27.04.26
22-ц/812/889/26
Провадження № 22-ц/812/889/26
іменем України
21 квітня 2026 року м. Миколаїв
справа № 487/9059/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем - Коростієнко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану її представником -
адвокатом Сімцис Юлією Володимирівною,
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 05 лютого 2026 року суддею Цурканом Р.С., у приміщенні цього ж суду, (повний текст складено 12.02.2026 року), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з нього на підставі судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 31.08.2021 року на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно з дня набранням рішенням законної сили і до досягнення сином повноліття.
Позивач посилався на те, що з часу видачі судового наказу його матеріальне становище змінилось у зв'язку із погіршенням стану здоров'я. Також зазначав, що на його утриманні знаходиться син від першого шлюбу ОСОБА_4 , мати якого ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Також на утриманні позивача ОСОБА_2 знаходиться його дружина ОСОБА_5 та її син від першого шлюбу ОСОБА_6 .
Узагальнені доводи інших учасників
Представник відповідачки просила у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість. Вказувала на те, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, що наявність захворювань позбавляє його можливості працювати та отримувати заробітну плату. Також вважала, що матеріальне становище позивача не погіршилось, а навпаки поліпшилося.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва (Миколаївської області) від 05 лютого 2026 року позов задоволено, розмір аліментів, що стягуються за судовим наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.08.2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшено з 1/4 до 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 1 211, 20 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час видачі судового наказу суд не оцінював обґрунтованість заявлених стягувачкою вимог по суті, а визначені статтею 182 СК України обставини, судом не враховувалися.
Отже, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_2 має на утриманні також неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мати якого померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, медичними документами підтверджено наявність у ОСОБА_2 певних захворювань, які тягнуть за собою витрати на лікування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_1 , адвокат Сімцис Ю.В., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що аналіз статті 182 СК України свідчить, що підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
На час видачі Ленінським районним судом міста Миколаєва судового наказу від 31.08.2021 року у відповідача вже був син ОСОБА_7 2009 року народження, мама якого померла в 2018 році, тому ця обставина не є такою, що виникла після призначення первісних аліментів.
Крім того, сам позивач у судовому засіданні пояснив, що син ОСОБА_7 після смерті мами жив з бабусею за кордоном, на даний час проживає з бабусею в м. Миколаєві. Сам позивач проживає у військовій частині в АДРЕСА_1 , коли є можливість син приїжджає до нього. Також зазначав, що забезпечує його коштами приблизно 23-24 тис грн на місяць. Крім того син отримує допомогу по втраті годувальника близько 2 500 грн.
Однак доказів на підтвердження цих обставин позивач не надав.
Також недоведеними є доводи позивача про додаткові витрати на лікування, а згідно довідки військово-лікарської комісії від 01.09.2025 № 2025-0901-1335-0325-0 позивач є придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних закладах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Додані до справи довідки про доходи позивача за 2022-2025 роки свідчать про достатній рівень його грошового забезпечення, що на даний час дозволяє йому сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Крім того позивач, як учасник бойових дій, відповідно до чинного законодавства має право на безоплатне лікування та санаторно-курортне лікування за рахунок держави.
Також безпідставними є посилання позивача про перебування на його утриманні дружини ОСОБА_5 та її сина ОСОБА_6 , оскільки з наявної В ЄДРСР інформації вбачається, що рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2013 року з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 12 лютого 2013 року щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Також матеріали справи не містять підтвердження неможливості дружини позивача ОСОБА_5 працювати, наприклад, через стан здоров'я.
Отже, необхідних умов для зменшення розміру аліментів, якими є стале значне погіршення матеріального стану або здоров'я, а також зміна сімейного стану, вже після винесення первинного рішення про стягнення аліментів, у справі не вбачається.
Крім того, судом належним чином не досліджено того факту, що майновий стан позивача після видачі судового наказу про стягнення аліментів не погіршився, а значно покращився.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Канівець Г.Р., просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необрунтованість.
Зазначала, що позивач ОСОБА_2 є єдиним опікуном сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати якого померла.
