Номер провадження: 11-кп/813/1187/26
Справа № 947/35246/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2025 у кримінальних провадженнях №12024162480001171 від 17.10.2024 року, №12024162480001235 від 06.11.2024 року, №12025162480000220 від 18.02.2024 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2025 ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначено покарання: у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання призначеного ОСОБА_8 за цим вироком у виді позбавлення волі на строк 6 років, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду міста Одеси від 06.05.2024 року у виді обмеження волі на строк два 2 роки, та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк шість 6 років 3 місяці з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Строк виконання покарання ОСОБА_8 за цим вироком рахувати з моменту фактичного звернення цього вироку до виконання, зарахувавши у строк покарання, відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у співвідношенні три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, строк з 14 листопада 2024 року по 09 січня 2025 року включно.
Оскарженим вироком ОСОБА_8 визнано винним у тому, що 17.10.2024 року у нього та особи, кримінальне провадження відносно якої було закрито у зв'язку з її смертю (надалі - Особа 1), які перебували поблизу будинку №9 по пров. Ковалевського у м. Одесі, раптово виник спільний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, що знаходилось у дворі вказаного будинку.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, 17.10.2024 року приблизно о 13:30 год, ОСОБА_8 та Особа 1 діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, проникли через ворота до двору будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали майно, що належить потерпілому ОСОБА_9 , а саме велосипед марки «Azimut» моделі «Foresi» 2023 року випуску, синього кольору з номером рами НОМЕР_1 , вартістю 4200 гривень, та з місця вчинення кримінального правопорушення зникли. Внаслідок чого, своїми злочинними ДІЯМИ спричинили потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на суму 4200 грн.
Крім того, 29.10.2024 о 13:34 год, у ОСОБА_8 , який знаходився у залі магазину ТОВ «Таврія Плюс» за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 118, раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 знаходячись у відділі з алкогольними напоями вищевказаного магазину, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, взяв з полиці алкогольний напій «Ром Рон Закапа», об'ємом 0,7 л, вартістю 3573,21 грн. (без ПДВ), сховавши його до внутрішньої частини своєї куртки. Після чого, пройшовши повз касову зону магазину, не здійснивши оплату за вищевказаний товар, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Таврія Плюс» майнову шкоду на загальну суму 3573,21 грн.
Крім того, 30.10.2024 о 15:47 год, у ОСОБА_8 , який знаходився у залі магазину ТОВ «Таврія Плюс» за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 118, раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 знаходячись у відділі з алкогольними напоями вищевказаного магазину, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, взяв з полиці алкогольний напій «Ром Рон Закапа», об'ємом 0,7 л, вартістю 3573,21 грн. (без ПДВ) та алкогольний напій «Коньяк Shabo VSOP», об'ємом 0,5 л., вартістю 172,87 грн. (без ПДВ), сховавши їх до внутрішньої частини своєї куртки. Після чого, пройшовши повз касову зону магазину, не здійснивши оплату за вищевказаний товар, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Таврія Плюс» майнову шкоду на загальну суму 3746,08 грн.
Крім того, 04.11.2024 о 15:57 год, у ОСОБА_8 , який знаходився у залі магазину ТОВ «Таврія Плюс» за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 81, раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 знаходячись у відділі з алкогольними напоями вищевказаного магазину, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, взяв з полиці 2 (дві) пляшки алкогольного напою віскі «Гленморанж», об'ємом 0,7 л., вартістю 1726,54 грн. (без ПДВ) за одну пляшку, сховавши їх до внутрішньої частини своєї куртки. Після чого, пройшовши повз касову зону магазину, не здійснивши оплату за вищевказаний товар, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Таврія Плюс» майнову шкоду на загальну суму 3453,08 грн.
Крім того, 13.02.2025 о 10:44 год, у ОСОБА_8 , який знаходився у залі магазину ТОВ «Таврія Плюс» торгівельного центру «Вузовський» за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 знаходячись у відділі з алкогольними напоями вищевказаного магазину, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, взяв з полиці 1 (одну) пляшку віскі «Glenfiddich 15 років», об'ємом 0,7 л, вартістю 3248,70 грн. (без ПДВ) та 1 (одну) пляшку віскі «Glenfiddich 12 років», об'ємом 0,7 л, вартістю 2035,70 грн. (без ПДВ), сховавши їх до поліетиленового пакету, який приніс із собою. Після чого, пройшовши повз касову зону магазину, не здійснивши оплату за вищевказаний товар, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Таврія Плюс» майнову шкоду на загальну суму 5284,69 грн.
Крім того, 13.02.2025 о 15:24 год, у ОСОБА_8 , який знаходився у залі магазину ТОВ «Таврія Плюс» торгівельного центру «Вузовський» за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 знаходячись у відділі з алкогольними напоями вищевказаного магазину, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, взяв з полиці 1 (одну) пляшку віскі «Glenfiddich 15 років», об'ємом 0,7 л, вартістю 3248,70 грн. (без ПДВ) та 1 (одну) пляшку віскі «Glenfiddich 12 років», об'ємом 0,7 л, вартістю 2035,70 грн. (без ПДВ), сховавши їх до поліетиленового пакету, який приніс із собою. Після чого, пройшовши повз касову зону магазину, не здійснивши оплату за вищевказаний товар, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Таврія Плюс» майнову шкоду на загальну суму 5284,69 грн.
Крім того, 14.02.2025 о 10:34 год, у ОСОБА_8 , який знаходився у залі магазину ТОВ «Таврія Плюс» торгівельного центру «Вузовський» за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 знаходячись у відділі з алкогольними напоями вищевказаного магазину, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, взяв з полиці 1 (одну) пляшку віскі «Glenfiddich 15 років», об'ємом 0,7 л, вартістю 3248,70 грн. (без ПДВ) та 1 (одну) пляшку віскі «Glenfiddich 12 років», об'ємом 0,7 л, вартістю 2035,70 грн. (без ПДВ), сховавши їх до рюкзаку чорного кольору, який приніс із собою. Після чого, пройшовши повз касову зону магазину, не здійснивши оплату за вищевказаний товар, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Таврія Плюс» майнову шкоду на загальну суму 5284,69 грн.
Крім того, 14.02.2025 о 15:24 год, у ОСОБА_8 , який знаходився у залі магазину ТОВ «Таврія Плюс» торгівельного центру «Вузовський» за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 знаходячись у відділі з алкогольними напоями вищевказаного магазину, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, взяв з полиці 1 (одну) пляшку віскі «Glenfiddich 15 років», об'ємом 0,7 л, вартістю 3248,70 грн. (без ПДВ) та 1 (одну) пляшку віскі «Glenfiddich 12 років», об'ємом 0,7 л, вартістю 2035,70 грн. (без ПДВ), сховавши їх до рюкзаку чорного кольору, який приніс із собою. Після чого, пройшовши повз касову зону магазину, не здійснивши оплату за вищевказаний товар, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Таврія Плюс» майнову шкоду на загальну суму 5284,69 грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, правильності кваліфікації його дій, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що ОСОБА_8 щиро розкаївся та співпрацював зі слідством.
Зазначає, що тлумачення кваліфікуючої ознаки «в умовах воєнного стану» без врахування того, чи були використані такі умови для вчинення злочину, порушує принцип індивідуалізації покарання, визначений ч. 2 ст. 61 Конституції України.
Просить вирок змінити в частині призначення покарання та призначити ОСОБА_8 за ч. 4 ст.185 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання призначеного ОСОБА_8 за цим вироком у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду міста Одеси від 06.05.2024 року у виді обмеження волі на строк 2 роки, та остаточно призначити ОСОБА_8 , покарання у виді позбавлення волі на строк чотири 4 роки 1 місяць.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на три 3 роки.
Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та представник ТОВ «Таврія В» будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участі не надсилали до суду апеляційної інстанції.
Обвинувачений ОСОБА_8 повідомлявся про дату та час судового засідання шляхом надсилання судового виклику до ДУ «Одеський слідчий ізолятор», проте клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участі до апеляційного суду не надсилав.
За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку прокурора та захисника, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого та потерпілих, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності потерпілих та обвинуваченого.
Позиції учасників апеляційного провадження
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, при цьому просив виключити вказівку у вироку суду першої інстанції на тип установи виконання покарань, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно кримінального провадження та оскаржуваного вироку обвинувачений ОСОБА_8 винним себе у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень.
За таких обставин суд першої інстанції за погодженням із учасниками судового провадження, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів, обмежившись лише допитом обвинуваченого відносно фактичних обставин кримінальних правопорушень та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.
У апеляційній скарзі захисника не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановленого судом першої інстанції та доведеність його вини у вчинені злочину, у зв'язку з чим апеляційний суд не переглядає вирок у цій частині.
Таким чином, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 185 КК України, за встановлених районним судом та викладених у вироку обставин.
Щодо доводів захисника з приводу суворості призначеного покарання та можливість призначення покарання із застосуванням положень, ст. 69 та 75 КК України, то колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також обставини що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_8 відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, вчинив кримінальні правопорушення, які класифікуються як тяжкі злочини, раніше судимий, а саме: вироком Київського районного суду м. Одеса від 06.05.2024 року за ч. 1 ст. 190 КК України, з урахуванням ст. 71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на обліках у медичних установах не перебуває.
Відповідно до ст. 66 КК України обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 районний суд визнав щире каяття, активне сприяння судовому розгляду та часткове відшкодування завданого збитку.
Згідно ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_8 районним судом не встановлено.
Крім того, судом першої інстанції взято до уваги, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 необхідне застосувати ч. 1 ст. 71 КК України, приєднавши до покарання, призначеного за цим вироком, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком та зарахувавши у строк покарання відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України, строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, остаточно призначивши ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк шість 6 років 3 місяці, оскільки саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є законним, доцільним та справедливим.
Посилання захисника на доцільність застосування ст. 75 КК України не відповідає змісту ч. 1 ст. 75 КК України, оскільки така, за наявності відповідних підстав, може застосовуватись лише у випадках призначення покарання у виді позбавлення волі на строк лише не більше п'яти років.
За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання.
Водночас, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного, але й інші обставини справи.
Крім того апеляційний суд вважає, що районний суд вірно прийшов до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, без застосування положень ст. 69 КК України.
Також колегія суддів звертає увагу, що під час застосування ст. 69 КК України слід встановити не лише наявність двох і більше пом'якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Приписи ст. 69 КК України про призначення винуватій особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках.
Тобто, для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.
Проте, в будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.
Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість застосування положень ст. 69 та 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , оскільки обвинувачений будучи раніше засудженим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні корисливі кримінальні правопорушення, що свідчить про його свідоме нехтування правилами встановленими в суспільстві, відсутність бажання стати на шлях виправлення та стійку антисоціальну спрямованість, що на думку апеляційного суду унеможливлює виправлення останнього без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення у період війни, яка триває в Україні, у зв'язку з нападом рф, Законом України затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Вчиняючи крадіжку в умовах воєнного стану, коли зусилля всієї країни спрямовані на подолання агресора, люди згуртувались, використовуючи, в тому числі, власні матеріальні ресурси, для надання відсічі ворогу та виживання, ОСОБА_8 знехтував всіма моральними та загальнолюдськими цінностями і в надскладний для держави час, здійснила посягання на майно, тому ці обставини впливають на ступінь тяжкості вчиненого.
Доводи захисника про те, що кваліфікуюча ознака «в умовах воєнного стану» підлягає застосуванню лише за умови доведення використання таких умов для вчинення злочину, не ґрунтуються на вимогах кримінального закону.
Зазначена ознака має характер об'єктивної обстановки вчинення кримінального правопорушення і не пов'язується законодавцем із обов'язковим встановленням того, що особа скористалася умовами воєнного стану. Для правильної правової кваліфікації достатнім є встановлення факту вчинення злочину у період дії воєнного стану, який офіційно запроваджений на всій території держави.
Посилання на принцип індивідуалізації покарання, закріплений у Конституція України, є безпідставним, оскільки цей принцип підлягає застосуванню на стадії призначення покарання, а не при визначенні правової кваліфікації діяння. Саме під час обрання виду та розміру покарання суд оцінює всі обставини, зокрема і те, чи використовувала особа умови воєнного стану для реалізації злочинного наміру.
Разом з тим, колегією суддів встановлено безпідставну вказівку судом першої інстанції у вироку на місце відбування покарання засудженим ОСОБА_8 у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Положеннями ст. 368 КПК України передбачено вичерпний перелік питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку, зокрема згідно яких суд визначає міру покарання, яка має бути призначена обвинуваченому, і чи повинен він її відбувати, які обов'язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині обвинувального вироку суд, серед іншого, зазначає покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та обрану остаточну міру покарання ним.
У свою чергу, положення ч. 3 ст. 11 та ст. 86 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачають, що кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії), при цьому вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК, та відповідно до положень Загальної частини КК України, яким не передбачено визначення місця відбування покарання за його типом.
Отже, системний аналіз вищенаведених норм кримінального процесуального та кримінально-виконавчого законодавства дозволяє зробити висновок, що визначення типу установи виконання покарань (відкритого або закритого) для відбування покарання у виді позбавлення волі не належить до компетенції суду під час постановлення обвинувального вироку, а здійснюється Державною кримінально-виконавчою службою України вже після винесення вироку відповідно до нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, що свідчить про те, що в цьому випадку суд першої інстанції вийшов за межі питань, які повинні бути вирішені під час постановлення вироку відповідно до приписів статей 368?374 КПК України, чим допустив порушення вимог кримінального процесуального закону.
З урахуванням вищевикладеного, у зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону, пов'язаним із безпідставним зазначенням під час призначення засудженим покарання типу установи виконання покарання, колегія суддів вважає, що оскаржений вирок суду підлягає зміні.
Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника є необґрунтованою та не може бути задоволена, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні у зв'язку з виключенням із резолютивної частини вироку посилання на місце відбування засудженими покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 - 409, 412, 413, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2025 у кримінальних провадженнях №12024162480001171 від 17.10.2024 року, №12024162480001235 від 06.11.2024 року, №12025162480000220 від 18.02.2024 року, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України - змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку вказівки на місце відбування покарання засудженим ОСОБА_8 у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим який утримується під вартою у той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4