Номер провадження: 22-ц/813/2763/26
Справа № 947/32481/24
Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.
Доповідач Сегеда С. М.
23.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без участі учасників справи, апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2025 року, повний текст якого складено 03.11.2025 року та ухваленого під головуванням судді Огренич І.В., у цивільній справі за позовом прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави та територіальної громади м. Одеси, в особі Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11», до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, понесених на стаціонарне лікування,
встановив:
10.10.2024 року прокурор Київської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до суду з позовом в інтересах держави та територіальної громади м. Одеси, в особі Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» (далі - КНП «МКЛ №11»), про стягнення заподіяної майнової шкоди у розмірі 28 999,20 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 15.10.2022 року близько 15 годин 25 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Golf», н/з НОМЕР_1 , у світлу пору доби, при достатній видимості, в умовах сухої проїзної частини, рухався по вул. Фонтанська Дорога, зі сторони вул. Каманіна в напрямку 6-ї станції Великого Фонтану, у Київському районі м. Одеси. В цей же час, у зустрічному напрямку, керуючи технічно справним мотоциклом марки «Honda NC700», н/з НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_2 . Перебуваючи на регульованому перехресті вул. Фонтанська дорога вул. Посмітного вул. Чубаївська, водій ОСОБА_1 , перед початком маневру повороту ліворуч, у напрямку вул. Чубаївська, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. При виконанні маневру повороту ліворуч з виїздом на зустрічну смугу, не надавши перевагу мотоциклу, який на зелений сигнал світлофору рухався у зустрічному напрямку, почав здійснювати маневр повороту та в межах смуги руху мотоциклу правою передньою бічною частиною керованого ним автомобіля допустив зіткнення з передньою частиною мотоциклу марки «Honda NC700», під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної події (далі - ДТП), водію мотоциклу ОСОБА_2 були спричиненні середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Тобто дії водія автомобіля марки «Volkswagen Golf», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.1,5, 2.3(б), 10.1, 16.6 «Правил дорожнього руху» України далі - ПДР), що створювали необхідні і достатні умови для настання події і перебували з ним у причинному зв'язку.
Вказані обставини були встановлені у кримінальному провадженні № 12022162480001254 за підозрою ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України. Згідно повідомлення КНП «МКЛ №11» від 18.11.2022, встановлено, що на лікування ОСОБА_3 було витрачено бюджетні кошти у розмірі 28 999,20 грн. за 24 дні перебування на стаціонарному лікуванні: з 15.10.2022 по 08.11.2022, чим позивачу було завдано матеріальну шкоду у вигляді реальних збитків.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2025 року у задоволенні позову прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави та територіальної громади м. Одеси в особі КНП «МКЛ №11» було відмовлено (а.с.94-98).
В апеляційній скарзі Заступник керівника Одеської обласної прокуратури ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.105-112).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.140-142).
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 23.04.2026 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційний суд також зазначає, що у зв'язку з перебуванням судді Комлевої О.С. на лікарняному та у відпустці, а також з врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів у цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, датою ухвалення цього судового рішення є 23.04.2026 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.12.2025 року (а.с.130), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.133-134).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача (а.с.94-98).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 1196 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. За ч. 3 цієї статті якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2022 року, близько о 15 год 25 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Golf», н/з НОМЕР_1 , у світлу пору доби, при достатній видимості, в умовах сухої проїзної частини, рухався по вул. Фонтанська Дорога, зі сторони вул. Каманіна в напрямку 6-ї станції Великого Фонтану, у Київському районі м. Одеси. В цей же час, у зустрічному напрямку, керуючи технічно справним мотоциклом марки «Honda NC700», н/з НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_2 . Перебуваючи на регульованому перехресті вул. Фонтанська дорога - вул. Посмітного - вул. Чубаївська, водій ОСОБА_1 , перед початком маневру повороту ліворуч, у напрямку вул. Чубаївська, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, при виконанні маневру повороту ліворуч з виїздом на зустрічну смугу, не надавши перевагу мотоциклу, який на зелений сигнал світлофору рухався у зустрічному напрямку, почав здійснювати маневр повороту та в межах смуги руху мотоциклу правою передньою бічною частиною керованого ним автомобіля допустив зіткнення з передньою частиною мотоциклу марки «Honda NC700», під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП водію мотоциклу ОСОБА_2 були спричиненні середньої тяжкості тілесні ушкодження. Дії водія автомобіля марки «Volkswagen Golf», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.1,5, 2.3(б), 10.1, 16.6 ПДР, що створювали необхідні і достатні умови для настання події і перебували з ним у причинному зв'язку.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2024 року по справі
№ 947/28620/22, в частині, яка, в подальшому не була скасована судом апеляційної інстанції і набула законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000,00 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
В частині вирішення цивільного позову прокурора в інтересах держави та територіальної громади м. Одеси, в особі КНП «МКЛ № 11» та потерпілого ОСОБА_3 вирок Київського районного суду м.Одеси скасовано та призначено новий розгляд цивільних позовів прокурора в інтересах держави та територіальної громади м. Одеси, в особі КНП «МКЛ № 11» та потерпілого ОСОБА_3 в порядку цивільного судочинства, у тому ж суді, іншим складом суду (а.с.7-12).
Разом з тим, в матеріалах справи наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.209163577.
Згідно зазначеного страхового полісу: страховик ПрАТ СК «ПЗУ Україна»; страхувальник ОСОБА_1 ; забезпечений транспортний засіб: легковий автомобіль марки «Volkswagen Golf», 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 ; період дії договору з 27.05.2022 року по 26.05.2023 року, включно; страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю 260 000,00 грн., а за шкоду, заподіяну майну 130 000,00 грн. Відповідно до заяв на приєднання «Легкий захист» № DC.EP.209163577 від 25.05.2022 вказані ліміти було збільшено відповідно на 100 000,00 грн. - у частині відшкодування шкоди за майно, та на 10 000,00 грн. - в частині відшкодування шкоди заподіяної життю і здоров'ю.
Станом на дату ДТП 05.10.2022 року страховий поліс був діючим, що також підтверджується листом ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про надання інформації за вих.
№ 1043-31 від 30.06.2025, яким також підтверджено, що страхувальником ОСОБА_4 , відповідно до ст.33 п.33.1.4 було виконано вимоги Закону, щодо повідомлення страховика про ДТП протягом 3-х днів (а.с.42-44).
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на час виникнення спірних відносин (далі - Закон) потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу.
Відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п. 1.4 цієї статті).
У п. 1.7 вказаної статті зазначено, що забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Згідно з п. 1.8 вказаної статті страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ст. 5 Закону встановлює, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За правилами ст. 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 23 Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілих; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Обов'язок страховика, в даному випадку ПрАТ СК «ПЗУ Україна», відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті ДТП такої шкоди.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на особу, відносно якої укладено відповідний договір страхування і сплачено страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону). Враховуючи що ліміт відповідальності страховика - ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі страхового полісу та додатків до нього у повному обсязі покриває розмір шкоди, заявленого до стягнення позивачем на лікування потерпілого, саме даний страховик має відповідати за заподіяну шкоду позивачу.
Стягнення з винуватця можливе лише у разі недостатності виплати (різниця) або якщо страховик не відшкодував шкоду.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Зважаючи на те, що на час виникнення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що саме страхувальник у випадку настання страхового випадку має здійснювати відшкодування завданої шкоди в межах страхового ліміту та саме страховик є належним відповідачем за позовами про відшкодування шкоди (майнової чи заподіяної здоров'ю).
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М.Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева