8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про зупинення провадження у справі
"27" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1096/26
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Новікова Н.А.
розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Соколянського Андрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
до Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ),
про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 540 380,00 грн, -
Фізична особа-підприємець Соколянський Андрій Юрійович (позивач по справі) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач по справі), в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця Соколянського Андрія Юрійовича безпідставно набуті кошти у розмірі 540 380,00 грн.
06.04.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1096/26. Справу № 922/1096/26 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 29 квітня 2026 року о 11:00.
Вищезазначену ухвалу скеровано відповідачу за адресою реєстрації місця проживання (трек номер R067141656241). У відповідності до відстеження відправлення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2026 року повернуто відправнику (суду) у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання за датою 22.04.2026 року.
Враховуючи, що відповідачем у справі вказано фізичну особу, який є чоловіком призовного віку, то 09.04.2026 судом направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання Господарському суду Харківської області інформації чи перебуває ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
22.04.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист за вих. № 2370/ВОБ від 17.04.2026 року (вх. № 9700). У відповідності до цього листа зазначено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації 01.07.2025.
Суд, вирішуючи питання про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі, виходить з наступного.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення (постанова Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №914/2150/18).
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду такої справи.
Як свідчать матеріали справи, зокрема відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2370/ВОБ від 17.04.2026 року громадянин ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації 01.07.2025.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який триває до цього часу.
Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом з Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до статті 1 вказаного Закону, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01.03.2014 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України", введеним у дію Указом Президента України № 189/2014 від 02.03.2014, вирішено Начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, керівникам інших військових формувань невідкладно привести Збройні Сили України та відповідні військові формування у бойову готовність ПОВНА згідно з уточненими планами приведення військ (сил) у бойову готовність. Бойова готовність "ПОВНА" - це стан найвищого ступеня бойової готовності військ, при якій вони здатні приступити до виконання бойових завдань.
За приписами статей 1 та 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 цього Закону, відповідно до якої, Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Комплектування Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону, відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відтак, відповідач бере участь в обороні України, що унеможливлює його особисту участь у розгляді судової справи.
При цьому, чинним законодавством України не передбачено надання військовослужбовцям відпусток, відряджень, або днів відгулів для їхньої участі у судових засіданнях.
В свою чергу, самовільне залишення військової частини або місця служби є кримінально караним діянням, передбаченим статтею 407 Кримінального кодексу України.
Пунктом 2 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Конструкція пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України та пункту 2 частини 1 статті 229 ГПК України дає підстави для висновку про те, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана саме із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При цьому, вказана умова має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
За такої умови, підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, припиняється. При цьому сторона може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Отже, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини перешкоджають об'єктивному розгляду справи № 922/1096/26, оскільки відповідач позбавлений можливості повною мірою реалізувати процесуальні права, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі отримувати за місцем проживання процесуальні документи з суду, заяви по суті справи і заяви з процесуальних питань, які подаються позивачем, а також надавати заперечення на них у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації.
Суд зауважує, що приписи пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Вони покликані забезпечити об'єктивний розгляд справи.
Процесуальний закон містить імперативний обов'язок суду зупинити провадження за вказаною підставою незалежно від статусу сторони, наявності в сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), волевиявлення учасників процесу, категорії справи, ціни позову, виду вимог, що розглядаються в провадженні, чи будь-яких інших чинників. Відмова ж у зупиненні провадження може свідчити про обмеження доступу до правосуддя та порушення принципу змагальності сторін, який є одним із основних засад господарського судочинства.
Також слід звернути увагу на судову практику Верховного Суду з аналогічних питань.
У справі № 910/5241/20 Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зупинення касаційного провадження у справі до припинення перебування скаржника у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції на підставі довідки про перебування на військовій службі сторони за мобілізацією у військовій частині в період часу з 04.02.2023 по теперішній час (правова позиція від 24.05.2023).
Беручи до уваги вищевикладені приписи чинного законодавства та враховуючи, що відповідач дійсно перебуває у складі Збройних Сил України, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист за вих. № 2370/ВОБ від 17.04.2026 року (вх. № 9700 від 22.04.2026), суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі до закінчення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, п. 3 ч. 1 ст. 227, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Зупинити провадження у справі № 922/1096/26 до припинення перебування відповідача, фізичної особи ОСОБА_1 , у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
2. Зобов'язати учасників справи невідкладно повідомити господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 256-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 27.04.2026.
СуддяН.А. Новікова