Справа № 129/134/26
Провадження № 33/801/448/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дєдов С. М.
Доповідач: Ковальська І. А.
27 квітня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді Ковальської І.А.,
з секретарем судового засідання Кузик В.С.,
за участю:
захисника
у режимі відеоконференції Винту Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Винту Євгенія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 31.03.2026, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , громадянку України, РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.,
Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 31.03.2026 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наступних обставин.
02.01.2026 о 22 год. 05 хв. в с. Басаличівка Гайсинського району Вінницької області, на вул. 1-го Травня, водій ОСОБА_2 керувала автомобілем «Skoda Octavia», держаний номерний знак НОМЕР_2 , із явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація руху, почервоніння очей), на вимогу працівника поліції відмовилася пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковано судом першої інстанції, як порушення п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як убачається з матеріалів справи та мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, дотримуючись принципів всебічності, повноти та об'єктивності дослідження обставин, здійснив належну перевірку наданих доказів, дослідив їх у судовому засіданні та надав оцінку у їх сукупності. За результатами такого аналізу суд дійшов обґрунтованого висновку про належність і допустимість зібраних доказів, а також можливість їх використання у процесі доказування.
Крім того, вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції врахував характер вчиненого діяння, яке обґрунтовано віднесено до грубих порушень Правил дорожнього руху та таких, що становлять підвищену суспільну небезпеку. Водночас судом було враховано дані про особу правопорушника, у зв'язку з чим у сукупності зазначених обставин суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції захисник Винту Є.Ю. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою закрити провадження стосовно ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а при її ухваленні допущено істотні порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 є передчасним та необґрунтованим, оскільки суд не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо відсутності належних та допустимих доказів. При цьому, як убачається з матеріалів справи, відеозапис, на який посилається сторона обвинувачення, розпочинається вже після того, як працівники поліції підійшли до транспортного засобу, який перебував у нерухомому стані, у зв'язку з чим, на думку апелянта, жодним доказом не підтверджено факт руху транспортного засобу та керування ним саме ОСОБА_2 до моменту його зупинки.
Крім того, у апеляційній скарзі наголошується, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися беззаперечним доказом вини особи, оскільки він не відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом», який підлягає застосуванню у справах цієї категорії.
Водночас апелянт звертає увагу на істотні порушення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння, передбаченої ст. 266 КУпАП. Зокрема, як зазначено у скарзі, працівник поліції лише формально запропонував пройти огляд, використовуючи загальну фразу, не роз'яснивши порядку його проведення, зокрема не повідомив, що огляд на місці здійснюється із застосуванням спеціального технічного засобу, не пояснив порядок його використання, а також не роз'яснив право пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров'я у разі незгоди.
Більше того, як підкреслює апелянт, навіть після того, як ОСОБА_2 поставила уточнююче запитання щодо порядку проведення огляду, працівники поліції не надали відповідних роз'яснень, чим, на переконання сторони захисту, порушили вимоги ч. 3 ст. 266 КУпАП. У зв'язку з цим апелянт вважає, що зафіксована відмова від проходження огляду не може вважатися належною та такою, що відповідає вимогам закону.
Окрім цього, у апеляційній скарзі зазначається, що в матеріалах справи, попри наявність направлення до медичного закладу, у графі «результати огляду» відсутні будь-які записи, зокрема відсутня навіть відмітка про відмову від проходження огляду, що, на думку апелянта, свідчить про недотримання встановленої процедури. Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним, у зв'язку з чим сторона захисту вважає, що процедура проходження огляду була здійснена з порушеннями та є недійсною.
Разом із тим апелянт посилається на порушення права на захист, зазначаючи, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо нероз'яснення ОСОБА_2 її прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. При цьому підкреслюється, що на відеозаписі відсутнє чітке та зрозуміле роз'яснення права не свідчити проти себе, права користуватися правовою допомогою адвоката, а також права подавати клопотання і докази, у зв'язку з чим особу фактично було позбавлено можливості належним чином реалізувати своє право на захист.
Водночас у апеляційній скарзі наголошується на порушенні принципу презумпції невинуватості, закріпленого у ст. 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Апелянт зазначає, що за відсутності належних та достатніх доказів вина особи не може вважатися доведеною, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Узагальнюючи викладене, апелянт вважає, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши доводи захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовільнити, матеріали судової справи, мотиви апеляційної скарги, суд прийшов до наступних висновків.
За ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на таке.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із п. 2.9. (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння визначено ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, затвердженою наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735, яка визначає процедуру проведення такого огляду та оформлення його результатів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 ст. 266 КУпАП встановлено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Аналогічні положення передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, відповідно до якої у разі виявлення у водія ознак сп'яніння поліцейський зобов'язаний запропонувати пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, а у разі відмови або неможливості проведення такого огляду - забезпечити направлення особи до закладу охорони здоров'я для проведення відповідного огляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі відсутній безпосередній рух транспортного засобу, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Сам по собі факт відсутності на відеозаписі моменту руху автомобіля не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення, оскільки обставини керування можуть підтверджуватися не лише відеозаписом руху транспортного засобу, а й сукупністю інших доказів у справі.
Так, із відеозапису вбачається, що о 22:03:42 працівник поліції підходить до автомобіля, який знаходиться посеред поля, із заведеним двигуном, за кермом якого перебуває ОСОБА_2 . Наведена обставина у поєднанні з даними протоколу про адміністративне правопорушення, рапортом працівника поліції, постановою за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також поведінкою самої ОСОБА_2 на місці події дає достатні підстави для висновку про те, що саме вона керувала транспортним засобом.
