Номер провадження: 11-сс/813/930/26
Справа № 523/6269/26 1-кс/523/3456/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 27.03.2026, якою в межах к/п № 22026160000000200 від 26.03.2026 стосовно:
ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чернівці, громадянки України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої: АДРЕСА_2 ,
- підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.05.2026 включно, без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_9 та стосовно підозрюваної ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.05.2026 включно, без визначення розміру застави.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 інкримінованого їй злочину, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та відсутності підстав для застосування підозрюваній більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не погодилася із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною з таких підстав:
- існування ризиків в цьому к/п належним чином не доведено, крім того ОСОБА_8 з моменту затримання добровільно надала покази про вчинення кримінального правопорушення, активно сприяє розкриттю злочину, щиро розкаюється у вчиненому та засуджує свої дії;
- ОСОБА_8 має суттєві проблеми зі здоров'ям, зокрема їй встановлений діагноз психічного розладу та в період з 18.09.2025 по 01.10.2025 вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні;
- підозрювана ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, а також позитивні характеристики.
За таких обставин захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваній ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у виді застави у розмірі, визначеному судом.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_10 заперечував щодо її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апелянта, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала зазначеним вище вимогам кримінального процесуального закону відповідає в повному обсязі з огляду на наступне.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження по клопотанню слідчого, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на терористичний акт, тобто вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя чи здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення та впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади, службовими особами цих органів, залякування населення за попередньо змовою групою осіб.
На підтвердження обґрунтованості підозри, пред'явленої ОСОБА_8 орган досудового розслідування надав: протокол затримання особи в порядку ст. 208 КПК України від 26.03.2026, протокол огляду місця події від 25.03.2026 та таблиця ілюстрацій до нього, акт перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів № 281 від 26.03.2026; акт знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують від 26.03.2026, довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів № 118 та № 119 від 26.03.2026, протоколи допиту свідків від 26.03.2026, протокол обшуку від 26.03.2026.
Оскільки обґрунтованість підозри за обставинами, які викладені у повідомленні про підозру, фактично не оспорюються стороною захисту, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України на даному етапі слідства є обґрунтованою та потребує подальшого розслідування.
За приписами ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваним та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
За обставинами даного кримінального провадження ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, який карається позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна або без такої, що є особливо тяжким злочином відповідно до класифікації, передбаченої ст. 12 КК України.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Колегія суддів зауважує, що ризик переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
Відповідно до сформованої практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Водночас, апеляційний суд враховує, що згідно із ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
Оцінюючи наявність заявлених ризиків в цьому к/п, апеляційний суд враховує специфіку інкримінованого злочину проти громадської безпеки, вчиненого в умовах воєнного стану, наявність співучасників, суворість можливого покарання, початкову стадію розслідування, що обумовлює необхідність проведення ряду слідчих дій з метою зібрання доказів, допиту свідків, встановлення інших істотних обставин тощо, характеристики підозрюваної, відсутність в неї стабільного джерела доходу, факт притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України, що було встановлено в судовому засіданні в суді 1-ої інстанції та не заперечувалось на стадії апеляційного розгляду, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого діяння, що в тому числі впливає на характеристики особи підозрюваної, апеляційний суд констатує наявність на цьому етапі к/п ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обґрунтовує та виправдовує застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який зможе гарантувати її належну процесуальну поведінку та відповідає меті й завданням цього к/п.
Апеляційний суд наголошує, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів на підтвердження того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Більш того, колегія суддів в цьому контексті окремо зауважує на тому, що вимогами ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою).
Отже, законодавець імперативно встановив, що за наявності ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК Українипід час дії воєнного стану на території України до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 258 КК України, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження.
За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України.
Апеляційний суд зауважує, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст.ст. 177, 178 КПК України.
З врахуванням вище наведених обставин цього к/п, специфіки інкримінованого діяння, характеристик підозрюваної особи, наявності доведених та обґрунтованих ризиків, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді не визначати підозрюваній ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Наявність міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання не спростовують наявності вище вказаних ризиків, крім того вказані обставини існували на момент ймовірного вчинення інкримінованого злочину, однак не мали на підозрювану достатнього впливу та не стали для неї стримуючим фактором. При цьому, будь-якої інформації щодо родини підозрюваної ОСОБА_8 , яка на теперішній час незаміжня та не має дітей, та її зв'язків із ними матеріали к/п не містять.
Перебування підозрюваної ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні із встановленим діагнозом психічного розладу не свідчить про наявність в неї хронічного розладу, так саме як і не підтверджує неможливість її перебування в умовах СІЗО на теперішній час, а крім того матеріали к/п на цьому етапі не містять відомостей щодо наявності в підозрюваної психічного розладу на момент ймовірного вчинення інкримінованого діяння та розгляду клопотання про застосування стосовно неї з/з у вигляді тримання під вартою.
При цьому, визнання підозрюваною ОСОБА_8 своєї вини, співпраця з органом досудового розслідування, щире каяття можуть бути враховані під час розгляду обвинувального акту стосовно неї, в разі його направлення до суду, однак вказані обставини з врахуванням початкової стадії к/п не спростовують існування відповідних ризиків, які цілком виправдовують застосування щодо неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Враховуючи вище наведене в сукупності, доводи захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, а істотних порушень приписів чинного кримінального процесуального законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали слідчого судді апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 відсутні, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 27.03.2026, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.05.2026 включно, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4