27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 274/8484/24
провадження № 61-9613св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Семенівська сільська рада Бердичівського району Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальчук Андрій Олександрович, на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року у складі судді Вдовиченко Т. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Коломієць О. С., Павицької Т. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (далі - Семенівська сільська рада) про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2023 року у справі № 274/4751/23 встановлено факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та двоюрідною бабою ОСОБА_1
18 липня 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука В.А. (далі - приватний нотаріус Богатирчук В. А.) із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться на АДРЕСА_1 ; майновий пай у розмірі 7 212,00 грн, який перебуває в Колективного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» (далі - КСП «Хлібороб»), після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак постановою приватного нотаріуса Богатирчука В. А. від 18 липня 2024 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на підставі статей 529-532 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР) щодо можливого та передбаченого законодавством кола спадкоємців, які закликаються до спадкування, прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статті 49 Закону України «Про нотаріат», пунктів 4.1,
4.14 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року № 282/20595, зазначена нотаріальна дія не може бути вчинена.
Посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , позивач просив визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом після смерті двоюрідної баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться на АДРЕСА_1 ; земельну частку (пай) розміром 2,41 га в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі ( на місцевості), із землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Хлібороб», що належала померлій на підставі сертифіката на земельну часку (пай) серії ЖТ № 0094915; майновий пай, розміром 7 212,00 грн, який перебуває в КСП «Хлібороб», що належав померлій на підставі свідоцтва про право на майновий (пай) серії ЖИ-6 № 057893.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 17 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР.
У розумінні статей 529, 530 ЦК Української РСР позивач не є спадкоємцем ані першої, ані до другої черг спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 , а отже не має права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 в силу положень ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальчук А. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2025 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 листопада 2020 року у справі № 196/1277/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 686/23049/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 556/109/15-ц та інших (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася у 2003 році, тобто до набрання чинності ЦК України, але не була прийнята ніким із спадкоємців, а тому позивач як двоюрідний внук спадкодавця ОСОБА_2 є спадкоємцем п'ятої черги за законом відповідно до статті 1265 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальчук А. О., на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 23вересня 2025 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальчук А. О., на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2025 рокуз підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області матеріали цивільної справи № 274/8484/24; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У жовтні 2025 року матеріали справи № 274/8484/24 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 06 березня 1997 року серії ЖТ № 0094915 ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Хлібороб» розміром 2,41 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), із землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Хлібороб» (а. с. 16).
Відповідно до свідоцтва про право на майновий пай від 04 квітня 2000 року № 23 та свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП «Хлібороб» (майновий сертифікат) від 27 липня 2001 року серії ЖИ-6 № 057893 ОСОБА_2 належало право на майновий пай у загальному пайовому фонді підприємства (частку), у розмірі 7 212,00 грн (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а. с. 13).
Згідно з довідкою від 02 червня 2023 року № 88, виданою Виконавчим комітетом Семенівської сільської ради та погосподарською книгою № 1 за 2001-2005 роки Садківської сільської ради, особовий рахунок № НОМЕР_1 , головою домогосподарства житлового будинку на АДРЕСА_1 до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) була ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , документи на житловий будинок не виготовлялися. Земля не приватизована (а. с. 14).
У матеріалах спадкової справи № 46/2023, заведеної 06 червня 2023 року після смерті ОСОБА_2 , міститься заповіт, складений ОСОБА_2 17 березня 1997 року на ім'я ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), яка спадщину не оформила.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 27 вересня 2023 року у справі № 274/4751/23 встановлено факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та двоюрідною бабою ОСОБА_1 (а. с.12).
Постановою приватного нотаріуса Богатирчука В. А. від 18 липня 2024 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на підставі статей 529-532 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР) щодо можливого та передбаченого законодавством кола спадкоємців, які закликаються до спадкування, прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статті 49 Закону України «Про нотаріат», пунктів 4.1, 4.14 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року № 282/20595, зазначена нотаріальна дія не може бути вчинена (а. с. 11).
03 жовтня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «М-БТІ» на замовлення ОСОБА_1 виготовило технічний паспорт на індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.17-23).
Згідно висновком про визначення ринкової вартості майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , від 14 жовтня 2024 року, складеним Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 , ринкова вартість об'єкта оцінки становить 74 940,00 грн (а. с. 24).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою, третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.
Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила Книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК Української РСР (постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 391/769/17).
Зважаючи на те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 тобто, до набрання чинності ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до статті 527 ЦК Української РСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
За змістом статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до статті 530 ЦК Української РСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Установивши, що ОСОБА_1 є двоюрідним внуком ОСОБА_2 , тобто у розумінні положень, чинного на час відкриття спадщини ЦК Української РСР не входить до кола спадкоємців, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання за ним права власності на належне ОСОБА_2 за життя нерухоме майно у порядку спадкування за законом.
Доводи касаційної скарги висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки фактично зводяться до неправильного розуміння заявником положень пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та, відповідно, дії актів цивільного законодавства у часі.
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують і на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, тому Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальчук Андрій Олександрович, залишити без задоволення.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник