8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/406/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Укрпалетсистем", 11571, Житомирська обл., Коростенський р-н., с. Ушомир, вул. Березюка, буд. 15
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДРІМС 2025», 61013, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, буд. 90А
простягнення 22 495,39 грн.
без виклику учасників справи
Приватне підприємство "Укрпалетсистем" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДРІМС 2025» про стягнення суми у розмірі 22 495,39 грн.
Також, до стягнення заявлені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані понесенням позивачем збитків у зв'язку із не реєстрацією відповідачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою суду від 16.02.2026 року позовну заяву Приватного підприємства "Укрпалетсистем" (вх. 406/26) залишено без руху. Встановлено Приватному підприємству "Укрпалетсистем" строк на усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
19.02.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 4236) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 23.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/406/26. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу 5 строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень (Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Як вбачається із Комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду» у позивача та відповідача наявні зареєстровані електронні кабінети, у зв'язку із чим, ухвалу суду від 23.02.2026 року про відкриття провадження у справі, було направлено судом в їх електронні кабінети, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме:
- «Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження(спрощене)" від 23.02.2026 року у справі № 922/406/26 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Приватне підприємство "Укрпалетсистем" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 23.02.2026 року о(б) 15:37 год.;
- «Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження(спрощене)" від 23.02.2026 року у справі № 922/406/26 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДРІМС 2025» в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 23.02.2026 року о(б) 15:27 год.».
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вищевикладене, та наявні у матеріалах справи докази отримання сторонами у справі ухвали суду від 23.02.2026 року про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін у справі про розгляд справи у суді.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що станом на 27.04.2026 року відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 01.01.2024 року між Приватним підприємством "Укрпалетсистем" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕГІОНТОРГ» (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки №37/10-РТ-2023.
Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.
Згідно пункту 4.7 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.01.2024 року замовлення вважається виконаним, а постачальник таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, якщо покупцем підписана видаткова накладна.
У відповідності до пункту 7.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.01.2024 року покупець здійснює оплату поставленого товару за цінами, вказаними у видаткових накладних, протягом 21 календарного дня з дня наступного за днем поставки, у безготівковій формі шляхом перерахування готівкових коштів на поточний рахунок постачальника.
За твердженнями позивача, останнім було належним чином виконано умови договору, та здійснено оплату товару поставленого відповідачем товару.
31.10.2024 року відповідачем виписано зведену податкову накладну №73694/1 на загальну суму 63 820,24 грн., у т.ч. ПДВ 10 636,71 грн. та 13.11.2024 року подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно квитанції від 13.11.2024 року № 9342373552 документ доставлено до ДПС України, реєстрація ПН зупинена.
30.11.2024 року відповідачем виписано зведену податкову накладну № 80921/1 на загальну суму 71 152,06 грн., в т.ч. ПДВ 11 858,68 грн. та 11.12.2024 року подано на реєстрацію в ЄРПН. Згідно квитанції від 11.12.2024 року № 9375334935 документ доставлено до ДПС України, реєстрація ПН зупинена.
Вказане на думку позивача, свідчить що відповідачем порушення п. 201.1, 201.7 ст. 201 ПК України не було зареєстровано податкові накладні від 31.10.2024 року №73694/1 на загальну суму 63 820,24 грн., у т.ч. ПДВ 10 636,71 грн. та від 30.11.2024 року №80921/1 на загальну суму 71 152,06 грн., в т.ч. ПДВ 11 858,68 грн.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 26.09.2025 року №768, проте остання повернулась без вручення із позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Також, позивач зазначає, що в подальшому, згідно історії змін до реєстраційної інформації, що міститься у відкритому доступі на сайті www.opendatabot.ua 29.01.2025 року Товариством змінено назву на ТОВ «СІТІ-ДРІМС 2025» та змінено адресу місцезнаходження. Тому позовні вимоги, із урахуванням даних змін, заявляються саме до ТОВ «СІТІ-ДРІМС 2025».
Вказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, 01.01.2024 року між Приватним підприємством "Укрпалетсистем" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕГІОНТОРГ» (постачальник) було укладено договір поставки №37/10-РТ-2023.
В подальшому, згідно історії змін до реєстраційної інформації, що міститься у відкритому доступі на сайті www.opendatabot.ua 29.01.2025 року Товариством змінено назву на ТОВ «СІТІ-ДРІМС 2025» та змінено адресу місцезнаходження. Тому позовні вимоги, із урахуванням даних змін, заявляються саме до ТОВ «СІТІ-ДРІМС 2025» (відповідач).
При цьому, як зазначає позивач, оскільки відповідачем в порушення п. 201.1, 201.7 ст. 201 ПК України не було зареєстровано податкові накладні від 31.10.2024 року №73694/1 на загальну суму 63 820,24 грн., у т.ч. ПДВ 10 636,71 грн. та від 30.11.2024 року №80921/1 на загальну суму 71 152,06 грн., в т.ч. ПДВ 11 858,68 грн., що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит, та відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 22 495,39 грн.
З вищевикладеного вбачається, що предметом розгляду справи є стягнення із відповідача збитків у розмірі 22 495,39 грн.
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень сторін щодо обсягів, строків, вартості та якості поставленого товару, а також щодо прийняття товару та його оплати. Отже, за висновком суду, позивачем дотримані положення договору в частині виконання його зобов'язань щодо оплати товару.
Підпунктом 2.1.15 пункту 2.1. в редакції додаткової угоди № 1 від 01.01.2024 року постачальник, який є платником податку на додану вартість, зобов'язаний: - у день виникнення податкового зобов'язання належним чином і в порядку, встановленому чинним законодавством України, скласти податкову накладну; - зареєструвати податкову накладну та / або розрахунки коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою її складання; - надати покупцеві податкову накладну, складену в електронній формі, з дотриманням умов щодо її реєстрації в порядку, визначеному чинним законодавством України, в Єдиному реєстрі податкових накладних з наявністю електронного підпису уповноваженої особи постачальника. У разі, якщо постачальник допустив порушення встановленого законодавством порядку заповнення податкових накладних та / або не зробив в установленому порядку і в терміни реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у результаті чого рішенням (рішення, постанови, ухвали, акт і т.п.) податкових органів та / або судових органів України покупцеві буде відмовлено у визнанні сум податкового кредиту по ПДВ, сплачених у ціні (вартості) товару за цим договором, постачальник несе відповідальність перед покупцем за такі порушення. У такому випадку постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю в повному обсязі усі збитки, які були сплачені йому внаслідок таких порушень (включаючи, але не обмежуючись сума податкового кредиту з податку на додану вартість, санкції і т.п.).
Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з абзацом 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу
Згідно з абзацом 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
З аналізу вищевикладеного слідує, що обов'язок скласти податкові накладні та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних законом покладено на Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДРІМС 2025» - відповідача у справі.
Відповідно до абзаців 2, 23 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
На підставі підпунктів 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з абзацом 4 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Відповідно до абзацом 5 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
При цьому, відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкові накладні та зареєструвати їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента, що це зобов'язання буде виконано, оскільки лише підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Відповідно до абзацу 25 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі невиконання продавцем покладених на нього обов'язків щодо складення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних покупець (платник податку на додану вартість) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця.
Разом з тим, звернення покупця товарів зі скаргою на продавця (постачальника), який не виконав передбачений абзацом 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України обов'язок, згідно з абзацом 23 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на продавця (постачальника) є лише підставою для проведення його документальної позапланової перевірки контролюючим органом.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 року у справі № 917/877/17 зазначала, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 року у справі № 908/1568/18 (п.п. 23-25) зазначила позицію, що “зобов'язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов'язанням; за вказаних обставин помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є невиконанням відповідачем господарського зобов'язання за договором, адже обов'язок зі складання та реєстрації податкових накладних виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства; обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (див. постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17)».
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу;
завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками,
наявність винної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором
З аналізу вищевикладеного слідує, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення:
1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання);
2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;
4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
За відсутності хоча б одного із цих елементів такий вид господарсько-правової відповідальності, як відшкодування збитків, до учасників господарських відносин не застосовується, оскільки відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 року у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 року у справі № 902/320/17.
З вищевикладеного слідує, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов'язань.
Зазначене свідчить про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної як на підставі підпункту 2.1.15 пункту 2.1. договору, так і в порядку та строк, передбачені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем була складана податкова накладна від 31.10.2024 за № 73694 на суму 63 820,24 грн. Проте, відповідно до наявної у матеріалах справи квитанції про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.11.2024 року № 9342373552 зазначено, що «документ прийнято, реєстрація зупинена».
Судом встановлено, що станом на день звернення позивача із відповідним позовом до суду податкові накладені не зареєстровано(за твердженням позивача), що свідчить про порушення відповідачем умов договору, отже внаслідок бездіяльності відповідача, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а також скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 22 495,39 грн.
Вказане свідчить про прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а відтак, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Отже, у даному випадку наявні всі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі № 917/877/17.
Велика палата Верховного суду у постанові від 05.06.2019 року у справі № 908/1568/18 дійшла висновку, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Враховуючи викладене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази факту реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок оплачених позивачем за договором товарів у встановленому законом порядку, обов'язок такої реєстрації покладений законом саме на відповідача, суд дійшов висновку про наявність в діях відповідача факту протиправної поведінки, вини, внаслідок яких позивач зазнав збитків у розмірі суми податкового зобов'язання 22 495,39 грн., на яку позивач втратив право зменшення своїх податкових зобов'язань із ПДВ внаслідок факту не реєстрації відповідачем податкової накладної.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідач маючи зареєстрований в системі ЄСІСТ електронний кабінет, про свідчить довідка суду про доставку електронного листа з якої вбачається, що «Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження(спрощене)" від 23.02.2026 року у справі № 922/406/26 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДРІМС 2025» в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 23.02.2026 року о(б) 15:27 год., та будучи обізнаний про розгляд справи у суді, будь-яких доказів, у спростування позовних вимог, у тому числі і відзиву на позовну заяву, відповідачем в відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України до суду надано не було.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено належними та допустимими доказами протиправності дій (бездіяльності) відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача (збитки у розмірі 22 495,39 грн.), у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача суми у розмірі 22 495,39 грн. підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжної інструкції № 10835ERP від 05.02.2026 року було сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.
За розрахунком суду за вимогу майнового характеру про стягнення суми боргу у розмірі 22 495,39 грн. позивач мав сплатити судовий збір у розмір 3 328,00 грн.. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивачем позовну заяву було подано через підсистему електронний суд, у зв'язку із чим, сума судового збору сплачена позивачем із застосуванням коефіцієнту 0,8, та становить суму розмірі - 2 662,40 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2 662,40 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДРІМС 2025» (61013, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, буд. 90А, ЄДРПОУ 43476101) на користь Приватного підприємства "Укрпалетсистем" (11571, Житомирська обл., Коростенський р-н., с. Ушомир, вул. Березюка, буд. 15, ЄДРПОУ 32285225) суму у розмірі 22 495,39 грн. та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивача: Приватного підприємства "Укрпалетсистем" (11571, Житомирська обл., Коростенський р-н., с. Ушомир, вул. Березюка, буд. 15, ЄДРПОУ 32285225);
відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ДРІМС 2025» (61013, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, буд. 90А, ЄДРПОУ 43476101).
Повне рішення складено "27" квітня 2026 р.
СуддяО.О. Ємельянова