Справа № 439/2671/25
Провадження №2/944/1478/26
/заочне/
27.04.2026 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кондратьєвої Н.А.
з участю секретаря судових засідань Шандрук А.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
Представник позивача ТОВ «ФК «Сіті Колект» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3355457 від 28.12.2022 року у розмірі 17128.27 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.12.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №3355457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст.. 12 ЗУ «Про електронну комерцію. Після того як відповідач здійснила реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора та заповнив електронну заявку га отримання споживчого кредиту на веб-сайті ТОВ «Лінеура Україна» того ж дня направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти кредитний договір у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту договору. Відповідач прийняла пропозицію укласти договір на умовах, визначених офертою та підписала одноразовим ідентифікатором А805. Згідно з розділом 1 договору ТОВ «Лінеура Україна» надала позивальнику грошові кошти в сумі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальника зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 359 днів, стандартна процентна ставка - 1.99% на день. Первісний кредитор своє зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у сумі 3000 грн шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку позичальник зазначила при оформленні кредиту. Відповідач частково сплачувала кредит, останні раз 14.02.2023 року в сумі 1113.71 грн. 26.10.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Профіт» уклали договір факторингу №26102023, за яким первісний кредитор відступив товариству ТОВ «ФК «Профіт» право вимоги за кредитним договором. 09.09.2025 року ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» уклали договір факторингу №ДО-20250909/001, відповідно до умов якого новий кредитор набуває право вимоги кредитора за визначеними договорами, зокрема договором №3355457 від 28.12.2022 року в сумі 17128.27 грн. Заборгованість відповідача станом на дату подання позову становить 17128.27 грн, з яких: 2985.99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14142.28 грн - заборгованість за відсотками. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, а тому позивач просить стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.
Заяви, клопотання учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду за місцем реєстрації, в судове засідання повторно не з'явилась, поштові повідомлення повернулись без вручення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Процесуальні дії в справі
Ухвалою судді Бродівського районного суду Львівської області від 02.01.2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Яворівського районного суду Львівської області.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 05.02.2036 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті на 12.03.2026 року.
Ухвалою суду від 12.03.2026 року судове засідання у справі відкладено у зв'язку із неявкою відповідача до 23.04.2026 року.
Враховуючи те, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, однак повторно не з'явилась в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подала, тому у відповідності до вимог ст.280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 23 квітня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 27 квітня 2026 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 28.12.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №3355457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису.
Відповідно до реквізитів Договору №№3355457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст.. 12 ЗУ «Про електронну комерцію від 28.12.2022 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А805., номер телефону позичальника НОМЕР_2 , номер карти/маска карти НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.2 договору, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 3 000,00 гривень.
Відповідно до п.1.3 Договору, строк кредиту 360 днів.
Відповідно до п.1.4.1, 1.4.2 Договору, стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на таких умовах. Якщо Клієнт до 28.01.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Відповідно до п.2.1 Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту у випадку не можливості зарахування платежу на зазначену платіжну карту з будь-яких причин, які не залежать від Товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки).
Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на підставі Договору про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21.02.2022 року, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 28.12.2022 20:24:04 на суму 2000.00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 9040a620-77e3-44d9-b8c4-3e7762a0ffe1, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 33555331672251844, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_3 .
Згідно розрахунку заборгованості за договором №3355457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2022 року, складеного ТОВ «Лінеура Україна» сума заборгованості ОСОБА_1 становить 17128.27 грн, з яких: 2985.99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14142.28 грн - заборгованість за відсотками.
26.10.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Профіт» уклали договір факторингу №26102023, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, укладеними між кредитором та боржниками.
09.09.2025 року ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» уклали договір факторингу №ДО-20250909/001, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту фінансування (фіну договору) за відступлення права вимоги у порядку та строки, встановлені договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025 року ТОВ «ФК «Сіті Колект» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3355457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2022 року.
Мотиви та оцінка суду
Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором №3355457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, отже є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України). При цьому, згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.2, 4 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з п.8 ч.1 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України), а також електронними доказами, якими є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі (ч. 1 ст. 100 ЦПК України).
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за договором №3355457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеного між ТОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 позивач надав:
-копію Кредитного договору №3355457 від 28.12.2022 р. з додатками;
-копію Паспорта споживчого кредит (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит);
-копію Правил надання коштів у позику, в т. ч. на умовах фінансового кредиту (розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет за посиланням https://credit7.ua/pro nas/);
-копію розрахунку заборгованості за Кредитним договором №3355457 від 28.12.2022р;
-копію документа від надавача платіжних послуг про перерахування суми кредиту;
-копія Договору факторингу №?ДО-20250909/001 від 09.09.2025 р.;
-копія платіжного доручення про сплату фактором коштів первісному кредитору (ціна відступлення) за Договором факторингу №?ДО-20250909/001;
-копія першої та останньої сторінок Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №?ДО-20250909/001;
-копію витягу з Реєстру боржників (Додаток 1 до Договору факторингу №?ДО 20250909/001), що містить дані про заборгованість відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором (ч.2 ст.631 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України" Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Як зазначено у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року в справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Так, позивачем пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який за своєю правовою природою є реальним договором.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається і судом встановлено (за відсутності спростувань з боку відповідача), що ОСОБА_1 дійсно підписала в електронній формі договір №3355457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в межах якого ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 зобов'язується надати відповідачу кредит в сумі 3000 грн, строк кредитування 359 днів, стандартна процентна ставка 1.99% на день.
Висуваючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач (кредитор) зобов'язаний довести належними, допустимими, достовірними та, у своїй сукупності і взаємозв'язку, достатніми доказами наявність такої заборгованості, зокрема, факт надання та отримання грошових коштів, розмір заборгованості тощо.
Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц) неодноразово зазначав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Зокрема, належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором/договором позики можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору).
Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Проте, з досліджених доказів вбачається, що до позовної заяви позивачем не додано жодного доказу, який би підтверджував факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, як вказано у договорі про надання коштів у споживчий кредит.
Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 28.12.2022 20:24:04 на суму 2000.00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 9040a620-77e3-44d9-b8c4-3e7762a0ffe1, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 33555331672251844, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_3 .
Водночас як вбачається з кредитного договору сума кредиту становить 3000 грн та картку, на яку мали здійснюватися нарахування відрізняються, тобто, позивач фактично не підтвердив належними та допустимими доказами факт виконання первісним кредитором зобов'язань щодо надання грошових коштів у розмірі визначеному у кредитному договорі №3355457 від 28.12.2022 року, а відповідно, і не підтвердив факт виникнення у відповідача ОСОБА_1 обов'язку повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі на умовах, визначених у договорі.
Так, згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Сіті Колект» вважає себе кредитором стосовно ОСОБА_1 за договором №3355457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , право грошової вимоги від якого перейшло спочатку до ТОВ «ФК «Профіт» на підставі договору факторингу №26102023 від 26.10.2023 року, і вже згодом на підставі договору факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025 року до ТОВ «Сіті Колект».
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, всупереч зазначених вище вимог закону, не надано суду Реєстру Боржників, підписаного уповноваженими особами ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Профіт», яким би підтверджувалося набуття ТОВ «ФК «Профіт» права вимоги за договором укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .
З наведеного вбачається, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до кредитора ТОВ «ФК «Профіт», відповідно не довів перехід права вимоги від кредитора ТОВ «ФК «Профіт» до ТОВ «Сіті Колект», тобто не доведено перехід права вимоги на кожному етапі такої передачі, що є його процесуальним обов'язком.
За встановлених обставин справи відсутні підстави вважати, що ТОВ «Сіті Колект» за договором факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025 року набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №3355457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позовних вимоги слід відмовити.
Судові витрати
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено повністю, судові витрати позивача слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,7,12,13,258-259,263-265,280-281,354 ЦПК України
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №3355457 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2022 року в розмірі 17128.27 грн - відмовити.
Витрати позивача по сплаті судових витрат залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 27.04.2026 року.
Повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», ЄДРПОУ 43950742, юридична адреса: 02154, м.Київ, проспект Соборності, 30-А, приміщення 321.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Кондратьєва Н.А.