Іменем України
27 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/148/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 44819434), вул. Ушинського, буд.23, м. Чернігів, 14014
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД» (код ЄДРПОУ 33800049), вул. Реміснича, 49, м. Чернігів, 14000
про стягнення 262 641,24 грн
без виклику представників сторін
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Теплокомуненерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД» про стягнення 262 641,24 грн заборгованості, з яких 214 744,40 грн боргу за поставлену теплову енергію, 10 829,72 грн 3% річних та 37 067,12 грн інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії № 2-1469 від 01.11.2023.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для заяв по суті позовних вимог.
Позивачу ухвала суду від 26.02.2026 була доставлена до його електронного кабінету в ЄСІТС 26.02.2026 о 18:57 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвала суду від 26.02.2026 двічі направлялась відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу його місцезнаходження (згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): вул. Реміснича, 49, м. Чернігів, 14000, та була повернута неврученою з відміткою поштового відділення “за закінченням встановленого терміну зберігання».
В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.
24.03.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» в межах встановленого процесуального строку надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке:
- відповідно до п. 6.4. Договору розрахунки за теплову енергію Споживач здійснює згідно умов Договору щомісячно до 7-го числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від того чи є 7-е число місяця вихідним, святковим чи робочим днем.
- надані позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі теплової енергії не містять підпису та відтиску печатки відповідача, що є порушенням ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже не можуть вважатися первинним документом, який підтверджує вчинення господарської операції;
- розрахунки зроблені без врахування п. 6.4. Договору та зазначення у цьому пункті строку сплати. Тобто, такі розрахунки виконані з наступної дати підписання рахунків-фактур, навіть не з дат непідписаних актів приймання-передачі теплової енергії, а отже без врахування плюс 7-й день наступний за розрахунковим місяцем;
- позивач до позовної заяви не надає належних та допустимих доказів того, що позивачем направлялися на адресу відповідача рахунки-фактури та підписані з боку відповідача акти приймання-передачі теплової енергії;
- посилання в позовній заяві, що нібито вказані документи надсилалися позивачем відповідачу за допомогою системи М.ЕDОК, на думку відповідача не можуть братися до уваги, оскільки, по-перше, сторони у Договорі не обумовлювали між собою такий спосіб доставки документів, в якості належного доказу виконання обов'язків позивача щодо надсилання розрахункових документів; по-друге, наданий позивачем до позовної заяви додаток під № 25 (Копія зведеного реєстру з системи електронного документообігу М.ЕDОК про відправку рахунків-фактур, актів прийому- передачі - 1 прим.) взагалі не може бути доказом у справі;
- матеріали ж справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з буд-якими вимогами в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України (надіслання претензій, листів-вимог, повідомлень про наявність боргу, актів звірки взаємних розрахунків, тощо ...).
30.03.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» в межах встановленого процесуального строку надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить відхилити викладені відповідачем у відзиві заперечення та задовольнити позовні вимоги, зазначивши таке:
- згідно п. 3.2.26 договору № 2-1469 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 01.11.2023 укладеного між позивачем та відповідачем (далі - договір) споживач теплової енергії зобов'язується щомісячно прибути до Теплопостачальної організації для самостійного отримання акту прийому-передачі теплової енергії (даний пункт застосовується в тому числі і для випадків передбачених п. 6.10. цього договору);
- обов'язок щомісячно отримувати та підписувати акти прийому-передачі покладено на відповідача, що обумовлено сторонами при укладенні договору. В свою чергу відповідач систематично порушував зобов'язання покладені на нього договором;
- у зв'язку із порушенням умов договору позивач щомісяця здійснював відправку рахунків-фактур, актів прийому-передачі та повних розрахунків на електронну пошту відповідача через систему електронного документообігу М.ЕDОК. Будь-яких скарг, листів, звернень, претензій відповідач на нібито не надіслані документи не надсилав, для щомісячного отримання актів прийому-передачі теплової енергії не з'являвся. Отже відповідача влаштовував такий спосіб отримання рахунків-фактур та актів-прийому передачі теплової енергії;
- відповідач здійснював часткові оплати за надісланими електронним засобом рахункам, про що зазначено в позовній заяві (копії платіжних інструкцій додано до позовної заяви), а отже відповідача влаштовував спосіб отримання рахунків-фактур та актів-прийому передачі теплової енергії;
- відповідач навмисно ухиляється від оплат по договору та підпису актів прийому-передачі теплової енергії та протягом тривалого часу не надав жодних заперечень з приводу відсутності рахунків-фактур та актів прий ому-передачі теплової енергії;
- про наявність заборгованості відповідачу повідомлялось неодноразово шляхом надсилання претензій на електронну пошту відповідача - 08.08.2025, 27.01.2025, 14.06.2024.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.10.2024 між Комунальним підприємством “Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігаінвестбуд" (споживач) укладено Договір №2-1469 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії (далі - договір) (а.с. 12-13).
