Справа № 485/740/26
Провадження № 1-кп/485/126/26
про продовження запобіжного заходу
27 квітня 2026 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м.Снігурівка клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчиненого кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді старшого стрільця - оператора відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "матрос", раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
встановив:
В провадженні Снігурівського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження № 62024150010000784 від 12 квітня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою судді від 23 квітня 2026 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, в обґрунтування якого зазначено, що ризики, які були враховані судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу, такі як переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились та продовжують існувати. Застосування до обвинуваченого інших більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти настанню наведеним ризикам.
У підготовчому судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на те, що він має бажання повернутися на ійськову службу.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 , просив визначити обвинуваченому заставу в розмірі який обвинувачений матиме змогу сплатити.
Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, дійшов до такого.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
Водночас, ст. 17 Закону України від 23 серпня 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
Так, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 17 березня 2026 року до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено заставу 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840,00 грн, строк якого спливає 01 травня 2026 року.
Підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало існування ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує в разі визнання винними за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачений може переховуватись від суду, крім того після самовільного залишення служби протягом тривалого часу (більше 2-х років) ОСОБА_4 не повернувся на службу до жодної військової частини та до слідчого на виклики не прибував, розуміючи протиправність скоєного ним діяння, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, обвинувачений є військовослужбовцем та у разі його переховування від суду, та відповідно також від військової служби, такі дії можуть набути ознак іншого кримінального правопорушення, що свідчить про наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено судом, заявлені в клопотанні ризики, що існували під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшилися та існують на даний час, нових обставин, які б давали підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу не встановлено, оставин які б свідчили про необхідність зменшення раніше визначеного розміру застави не наведено.
Враховуючи те, що судовий розгляд у цьому кримінальному проваджені ще не розпочатий та не може бути завершений до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, враховуючи тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 25 червня 2026 року.
Доказів, які б підтверджували неможливість на даний час перебування ОСОБА_4 під вартою суду не надано.
Враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 178,183, 199, 315, 370-372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 25 червня 2026 року (включно).
Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити заставу у раніше визначеному розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840,00 грн (дев"яносто дев"ять тисяч вісімсот сорок грн 00 к.), яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 на строк до 25 червня 2026 року (включно), обов'язки:
- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі с-ща Казанка Баштанського району Миколаївської області;
- у разі наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Попередити обвинуваченого, що після внесення застави у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава може бути звернута в дохід держави.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Строк дії ухвали - до 25 червня 2026 року, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику негайно після оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали проголошено 27 квітня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1