Крім того, відеозапис містить послідовні та взаємопов'язані відомості, які підтверджують як факт керування, так і усвідомлення ОСОБА_2 обставин події. Зокрема, о 22:08:44 на запитання працівника поліції «ви сьогодні вживали?» вона відповіла: «вчора вживала», а на уточнююче запитання «це тримає ще вчорашнє?» ствердно кивнула головою.
Надалі, о 22:09:01, на запитання працівника поліції, чи буде вона проходити огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_2 відмовилася, що підтверджується її поведінкою на відеозаписі.
При цьому важливим є те, що працівник поліції не обмежився одноразовою пропозицією пройти огляд, а тричі поставив ОСОБА_2 запитання щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак остання кожного разу відмовилася від його проходження. Отже, її відмова була не випадковою, не наслідком непорозуміння чи нерозуміння ситуації, а чітко вираженою та зафіксованою.
Додатково суд апеляційної інстанції враховує поведінку ОСОБА_2 після висловленої відмови. Так, о 22:09:50 вона пропонує працівникам поліції «якось договоритися», а о 22:10:32 повторно зазначає: «хлопці, давайте домовимося, ми їхали додому». На зауваження працівника поліції: «ну ви ж п'яні їдете» ОСОБА_2 відповідає: «ну да, ну 5 хвилин, нам недалеко». Зазначене фактично спростовує доводи апеляційної скарги про недоведеність керування, оскільки сама особа у розмові визнає обставину руху додому та не заперечує зауваження поліцейського щодо керування у стані сп'яніння.
Крім цього, о 22:11:08 між ОСОБА_2 та її подругою відбулася розмова, у якій ОСОБА_2 повідомила про наявність у неї 5 000 грн, після чого подруга запропонувала «віддати їх їм», у зв'язку з чим працівники поліції попередили про кримінальну відповідальність.
О 22:12:06 ОСОБА_2 також зазначила: «я її забирала» щодо своєї подруги, що додатково підтверджує обставину її попереднього керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
У цьому випадку суд першої інстанції належним чином дослідив наявні у справі докази та обґрунтовано поклав їх в основу постанови.
Зокрема, винуватість ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами:
?протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 557651 від 02.01.2026, у якому зафіксовано факт керування нею автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , о 22 год. 05 хв. у с. Басаличівка Гайсинського району Вінницької області на вул. 1-го Травня, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням координації рухів та почервонінням очей, а також факт її відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку;
?направленням на огляд водія транспортного засобу, складеним інспектором СРПП Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, у якому зафіксовано виявлені у ОСОБА_2 ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей;
?клопотанням ОСОБА_3 підтверджується, що автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , було передано їй на зберігання із зобов'язанням доставити його до місця проживання. Така процесуальна дія узгоджується з фактичними обставинами події та свідчить про неможливість подальшого керування автомобілем ОСОБА_2 ;
?постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №66451378 від 02.01.2026 за ч. 5 ст. 121 КУпАП також підтверджено обставини керування ОСОБА_2 автомобілем «Skoda Octavia» у той самий час, у тому самому місці та за тих самих фактичних обставин, що і подія правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
?рапортом інспектора Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Диченка О.М. підтверджено, що під час виїзду на місце події було встановлено: водій ОСОБА_2 керувала автомобілем «Skoda Octavia» у с. Басаличівка Гайсинського району Вінницької області по вул. 1-го Травня з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів керування є необґрунтованими, оскільки спростовуються не одним окремим доказом, а їх сукупністю, яка є взаємопов'язаною, логічною та послідовною.
Не заслуговують на увагу й доводи щодо порушення порядку проведення огляду. З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції виявили у ОСОБА_2 ознаки алкогольного сп'яніння, після чого запропонували їй пройти огляд у встановленому законом порядку. Однак вона від проходження такого огляду відмовилася, що прямо зафіксовано на відеозаписі.
При цьому для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП у частині відмови від проходження огляду визначальним є встановлення таких обставин: особа керувала транспортним засобом; у неї були виявлені ознаки сп'яніння; працівником поліції їй було запропоновано пройти огляд; особа від проходження огляду відмовилася.
Усі ці обставини у даній справі підтверджені належними доказами.
Посилання апелянта на те, що у направленні до медичного закладу відсутній запис у графі «результати огляду», не спростовує факту відмови ОСОБА_2 від проходження огляду, оскільки така відмова була зафіксована безпосередньо на відеозаписі та відображена у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відсутність фактично проведеного медичного огляду зумовлена саме поведінкою ОСОБА_2 , яка не погодилася пройти огляд у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги про порушення права на захист також не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою.
Разом із тим матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_2 була позбавлена можливості реалізувати зазначені права або що такі порушення мали істотний характер і вплинули на правильність вирішення справи.
Суд першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для законного й обґрунтованого розгляду справи.
Зміст постанови суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведено встановлені судом обставини, зазначено докази, якими вони підтверджуються, мотиви відхилення доводів сторони захисту, а також правову кваліфікацію дій ОСОБА_2 .
За наведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що заперечення вини ОСОБА_2 є способом реалізації її права на захист, однак саме по собі не спростовує сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції. Її твердження про невинуватість обґрунтовано не прийняті судом до уваги, оскільки вони спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом, направленням на огляд, постановою за ч. 5 ст. 121 КУпАП, клопотанням про передачу автомобіля на зберігання та рапортом працівника поліції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_2 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу правопорушника, відсутності обставин, що обтяжують відповідальність, та мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП, а саме виховання особи в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Отже, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, ухваленою з дотриманням вимог КУпАП, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.
За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 31.03.2026 щодо ОСОБА_2 - без змін.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 130, 245, 247, 251, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Винту Євгенія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 31.03.2026, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Ковальська