019 по 2024 роки абсолютно не відповідає вимогам наказу ДФС України від 28.07.2015 №543 (зі змінами), на який посилається відповідач в якості доказу правомірності вчинений дій для призначення перевірки. Більш того, як вже наголошувалось в судовому засіданні, суперечливим є питання існування двох наказів ДФС України від 28.07.2015 №543 «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ». Відмінність наказів полягає в наступному: 1) один наказ є офіційно оприлюднений та доступний для широкого кола, інший - використовується виключно як внутрішній документ в ДПС України; 2) оприлюднений наказ станом на поточну дату не містить жодних змін, в той, що використовується в ДПС України вносилися зміни; 3) зміст оприлюдненого наказу не відповідає змісту того, що використовується ДПС України. Отже, хоча податкові органи мають значні повноваження щодо контролю та перевірок, вони не можуть діяти довільно або порушувати стабільність та передбачуваність податкових норм. На думку позивача, наявність «дубльованих» наказів в одному органі державної влади порушує принцип правової визначеності, який має на меті забезпечення довіри суспільства до діяльності держави. Крім цього, порядок отримання податкової інформації контролюючими органами визначено ст.73 ПКУ. В період направлення запитів на адресу ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (2019-2024 рр), редакція п.73.3 ст.73 ПКУ, яким встановлені вимоги до оформлення запиту, змінювалась (з 28.04.2023 Законом України від 20.03.2023 №2970-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки» пункти 73.3 і 73.4 викладені в новій редакції). Однак, вимога щодо обов'язкового зазначення в запиті підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує залишалась без змін в обох редакціях. У запитах, які надсилались на адресу позивача в 2019-2021 роках в якості підстави було посилання, що «виявлено недостовірність даних, що містяться в податкових деклараціях». В 2024 році запити обґрунтовувались тим, що «в ході аналізу податкової звітності та даних Єдиного реєстру податкових накладних відсутнє реальне (законне) джерело походження (введення в обіг при первинному продажі) ідентифікованого товару (послуг) (відсутнє дійсне формування цього активу), а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій до ТОВ «АТБ-МАРКЕТ». Проте, в жодному з отриманих запитів не була наведена інформація, яка підтверджує підстави для направлення запиту.
У додаткових поясненнях від 13.03.2026 позивач зазначає, що відповідно до п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових(службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи Пунктом 109.3 ст.109 Податкового кодексу України визначено, що у випадках, визначених, в т.ч. пунктами 123.2-123.5 ст.123 ПКУ необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Умови, за яких особа вважається винною, наведені у ст.112 Податкового кодексу України, та полягають у тому, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В Акті перевірки контролюючим органом значено про те, що вина ТОВ «АТБ-Маркет» полягає у тому, що ТОВ «АТБ-Маркет» могло дотриматися правил і норм визначених Кодексом, однак вказаного не здійснило та не виконало свого податкового обов'язку, за совокупністю обставин платник податків віднісся без належної обачності до вибору контрагентів, а відтак метою платника податків було отримання податкової «преференції» (формування непідтвердженого «Фіктивного податкового кредиту»). Однак, як в Акті перевірки, так і під час розгляду справи в суді, представником відповідача не наведено беззаперечних доказів, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» вчиняло дії, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та вчинені без належної обачності. На підставі вищевикладеного позивач вважає, що: ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» при здійсненні господарської діяльності з метою мінімізації будь-яких ризиків та можливих претензій як з боку контрагентів, так і з боку контролюючих органів, проявляє належну обачність при виборі контрагентів та сумлінно дотримується вимог чинного законодавства при здійсненні господарських операцій; Акт перевірки не містить належних доказів, що приймаючи від контрагентів певні документи для податкового обліку Підприємство діяло нерозумно; ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» не мало підстав для обґрунтованих сумнівів щодо сумлінності його контрагентів; відсутні підстави для застосування підвищеного розміру штрафної санкції згідно з п.123.1 ст.123 ПКУ.
Ухвалою від 17.06.2025 підготовче засідання призначено на 16 липня 2025 року на 14:00 год.
Підготовчі засідання у цій справі були проведені 16.07.2025 і 14.08.2025.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 14.08.2025 суд закрив підготовче провадження і призначив розгляд справи по суті
Розгляд справи по суті відбувся 27.10.2025, 24.11.2025, 26.01.2026, 09.03.2026, 06.04.2026 і 23.04.2026.
07.01.2026, 21.01.2026, 09.02.2026 справа була знята з розгляду через оголошений сигнал повітряної тривоги на території м. Дніпра і Дніпропетровської області.
18.03.2026 розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Кучугурної Н.В. на лікарняному.
У судових засіданнях представник позивача підтримав позовну заяву і наполягав на її задоволенні. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
У судовому засіданні 23.04.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представників учасників справи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31.20.2024 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (відповідач) був виданий наказ №275-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТБ-Маркет» (код ЄДРПОУ 30487219)» (позивач).
Наказ виданий на підставі п.п.20.1.4 пункту 20.1 статті 20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
В наказі вказано: провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АТБ-Маркет», що знаходиться за податковою адресою: пр. Олександра Поля, буд.40, м. Дніпро, 49000 з 09 грудня 2024 року тривалістю 15 робочих днів з питань дотримання вимог податкового законодавства України при декларуванні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками згідно переліку наведеному у Додатку до наказу та правомірності їх відображення в податковій звітності з ПДВ та податку на прибуток підприємств в періоді здійснення таких операцій та/або в наступних податкових періодах (з урахуванням статті 102 Податкового кодексу).
Наказом відповідача від 27.11.2024 №303-п були внесені зміни до вказаного вище наказу №275-п. Цими змінами було вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при декларуванні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками згідно переліку наведеному у Додатку до наказу та правомірності їх відображення в податковій звітності з ПДВ та податку на прибуток підприємств в періоді здійснення таких операцій та/або в наступних податкових періодах (з урахуванням статті 102 Податкового кодексу).
Перевірка позивача була проведена у період із 09.12.2024 по 03.01.2025.
За результатами перевірки 10.01.2025 був складений акт №23/32-00-7-04-14/30487219 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АТБ-Маркет» (код ЄДРПОУ 30487219) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та правомірності їх відображення в податковій звітності з ПДВ та податку на прибуток підприємств в періоді здійснення таких операцій та/або в наступних податкових періодах (з урахуванням статті 102 Податкового кодексу) (далі Акт).
За висновками Акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «АТБ-Маркет»:
п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.5 «в» Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «дохід»; Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 15 «Дохід від договорів з клієнтами», ст.1, 3, 4, 9, 11, 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.1, п.2, п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п.1 розділу І Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 971073 грн (рядок 06 Декларації з податку на прибуток підприємства) (три квартали 2018 року - 552900 грн, півріччя 2019 року - 672317 грн, три квартали 2019 року - 804753 грн, рік 2019 - 971073 грн);
пп. 2А» п.198.1, абз.1-3 п.198.2, абз.1, 2 п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеними контрагентами на суму 899142 грн, в тому числі:
вересень 2018 року -475819 грн, жовтень 2018 року - 36126 грн, травень 2019 року - 110571 грн, вересень 2019 року - 101416 грн, жовтень 2019 року - 21210 грн, грудень 2019 року - 154000 грн.
Вищевикладене призвело до порушення п.200.2 ст.200 розділу У Податкового кодексу України, а саме:
заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у вересні 2018 року на суму 475819 грн;
заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в жовтні 2018 року на суму 36126 грн;
заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в травні 2019 року на суму 110571 грн;
заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у вересні 2019 року на суму 101416 грн;
заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в жовтні 2019 року на суму 21210 грн;
заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в грудні 2019 року на суму 154000 грн.
Позивач із висновками акут не погодився і подав на нього заперечення від 04.02.2025 №М-2025-0691.
За результатами розгляду заперечень відповідач прийняв рішення про те, що висновки Акту перевірки щодо порушень ТОВ «АТБ-Маркет» є правомірними та відповідають нормам діючого податкового законодавства (лист від 17.02.2025 №1880/6/32-00-07-04).
24.02.2025 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
№71/32-00-07-04-19, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1123927,50 грн, з яких, за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 899142,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 224785,50 грн;
№72/32-00-07-04-19, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1213841,25 грн, з яких, за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 971073,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 242768,25 грн.
За результатами розгляду скарги позивача на зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідач прийняв рішення від 06.05.2025 №12912/6/99-00-06-01-01-06 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень.
Позивач не погоджується із цими податковими повідомленнями-рішеннями, тому і звернувся з цим позовом до суду. Також, позивач уважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.10.2024 №275-п з урахуванням внесених до нього змін наказом від 27.11.2024 №303-п.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з пунктом 78.5 статті 75 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Таким чином, обов'язковою передумовою здійснення документальної позапланової виїзної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.
Платник податків зобов'язаний подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження.
У контролюючого органу є право на оцінку пояснень платника податків і їх документальних підтверджень.
Виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
Як установив суд, документальна позапланова виїзна перевірка позивача була проведена, у тому числі на підставі пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, про що вказано у наказі відповідача від 31.10.2024 №275-п.
До матеріалів справи були надані запити Офісу великих платників податків ДПС, адресовані ТОВ «АТБ-Маркет»:
від 10.12.2019 №13158/10/28-10-5008 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинах із ТОВ «БТК», ТОВ «ЮА», ТОВ «Інжинірінг-Сервіс», ТОВ «Шик-Груп», ТОВ «Лотра», ТОВ «Амбросія». Запит направлений у зв'язку із тим, що контролюючим органом виявлено недостовірність даних, що містяться в податкових деклараціях по взаємовідносинах ТОВ «АТБ-Маркет» з указаними контрагентами за вересень 2019 року (або в послідуючих періодах) внаслідок неправомірного формування податкового кредиту та витрат за 3 квартал 2019 року.
На запит позивачем надана відповідь листом від 12.03.2020 №М-2020-1374.
від 06.03.2020 №10007/10/28-10-50-08 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень). Запит направлений у зв'язку із тим, що контролюючим органом виявлено недостовірність даних, що містяться в податкових деклараціях по взаємовідносинах ТОВ «АТБ-Маркет» за грудень 2019 року з ДП «Пілснер Україна», ТОВ «АЛ ТЕРРА», ТОВ «Інжинірінг-Сервіс», ТОВ «ЗОЗ ЮА», ТОВ «Амбросія», ТОВ «Безпека Плюс!», ТОВ Виробництво заморожених продуктів «Еліка», ТОВ «Зовнішторгресурс», внаслідок неправомірного формування податкового кредиту у деклараціях з ПДВ та фінансового результату з податку на прибуток.
На запит позивачем надана відповідь від 14.04.2020 №М-2020-1891.
від 19.10.2021 №5288/6/32-00-04-03-01-10 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень). Запит направлений у зв'язку із тим, що контролюючим органом виявлено недостовірність даних, що містяться в податкових деклараціях ТОВ «АТБ-Маркет» з ПДВ за звітні періоди травень, вересень, грудень 2019 року та червень, листопад, грудень 2020 року та податку на прибуток за відповідний період, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту та витрат. Запит стосувався взаємовідносин із такими контрагентами позивача: ТОВ «Статтрейдкомпанія», ТОВ «Вега-Фрукт», ТОВ «Амбросія», ТОВ «Арома Груп», ТОВ «Акцент -Плюс».
На запит позивачем надана відповідь від 15.11.2021 №М-2021-5011.
від 17.10.2024 №4488/6/32-00-04-03-06 про надання інформації стосовно господарських операцій ТОВ «АТБ-Маркет» із ТОВ «Плодово-овочевий комбінат 21» у вересні 2018 року.
На запит позивачем надана відповідь від 06.11.2024 №М-2024-9391.
від 22.10.2024 №4527/6/32-00-04-03-06 щодо документально оформлених протягом звітних періодів травень 2019 року, грудень 2019 року господарських операцій ТОВ «АТБ-Маркет» з придбання товару (послуг) у таких контрагентів: ТОВ «Амбросія», ТОВ «Акцент-Плюс».
На запит позивачем надана відповідь від 06.11.2024 №М-2024-9392.
Наведене вище свідчить про те, що позивачем у відповідь на запити контролюючого органу надавались відповідні пояснення.
Щодо надання документальних підтверджень, позивач у відповідях на запит указував, що ТОВ «АТБ-Маркет» має розгалуджену мережу торгівельних об'єктів, розташованих по території України. Значна кількість документів зберігається безпосередньо за місцем діяльності торгівельного об'єкту ТОВ «АТБ-Маркет». У зв'язку із зазначеним, у разі виникнення необхідності з'ясування окремих питань більш детально, ТОВ «АТБ-Маркет» будуть надані необхідні документи після отримання останніх з місць їх зберігання.
Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що призначення та проведення перевірки контролюючим органом здійснено з порушенням пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, оскільки на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу позивачем були надані пояснення, проте відповідачем не було надано доказів того, що ним проводилась будь-яка оцінка та аналіз наданих позивачем пояснень, і за їх результатами, контролюючий орган дійшов висновку, що такі пояснення не усувають сумніви щодо можливих порушень допущених товариством.
Крім того, у кожному наступному запиті відповідач не вказував про надання додаткових документів щодо господарських операцій із контрагентами, про які йшла мова у попередніх запитах. Кожен наступний запит стосувався взаємовідносин ТОВ «АТБ-Маркет» із контрагентами, відмінними від тих, які були вказані у попередніх запитах.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
З наведеного вище суд робить висновок про те, що, надсилаючи запити, відповідач діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Під час надання оцінки наведеним вище доводам позивача, суд враховує висновки, яких дійшов Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, від 26 червня 2025 року у справі №440/4268/20.
Щодо суті виявлених за результатами перевірки порушень, суд зазначає, що за висновками, наведеними в акті перевірки, було встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, недостовірності даних відповідних первинних документів по господарським операціям між ТОВ «АТБ-Маркет» і: ТОВ «Плодово-овочевий комбінат 21» у вересні 2018 року; ТОВ «Амбросія» у вересні і грудні 2019 року, ТОВ «Акцент-Плюс» у травні 2019 року.
Таких висновків контролюючий орган дійшов у зв'язку із тим, що як у вказаних контрагентів позивача, так і в їх постачальників, відсутні технічні і трудові ресурси. Також встановлено невідповідність між наданими документами та базами даних АІС «Податковий блок», відсутність джерела походження товару, що дає змогу стверджувати про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні пп.14.1.36 Податкового кодексу України та частин першої і другої ст.3 Господарського кодексу України.
Крім того, в акті зазначено, що в ході перевірки ТОВ «АТБ-Маркет» за період, охоплений перевіркою, оприбутковано за даними бухгалтерського обліку ТМЦ/послуги за угодами з наведеними вище постачальниками, реальність операцій з якими не підтверджена. Як наслідок, ТОВ «АТБ-Маркет» занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в т.ч. три квартали 2018 року, півріччя 2019 року, три квартали 2019 року, 2019 рік) в частині не відображення доходів у фінансовій звітності за рахунок не включення вартості безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей/послуг від невстановленої особи.
Встановлені перевіркою факти підтвердження фізичного переміщення ТМЦ в обсягах, зазначених у документах, заявлених як первинні, та відображення в подальшому ТОВ «АТБ-Маркет» в регістрах бухгалтерського обліку, первинних документах, фінансової та податкової звітності вартісних обсягів готової продукції, не спростовує використання ТМЦ у виробництві, проте вказує на внесення недостовірних даних ТОВ «АТБ-Маркет» до бухгалтерського обліку щодо постачальника ТМЦ (юридичної особи - контрагента). Тобто, ТМЦ отримано ТОВ «АТБ-Маркет» від невстановленої особи.