Вважала безпідставними посилання позивачки на те, що вона роками не отримувала аліментів на дитину, оскільки цей факт спростовується квитанціями про їх сплату та її заявою до виконавчої служби про повернення виконавчого документа.
2.Мотивувальна частина
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача ОСОБА_2 - адвоката Канівець Г.Р., представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Сімцис Ю.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.01.2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.08.2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.06.2021 року до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_2 має також сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якого ОСОБА_11 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 померла.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.12.2025, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 41/100 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 41/100 частки земельної ділянки кадастровий номер 4825184801:04:013:0046.
ОСОБА_2 має захворювання: пахова грижа, хронічний вірус гепатиту С (+), гіпертонічна хвороба ІІ ст.
ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області як одержувач державної соціальної допомоги згідно Закону України №1727-IV «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» по втраті годувальника на дитину ОСОБА_4 за померлу матір ОСОБА_11 .
Позиція апеляційного суду
Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права і практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.
Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається певною мірою доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. До цього відноситься належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Поряд з цим, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина п'ята статті 183 СК України) або звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина третя статті 184 СК України)
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.
Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Проте, суд може видати судовий наказ, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб або заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункти 4 та 5 частини першої статті 161 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 160 СК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина третя статті 19 ЦПК України.
В такому разі обставини щодо матеріального і сімейного стану сторін судом не встановлюються і обґрунтованість заявлених стягувачкою вимог не перевіряється. Внаслідок цього право боржника на оспорювання розміру стягнутих з нього аліментів, у подальшому реалізується шляхом звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, без застосування процедури скасування судового наказу (пункт 7 статті 170 ЦПК України).
Отже, відповідно до частини сьомої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст частини сьомої статті 170 ЦПК України, статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням, не є незмінним. У разі видачі судового наказу про стягнення аліментів, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів і доводити реальний стан здоров'я та матеріального становища, що може бути підставою для задоволення його вимоги про зменшення розміру аліментів (див. постанову Верховного Суду від 10 вересня 2025 року в справі №553/3760/24).
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року в справі № 343/945/19, від 12 січня 2022 року в справі №545/3115/19, від 23 травня 2022 року в справі № 752/26176/18.
У справі, що переглядається встановлено, що позивач ОСОБА_2 хворіє на хронічний вірус гепатиту С (+) та гіпертонічну хворобу ІІ ст., є батьком двох дітей, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що маючи обов'язок щодо утримання двох дітей, ОСОБА_2 має сплачувати аліменти у розмірі однієї третини свого доходу.
Отже, розмір аліментів, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_13 має складати 1/6 частину.
Крім того колегія суддів вважає, що розмір грошового утримання ОСОБА_2 , як військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , навіть у розмірі 1/6 його частини є таким, що забезпечить належний рівень життя сина ОСОБА_13 , його розумового та духовного розвитку.
Також колегія суддів враховує, що мати дитини теж має визначений законодавством обов'язок щодо утримання дитини. Обставин, які б вказували на те, що мати дитини ОСОБА_1 позбавлена можливості працювати матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги обов'язок обох батьків утримувати дітей, розмір заробітної плати позивача, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, обов'язку позивача щодо утримання сина від першого шлюбу ОСОБА_10 , мати якого померла, а також необхідністю забезпечення балансу прав на інтересів обох дітей, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення визначеного судовим наказом розміру аліментів, які стягуються з позивача, з 1/4 до 1/6 частки його заробітку (доходу). Зазначене буде справедливим балансом між захистом прав обох неповнолітніх дітей позивача та самого позивача, а також відповідачки, як отримувача відповідних аліментів.
При цьому, колегія суддів враховує, що наведені обставини, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дітей та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення для справи, не враховувались та не оцінювались судом при видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_13 .
Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно статті 375 ЦПК, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки відповідачка ОСОБА_1 , яка є апелянтом та якій у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, звільнена від сплати судового збору в усіх інстанціях, підстави для його розподілу відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Сімцис Юлією Володимирівною, залишити без задоволення.
Рішення (Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 05 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: В.В.Коломієць
Т.В.Серебрякова
Повний текст постанови виготовлено 27 квітня 2026 року