20 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/1173/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код 44276926) про визнання кредиторських вимог до боржника по справі за заявою боржника
БОРЖНИК: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
за участі представників учасників у справі про неплатоспроможність:
від кредиторів: Ходико Є.М. - предст. ПрАТ «Гарантія» (в порядку самопредставництва); Бацюк О.М. - предст. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адвокат, дов. від 07.01.2026 №3)
від боржника: не з'явився
В судовому засіданні прийняла участь арбітражний керуючий Вихор Ю.С.
Ухвала постановляється після перерви, оголошеної в попередньому засіданні 20.04.2026 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 20.04.2026, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочену ухвалу.
05 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 04.12.2025 ОСОБА_1 (надалі - боржник) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2025 була прийнята до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2025 (з урахуванням ухвали суду від 23.01.2026 про виправлення описки) відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Вихор Ю.С.
Згідно ч.1 ст.113, ч.1 ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
За змістом ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
Відповідне повідомлення було оприлюднено на офіційному веб - порталі судової влади України 26 грудня 2025 року за №78073.
27 березня 2026 року, після закінчення встановленого законом процесуального строку, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 26.03.2026 № 927/1173/25 Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 161 384,28 грн та 5 324,80 грн судового збору.
В обґрунтування заявлених грошових вимог заявник посилається на невиконання боржником зобов'язань по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування ними.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.04.2026 постановлено:
заяву від 26.03.2026 №927/1173/25 Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про визнання кредиторських вимог до боржника прийняти та приєднати до матеріалів справи;
призначити розгляд заяви кредитора в судовому засіданні на 20 квітня 2026 року;
викликати для участі в судовому засіданні, зокрема, повноважного представника боржника. Повідомити боржника, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду заяви про визнання кредиторських вимог до боржника;
зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в строк до 15.04.2026 включно надати суду належним чином засвідчений примірник Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»;
зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в строк до 15.04.2026 включно надати суду письмові пояснення щодо договорів, невиконання умов яких призвело до виникнення у ОСОБА_1 заборгованості та стало підставою для подання заяви про визнання кредиторських вимог до боржника.
Боржник належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення призначеного на 20.04.2026 судового засідання, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздрукованою з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», однак процесуальним правом на участь у ньому не скористався.
14.04.2026 через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до Господарського суду Чернігівської області поданий примірник Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».
16.04.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення від 15.04.2026 №927/1173/25 Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», якими останнє повідомило про те, що виникнення у ОСОБА_1 заборгованості є наслідком невиконання нею зобов'язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії (овердрафт) № 26059011035238/К1 від 16.12.2013, укладеного нею з Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК».
20.04.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 17.04.2026 №02-01/4/88 арбітражного керуючого Вихор Ю.С., яким остання просить застосувати позовну давність, оскільки за умовами укладеного між боржницею та ПАТ «Укрсоцбанк» Договору про надання відновлювальної кредитної лінії (овердрафт) № 26059011035238/К1 від 16 грудня 2013 року (п.1.1) Кредитор надає Позичальнику грошові кошти (Кредит) на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (проведення розрахунків які виникають в процесі його господарської діяльності) для забезпечення можливості здійснення переказів з банківського карткового рахунку Позичальника №26059011035238, відкритого у Кредитора (далі «Рахунок»), на суму, що перевищує фактичний залишок на Рахунку, на умовах відновлювальної кредитної лінії, в межах встановленого цим Договором Ліміту кредитування в сумі 30 000,00 (Тридцять тисяч) гривень 00 копійок, який розрахований за Методикою Кредитора, що є Додатком 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору кредитна лінія (овердрафт) надається строком на рік з дати підписання Договору. За умови виконання зобов'язань за Договором Позичальником він продовжується на наступний рік автоматично, якщо не буде досягнуто інших домовленостей між сторонами. В разі не продовження строку Кредитної лінії (овердрафту), вся наявна заборгованість Позичальника за кредитом та Недозволеним овердрафтом (включаючи основну суму та нараховані проценти) має бути погашена позичальником у відповідну дату, що припадає на 365 календарний день з моменту дня надання кредиту або останнього дня продовження строку Кредитної лінії (овердрафту) якщо таке мало місце. В іншому випадку така заборгованість позичальника буде вважатись простроченою з відповідним нарахуванням процентів за підвищеною ставкою.
Відповідно до Виписки по клієнтському картковому рахунку ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 13.12.13 - 27.03.19, ОСОБА_1 востаннє користувалась кредитними коштами - 22.10.2014 року, отже, ця дата є кінцевим терміном надання кредиту, кредитна заборгованість повинна бути погашена на 365 календарний день з моменту надання кредиту, тобто до 22.10.2015 року, отже термін користування кредитом сплинув 23.10.2015.
З наданої ТОВ «Коллект Центр» Виписки по клієнтському картковому рахунку ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 13.12.13 - 27.03.19, вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» неправомірно нараховував відсотки на заборгованість за кредитною лінією поза межами строків кредитування, після 22.10.2015, крім того, з документів про відступлення права вимоги, укладених між кредитними установами, вбачається неправомірне нарахування і ними додатково відсотків на відступлену заборгованість за кредитною лінією.
Також, враховуючи положення п.1.2 Договору щодо річного терміну погашення заборгованості з моменту надання кредиту та Виписку по клієнтському картковому рахунку ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 13.12.13 - 27.03.19, відповідно до якої ОСОБА_1 востаннє користувалась кредитними коштами - 22.10.2014, граничною датою погашення кредитних зобов'язань слід вважати - 22.10.2015.
Отже, термін виконання кредитного зобов'язання настав в жовтні 2015, після чого ПАТ «Укрсоцбанк» міг звернутись до суду за захистом свого майнового права з вимогою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , однак, таким правом не скористалось.
Таким чином, на думку арбітражного керуючого Вихор Ю.С., кредитор дізнався про порушення свого права після спливу кінцевого терміну погашення кредитного зобов'язання, тобто після 20.10.2015 та протягом трьох років не звернувся до суду за захистом своїх прав, отже, термін позовної давності за грошовими вимогами ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 сплинув.
Крім того, арбітражний керуючий Вихор Ю.С. вважає, що проценти в сумі 131 924,16 грн, нараховані на суму боргу після користування кредитними коштами, фактично є не процентами за «користування кредитом» (ст. 1048 Цивільного України), а процентами за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 Цивільного кодексу України).
Однак, оскільки грошові вимоги ТОВ «Коллект Центр» в частині основного боргу в сумі 29 460,12 грн підлягають відхиленню у зв'язку з пропуском позовної давності, проценти були нараховані кредитором до вимоги, яка існує в натуральному зобов'язанні, а тому грошові вимоги ТОВ «Коллект Центр» в розмірі 131 924,16 грн заборгованість за відсотками слід також відхилити за безпідставністю.
Також 20.04.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 17.04.2026 № 4 ОСОБА_1 про застосування позовної давності щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»; обґрунтування підстав для застосування позовної давності є аналогічне вищенаведеному обґрунтуванню арбітражного керуючого Вихор Ю.С.
Щодо застосування позовної давності повноважна представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в судовому засіданні 20.04.2026 пояснила, що останнє отримало право вимоги до Криштоп І.О. лише 10.01.2023 після підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023.
Заперечень щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» грошових вимог від інших учасників у справі про банкрутство до Господарського суду Чернігівської області не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення арбітражного керуючого Вихор Ю.С., а також повноважних представників ПрАТ «Гарантія» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заявлено грошові вимоги в сумі 161 384,28 грн (29 460,12 грн - борг за кредитом, 131 924,16 грн - борг за процентами).
У відповідності з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;
грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підтвердження заявлених грошових вимог в сумі 161 384,28 грн (29 460,12 грн - борг за кредитом, 131 924,16 грн - борг за процентами) надано: виписку по клієнтському картковому рахунку реального часу за період з 13.12.2013 по 27.03.2019; Договір № 26059011035238 про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки клієнта корпоративного, малого та мікро бізнесу від 27.09.2013 та Договір про надання відновлювальної кредитної лінії (овердрафт) № 26059011035238/К1 від 16.12.2013, укладені між Криштоп І.О. та Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК»; Договір факторингу №2019-1УСБ/ВЕСТА від 28.01.2019, укладений між Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА»; Договір відступлення прав вимоги №29-01/01/19/1 від 29.01.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»; Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Як вже було вказано вище, Криштоп І.О. та арбітражний керуючий Вихор Ю.С. просили суд застосувати позовну давність та відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Зі змісту Договору про надання відновлювальної кредитної лінії (овердрафт) № 26059011035238/К1 від 16.12.2013 (п. 1.1., 1.2.) вбачається, що Кредитор надає Позичальнику грошові кошти (Кредит) на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (проведення розрахунків які виникають в процесі його господарської діяльності) для забезпечення можливості здійснення переказів з банківського карткового рахунку Позичальника № 26059011035238, відкритого у Кредитора (Рахунок), на суму, що перевищує фактичний залишок на Рахунку, на умовах відновлювальної кредитної лінії, в межах встановленого цим Договором Ліміту кредитування в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, який розрахований за Методикою Кредитора, що є Додатком 1 до цього Договору.
Кредитна лінія (овердрафт) надається строком на рік (тобто 365 календарних днів з дати підписання договору) (Строк Кредитної лінії (овердрафт)). По завершенню Строку Кредитної лінії (овердрафт) (за умови належного виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором) його продовження на наступний рік здійснюється автоматично, якщо між Сторонами не буде досягнуто домовленості про інше.
В разі не продовження Строку Кредитної лінії (овердрафт), вся наявна заборгованість Позичальника за Кредитом та Недозволеним овердрафтом (включаючи основну суму та нараховані проценти) має бути погашена Позичальником у відповідну дату, що припадає на 365-й календарний день з моменту (дня) надання Кредиту або останнього дня продовження Строку Кредитної лінії (овердрафт), якщо таке мало місце. В іншому випадку така заборгованість Позичальника буде вважатись простроченою з відповідним нарахуванням процентів за підвищеною ставкою.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Цивільний кодекс України (ст. 256, 257, 260, 261) передбачає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на вищенаведені умови Договору та норми діючого законодавства України в даному випадку перебіг позовної давності за вимогами про погашення боргу за кредитом в розмірі 29 460,12 грн починається з 17.12.2014 та закінчується 17.12.2017.
Враховуючи вищенаведене, подання боржницею заяви про застосування позовної давності є підставою для її застосування судом і для відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в частині боргу в сумі 29 460,12 грн.
Позовна давність відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09).
Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу.
Пред'явлення позову як форми захисту суб'єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Втім, хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді і в ЦК України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.
Підтвердженням такого висновку слугує тлумачення змісту статті 256 "Поняття позовної давності" ЦК України, яке свідчить, що позовна давність як правова категорія є наданим особі строком для реалізації звернення до суду за захистом права, яке порушується, оспорюється або не визнається.
Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.
Суд звертає увагу, що КУзПБ не встановлює спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника.
Водночас частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
ЦК України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України.
Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами ЦК України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини.
У справі, що розглядається, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його неплатоспроможність.
Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.
За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його неплатоспроможність.
Ураховуючи наведене, у справі про неплатоспроможність при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.
Щодо грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в частині 131 924,16 грн відсотків суд зазначає наступне:
за умовами Договору (п. 1.7.1.) на заборгованість за Кредитною лінією (овердрафт), яка виникла протягом Білінгового періоду та зазначена в Білінговому звіті:
-до 15 числа місяця, наступного за місяцем формування Білінгового звіту, за Процентною ставкою, яка діє протягом пільгового періоду та складає 0,1 (одна десята) процентів річних. Максимальний строк пільгового періоду - 45 днів (за умови надання траншу перший місяць відповідного Білінгового періоду),
-з 15 числа місяця, наступного за місяцем формування Білінгового звіту, за Процентною ставкою, яка діє після завершення пільгового періоду, та складає 28,00 (двадцять вісім цілих) процентів річних.
На заборгованість за Недозволеним овердрафтом, за Процентною ставкою, яка складає 60,00 (шістдесят цілих) процентів річних.
На прострочену заборгованість за Кредитною лінією/Недозволеним овердрафтом за Процентною ставкою, яка складає 60,00 (шістдесят цілих) процентів річних.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами».
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Зазначене не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов'язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.
З огляду на мотивувальну частину цієї постанови Велика Палата Верховного Суду уточнює вказаний вище висновок таким. У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Як вбачається з матеріалів справи і як вже було вказано вище, проценти визначені товариством в сумі 131 924,16 грн.
Судом встановлено, що фактично Договором були передбачені проценти за неправомірне користування ним - це плата, яка встановлюється банком за користування овердрафтом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором.
Здійснивши тлумачення умов договору про надання овердрафту, суд дійшов висновку, що товариство не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування ним, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.
В той же час, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини першої статті 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що:
(1) натуральним є зобов'язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;
(2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;
(3) кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
В даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просить визнати його грошові вимоги до боржника в розмірі 131 924,16 грн нарахованих на суму боргу відсотків, які фактично є не процентами за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а процентами за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному п.1.7. Договору про надання відновлювальної кредитної лінії (овердрафт) №26059011035238/К1 від 16.12.2013.
Однак, оскільки суд відхилив грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в частині основного боргу в сумі 29 460,12 грн у зв'язку з пропуском позовної давності, то проценти річних були нараховані кредитором до вимоги, яка існує в натуральному зобов'язанні.
Тому грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в розмірі 131 924,16 грн відсотків слід також відхилити за безпідставністю.
З огляду на вищенаведене грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судом відхиляються повністю.
При постановленні даної ухвали суд враховує висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц, від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі № 904/6892/17, Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 754/511/23.
Керуючись ст. 1, 2, 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код 44276926) в розмірі 161 384,28 грн та 5 324,80 грн судового збору.
Копії цієї ухвали надіслати кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306), боржнику - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та арбітражному керуючому Вихор Ю.С. ( АДРЕСА_2 ).
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повна ухвала складена 27.04.2026.
Дата набрання ухвалою законної сили - 20.04.2026.
Суддя А.С.Сидоренко