Поряд із цим, в акті вказано, що до перевірки позивачем були надані документи (видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (ТТН), посвідчення про якість) та договори, укладені із ТОВ «Плодово-овочевий комбінат 21», ТОВ «Амбросія» і ТОВ «Акцент-Плюс».
Під час надання оцінки виявленим за результатами проведеної перевірки порушенням суд враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19.
Так у цій постанові вказано таке.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та / або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Щодо взаємовідносин із ТОВ «Плодово-овочевий комбінат №21» суд установив, що в періоді, який перевірявся, постачання товару (кавуни, картопля, перець, баклажани, капуста) відбувалось за договором №А77268 від 10.04.2018 (з урахуванням додаткових угод та специфікацій).
Поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок продавця на розподільчі центри, що розташовані в Дніпропетровській, Харківській та Київській областях, а вже звідти товар доставлявся в магазини мережі «АТБ» для реалізації кінцевому споживачу.
Фактичне постачання товару підтверджується, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, розрахунковими документами.
Також на підтвердження факту постачання товару на розподільчі центри надавались, зокрема, сертифікати якості на поставлений товар, витяги з спеціального програмного забезпечення «Автовізит» та «Номерок», яке використовується Підприємством для додаткового контролю фактичного постачання товарів, нотаріально завірені пояснення посадових осіб контрагента щодо ланцюгів придбання товарів, які в подальшому були поставлені ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».
Щодо взаємовідносин із ТОВ «Амбросія», суд зазначає, що в періоді, який перевірявся, постачання товару (крупа пшенична) відбувалось за договором №А-77867 від 01.01.2019 (з урахуванням додаткових угод та специфікацій).
Поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок продавця за адресою виробничих потужностей (м. Дніпро, вул. Березинська 66д), де здійснювалося фасування для подальшої реалізації товару кінцевому споживачу.
Фактичне постачання товару підтверджується, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, розрахунковими документами.
Також на підтвердження факту постачання товару на склад Підприємства надавались, зокрема, сертифікати якості на поставлений товар, вибіркові витяги з журналів в'їзду/виїзду та журналу відвідувачів територій фасувального цеху, нотаріально завірені пояснення посадових осіб ТОВ «Амбросія» щодо ланцюгів придбання товару, який в подальшому був поставлений ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».
Щодо взаємовідносин із ОВ «Акцент-Плюс», суд указує, що періоді, який перевірявся, постачання товару (набори шпильок/невидимок, віяла) відбувалось за договором №80972 від 01.01.2019 (з урахуванням додаткових угод та специфікацій).
Поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок продавця на адресу розподільчого центру в Одеській області, а вже звідти товар доставлявся в магазини мережі «АТБ» для реалізації кінцевому споживачу.
Фактичне постачання товару підтверджується, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, розрахунковими документами.
Також на підтвердження факту постачання товару на склад Підприємства надавались, зокрема, сертифікати якості на поставлений товар, витяг з спеціального програмного забезпечення «Автовізит», нотаріально завірені пояснення посадових осіб ТОВ «Акцент-Плюс» щодо ланцюга придбання товару, який в подальшому був поставлений ТОВ «АТБ-маркет».
Всі первинні документи стосовно взаємовідносин із наведеними контрагентами надані до матеріалів справи і досліджені судом.
Надані позивачем первинні документи спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
При цьому, всі первинні документи, надані позивачем, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Тоді як, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
До того ж, суд погоджується із твердженням позивача про те, що будь-яких претензій зі сторони контролюючого органу щодо невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства в акті перевірки не зазначено. Також, в акті відсутнє обґрунтування висновку про недостовірність даних первинних документів.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Таким чином, первинні документи, надані позивачем на підтвердження дійсності вказаних господарських операцій, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача, яким є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, та у сукупності зі встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій.
Суд зазначає, що відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
Суд відхиляє доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагента (відсутність достатніх трудових ресурсів осіб з відповідною спеціальною освітою, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носять виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це.
Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 24.02.2025 №71/32-00-07-04-19 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму основного зобов'язання - 899142,00 грн, та від 24.02.2025 №72/32-00-07-04-19 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму основного зобов'язання - 971073,00 грн, є протиправними і такими, що підлягають застосуванню.
В оскаржуваних у цій справі податкових повідомленнях-рішеннях до позивача також були застосовані штрафні санкції: за рішенням №71/32-00-07-04-19 - у сумі 224785,50 грн; за рішенням №72/32-00-07-04-19 у сумі - 242768,25 грн.
У розрахунках до податкових повідомлень-рішень вказано, що штрафні санкції застосовані у розмірі 25% відповідно до п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до зазначених норм Податкового кодексу України, діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При цьому, пунктом 123.1 ст.123 Податкового кодексу України передбачено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Оскільки, податкові повідомлення-рішення були скасовані на суму основного зобов'язання, підлягають скасуванню зазначені податкові повідомлення-рішення і на суму штрафних (фінансових санкцій).
У позовній заяві позивач заявляє також позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.10.2024 №275-п з урахуванням внесених до нього змін наказом від 27.11.2024 №303-п.
Щодо цих позовних вимог суд указує, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, проаналізувавши вищенаведені вимоги законодавства у сукупності, відступила від висновків про те, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки.
Водночас в зазначеній постанові судова палата сформувала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Аналогічна правова позиція послідовно викладена і у постанові Верховного Суду від 15 березня 2025 року у справі № 520/24380/24.
В продовження наведеного, слід звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі №816/228/17 ухвалила постанову від 8 вересня 2021 року, в якій зазначено наступне.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Крім того Велика Палата Верховного Суду в цій постанові також звернула увагу, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду не погодилась із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14) та прямо зазначила про неможливість оскарження наказу про проведення перевірки та дій щодо призначення та проведення перевірки, якщо відповідний наказ реалізовано.
Про наведене вище йдеться також у постанові Верховного Суду від 29 грудня 2025 року у справі № 420/17645/24.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд при розгляді цієї справи звертає увагу на наявність правового висновку щодо застосування вищенаведених норм ПК України, викладеного у вищенаведених постановах Верховного Суду, висновки яких щодо застосування норм права підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Як установив суд, контролюючим органом на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.10.2024 №275-п з урахуванням внесених до нього змін наказом від 27.11.2024 №303-п, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої був складений відповідний акт та винесені оскаржувані у цій справі податкові повідомлення- рішення.
Отже, представники податкового органу були допущені позивачем до проведення перевірки.
Таким чином, враховуючи допуск позивачем представників податкового органу до проведення перевірки, а також те, що за результатами такого допуску податковим органом було проведено перевірку та прийняті податкові повідомлення-рішення, оскаржуваний у цій справі наказ від 31.10.2024 №275-п з урахуванням внесених до нього змін наказом від 27.11.2024 №303-п, як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження, як і оскарження дій щодо проведення перевірки не є належним та ефективним способом захисту у цій справі.
При цьому, як зазначено вище у цьому рішенні, суд надав оцінку доводам позивача, якими він обґрунтував незаконність призначення податкової перевірки.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.10.2024 №275-п з урахуванням внесених до нього змін наказом від 27.11.2024 №303-п.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд указує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За подачу позову у цій справі позивачем був сплачений судовий збір у сумі 26646,40 грн, з яких 24224,00 грн за позовні вимоги майнового характеру, якими є вимоги про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень, і 2422,40 грн за позовні вимоги немайнового характеру, якими є вимоги про визнання протиправним і скасування наказу про проведення перевірки.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст.139 КАС України).
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, натомість, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу було відмовлено.
Враховуючи викладене, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 24224,00 грн.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №71/32-00-07-04-19 від 24.02.2025 та №72/32-00-07-04-19 від 24.02.2025.
В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 24224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет».
Відповідач: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Рішення складено 23.04.2026.
Суддя Н.В. Кучугурна