cправа №947/1742/26
провадження №1-кп/947/698/26
27 квітня 2026 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в приміщенні суду клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025163480000745 від 18.11.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.185 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
У провадженні Київського районного суду м.Одеси перебуває кримінальне провадження №12025163480000745 від 18.11.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.185 КК.
23.04.2026 року прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1. Клопотання прокурора.
В обґрунтування клопотання прокурор зокрема зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.185 КК України.
25.11.2025 слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб та визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн.
Вважав, що на сьогоднішній день існують ризики, передбачені у п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: 1) ризик переховуватися від органів досудового розслідування або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_3 , підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, а також те, що обвинувачений являється особою раніше судимою за скоєння аналогічних кримінальних правопорушень, а тому є підстави вважати, що знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду; 2) ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), є обґрунтованим так як обвинуваченому відомо де проживають потерпілі, а тому обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на свободі, шляхом залякування, погроз чи умовляннями може вплинути на потерпілих для того, щоб останні змінили свої покази у кримінальному провадженні; 3) ризик вчинити нове кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), є обґрунтованим так як сам обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що він перебуває в скрутному фінансовому положенні, що і спонукало його до скоєння даних кримінальних правопорушень та він являється особою раніше судимою з скоєння аналогічних правопорушень.
Вказував, що все вищевикладене в сукупності свідчить, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного та обмеження його конституційних прав, в даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Стверджував, що неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів обумовлена, тим що жоден інший запобіжний захід не забезпечить попередження вказаним ризикам, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, спроби підозрюваного уникнути відповідальності.
Посилаючись на викладене, просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , із можливістю внесення застави.
2. Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні, прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити. Уточнив, що ризик впливу на свідків перестав існувати.
Обвинувачений та захисник проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували. Захисник зокрема зазначив, що заявлені прокурором ризики не підтверджені.
Обвинувачений підтримав доводи захисника.
3. Передумови та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання прокурора та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що ухвалою суду від 12.03.2026 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.05.2026 року та визначено заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 60560,00 грн.
Продовжуючи вказаний запобіжний захід, судом були враховані ризик, передбачені п.1 (переховування від суду), п.5 (вчинення іншого кримінального правопорушення) ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Частина 3 ст.199 КПК України передбачає, що однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд погоджується, що на сьогоднішній день, ризики передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати, а саме:
1) переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується, у тому числі у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді реального позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності, останній може вчинити спробу переховування від суду;
2) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 маючи не зняту та непогашену судимість за корисливі злочини проти власності, знову обвинувачується у вчиненні тяжких корисливих злочинів проти власності, які нібито вчинив через нетривалий строк після свого звільнення за попереднім вироком, а тому, на думку суду, існує ризик вчинення обвинувачених інших кримінальних правопорушень.
Таким чином, суд робить висновок, що існування обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.185 КК України, у сукупності з існуючими ризиками, передбаченими п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого та є достатньою підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а менш суворі запобіжні заходи, на думку суду, не достатні для запобіганню зазначеного ризику.
При цьому, суд вважає, що зі спливом певного часу, вказані ризики не зменшилися, оскільки обставини, які їх обумовили, також не змінилися та не відпали, а реальному прояву ризикам переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, і перешкоджає своєчасне застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у співвідношенні із пред'явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії вчиненню кримінальних правопорушень проти власності в період воєнного стану.
При цьому, суд не знаходить підстав для зменшення розміру застави, оскільки вказаний розмір відповідає п.2 ч.5 ст.182 КПК України, визначений з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого та ризикам, передбаченим зокрема п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому вважає за необхідне залишити його у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 60560,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 27, 177, 178, 181, 194, 199, 331, 369 КПК України, суд
1. Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25 червня 2026 року включно.
2. Залишити без змін обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно та зобов'язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Одеси без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання
3. Роз'яснити обвинуваченому, що у разі неявки за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обов'язків застава звертається у дохід держави.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
4. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.
5. Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на цю ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1