Номер провадження: 11-кп/813/898/26
Справа № 502/208/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
25.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_9 на вирок Кілійського районного суду Одеської області від 15.05.2025 у кримінальному провадженні №12024162150001367 від 11.10.2024 відносно:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія, Кілійського району Одеської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, що має на утриманні малолітню дитину 2023 року народження та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Вироком Кілійського районного суду Одеської області від 15.05.2025 ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки та 1 (один) місяць з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання зарахувати строк тримання ОСОБА_10 під вартою з 11.10.2024 по 08.01.2025.
Запобіжний захід у вигляді застави до вступу вироку в законну силу - залишено без змін.
Після набрання вироком законної сили доручити ВП№1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області затримати ОСОБА_10 та доставити його до місця відбування покарання.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 обчислювати з моменту фактичного його затримання в порядку приведення вироку до виконання.
Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про відшкодування моральної шкоди задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень.
Також вироком вирішено долю речових доказів, стягнуто процесуальні витрати та скасовано заходи забезпечення кримінального провадження.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_10 визнаний винним за наступними обставинами.
10.10.2024 приблизно о 19:30 год., у темний час доби, у суху погоду, без опадів, ОСОБА_10 , керуючи автомобілем «AUDI А4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух у м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області, по правій смузі проїзної частини вул. Миру, яка була освітлена світлом від ліхтарів зовнішнього вуличного електроосвітлення, розташованих уздовж проїзної частини, на якій організовано двосторонній рух і яка має по одній смузі для руху транспортних засобів зустрічних напрямків, з боку вул. Незалежності в напрямку вул. Портова, зі швидкістю не менше 84,5-88,3 км/год, чим порушив вимоги п.п. 12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі Правила дорожнього руху України), якими передбачено, що:
п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»; п. 12.9. «Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».
У цей час попереду вказаного автомобіля в попутному з ним напрямку, а саме по правій смузі проїзної частини вул. Миру м. Кілія, з боку вул. Незалежності в напрямку вул. Портова, здійснював рух велосипед «Салют» під керуванням неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який рухався уздовж правого краю проїзної частини, а коли наблизився до перехрестя з вул. Миколаївська, то останній змінив напрямок свого руху ліворуч та, рухаючись вліво по дузі, став виконувати маневр повороту ліворуч в напрямку вул. Миколаївська.
Під час руху по проїзній частині вул. Миру м. Кілія, при наближенні до перехрестя з вул. Миколаївська, маючи реальну і об'єктивну можливість своєчасно виявити попереду свого автомобіля небезпеку для свого подальшого руху - неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_11 , який на велосипеді «Салют» на вказаному перехресті вулиць став виконувати маневр повороту ліворуч, водій ОСОБА_10 , діючи з необережності та в порушення вимог п.п. 1.7., 2.3. б) Правил дорожнього руху України, які наказують, що:
п. 1.7. «Водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності»;
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,
уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагував на її зміну, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеною вище швидкістю, яка майже вдвічі перевищувала максимальну допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, чим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом та своєчасно і відповідно реагувати на зміни дорожньої обстановки, і в порушення вимог п.п. 1.5., 12.3. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки автомобіля, внаслідок чого на перехресті вул. Миру з вул. Миколаївська м. Кілія скоїв наїзд передньою частиною кузову керованого ним автомобіля «AUDI А4» на велосипед «Салют» і на неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_11 .
Внаслідок даної ДТП смертельно травмовано неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому спричинені наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма: синець повік правого ока, велике садно правої половини лобової області та правої вилиці, садно правої щоки та підборіддя, суцільний крововилив в м'яких тканинах лобово-тім'яної області голови, множинні великоуламкові переломи лобової та тім'яних кісток склепіння черепу та переломи кісток передньої черепної ямки основи черепу, крововилив під тверду мозкову оболонку в області лобово-тім'яних часток головного мозку, вогнищеві крововиливи під м'які мозкові оболонки лобово-тім'яних часток головного мозку; тупа травма огруддя, животу: синці передньої поверхні лівої половини огруддя, синець та садно правої здухвинної області животу, великий крововилив в паренхіму нижньої частки лівої легені та вогнищеві крововиливи в паренхіму нижньої частки правої легені, крововилив під капсулу лівої частки печінки, вогнища крововиливу у ворота селезінки, крововилив у ворота лівої нирки та м'які тканини за очеревини, крововиливи в м'яких тканинах грудного відділу хребта та міжреберних м'язів; садно зовнішньої поверхні правого плеча, садна лівого плечового суглобу, садно лівого ліктя, садно правого ліктя, садна зовнішньої поверхні лівої кисті та зап'ястя, синець лівої стопи, які спричинені одночасно від дії тупих, твердих предметів з необмеженою контактною поверхнею з місцем прикладання до передньої поверхні голови, заднє-бокової поверхні тулубу в умовах дорожньо-транспортної пригоди, які є небезпечними для життя ушкодженнями та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Смерть ОСОБА_11 настала від набряку - вибуху головного мозку внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді множинних великоуламкових переломів лобово-тім'яних кісток склепіння черепу та кісток передньої черепної ямки основи черепу, крововиливу під тверду мозкову оболонку області лобово-тім'яних часток головного мозку та вогнищевих крововиливів під м'які мозкові оболонки лобово-тім'яних часток головного мозку. Смерть ОСОБА_11 є наслідком і знаходиться в прямому причинному зв'язку з тілесними ушкодженнями, які виникли під час дорожньо-транспортної пригоди.
Допущенні водієм ОСОБА_10 порушення вимог п.п. 1.5., 1.7., 2.3. б), 12.3., 12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті велосипедиста ОСОБА_11 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Зазначає, що інкримінований обвинуваченому злочин відноситься до злочину вчиненого з необережності. Після ДТП обвинувачений намагався надати потерпілому первинну медичну допомогу, викликав швидку медичну допомогу та поліцію.
ОСОБА_10 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, як і до адміністративної за порушення правил дорожнього руху. Він одружений, має на утриманні малолітню дитину, за місцем роботи та проживання характеризується виключно з позитивної сторони, у вчиненні злочину розкаявся, всіляко сприяв органам досудового слідства у розслідуванні злочину, заявлений позов визнав в повному обсязі. Згідно досудової доповіді відділу пробації - виправлення ОСОБА_10 можливе без ізоляції від суспільства.
Крім того вважає, що суд при розгляді обвинувального акту допустив неповноту судового розгляду, що на думку захисника вплинуло на справедливий розгляд справи в суді.
Дійсно, обвинувачений та його захисника погодились про розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Разом з тим, ознайомившись додатково з висновком авто-технічної експертизи і виявивши неповноту експертного дослідження обставин наїзду на велосипедиста, захисником, до судових дебатів по справі, було заявлено клопотання про поновлення судового розгляду та призначення додаткової авто-технічної експертизи, проте судом було відмовлено у його задоволенні.
Захисник зазначає, що заявленими клопотаннями сторона захисту фактично відмовилась від спрощеного розгляду справи. На думку захисту, відповідь експерта на додаткове поставлене перед ним питання може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.
Просить вирок суду змінити, застосувавши відносно обвинуваченого ст. 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, потерпілу та її представника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд в мотивувальній частині вироку повинен вказати ті діяння обвинуваченого, за які засуджується особа та які знайшли своє підтвердження безпосередньо в ході судового розгляду, встановлені саме судом підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Частиною 3 ст. 349 КПК передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Незалежно від порядку та обсягу дослідження доказів судом, судове провадження повинно відповідати вимогам ст. 91 КПК України, зокрема мають бути встановлені подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Отже, визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
У разі, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.
Цих вимог кримінального процесуального закону, суд першої інстанції, під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_10 не дотримався.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного вироку, на пропозицію прокурора, яку підтримав обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_9 , потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_7 , суд, у відповідності зі ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз'яснивши правові наслідки такого порядку, та ухвалив допитати обвинуваченого та дослідити дані, що характеризують його особу, а також документи, що підтверджують наявність витрат у кримінальному провадженні.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що стороною захисту до судових дебатів по справі, було заявлено клопотання про поновлення судового розгляду та призначення додаткової авто-технічної експертизи.
Зміст зазначеного клопотання свідчить про те, що сторона захисту фактично ставить під сумнів обставини кримінального правопорушення, зокрема ті, що мають значення для встановлення механізму події та причинно-наслідкових зв'язків, тобто фактично свідчить про оспорювання стороною захисту фактичних обставин справи.
Відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, суд вправі не досліджувати докази лише у разі, якщо фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються. Оспорювання таких обставин виключає можливість подальшого розгляду справи у спрощеному порядку.
Незважаючи на зазначене, суд першої інстанції, отримавши клопотання сторони захисту, яке свідчило про наявність спору щодо фактичних обставин, не перейшов до загального порядку судового розгляду, не забезпечив дослідження доказів у повному обсязі та фактично продовжив розгляд справи у спрощеному порядку.
Такі дії суду першої інстанції не відповідають вимогам кримінального процесуального закону, оскільки розгляд кримінального провадження за відсутності дослідження доказів за наявності спору щодо фактичних обставин є неприпустимим та призводить до істотного порушення вимог КПК України.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Колегія суддів вважає, що ті порушення, які допустив суд першої інстанції є істотними, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості їх усунути.
Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому апеляційний суд враховує положення ч. 1 ст. 412 КПК України, відповідно до яких істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому апеляційний суд також виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.
В той же час, у відповідності до положень ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи були порушені загальні засади кримінального провадження, а саме законність, то вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, скасовуючи вирок та призначаючи новий судовий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Керуючись статтями 370, 374, 404, 409, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Кілійського районного суду Одеської області від 15.05.2025 у кримінальному провадженні №12024162150001367 від 11.10.2024 відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - скасувати.
Призначити новий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024162150001367 від 11.10.2024 відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в тому ж суді першої інстанції, в іншому складі суду, зі стадії підготовчого засідання.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4