Справа № 484/1828/26
Провадження № 3/484/634/26
27 квітня 2026 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Маржиної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Чумак А.О.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, яка надійшла до суду від Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області 08.04.2026 року, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська Миколаївської області, паспорт НОМЕР_1 , виданий 16.06.2004 року Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, -
30.03.2026 року о 18:50 годині ОСОБА_1 знаходився в м. Первомайську по вул. Трудової Слави біля буд. № 8 та здійснив злісну непокору працівнику поліції ПОГ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Полякову А.В., а саме під час військового стану не пред'явив документи, що посвідчують особу, обурливо відносився до поліції та згідно ч.2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» відмовився надати документи і сідати в службовий автомобіль, не підкорюючись законним вимогам поліцейського під час затримання. Відповідальність за вчинене передбачена ст. 185 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що своєї вини не визнає та пояснив, що він дійсно відмовився на вимогу працівника поліції надати свої анкетні дані та пред'явити військово-облікові документи, оскільки вважає, що така вимога поліцейського була незаконною, так як він виключений з військового обліку, не мав при собі документів, опори він не чинив. Відеозапис за фактом вимоги працівника поліції не надали. Вважає, що було перевищення службових повноважень та його незаконно затримали. Просив закрити провадження у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Дослідивши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи, відеозаписи, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 185 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Суд ознайомився із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 875704 від 30.03.2026 року та дослідив додані до нього документи, а саме: протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 серії АП318 № 011591 від 30.03.2026 року за ст. 185 КУпАП, рапорт ПОГ СП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Полякова А. від 30.03.2026 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 30.03.2026 року, доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі, до якої застосовано адміністративне затримання від 30.03.2026 року.
В письмових поясненнях ОСОБА_1 від 30.03.2026 року власноручно зазначив, що 30.03.2026 року він йшов по вул. Трудової Слави біля буд. 8, де о 18:50 год. під'їхала патрульна машина, з якої вийшли двоє працівників ТЦК, один представився та показав посвідчення. Вимагали персональні дані для перевірки військово-облікових документів. Він сказав їм, що вони повинні бути уповноваженими особами, на що вони запропонували поспілкуватися з поліцейськими. Далі підійшов поліцейський ОСОБА_2 , показав посвідчення в чохлі лише з однієї сторони. Він вимагав згідно ч.2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» його військово-облікові документи, на що він запитав, чому саме за ч.2, а не ч.1 ст. 32 вказаного Закону. Також зазначив, що з даною вимогою працівника поліції ОСОБА_3 він не згоден, вважає її безпідставною та такою, яка порушує закони громадянина, а саме Конституцію України, якою передбачено захист його прав. Вважає, що у працівника поліції та ТЦК не було підстав для перевірки та встановлення його особи. З даним правопорушенням не згоден, оскільки був незаконно затриманий та на нього одягнено кайдани ОСОБА_2 . Він був доставлений в кайданах до Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області для складання протоколу затримання відносно нього. Кайдани зняли біля відділу поліції.
На одному з досліджених судом відеозаписів зафіксовано, як ОСОБА_1 особисто зазначив, що він дійсно відмовився надати працівнику Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 документи, пояснивши, що той просить в нього документи на підставі ч.2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», це є неправильним, оскільки повинен просити на підставі ч.1 ст. 32 цього ж Закону.
Суд звертає увагу, що частиною першою ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Тож вбачається, що частина 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» сформульована за загальних підстав перевірки документів особи, в той час як ч.2 цієї ж статті регламентує конкретно підстави перевірки документів особи в період воєнного стану, який діє на даний момент та діяв на момент вчинення правопорушення.
Пояснення ОСОБА_1 з приводу незаконності такої вимоги працівника поліції, так як він виключений з військового обліку, не заслуговують на увагу суду, оскільки вимога поліцейського про пред'явлення документів особи, озвучена безпосередньо при виконанні ним службових обов'язків носить загальний характер для всіх осіб та є обов'язковою до виконання.
Положенням частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що поліцейський - це посадова особа, яка діє в межах наданих йому повноважень та відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395 та інших законодавчих актів, які регламентують діяльність поліції.
В даному випадку діє імператив презумпції правоти поліцейського, тобто при виконанні службового обов'язку поліцейський діє завідомо правомірно, в межах закону. Порушень повноважень поліцейського судом не встановлено. Правопорушення виявлено ним безпосередньо при виконанні службових обов'язків.
Всі встановлені поліцейськими під час несення служби обставини відображені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 875704 від 30.03.2026 року, який є доказом в наданій справі.
Встановлено, що поліцейський при складанні протоколу про адміністративне правопорушення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Будь-яких порушень законодавства поліцейськими, які б могли вплинути на вирішення справи, судом не встановлено. Законодавством не передбачена необхідність відеофіксації факту законного розпорядження або вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, судом беззаперечно встановлено, що оскільки у період дії воєнного стану працівником поліції була сформульована конкретна законна вимога щодо пред'явлення ОСОБА_1 військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, так як він є особою чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а він дійсно відмовився виконувати її, що ним не оспорюється й особисто підтверджено в судовому засіданні, то суд приходить до висновку про те, що викладені у протоколі обставини адміністративного правопорушення знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи в сукупності досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, - злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Враховуючи наведене, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 стягнення, передбачене ст. 185 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170 грн. на користь держави.
Крім того, на підставі п.5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33, 283, п.1 ч.1 ст. 284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та призначити йому стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170 (сто сімдесят) грн. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір на користь держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 к.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. В порядку примусового виконання відповідно до ст. 308 КУпАП з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу зазначеного у постанові.