нп 2/490/907/2026 Справа № 490/8418/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
22 квітня 2026 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Могила Д.І., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи, такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-
09.10.2025 року Позивачзвернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 , в якому просив визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким , що втратив право на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у березні 2011 року ОСОБА_5 виїхав до РФ на постійне місце мешкання. З цього часу за місцем своєї реєстрації він не мешкає. Зв'язок між позивачами та відповідачем не підтримується, адреса мешкання відповідача не відома.Будучи зареєстрованим у квартирі, відповідач не використовує житло за цільовим призначенням - для проживання, повністю втратив зв'язок з житлом за місцем своєї реєстрації та ніяких обов'язків до житла не несе.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 10.10.2025 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 12.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивачів позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямстатті 280ЦПК України.
Відповідно дост. 128 ч. 11 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.
Матеріалами справи підтверджується ( довідки про реєстрацію місця проживання особи Єдиного державного демографічного реєстру) , що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 03 жовтня 1997 року по теперішній час,та ОСОБА_1 зареєстрований за цією ж адресою.
До матеріалів справи додано ордер на житлове приміщення від 11 грудня 1987 року №994 серія 003613, з якого вбачається, що на ім'я ОСОБА_6 та його сім'ї, до якої входять: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 видано житлове приміщення площею 66,84 кв., яка складається з п'яти кімнат, за адресою: АДРЕСА_1 . До матеріалів справи додано Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 .
З Акту про не проживання від 28.09.2025 року вбачається, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 склали акт про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не мешкає за місцем реєстраціїї, а саме: АДРЕСА_1 , з березня 2011 року, у зв'язку з тим, що виїхав до РФ у зв'язку з роботою.
Суд застосовує при вирішенні цього спору житлове законодавство, зокрема положення Житлового кодексу України в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин.
Правовідносини, які виникли між позивачами та відповідачем, врегульовані нормами ЦК України та ЖК України.
Відповідно до Закону України «Про основні засади житлової політики» від 13.01.2026 (який набрав законної сили 15.02.2026) Житловий кодекс України втратив чинність, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.
Суд також враховує зміни житлового законодавства, зокрема набрання чинності Законом України «Про основні засади житлової політики». Водночас спірні правовідносини у даній справі виникли значно раніше - на момент вселення членів сім'ї до спірного житлового приміщення та подальшого фактичного проживання сім'ї у квартирі. Отже, правовідносини щодо користування спірним житловим приміщенням виникли та тривали у період дії положень Житлового кодексу України, які регулювали порядок користування житлом державного та комунального житлового фонду. Враховуючи принцип незворотності дії законів у часі, закріплений у статті 58 Конституції України, а також те, що спірні житлові правовідносини сформувалися за дії зазначених норм, суд застосовує положення статей Житлового кодексу України для оцінки прав та обов'язків сторін у даній справі.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Згідно зі ст.16ЦКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. У ч.3 ст.71ЖК України наведено випадки, у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців.
Аналіз норм ст.ст.71,72ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів.
Згідно зі ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені ст.71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Так, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття. При розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Судом не встанволено поважності причин довготривалої відсутності (непроживання) ОСОБА_5 за вказаною адресою.
Враховуючи вищевиклдадене, судом встановлено, що відповідач не проживає в квартирі більше 15 років, тобто понад строки встановлені у ст.71 ЖК України. Доказів наявності поважних причин такого не проживання суду не надано.
Отже, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що відповідач остаточно втратив інтерес до спірного житлового приміщення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий сбір сплачений позивачем при подачі позову до суду
Керуючись ст. ст. 18, 79-81, 141, 259, 263-265, 284, 288 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи, такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) таким , що втратив право на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО