Справа № 473/1733/26
іменем України
"27" квітня 2026 р. місто Вознесенськ
Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., за участю секретаря судових засідань Нікітченко М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, що надійшла від Вознесенського РУП відділення поліції №3 ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.51 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Запоріжжя, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , обліковий номер картки платника податків НОМЕР_1
У протоколі серія ВАД №875664 від 31.03.2026 року поліцейським, який його склав, зазначено, що: «31.01.2026 року ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні магазину «Єва» 1015 ТОВ «РУШ», який розташований за адресою м.Вознесенськ вул.Київська 18/3, таємно викрав електричний тример чоловічій Beard Trimmer Pro s6 Gillette, тример для тіла та інтимної гігієни на загальну суму 3100 грн. без ПДВ, чим спричинив матеріальний збиток».
Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ч.3 ст.51 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 викликався рекомендованим листом, згідно з поштовим повідомленням, судовий виклик не був вручений оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.
Телефон у ОСОБА_1 згідно із протоколом серія ВАД №875664 від 31.03.2026 року - відсутній.
ОСОБА_1 заяв чи клопотань про відкладення слухання справи чи поважні причини неприбуття не надав, тому розгляд справи відбувся у його відсутності згідно із положеннями ст.268 КУпАП.
Судом були вичерпані всі засоби повідомлення ОСОБА_1 про час та місце слухання справи.
При цьому суд враховує, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс Проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).
Окрім того, що ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце слухання справи рекомендованим листом, також на офіційному сайті Судової влади України дата та місце розгляду справи були вказані одразу після призначення справи до розгляду в судовому засіданні. У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Щодо не вручення особі рекомендованого листа, то суд враховує, що надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Такий висновок Касаційний господарський суд Верховного Суду виклав у постанові від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19, переглядаючи відмову поновити пропущений строк апеляційного оскарження. КГС ВС зазначив, що близьку за змістом правову позицію про належне повідомлення викладено в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17; КГС ВС від 27.11.2019 у справі № 913/879/17; КГС ВС від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19; КГС ВС від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи та вжиття всіх заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, з моменту складання протоколу (31.03.2026 року) по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з'явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу.
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення поліція надала суду супровідний лист на ім'я начальника Вознесенського РУП, яким слідча ОСОБА_2 09.03.2026 року направила копії матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за №12026152190000100 від 06.02.2026 р., для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.51 КУпАП.
Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.02.2026 р. ОСОБА_3 (яка працює керуючою ТОВ РУШ «Єва») зазначила, що 29.01.2026 р. та 31.01.2026 р. в магазині ТОВ РУШ «Єва» невідомим чоловіком було вчинено крадіжку товару на загальну суму 9494 грн. 29.01.2026сума 6071 грн., 31.01.2026 р. сума 3423 грн.
Згідно довідки про вартість викраденого товару станом на 31.01.2026 р. викрадено 2 тримери чоловічі на загальну суму 3100 грн. без ПДВ.
В письмових поясненнях, наданих ОСОБА_1 працівникам поліції, він підтвердив факт викрадення ним товару з магазину «Єва» в м.Вознесенську, куди приїздив з м.Південноукраїнська разом зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_4 . Вказав, що крадіжки вчиняв двічі, а саме 29.01.2026 р. та 31.01.2026 р.
Також в матеріалах справи є рапорт слідчої ОСОБА_2 від 09.03.2026 р., в якому зазначено наступне: «В рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026152190000100 за ч.4 ст.185 КК України встановлено, що 06.02.2026 до Вознесенського РУП надійшла заява ОСОБА_3 про те, що в період часу з 29.01.2026 по 31.01.2026 в приміщенні магазину ТОВ РУШ «Єва» за адресою м.Вознесенськ вул.Київська 18/3 невстановлена особа шляхом вільного доступу з прилавку магазину таємно викрала електричний тример, засоби особистої гігієни, чим ТОВ РУШ «Єва» спричинено матеріальний збиток на загальну суму близько 9500 грн. В ході проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем по мобілізації та проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки ВОС-100221А, НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», обвинувачується у тому, що 29.01.2026, у період часу з 14 годин 41 хвилина по 15 годину 39 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Єва» №1015 ТОВ «РУШ» за адресою Миколаївська область м.Вознесенськ вул.Київська 18/3 здійснив крадіжку товару.19 лютого 2026 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 31.01.2026 року, перебуваючи у приміщенні магазину «Єва» №1015 ТОВ «РУШ» за адресою Миколаївська область м.Вознесенськ вул.Київська 18/3, спільно з невстановленою в ході досудового розслідування особою шляхом вільного доступу з вітрини вказаного магазину таємно викрали електричний тример чоловічий «Beard Trimer Pro s6», «Gillette» Тример для тіла та інтимної зони BG5 на загальну суму 3100 грн. без ПДВ». Слідча в рапорті вказала, що на її думку в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП.
Також надано копію постанови Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 липня 2025 року, згідно із якою ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.51 КУпАП із застосуванням стягнення у виді 40 годин громадських робіт.
З огляду на досліджені докази суд вважає, що в діях ОСОБА_1 поза розумним сумнівом не доведений, а отже відсутній склад правопорушення, передбачений ч.3 ст.51 КУпАП, а саме повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти росії» (Malofeyeva v.Russia), заява №36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти росії» (Karelin v. Russia), заява №926/08) у випадку «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Ч.3 ст.51 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність саме за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 1-2 цієї статті.
Тобто елементами об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КУпАП, є вчинення саме повторно протягом року одного з діянь, передбачених частинами 1-2 цієї статті.
Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №875664 від 31.03.2026 року в розділі «суть правопорушення» нічого не вказано про повторність правопорушення та притягнення особи до відповідальності за частинами 1-2 ст.51 КУпАП.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.51 КУпАП, не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки є не конкретним, в ньому не наведені даних, які характеризують об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КУпАП, зокрема повторність правопорушення.
За змістом статей 7, 251, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється тільки щодо правопорушника і підставою для її розгляду є протокол про адміністративне правопорушення, тобто справа розглядається в межах протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі доказів, зібраних особами, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення обмежений лише тими обставинами правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Слід зазначити, що порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством.
При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ, акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху (ст.254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Те, що правопорушення вчинено повторно - має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку органами Національної поліції.
Таким чином, оцінюючи вказаний доказ відповідно ст.252 КУпАП, слід дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №875664 від 31.03.2026 року складений без дотримання вимог процесуального закону, що тягне за собою визнання цього доказу недопустимим, оскільки в ньому не наведені ознаки повторності правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Відповідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Оскільки в протоколі серія ВАД №875664 від 31.03.2026 року нічого не вказано про повторність правопорушення, а суд не може вийти за межі протоколу, який фактично є обвинуваченням у справі, суд не може внести до нього виправлення чи доповнення - тому на підставі положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі слід закрити у зв'язку з недоведеністю/ відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Недоліки в протоколі серії ВАД №875664 від 31.03.2026 року не є підставою для повернення його до поліції, оскільки це порушуватиме право особи на захист від вже пред'явленого обвинувачення. Тим більше, що згідно із Постановою від 02 вересня 2021 року справа №11-97 сап20 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:
«74. Норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 цього Кодексу у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.
89. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів».
Крім того, після повернення протоколу посадовій особі, що його склала, жодні виправлення до протоколу вже внесені не можуть бути, оскільки згідно п.6 та п.7 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»: «Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено».
Керуючись ч.3 ст.51, п.1 ч.1 ст.247, 283-285 КпАП України, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.51 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня вручення постанови особі, що притягується до відповідальності.
Суддя Н.Б.Зубар