Справа № 489/3512/26
Провадження № 2-о/489/113/26
Ухвала
Іменем України
27 квітня 2026 року м. Миколаїв
Суддя Інгульського районного суду м. Миколаєва Костюченко Г.С., дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про усиновлення дитини
встановив:
27.04.2026 до Інгульського районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про усиновлення дитини.
При цьому, зі змісту заяви вбачається, що фактичним місцем проживання заявника, третьої особи - ОСОБА_2 та дитини щодо якої подано заяву про усиновлення - ОСОБА_3 , є АДРЕСА_1 .
Разом з тим, зазначений факт постійного проживання не підтверджується жодними письмовими доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 293 Цивільного процесального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Натомість з ст. 310 ЦПК України вбачається, що заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
Як вбачається зі змісту витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва від 27.04.2026, дитина - ОСОБА_3 , зареєстрован за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально знаходиться в Заводському районі міста Миколаєва.
Тому у розумінні вимог ст. 310 ЦПК України заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування підлягає розгляду за місцем їх проживання.
На даний час декларування та реєстрація місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні регулюється виключно Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 року № 1871-IX, який набрав чинності 01.12.2021 року. В свою чергу, ч.1 ст. 4 цього Закону передбачає, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
В свою чергу пунктом 5-1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI, до Єдиного державного демографічного реєстру вноситься інформація про особу, зокрема відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи.
Адреса фактичного проживання не змінює та не замінює реєстрації місця проживання.
Таким чином, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання як дитини - ОСОБА_3 так і його матері - ОСОБА_2 є адреса: АДРЕСА_2 .
Зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання заявника - ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .
Теріторіально зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання заявника є Баштанський район Миколаївської області.
Таким чином, ні заявник, ні заінтересована особа, ні дитина не мають зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання Інгульський район м.Миколаєва.
Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд приходить до висновку: враховуючи звернення до суду з порушенням правил підсудності, провадження у справі не може бути відкрито в даному суді, а справа підлягає направленню за підсудністю.
Оскільки місцем проживання дитини, яке зареєстроване у встановленому законом порядку щодо якої розглядається питання, є Заводський район матеріали позовної заяви слід передати до Заводського районного суду м. Миколаєва.
Спори між судами про підсудність, згідно ст. 32 ЦПК України, не допускаються.
Керуючись ч. 1 ст. 31, 32, ч. 9 ст. 187, ст. 260, 310 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
Матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про усиновлення дитини - передати на розгляд до Заводськогорайонного суду м. Миколаєва за територіальною підсудністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст. 354 ЦПК України.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 27.04.2026.
Суддя Г.С. Костюченко