27 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/6243/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Кібенко О. Р.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київського дослідно-виробничого підприємства "Контакт" Українського товариства глухих
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.10.2025
(суддя Кирилюк Т. Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025
(головуючий - Буравльов С. І., судді: Шапран В. В., Андрієнко В. В.)
за скаргою Київського дослідно-виробничого підприємства "Контакт" Українського товариства глухих
на дії Головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
до Київського дослідно-виробничого підприємства "Контакт" українського товариства глухих
про стягнення 1 615 967,50 грн.
Хронологія спору
1. У травні 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Комендатура) звернулася до суду з позовом до Київського дослідно-виробничого підприємства "Контакт" українського товариства глухих (далі - Підприємство) про стягнення 1 615 967,50 грн.
2. 08.10.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення цього позову.
3. 12.11.2024 цей місцевий господарський суд видав наказ, який 02.12.2024 Комендатура пред'явила до виконання.
4. 24.01.2025 головний державний виконавець Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачова К. В. (далі - виконавець) винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, у якій серед іншого зазначила про стягнення з Підприємства виконавчого збору у сумі 163 535,91 грн, що складало 10 % від суми, яка підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом.
5. 30.01.2025 Підприємство звернулося до виконавця із заявою № 11 про призупинення здійснення виконавчих дій та повернення стягнутих з нього коштів у зв'язку з поданням ним 30.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2024.
6. 10.02.2025 виконавець повідомив Підприємство про відсутність правових підстав для зупинення виконавчих дій, оскільки воно не надало доказів відкриття судом апеляційної інстанції провадження у цій справі.
7. 12.02.2025 на рахунок органу державної виконавчої служби надійшли кошти у розмірі 1 799 164,01 грн, стягнуті з Підприємства для задоволення вимог Комендатури і погашення виконавчого збору.
8. 12.02.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про поновлення Підприємству строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у цій справі, відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 до закінчення апеляційного розгляду та призначення справи до розгляду.
9. Надання загального доступу до цієї ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 забезпечено у Єдиному реєстрі судових рішень 13.02.2025.
10. 13.02.2025 виконавець виніс розпорядження про перерахування коштів у розмірі 163 535,91 грн як виконавчий збір на рахунок Державної казначейської служби України і 14.02.2025 воно виконане (платіжна інструкція № 50641, т. 4, а. с. 198).
11. 13.02.2025 виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 у зв'язку з виконанням повністю названого вище судового рішення. Зазначив, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 грн, сума стягнутого виконавчого збору 163 535,91 грн.
12. 18.03.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про зміну рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024, зменшив заявлений Комендатурою розмір неустойки до 200 000 грн, а в іншій частині позову відмовив.
13. Комендатура оскаржила цю постанову до суду касаційної інстанції і 29.07.2025 Верховний Суд постановив ухвалу про закриття касаційного провадження за її касаційною скаргою.
14. У травні 2025 року Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про поворот виконання рішення, зокрема, просило здійснити поворот виконання наказу від 12.11.2024 й стягнути з Комендатури на користь Підприємства грошові кошти у розмірі 1 415 968,81 грн, а з Державного бюджету України на користь Підприємства виконавчий збір у розмірі 141 596,81 грн.
15. 15.09.2025 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про часткове задоволення його вимог, у поворот виконання рішення присудив до стягнення з Комендатури на користь Підприємства грошові кошти у розмірі 1 415 967,50 грн, а в іншій частині відмовив. Мотивував тим, що оскільки суд апеляційної інстанції змінив рішення місцевого господарського суду і задовольнив позовні вимоги у меншому розмірі, присудивши до стягнення з Підприємства 219 391,60 грн, та з огляду на фактичне виконання 12.02.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024, яким присуджено до стягнення з Підприємства на користь Комендатури 1 635 359,10 грн, обґрунтованими є вимоги Підприємства про поворот виконання названого рішення суду першої інстанції у частині стягнення 1 415 967,50 грн, зокрема 1 635 359,10 грн, які присуджені до стягнення місцевим господарським судом, мінус 219 391,60 грн, що присуджені до стягнення апеляційним господарським судом.
16. 21.08.2025 Підприємство звернулося до виконавця із заявою про повернення йому виконавчого збору у сумі 141 596,81 грн, у відповідь на яку йому повідомлено про відсутність для цього підстав, обумовлених приписами частини сьомої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".
17. 10.09.2025 Підприємство звернулося до Господарський суд міста Києва зі скаргою на дії виконавця, у якій просило визнати протиправною його бездіяльність щодо не розгляду його заяви від 21.08.2025 і неповернення надмірно стягнутого виконавчого збору; зобов'язати виконавця розглянути цю заяву Підприємства та повернути надмірно стягнутий виконавчий збір у сумі 141 596,81 грн; задля повернення цієї суми зобов'язати виконавця подати подання до органів Державної казначейської служби України.
18. 23.09.2025 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про закриття провадження за скаргою Підприємства на тій підставі, що вона не підлягала розгляду за правилами господарського судочинства, а належить до компетенції адміністративного суду.
19. 24.09.2025 Підприємство звернулося до цього ж місцевого суду зі скаргою на дії виконавця, у якій просило визнати незаконною та скасувати постанову виконавця від 13.02.2025 про закінчення виконавчого провадження; визнати незаконним і скасувати розпорядження виконавця від 13.02.2025 № НОМЕР_2 про перерахування на рахунок Державної казначейської служби України виконавчого збору у розмірі 163 535,91 грн; зобов'язати виконавця відновити виконавче провадження та вчинити дії щодо часткового повернення надмірно стягнутого виконавчого збору у сумі 141 596,81 грн шляхом унесення подання до органів Державної казначейської служби України.
20. На обґрунтування незаконності дій виконавця посилалося на те, що неправомірність дій виконавця стосовно винесення 13.02.2025 постанови і розпорядження про перерахування на рахунок Державної казначейської служби України виконавчого збору у розмірі 163 535,91 грн і фактичного його перерахування згідно з платіжною інструкцією від 14.02.2026 зумовлено зупиненням ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 дії рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024. Тож, на переконання Підприємства, виконавець не мав права вчиняти виконавчі дії щодо стягнення з нього 163 535,91 грн виконавчого збору.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
21. 14.10.2025 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відмову Підприємству у задоволенні його скарги на дії виконавця.
22. Мотивував тим, що Підприємство не оскаржувало дії виконавця щодо перерахування Комендатурі 1 635 359,10 грн основного боргу, а наголошувало лише на протиправності його дій стосовно примусового стягнення з нього саме виконавчого збору. Тож Підприємство просило визнати незаконною постанову виконавця про закінчення виконавчого провадження лише з метою подальшого вчинення дій щодо повернення виконавчого збору. Звідси суд виснував, що оскільки винесення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження зумовлено повним виконанням рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024, а також стягненням виконавчого збору, то передусім дослідженню підлягають обставини з'ясування законності/протиправності дій виконавця щодо стягнення з Підприємства виконавчого збору, адже через поворот виконання судового рішення останньому повернуто основний боргу у сумі 1 415 967,50 грн і проти цього воно не заперечує. Суд звернув увагу Підприємства на те, що у ухвалі від 23.09.2025 роз'ясняв йому, до компетенції якого судочинства відноситься розгляд, дослідження та встановлення фактів законності/протиправності дії та/або бездіяльності виконавця щодо стягнення виконавчого збору, тоді як рішення адміністративного суду про визнання протиправними (незаконними) дій державного виконавця щодо примусового стягнення виконавчого збору відсутнє.
23. 02.12.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про зміну лише мотивувальної частини цієї ухвали місцевого господарського суду, що зумовлена неповним викладенням судом першої інстанції обставин, що мали значення для розгляду скарги, та ненадання їм відповідної оцінки.
Короткий зміст касаційної скарги
24. Підприємство у касаційній скарзі просить скасувати ці судові рішення й постановити ухвалу про задоволення його скарги на дії виконавця. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
25. На обґрунтування доводів касаційної скарги Підприємство послалося на те, що суд апеляційної інстанції виснував про правомірність винесення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", фактично ототожнивши примусове списання коштів із належним і законним фактичним виконанням судового рішення. Але не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 10.1, 10.2 постанови від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20, обмежившись формальним установленням обставин надходження коштів, не перевірив законності закінчення виконавчого провадження з огляду на подальше скасування та зміну судового рішення, а також не оцінив ефективність обраного способу судового захисту.
26. Звернуло увагу на відсутність висновків Верховного Суду щодо:
- законності вчинення виконавцем виконавчих дій у період між поданням боржником заяви про зупинення виконавчого провадження та моментом відкриття апеляційного провадження, за умови надання ним доказів подання апеляційної скарги;
- правових наслідків вчинення виконавчих дій після відкриття апеляційного провадження та зупинення дії рішення суду першої інстанції, зокрема списання коштів і винесення постанови про закінчення виконавчого провадження;
- процесуальної допустимості та меж судового контролю за іншими виконавчими діями (зокрема, розпорядженнями про перерахування грошових коштів як виконавчого збору), які вчинені після зупинення дії судового рішення, у межах розгляду скарги на постанову про закінчення виконавчого провадження.
27. Підприємство стверджує, що хоча статті 34 та 38 Закону України "Про виконавче провадження" містять заборону на вчинення виконавчих дій у разі прийняття апеляційної скарги до розгляду, але висновки Верховного Суду у питаннях наслідків порушення цієї заборони, а також належного й ефективного способу судового захисту боржника у таких правовідносинах відсутні.
28. Основним доводом касаційної скарги Підприємства є те, що винесення виконавцем постанови від 13.02.2025 про закінчення виконавчого провадження, розпорядження від 13.02.2025 про перерахування виконавчого збору є незаконними, оскільки дія рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 була зупинена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025. Тож, на переконання Підприємства, виконавець не мав права вчиняти виконавчі дії щодо стягнення з нього 163 535,91 грн виконавчого збору.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
29. Комендатура у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, вважаючи правильними висновки суду першої інстанції щодо підвідомчості адміністративним судам розгляд скарги Підприємства на дії виконавця про стягнення виконавчого збору.
Позиція Верховного Суду
30. Спір у цій справі виник унаслідок незгоди Підприємства з діями виконавця, який, на його думку, незаконно виніс постанову від 13.02.2025 про закінчення виконавчого провадження і розпорядження від 13.02.2025 про перерахування на рахунок Державної казначейської служби України виконавчого збору у розмірі 163 535,91 грн. Підприємство вважає, що у виконавця не було на це підстав, позаяк 12.02.2025 дія судового рішення місцевого господарського суду була зупинена, а виконавець учинив ці дії 13.02.2025.
31. Як установив місцевий господарський суд, Підприємство не оскаржувало дії виконавця щодо перерахування Комендатурі основного боргу, а наголошувало лише на протиправності його дій стосовно примусового стягнення з нього саме виконавчого збору. У цьому ж контексті Підприємство не згодне з постановою виконавця про закінчення виконавчого провадження від 13.02.2025. Саме тому суд виснував, що з огляду на доводи скарги Підприємства передусім дослідженню підлягають обставини законності/протиправності дій виконавця щодо стягнення з нього виконавчого збору.
32. Апеляційний господарський суд зі свого боку також установив, що Підприємство просить визнати незаконною постанову від 13.02.2025 про закінчення виконавчого провадження і не згодне з розпорядженням від 13.02.2025 про перерахування на рахунок Державної казначейської служби України виконавчого збору у розмірі 163 535,91 грн саме з метою подальшого вчинення виконавцем дій щодо повернення виконавчого збору. Адже рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 повністю виконане і за наслідком цього виконавець закінчив виконавче провадження.
33. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження".
34. Частиною другою цієї статті унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
35. Тож ця норма передбачає юрисдикцію адміністративних судів на оскарження дій чи бездіяльності виконавця щодо стягнення, повернення/неповернення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі, судом якої юрисдикції вони видані. Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15, а також у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 910/8397/16.
36. Як зазначалося раніше та установили суди попередніх інстанцій, скарга Підприємства зумовлена його незгодою з діями виконавця, який закінчив виконавче провадження і перерахував на рахунок Державної казначейської служби України виконавчий збір, що, на переконання скаржника, зроблено неправомірно, оскільки на момент такого перерахування дія судового рішення місцевого господарського суду була зупинена ухвалою суду апеляційної інстанції.
37. Тож доводи і вимоги Підприємства у скарзі зводяться до його незгоди з діями виконавця щодо стягнення з нього виконавчого збору, що з огляду на наведену вище норму закону і висновок суду касаційної інстанції стосовно її застосування, належить до вирішення адміністративними судами.
38. Після відкриття касаційного провадження з конкретно визначеної підстави, яка визначається касаційним судом, виходячи з доводів та вимог касаційної скарги, і якою (з урахуванням наведених вище положень) може бути неправильне застосування чи порушення правових норм у передбачених статтею 287 ГПК України випадках, за загальним правилом Верховний Суд здійснює касаційний перегляд судових рішень виключно у межах такої підстави.
39. Водночас, у разі якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, це є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 313 ГПК України).
40. Отже, з-поміж порушень норм процесуального права ГПК України відрізняє ті, наявність яких є безумовною підставою для скасування судових рішень.
41. Відповідно до частини першої статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню у касаційному порядку повністю або частково із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
42. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях правильно установили мету Підприємства на подання скарги на дії виконавця, що зумовлена незгодою зі стягненням з нього лише виконавчого збору. Але помилково розглянули скаргу Підприємства по суті, ухваливши рішення про відмову в її задоволенні, оскільки питання законності стягнення виконавчого збору належить до вирішення адміністративними судами.
43. Звідси суди попередніх інстанцій порушили правила юрисдикції господарських судів, що у силу частин першої, другої статті 313 цього ж Кодексу є обов'язковою підставою для скасування їх судових рішень незалежно від доводів касаційної скарги, і закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
44. За змістом частини четвертої статті 300 цього ж Кодексу суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачене, зокрема, частиною другою статті 313 цього ж Кодексу.
45. Тож подана 24.09.2025 Підприємством скарга, у якій воно не згодне з діями виконавця щодо закінчення виконавчого провадження і видання розпорядження про перерахування виконавчого збору, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, це питання належить до компетенції адміністративного суду. При цьому вимога Підприємства про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, що винесена за наслідком повного виконання судового рішення місцевого господарського суду, не зумовлює належність вирішення цього питання судами господарського судочинства, адже скаржник не згоден лише зі стягненням з нього виконавчого збору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
47. Відповідно до частин першої, другої статті 313 цього ж Кодексу судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
48. Пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України передбачає, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
49. Оскільки цей спір належить до вирішення у порядку адміністративного судочинства та не підлягає розгляду господарським судом, то оскаржувані судові рішення слід скасувати, а провадження у справі за скаргою Підприємства на дії виконавця закрити. Відповідно касаційну скаргу слід задовольнити частково.
50. Роз'яснити Підприємству, що розгляд його скарги віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.
51. У разі ж закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи (частина четверта статті 313 ГПК України).
Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 313, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Київського дослідно-виробничого підприємства "Контакт" Українського товариства глухих задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 910/6243/24 скасувати.
3. Провадження у справі № 910/6243/24 за скаргою Київського дослідно-виробничого підприємства "Контакт" Українського товариства глухих на дії Головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закрити.
4. Роз'яснити Київському дослідно-виробничому підприємству "Контакт" Українського товариства глухих, що розгляд його скарги віднесено до юрисдикції адміністративного суду і воно має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення цієї справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Н. Губенко
О. Кібенко