Справа № 148/2199/25
Провадження № 22-ц/801/578/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.
Доповідач:Ковальчук О. В.
24 квітня 2026 рокуСправа № 148/2199/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю.,
розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 18 грудня 2025 року у м. Вінниці суддею цього суду Федчишеним С.А., дата складання повного тексту судового рішення відповідає даті його ухвалення,
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 08.04.2021року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 3116822 (далі - кредитний договір). Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит в розмірі 7000 грн. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
02.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал укладено договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 3116822, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 08.04.2021року.
До та після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором, ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку з повернення кредиту в строк, передбачений кредитним договором.
Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем становить 28 010,50 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 7 000 грн, нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 21 010, 50 грн.
За таких обставин, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.
18.12.2025 року заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області вищевказаний позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 3116822 від 08.04.2021 року в розмірі 14 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» судовий збір в розмірі 1210,75 гр. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.
Не погодившись частково із ухваленим рішенням, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на його необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, ухвалити нове судове рішення, яким позов у такій частині задовольнити, а також здійснити перерозподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що суд повинен був оцінювати всі докази у їх сукупності, а не відмовляти в частині позовних вимог щодо стягнення відсотків, посилаючись на несправедливість розміру нарахованих відсотків з огляду на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому скаржник вказує, що, укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 погодився на всі істотні умови договору, в тому числі в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, рішення суду в частині позовних вимог, які задоволено, апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині не оскаржується.
Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, за таких підстав.
Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 08.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 3116822, за умовами якого кредитодавець зобов'язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Згідно з п. 1.2.-1.4., 2.1. кредитного договору, сума (загальний розмір) наданого ОСОБА_1 кредиту становить 7 000 грн, який надається строком на 15 днів (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 23.04.2021 року. Відповідно до п. 1.5.2., 1.5.3. проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 10,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (а.с. 6-9).
08.04.2021 року ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в сумі 7 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 43377968 (а.с. 13).
До позовної заяви позивачем додано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , за кредитним договором № 3116822, відповідно до якої заборгованість за тілом кредиту складає 7 000 грн, нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 21 010, 50 грн.
Відмовляючи у задоволенні частини вимог про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у повному розмірі, суд вважав, що встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 21 010, 50 грн, є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 7000 грн.
Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Так, відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 7 600,00 грн; строк кредитування - 15 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 23.04.2021 року.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору № 3116822 від 08.04.2021 року загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 10,50 грн в грошовому виразі та 4 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.
Як визначено п. 1.5.2. кредитного договору № 3116822 від 08.04.2021 року проценти за користування кредитом: 10,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.6. кредитного договору № 3116822 від 08.04.2021 року стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з п. 2.3.1.2 кредитного договору № 3116822 від 08.04.2021 року, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Отже, у зв'язку з тим, що відповідач не повернув кошти до 23.04.2021 року строк кредитування збільшувався на 1 день кожен раз коли позичальник продовжував користуватись кредитними коштами та загалом не перевищувало 60 днів як це передбачено п 2.3.1.2 договору.
За умовами вказаного договору відповідач зобов'язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений договором строк, однак позичальник свої зобов'язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним договором.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн, нарахованих відсотків за користування кредитом - 21 010, 50 грн, яка нараховувалася до 22.06.2021 року, тобто до строку дії кредитного договору.
З розрахунку заборгованості встановлено, що за період з 09.04.2021 року по 23.04.2021 року нарахування процентів відбувалось за процентною ставкою 0,01%, що передбачено п. 1.5.2. кредитного договору за кожен день користування кредитом. Також за період з 24.04.2021 року по 22.06.2021 року було застосовано процентну ставку 5%, у зв'язку із простроченою заборгованістю, оскільки відповідачем не було внесено жодного платежу на погашення заборгованості. Також вбачається, що після закінчення строку дії кредитного договору, який сплинув 22.06.2021 року, заборгованість по процентам не нараховувалася.
Отже, з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.
В свою чергу, відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно останнім не сплачується.
Між тим, загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування».
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» станом на дату укладення кредитного договору містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об'ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов'язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з'ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, що врегульовано в ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Стандартизована форма паспорта споживчого кредитування, наведена у додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», передбачає окремий розділ про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (пеня, штрафи, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, інші платежі), де зазначаються розмір платежу, база його розрахунку та умови його застосування, а також окремий розділ додаткової інформації (додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов'язкові для отримання кредиту): послуги нотаріуса, послуги оцінювача, послуги страховика, інше, де зазначаються необхідність отримання відповідної послуги, перелік осіб за наявності.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Методика розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит встановлена Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління НБУ від 11 лютого 2021 року № 16 (далі - Правила).
Згідно з п. 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил. Кредитодавець має право не надавати споживачу графік платежів у разі кредитування у вигляді кредитної лінії.
Як встановив суд апеляційної інстанції, на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до позивача із заявою про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору, в тому числі в частині нарахування відсотків.
Доданий до кредитного договору паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 та містить умови про нарахування процентів (плати) за користування кредитом, яка не є компенсацією у розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Термін "Компенсація" у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» має значення захисного механізму у разі невиконання особою зобов'язань за договором. Дане поняття можна співвіднести з поняттям "штрафні санкції". Водночас штрафні санкції за кредитним договором № 3116822 ні первісним кредитором, ні позивачем не нараховувались.
Відтак, колегія суддів вважає, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договору, оскільки сторонами договору погоджені розміри відсоткової ставки.
Суд апеляційної інстанції при аналізі умов кредитного договору не встановив порушень вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
За таких умов, апеляційний суд вважає, що позивачем повністю доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, зокрема за відсотками, за кредитним договором № 3116822 від 08.04.2021 року.
За тих обставин, що кредитні кошти використовувались відповідачем, з умовами щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами він погодився, проте фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку відповідач не повернув, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у заявленому позивачем розмірі.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким стягнути із відповідача на користь позивача залишок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 3116822 від 08.04.2021 року за нарахованими відсотками.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин, у зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягненого із відповідача на користь позивача судового збору за подання позовної заяви, а також розміру витрат на правничу допомогу.
Крім того, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, із позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» задовольнити.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні залишку заборгованості за відсотками скасувати, ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» залишок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 3116822 від 08 квітня 2021 року за нарахованими відсотками у розмірі 14 010, 50 грн, та змінити його в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» судових витрат, зокрема збільшити розмір стягнутого судового збору за подання позовної заяви з 1210,75 грн до 2 422, 40 грн та збільшити розмір витрат на правничу допомогу з 2 000 грн до 8 000 грн.
У іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633, 60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса реєстрації: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: Т. М. Шемета
О. Ю. Береговий