Відповідно до п. 1.1-1.3. договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для опалення, а споживач зобов'язуються сплачувати теплопостачальній організації за теплову енергію за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених договором.
Тарифи/двоставкові тарифи на теплову енергію змінюються за поданням теплопостачальної організації до органів державної влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому діючим законодавством України порядку. Нові тарифи/доставкові тарифи є обов'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.
Ціна договору складається з вартості виробництва, транспортування та постачання за договором теплової енергії. Вартість виробництва, транспортування та постачання за договором визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та кількості спожитої теплової енергії, визначеної згідно з умовами цього договору.
Абонентська плата (умовно-постійна частина тарифу) у разі застосування двоставкових тарифів в опалювальний та міжопалювальний періоди нараховується теплопостачальною організацією та сплачується споживачем незалежно від наявності чи відсутності засобів (приладів) обліку теплової енергії.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.3. договору теплова енергія виробляється, транспортується та постачається споживачу для об?єктів, перерахованих у додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору.
Виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється протягом всього опалювального періоду, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади.
За умовами пунктів 5.1, 5.5., 5.9. договору облік споживання теплової енергії проводиться за показаннями засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом у відповідно до максимального теплового навантаження, вказаного у додатку № 1 до договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативних-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та “Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.
Споживач, який має засоби обліку, повинні щомісячно подавати теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою одного з споживачів звіт, в якому відображаються зняті візуально показання засобу (приладу) обліку теплової енергії в одиницях виміру засобу (приладу) обліку теплової енергії. Звіт подається до останнього дня календарного поточного місяця. У випадку, коли останній день календарного поточного місяця збігається з вихідним днем або святковим, то день подання віту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання споживачем вказаного звіту, теплопостачальна організація має право виконати облік спожитої теплової енергії розрахунковим методом у відповідності до умов договору.
У разі щомісячної зміни для теплопостачальної організації згідно з умовами договору постачання природного газу ціни природного газу (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торгівельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії, теплопостачальна організація змінює розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для відповідної категорії споживачів теплової енергії.
Згідно із пунктами 6.1, 6.2. договору розрахунки за теплову енергію споживач здійснює щомісячно у грошовій формі шляхом перерахування на поточний рахунок теплопостачальної організації у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами договору. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.
Розрахунки за теплову енергію здійснюються за розрахунковою одиницею - гігакалорія (Гкал).
Пунктом 6.3 Договору визначено, що розрахунки споживача з теплопостачальною організацією за теплову енергію здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або, у випадках передбачених договором, розрахунковим методом, що передбачений договором, у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Розрахунки за теплову енергію споживач здійснює згідно умов договору щомісячно до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від того чи є 7-е число місяця вихідним, святковим чи робочим днем (п. 6.4. договору).
Згідно з п. 6.5. Договору споживач до початку опалювального періоду сплачує теплопостачальній організації 50% вартості фактичного споживання за перший розрахунковий період повного місяця попереднього опалювального періоду.
