27 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10626/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Трейдінг»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 (у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Шапран В.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 (суддя Андреїшина І.О.) в частині
у справі № 910/10626/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровська садиба»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Трейдінг»
про стягнення 571 253,60 грн,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/10626/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026, зменшено розмір заявленої до стягнення з відповідача пені на 75%; позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Трейдінг» (далі - ТОВ «Техно-Трейдінг») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровська садиба» пеню у розмірі 89 938 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн 40 коп., штраф у розмірі 211 500 (двісті одинадцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 6 855 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 05 коп. У решті позовних вимог відмовлено.
06.04.2026 ТОВ «Техно-Трейдінг» через систему «Електронний суд» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/10626/25, в якій просить зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) на 90%.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10626/25, зважаючи на таке.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (рік подання позовної заяви у справі № 910/10626/25) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 571 253,60 грн, що є меншим, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому оскаржені судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом касаційної скарги скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), однак обґрунтувань, які могли б бути визнані Судом такими, що підпадають під дію підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, касаційна скарга не містить.
Висновки судів попередніх інстанцій у справі № 910/10626/25, у якій подано касаційну скаргу, щодо застосування до спірних правовідносин статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, викладені в оскаржених судових рішеннях, зроблені з урахуванням сформованої практики Верховного Суду щодо передбаченого статтею 233 Господарського кодексу України, статтею 551 Цивільного кодексу України права суду на зменшення пені, яке може бути як реалізоване, так і нереалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Скаржник також вказує, що справа № 910/10626/25 має для нього виняткове значення (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки судові рішення у цій справі впливають на його фінансову стабільність.
Доводи, наведені як обґрунтування випадку, передбаченого підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є абстрактними і жодним чином не вказують на те, що саме ця господарська справа має для скаржника виняткове значення.
Доводи ТОВ «Техно-Трейдінг» про те, що суд першої інстанції відніс справу №910/10626/25 до категорії малозначних помилково не беруться до уваги Судом, оскільки предметом позову у цій справі є стягнення 571 253,60 грн, що є меншим, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому оскаржені судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду в силу прямих приписів господарського процесуального закону (пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
Вивчивши і проаналізувавши зміст оскаржених судових рішень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав для розгляду касаційної скарги Верховний Суд не вбачає.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10626/25.
Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10626/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Трейдінг» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 (в частині).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко