Справа № 489/7983/25
Номер провадження 2/489/267/26
Іменем України
27 квітня 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовомВиконавчого комітету Миколаївської міської ради як органу опіки та піклування (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа - служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
встановив
Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на первинному обліку у службі у справах дітей адміністрації перебувають діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як діти, позбавлені батьківського піклування у зв'язку з тим, що згідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби ,яка перешкоджає виконанню батьківських обов'язків від 16.08.2022 та 28.08.2024, має високий ступінь втрати здоров'я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну недієздатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов'язків. 25.05.2018 Маргариту влаштовано до КНП "Миколаївський обласний будинок дитини" МОР, а згодом - під опіку родини ОСОБА_4 , де дитина перебуває і на даний час.
17.10.2024 ОСОБА_5 влаштовано до філії КНП "Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня" ММР ЦМРППД". Рішенням виконкому Прибузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області Миколу влаштовано під опіку до сім'ї ОСОБА_6 , де дитина перебуває і на даний час.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконкому ММР 14.08.2025 прийнято рішення про затвердження позовної заяви та висновку органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її дітей.
З цих підстав просили суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача аліменти на користь законного представника дитини на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян.
Від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 1/4 доходів на утримання малолітнього ОСОБА_3 та на користь ОСОБА_7 1/4 доходів на утримання малолітньої ОСОБА_2 .
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, відзив до суду не подав.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Постановою Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз'яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .
Згідно з довідкою від 19.04.2018 ОСОБА_2 перебуває на первинному обліку в службі у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради з 05.04.2018 як дитина, позбавлена батьківського піклування.
Рішенням виконавчого комітету ММР №359 від 03.05.2018 вирішено надати статус дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області №79 від 29.08.2022 вирішено призначити ОСОБА_7 та ОСОБА_10 опікунами над малолітньою ОСОБА_2 , як дитиною, позбавленою батьківського піклування.
Як вбачається з висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я №120 від 16.02.2023 ОСОБА_1 має високий ступінь втрати здоров'я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну недієздатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов'язків.
Рішенням виконавчого комітету ММР №1678 від 25.09.2024 вирішено надати статус дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з довідкою від 01.10.2024 ОСОБА_3 перебуває на первинному обліку в службі у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради з 24.09.2024 як дитина, позбавлена батьківського піклування.
Рішенням виконавчого комітету ММР №1776 від 17.10.2024 вирішено влаштувати малолітнього ОСОБА_3 до філії комунального некомерційного підприємства "Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня "Миколаївської обласної ради "Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям" на повне державне забезпечення.
Згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я №19 від 28.02.2025 ОСОБА_1 має високий ступінь втрати здоров'я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну недієздатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов'язків.
Відповідно до довідки-характеристики від 24.02.2025 ОСОБА_1 за час мешкання зарекомендувала себе з посереднього боку.
Згідно з Актом обстеження умов проживання від 18.03.2025 ОСОБА_1 , під час візиту до останньої двері ніхто не відчинив, мешканка сусідньої квартири АДРЕСА_1 повідомила, що чутно, як ОСОБА_1 періодично з'являється за вказаною адресою, іноді поводить себе ненормально, стукаючи по стінам.
Відповідно до листа Виконавчого комітету Мирівської сільської ради від 22.04.2025 станом на 22.04.2025 родина ОСОБА_4 разом з малолітньою ОСОБА_11 проживають в Республіці Польща. Мати дитини ОСОБА_1 жодного разу до служби у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради не телефонувала та не зверталась із заявами про спілкування.
Згідно з листом філії комунального некомерційного підприємства "Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня "Миколаївської обласної ради "Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям" від 03.04.2025 матір дитини ОСОБА_1 не зверталась до Центру з метою відвідування свого сина ОСОБА_3 .
Відповідно до Висновку Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 10.09.2025 орган опіки та піклування виконавчого комітету ММР вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_2 .
Статтею 150 СК України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно частини четвертої статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (пункт 2 частина перша стаття 164 СК України).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).
Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 203/3505/19 від 26.01.2022)
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/73/20 від 27.04.2022 врахувавши конкретні обставини справи, «якнайкращі інтереси дитини», а також те, що відповідач не підтримував стосунків з дитиною протягом тривалого часу, не цікавився його життям, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав, оскільки особа свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Також, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, і застосовується тільки тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, про їх здоров'я, не спілкується, не надає коштів на утримання дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, що свідчить про те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. Суд вважає, що позбавлення батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дитини, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При вирішенні вимоги про стягнення аліментів суд виходить з наступного.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Приписами статті 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач участі в їх утриманні не приймає, хоча це є її прямим обов'язком.
За такого, враховуючи встановлені обставини та наявні у справі докази, а також виходячи з інтересів дітей на належне матеріальне забезпечення, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення аліментів. При цьому, суд погоджується із розміром аліментів, який запропоновано представником позивача, та які підлягають стягненню з відповідача на користь законних представників дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Так як при звернені до суду позивач не оплатив судовий збір за позовну вимогу про позбавлення відповідача батьківських прав та про стягнення аліментів, оскільки звільнений від його сплати на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», на підставі статті 141 ЦПК України з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позовні вимоги задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 29.09.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 29.09.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок)
Інформація про учасників справи:
Позивач: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 04056612, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНКОПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа: служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 22437186, адреса: 54003, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 27.04.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя В. В. Кокорєв