Пунктом 6.10. договору погоджено, що сторони підписують акт прийому-передачі теплової енергії на підставі звіту, який передбачений п. 5.5 договору, та з урахуванням архівних даних засобу (приладу) обліку теплової енергії споживача та даних журналу обліку споживання теплової енергії споживача. В разі, якщо архівні дані засобу (приладу) обліку або дані журналу обліку споживання теплової енергії споживача були зняті теплопостачальною організацією в періодах, що слідують за періодом оформлення будь-якого звіту, передбаченого п. 5.5 Договору, теплопостачальна організація здійснює в поточному періоді донарахування за спожиту теплову енергію та відображає фактичне споживання теплової енергії у попередніх періодах. Акт складається Теплопостачальною організацією, яка має право направити в двох примірниках такий акт споживачу для підписання та скріплення печаткою споживача. Споживач зобов'язаний протягом трьох робочих днів з моменту одержання акту підписати та скріпити печаткою та повернути другий екземпляр акту еплопостачальній організації.
Відповідно до п. 7.3.3. договору споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків, передбаченого п. 6.4. цього договору сплачує на користь теплопостачальної організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.
Договір діє до 01.11.24 включно, набирає чинності з дня його підписання сторонами. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов?язку повної оплати вартості теплової енергії у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом (п. 11.1., 11.3. договору).
Відповідно до п. 12.3 договору у разі невиконання споживачем обов'язку, передбаченого п. 3.2.26 цього договору та/або неповернення належного теплопостачальній організації примірника акту у визначений цим договором строк, теплова енергія у звітному розрахунковому періоді вважаються такою, що надана у повній відповідності до умов цього договору, у обсязі, визначеному згідно умов цього договору.
Між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору, яким визначено об'єкт теплопостачання - адмінприміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Реміснича, 49, площею 2893,60 кв. м, навантаження - 0,159000 Гкал/год (а.с. 14).
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.11.2023 №757 “Про встановлення тарифів па теплову енергію, її транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води КП «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, інших споживачів» встановлено тариф на опалювальний період 2023-2024 років для потреб інших споживачів в розмірі 4526,75 грн. (з ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.09.2024 №651 ''Про встановлення тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води комунальному підприємству «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, інших споживачів" встановлено двоставкові тарифи на опалювальний період 2024-2025 років для потреб інших споживачів в розмірі: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2793,67 грн/Гкал (без з ПДВ), умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження) - 50 553,72 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Наказом Комунального підприємства “Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради від 02.10.2024 №273 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води за категоріями споживачів КП «ТКЕ» ЧМР, з 01.10.2024 введено в дію тарифи на теплову енергію, її транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води для потреб, зокрема, інших споживачів: умовно-змінна частина - 2793,67 грн/Гкал (без ПДВ); умовно-постійна частина - 150553,72 грн/Гкал (без ПДВ).
На виконання умов спірного Договору позивач за період з 01.01.2024 по 11.12.2024 поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігаінвестбуд" теплову енергію на загальну суму 233470,05 грн, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2024 на суму 140895,77 грн; від 29.02.2024 на суму 23180,19 грн; від 31.10.2024 на суму 28725,65 грн; від 30.11.2024 на суму 28725,65 грн; від 31.12.2024 на суму 28725,65 грн; від 31.01.2025 на суму -16782,86 грн, які направлені споживачу за допомогою системи електронного документообігу.
На оплату поставленої теплової енергії позивачем виставлені рахунки-фактури № 2-1469 від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 140895,77 грн з ПДВ; № 2-1469 від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 23180,19 грн з ПДВ; № 2-1469 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року на суму 28725,65 грн з ПДВ; № 2-1469 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 28725,65 грн з ПДВ; № 2-1469 від 31.12.2024 за грудень 2024 року на суму 28725,65 грн з ПДВ; № 2-1469 від 31.01.2025 за січень 2025 року на суму -16782,86 грн з ПДВ.
Матеріали справи містять наведені позивачем повні розрахунки нарахувань за Договором №2-1469, здійснені за період січень, лютий, жовтень, листопад, грудень 2024 року та січень 2025 року на підставі паспорта послуг (а.с.50-51).
На виконання умов договору відповідач здійснив часткову оплату, а саме;
- платіжною інструкцією №1377 від 01.12.2023 в сумі 5 000,00 грн авансовий платіж згідно рахунку № 2-1469 віл 21.11.2023;
- платіжною інструкцією №1551 від 30.08.2024 в сумі 3 000,00 гри сплата за постачання теплової енергії згідно договору № 2-1469 від 01.11.2023;
- платіжною інструкцією №1583 від 21.11.2024 в сумі 10 725,65 грн сплата за теплову енергію згідно рахунку № 2-1469 від 31.10 2024 (а.с. 26-28).
Загальна сума, сплачена відповідачем за теплову енергію по Договору, становить 18 725,65 грн.
Судом встановлено, що 14.06.2024, 27.01.2025, 07.08.2025 позивач шляхом направлення на електронну пошту відповідача, повідомляв відповідача претензіями про необхідність сплати боргу в строк 10 календарних днів з моменту отримання.
Листом № 01/12-24 від 01.12.2024 відповідач повідомив позивача про непостачання на його адресу теплової енергії з жовтня 2024 по теперішній час і у зв'язку із важким фінансовим становищем відповідача та відсутністю коштів для своєчасної сплати боргу просив вирішити питання про розірвання Договору №2-1469 від 01.11.2023.
12.12.2024 представниками КП «ТКЕ» проведено обстеження систем опалення приміщення відповідача з адресою: вул. Реміснича, 49 в м. Чернігові, та проведено відключення послуг з опалення будівлі за вказаною адресою шляхом перекриття та опломбування системи опалення споживача, про що складено Акт обстеження теплового господарства споживача № 33.
У зв'язку з несплатою заборгованості по Договору за період з січня 2024 року по грудень 2024 року в сумі 214744,40 грн позивачем нараховано та пред?явлено до стягнення 37067,12 грн інфляційних нарахувань та 10829,72 грн 3% річних за прострочення оплати поставленої теплової енергії, обрахованих за період з 01.03.2024 по 30.12.2025.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки; оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом за нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 2 ст. 712 якого передбачає можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж, враховуючи також особливості законодавства у сфері теплопостачання.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно із ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до приписів ст. 3 Закону України “Про теплопостачання» відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту “а» ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів па комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що між Комунальним підприємством “Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (теплопостачальна організація та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігаінвестбуд" (споживач) укладено договір №2-1469 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 01.11.2023, на виконання умов якого позивачем поставлено споживачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігаінвестбуд" за період з 01.01.2024 по 11.12.2024 теплову енергію на загальну суму 233470,05 грн, що підтверджується Актами прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2024 на суму 140895,77 грн; від 29.02.2024 на суму 23180,19 грн; від 31.10.2024 на суму 28725,65 грн; від 30.11.2024 на суму 28725,65 грн; від 31.12.2024 на суму 28725,65 грн; від 31.01.2025 на суму -16782,86 грн, складеними позивачем в порядку п. 6.10. Договору.
На оплату поставленої теплової енергії позивачем складено рахунки-фактури № 2-1469 від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 140895,77 грн з ПДВ; № 2-1469 від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 23180,19 грн з ПДВ; № 2-1469 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року на суму 28725,65 грн з ПДВ; № 2-1469 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 28725,65 грн з ПДВ; № 2-1469 від 31.12.2024 за грудень 2024 року на суму 28725,65 грн з ПДВ; № 2-1469 від 31.01.2025 за січень 2025 року на суму -16782,86 грн з ПДВ.
Будь-яких зауважень або заперечень щодо обсягу та вартості спожитої теплової енергії за переліченими Актами прийому-передачі теплової енергії в спірному періоді суду не надано. Факт отримання теплової енергії за вказаними Актами не спростовано.
У порушення умов п. 6.4. Договору №2-1469 споживач розрахунок за спожиту за період з 01.01.2024 по 11.12.2024 теплову енергію у встановлений строк здійснив частково: платіжною інструкцією №1377 від 01.12.2023 зроблено авансовий платіж в сумі 5 000,00 грн згідно рахунку № 2-1469 віл 21.11.2023; платіжною інструкцією №1551 від 30.08.2024 зроблено платіж в сумі 3 000,00 грн; платіжною інструкцією №1583 від 21.11.2024 зроблено платіж в сумі 10 725,65 грн (а.с. 26-28).
Загальна сума сплачена відповідачем за теплову енергію для опалення становить 18 725,65 грн, у зв'язку з чим за вказаний вище період обліковується заборгованість у розмірі 214744,40 грн за поставлену теплову енергію, як товарну продукцію, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживача, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.
Відповідач вартість наданих послуг ані у строк, встановлений у Договорі, ані протягом розгляду справи у суді, не сплатив та відповідних доказів суду не надав; існування заборгованості не спростував.
За таких обставин вимога позивача про стягнення 214744,40 грн боргу є правомірною.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.
У зв'язку з простроченням розрахунків, визначених п. 6.4. Договору №2-1469, позивачем відповідно до п. 7.3.3. Договору №2-01469 нараховано та пред?явлено до стягнення 37067,12 грн інфляційних нарахувань та 10829,72 грн 3% річних, зокрема:
- за прострочення оплати рахунку-фактури №2-1469 від 31.01.2024 (за поставлену у січні 2024 року теплову енергію) - 26647,65 грн інфляційних нарахувань за період з березня 2024 року по грудень 2025 року та 7374,17 грн 3% річних за період з 01.03.2024 по 31.12.2025;
- за прострочення оплати рахунку-фактури №2-1469 від 29.02.2024 (за поставлену у лютому 2024 року теплову енергію) - 4509,54 грн інфляційних нарахувань за період з квітня 2024 року по грудень 2025 року та 1219,34 грн 3% річних за період з 01.04.2024 по 31.12.2025;
- за прострочення оплати рахунку-фактури №2-1469 від 31.10.2024 (за поставлену у жовтні 2024 року теплову енергію) - 1704,78 грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2024 року по грудень 2025 року та 585,86 грн 3% річних за період з 01.12.2024 по 31.12.2025;
- за прострочення оплати рахунку-фактури №2-1469 від 30.11.2024 (за поставлену у листопаді 2024 року теплову енергію) - 2286,44 грн інфляційних нарахувань за період з січня 2025 року по грудень 2025 року та 861,77 грн 3% річних за період з 01.01.2025 по 31.12.2025;
- за прострочення оплати рахунку-фактури №2-1469 від 31.12.2024 (за поставлену у грудні 2024 року теплову енергію) - 1918,71 інфляційних нарахувань за період з лютого 2025 року по грудень 2025 року та 788,58 грн 3% річних за період з 01.02.2025 по 31.12.2025.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат, суд встановив правомірність їх нарахування, а відтак вимога про стягнення з відповідача 37067,12 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Водночас за перерахунком суду розмір 3% річних за період з 01.03.2024 по 30.12.2025 становить 10822,62 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
В решіт вимог по стягненню 7,10 грн 3% річних вимоги задоволенню не підлягають як безпідставно нараховані.
Заперечення відповідача про те, що розрахунки зроблені без врахування п. 6.4. Договору суд відхиляє з огляду на те, з наявних в матеріалах справи розрахунків інфляційних втрат та 3 % річних, перевірених судом, вбачається обрахування вказаних сум з першого числа місяця, наступного за тим, в якому до 7-го числа мала бути здійснена оплата, що відповідає умовам укладеного Договору.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Зважаючи на викладене, суд відзначає, що всі інші доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Отже змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням встановлених обставин справи, позовні вимоги Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Чернігівської міської ради підлягають задоволенню частково, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 214744,40 грн боргу, 10822,62 грн 3% річних, 37067,12 грн інфляційних нарахувань.
У частині стягнення 7,10 грн 3% річних слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача позивачу відшкодовуються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3939,51 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в сумі 0,11 грн покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД» (код ЄДРПОУ 40504261, вул. Жилянська, 126/23, кімн. 220, м. Київ, 01032) на користь Комунального підприємства “Теплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 33800049, вул. Реміснича, 49, м. Чернігів, 14000, п/р НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк, м. Чернігів) 214744,40 грн боргу за теплову енергію, 37067,12 грн інфляційних нарахувань, 10822,62 грн 3% річних та 3939,51 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О.Кузьменко