8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/608/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізіко-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Саричевої Тамари Вікторівни, м. Харків
про стягнення 57715,97 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Фізіко-технічний інститут низьких температур ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Саричевої Тамари Вікторівни, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу 31019,33 грн, пеню 5564,97 грн, інфляційні втрати 17455,05 грн, 3% річних 3676,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1-К-20 від 01.01.2020 "Про відшкодування орендарем витрат ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання інфраструктури загального користування". Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
16.03.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує на те, що про формування рахунків або інших документів щодо спожитих протягом місяців ресурсів після 24.02.2022 відповідач не знала і не могла отримати, адже перебувала за межами Харківщини. Відповідач не отримувала, не підписувала та не була повідомлена про виставлення рахунків-фактур на день їхнього складання (лютий-березень 2022 року), хоч тоді ще існував факт договірних відносин між Позивачем та Відповідачем. За заявою Відповідача від 28.09.2022 договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 1-О-20 від 01.01.2020 та договір № 1-К-20 від 01.01.2020 р. "Про відшкодування орендарем витрат ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання інфраструктури загального користування" були припинені 30.09.2022. Фактично відповідач дізналась про виставлення зазначених рахунків-фактур з претензії позивача від 14.11.2025, яку в подальшому оскаржила через безпідставність виставлення претензії на думку позивача. Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача зазначених вище рахунків на оплату експлуатаційних та комунальних послуг ні на електронну пошту, ні звичайним поштовим зв'язком. Позивач достеменно знав, що відповідач знаходиться за межами міста Харкова, не може прибувати до бухгалтерії, адже на території Харківської міської ради велись активні бойові дії, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та території України № 276 від 28.02.2025. Орендодавець (позивач) мав всі контакти відповідача. За домовленістю між позивачем та відповідачем зняття показників лічильників протягом всього строку дії договірних відносин відбувалась 2 рази на місяць в присутності відповідача та позивача. Після зняття показників лічильників завжди видавався Акт виконаних послуг та був підписаний відповідачем особисто. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які згадки та докази, які підтверджують розрахунки позивача, які викладені в рахунках-фактурах. Позивач не надав фото- відео- фіксацію показників лічильника станом на лютий 2022 року або березень 2022 року, з відповідачу, як орендарю, відповідні суми показників не були надані для перевірки та звірки. До того ж, всі визначені рахунки-фактури були винесені без Актів виконаних послуг, про які б знала відповідач або б на яких ставила б підпис. Всі лічильники, показники яких фіксуються, розташовані не у загальнодоступних місцях будівлі, де орендуються приміщення. У відповідача не було до них доступу ні на час початку повномасштабного вторгнення, ні станом на день подання позовної заяви. Жодних доказів про справність лічильників, їх повірку або про фактичні дані лічильників станом на кінець лютого 2022-березня 2022 позивачем до позовної заяви додано не було. Позивач в своїй позовній заяві не надав жодних підтверджень того, що комунальні та експлуатаційні послуги використовувались саме відповідачем, а не іншими особами.
Також відповідач зазначає, що З 24 лютого 2022 року - червень 2022 року відповідач знаходилась за межами Харківщини через обставини непереборної сили. Після повернення в місто Харків (червень 2022 року), відповідач відвідала орендоване приміщення і виявила, що невідомі озброєні особи мешкали там з початку повномасштабного вторгнення. Ці особи перебували в приміщенні близько трьох місяців, фактично займаючи всю площу орендованого закладу (кафе). За цей час було пошкоджено майно, а також викрадено частину обладнання, що спричинило матеріальні збитки понад 60000 грн. У зв'язку з цим відповідачем було подано заяву до поліції, зареєстровану за №ЕО 10-116 від 03.06.2022 р., кримінальне провадження - ЄРДР №12022221200000826, що підтверджується витягом з ЄРД. Згідно листа ГУНП в Харківській області No 3726922025 від 20.12.2025, у провадженні слідчого відділу Харківського районного управління поліції № ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження №12022221200000826 від 03.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. На даний час досудове розслідування за №12022221200000826 від 03.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України триває та проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії. Відповідач зазнала втрат через перебування невідомих третіх осіб в орендованому приміщенні протягом декількох місяців з початку повномасштабного вторгнення, які досі станом на сьогодні ніким не були відшкодовані, осіб не знайдено. Після цього фактично орендоване приміщення не було використано відповідачем, підприємницька діяльність не проводилась, що також спричинило великі збитки і розрізі упущеної вигоди. Відповідач не пред'являла претензій та не зверталась до суду щодо бездіяльності позивача щодо забезпечення відповідної охорони на території інституту, всі збитки відповідач прийняла на себе, адже мала гарні відносини з орендодавцем і хоча, позивач жодним чином не намагався встановити невідомих осіб, які спричинили збитки, не звернувся до органів національної поліції України для фіксації факту проникнення на територію інституту, не вчиняв жодних дій з повідомлення відповідача про той факт, що наявна техніка, прилади та інше майно, яке належало відповідачу, було незаконно винесено з орендованого приміщення, Після прийняття рішення про дострокове припинення договорів з оренди нерухомого приміщення та сплати комунальних послуг, відповідач і позивач підписали акт прийому-передачі приміщення від 30.09.2022, жодних вимог щодо несплати комунальних платежів за період з лютого 2022-березень 2022 не було виставлено позивачем. Жодних вимог щодо сплати орендної плати за цей же період позивачем у своїй позовній заяві заявлено не було, хоча фактично сплата орендних платежів припинилась з 24.02.2022. Орендодавець фактично визнає, що не може стягнути орендні платежі протягом лютого 2022-березня 2022, так як знає, що майном фактично не користувались.
Також відповідач вказує, що п.2.1.3 договору про відшкодування орендарем витрат від 01.01.2020 № 1-К-20, відповідно до якого орендодавець зобов'язується обслуговувати та утримувати інфраструктуру загального користування. До цієї інфраструктури входить, зокрема, периферійна охорона. Тобто, цим пунктом орендодавець зобов'язувався охороняти орендоване Саричевою Т.В. приміщення. Натомість, в період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в порушення цього пункту позивач допустив рейдерське захоплення даного приміщення, не вчинив дії, направлені на відновлення первинного варіанту, тобто не викликав органи Національної поліції для звільнення державного майна від рейдерського захоплення.
23.03.2026 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що 03.06.2022 вона зателефонувала заступнику директора з загальних питань ФТІНТ ім. Вєркіна Рєпіну В.М., який повідомив, що доступ до орендованого приміщення звільнився. Прибувши на місце, відповідач побачила, що вхідна група (а саме двері) зламані. Рєпін В.М. повідомив, що під час дії військового стану до орендованого приміщення проникли спочатку співробітники ФТІНТ, а потім приміщення було використано на користь інтересів державної оборони України невідомими озброєними особами. Який саме підрозділ використовував власність в інтересах держави та згідно з яким розпорядженням, Рєпін В.Н. не повідомив, бо сам не дізнався цієї інформації. Потрапивши до приміщення, відповідач з'ясувала, що їй завдані значні збитки, а саме: вкрадене майно, пошкоджене обладнання, навіть вирізані фрагменти сантехнічних трубопроводів водопостачання. Рєпін В.Н. повідомив, що має інформацію до перебування сторонніх осіб у приміщенні під час відсутності відповідача у закладі з метою сховища та оборонних заходів Держави у місті Харків. Відповідачем було викликано наряд поліції та складено заяву про вчинене правопорушення. Відеозапис, наданий до матеріалів справи, проводився за участі представника позивача - заступника директора з загальних питань ФТІНТ ім. Вєркіна Рєпіна В.М, на записі навіть є його голос. Також Рєпін приймав участь у слідчих діях щодо встановлення факту незаконного проникнення у орендоване приміщення.
24.03.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує на те, що обов'язок отримання рахунків та інших документів щодо спожитих протягом місяця ресурсів покладається безпосередньо на орендаря. Невиконання відповідачем власного обов'язку щодо отримання вказаних документів, не може бути підставою для звільнення його від виконання грошового зобов'язання. Крім того, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та інші платіжні документи за лютий 2022, підписані з боку ФТІНТ ім. Б. І. Вєркіна НАН України, у двох примірниках були надані ФОП Саричевій Т.В., але до відділу бухгалтерського обліку та звітності повернені не були. Доказом цього є Акт від 28.02.2022 (Додаток 1) тому, вбачається, що відповідач на стор. 4 свого відзиву на позовну заяву, повідомляє суду завідомо неправдиві відомості. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та інші платіжні документи за березень 2022 р. ФОП Саричева Т.В, всупереч умов договору №1-К-20 від 01.01.2020 р. п. 2.2.7., який зобов'язує орендаря після 23 числа поточного місяця отримувати в бухгалтерії орендодавця рахунки на інші платіжні документи стосовно спожитих за місяць послуг не виконала ці умови , та не отримала документи. Доказом цього є Акт від 31.03.2022 (Додаток 2). Також позивач зазначає, що розрахунок заборгованості здійснений на підставі: умов договору, даних бухгалтерського обліку, рахунків за комунальні послуги. Сума основного боргу становить 31019,33 грн, проте відповідач не надав суду власного альтернативного розрахунку, доказів помилковості розрахунку позивача, доказів здійснення оплати. Відповідач не звертався до позивача із заявами про припинення користування приміщенням, не ініціював розірвання договору та не передавав приміщення за актом приймання-передачі. Також позивач вказує, що сам факт введення воєнного стану не звільняє сторону від виконання грошових зобов'язань. Посилання на дію форс-мажорних обставин не можуть бути прийняти до уваги. Форс-мажор - механізм захисту, а не зловживання. Форс-мажорні обставини не передбачають звільнення від виконання зобов'язань. Форс-мажорні обставини не звільняють від відповідальності та від виконання зобов'язань за договором. Факт існування заборгованості підтверджується: договором № 1-К-20 від 01.01.2020; рахунками-фактурами за лютий-березень 2022 року з детальним розрахунком відповідно до кількості спожитих ресурсів та тарифів; претензійним листуванням сторін. Таким чином, відповідачем не спростовано належними доказами ні факту надання послуг, ні розміру заборгованості.
16.04.2026 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Відповідач зазначає, що до відповіді на відзив позивач долучив акти від 28.02.2022 та від 31.03.2022, якими нібито підтверджується той факт, що примірники актів здачі-прийняття надання комунальних послуг були надані відповідачу (додатки 1-2 до відповіді на відзив). При цьому, жодних документів для підтвердження на підставі яких даних розрахунків були видачі ці акти, хто саме знімав показники лічильника і коли саме, чи були показники лічильника узгоджені з самим орендарем, чи був/є лічильник справним і коли відбувалась остання повірка лічильника, яким чином, коли, за яких обставин ці акти були надані відповідачу позивач жодним чином не позначив. Відповідні акти не містять копій самих актів надання комунальних чи експлуатаційних послуг в зазначені періоди, тому сторона відповідача не може впевнитися в їхній достовірності та правдивості. Окрім згадуваних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), позивач також посилається на невідомі відповідачу рахунки, які були складені за її відсутності, щодо невідомих лічильників в період, коли Відповідача не було навіть в місті Харкові, де й знаходиться орендоване приміщення. До того ж, акти були складені в кінці лютого та в кінці березня 2022 року, тобто за відсутності відповідача в місті через настання повномасштабного вторгнення та російської агресії безпосередньо в місті Харкові. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість здійснених розрахунків. Крім того, відсутні відомості щодо засобу обліку (лічильника), його технічного стану та проведення повірки, що унеможливлює перевірку правильності нарахувань. Позивач ні в своїй позовній заяві, ні у відповіді на відзив не надав жодних належних та допустимих доказів того, що саме ФОП Саричева Т.В. споживала комунальні послуги в період з лютого - березень 2022 року у визначеному обсязі.
20.04.2026 до суду від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача. Позивач вказує на те, що додаткові пояснення відповідача на стор.3 "При цьому, у своїй відповіді ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України не долучив копії відповідних актів здачі-прийняття робіт за вказаними періодами або копії інших документів, підтверджуючих надання даних комунальних послуг ФОП Саричевій Т.В. Не були долучені докази відправки актів у двох примірниках ФОП Саричевій Т.В. ні поштовим відправленням, ні електронною поштою. До того ж, відповідач стверджує, що вона ніколи не отримувала примірники актів здачі-прийняття робіт за надання комунальних та експлуатаційних послуг в період з лютого - березень 2022 року, нічого не підписувала і не була обізнана про їх існування, не були долучені копії актів звіряння розрахунків за договорами, не були долучені відомості про систематичне направлення цих актів Саричевій Т.В., докази направлення (трекінг-номери, копії конвертів або докази відправки актів на ел.пошту Саричевої Т.В.)." жодним чином не є належним обґрунтуванням відсутності обов'язку виконання договірних зобов'язань та відсутності заборгованості. Крім того, умови договору не містять обов'язку орендодавця "направлення цих актів Саричевій Т.В., докази направлення (трекінг-номери, копії конвертів або докази відправки актів на ел.пошту Саричевої Т.В.)". Позивач вказує, що договір не має умов узгодження показів лічильника з орендарем. Звернень від відповідача стосовно перешкод в доступі до орендованих приміщень у вказані періоди - не надходило. Крім того, відповідач у вказаний період не ініціював розірвання договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 1-О-20 та договору № 1-К-20 від 01.01.2020р. "Про відшкодування орендарем витрат ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання інфраструктури загального користування". Припинення договору №1-О-20, а відповідно і договору № 1-К-20 відбулося відповідно до заяви відповідача від 28.09.2022 р. Відповідач не повідомляв орендодавця про припинення користування майном протягом лютого - червня 2022 року. Відповідач не повідомляв орендодавця про факт неможливості використання орендованого майна. Не доведено причинно-наслідковий зв'язок між КП №12022221200000826 та невиконанням договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01 січня 2020 р. між ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України (орендодавець, позивач) та ФОП Саричевою Тамарою Вікторівною (орендар, відповідач) був укладений договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 1-О-20 (далі - договір оренди).
Відповідно до п. 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно нежитлове приміщення блоку №1 адміністративний корпус N03534601.1.ДМПВЕЮ003 (далі-майно) загальною площею 182 кв. м, розміщене за адресою: м. Харків, проспект Науки, 47 на першому поверсі блоку № 1 корпусу, що перебуває на баланс орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 20.11.2019 і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 921300,00 грн.
Відповідно до п. 1.2. договору оренди майно передається в оренду (без права користування прилеглою територією) з метою використання під їдальню кімната №35, №67, частина №66.Орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, надаванням послуг, сплатою податків та інших платежів. Одночасно з підписанням цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п.5.17-5.18 договору оренди).
Відповідно до п. 5.20 договору оренди після 23 числа кожного поточного місяця отримувати в бухгалтерії орендодавця платіжні документи, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодування земельного податку.
Відповідно до п.10.1 цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців тридцять днів, що діє з 01.01.2020 до 30.12.2022 включно.
Відповідно до Акту від 01.01.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлові приміщення.
01.01.2020 між ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України (орендодавець, позивач) та ФОП Саричевою Тамарою Вікторівною (орендар, відповідач) був укладений договір № 1-К-20 понесених про відшкодування орендарем витрат ФТІНТ ім. Б.І. Веркіна НАН України, на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання інфраструктури загального користування (далі-договір відшкодування).
Відповідно до п.1.1 договору відшкодування предметом цього договору є урегулювання взаємовідносин орендодавця та орендаря, які виникають у зв'язку з діяльністю орендаря на орендованих ним у орендодавця площах (за договором №1-0-20 від 01.01.2020) в частині відшкодування орендарем витрат Інституту на придбання для орендаря комунальних послуг, а також в частині непрямого користування орендарем (його співробітниками) інфраструктурою загального користування.
Орендодавець зобов'язується надавати можливість орендарю безперебійно користуватись комунальними послугами, вказаними у статті 1 Додатку 1 цього договору, необхідними для здійснення орендарем своєї господарської діяльності. Кількісна характеристика цих послуг визначається за даними лічильників або розрахунково в порядку, зазначеному у статті 1 Додатку 1 цього договору. Своєчасно перераховувати постачальникам комунальних послуг кошти, отримані від орендаря за спожиті ким послуги; своєчасно здійснювати оплату передбаченого Податковим кодексом України збору за спеціальне використання води, в тому числі і тієї, яку спожив орендар. Обслуговувати та утримувати у належному стані інфраструктуру загального користування, якою так чи інакше користуються в господарській діяльності як сам орендодавець, так (непрямо) і орендар (його співробітники) і нести відповідні витрати (експлуатаційні) в межах затвердженого кошторису. До цієї інфраструктури відносяться перш за все інженерні мережі (електричні, теплові, водяні, каналізаційні, телефонні тощо) від границі відповідальності "Інститут - відповідний постачальник цих послуг" до границі відповідальності "Інститут - Орендар", а також місця загального користування - коридори та сходові клітки будівель; периметрове та аварійне освітлення; периметрова охорона; туалети; освітлення та опалення місць загального користування; огорожа; під'їзні шляхи; протипожежні засоби; екологічні, санітарні та санітарно-епідемічні заходи тощо (Пункти 2.1.1-2.1.3 договору відшкодування).
Відповідно до п. 2.2.6. договору відшкодування орендар зобов'язується в порядку і в строки, зазначені нижче, здійснювати відшкодування витрат, понесених орендодавцем на закупівлю ним комунальних послуг в інтересах орендаря, на обслуговування інфраструктури загального користування, на оплату збору за спеціальне використання води.
Відповідно до п. 2.2.7. договору відшкодування орендар зобов'язується після 23 числа поточного місяця отримувати в бухгалтерії орендодавця рахунки та інші документи щодо спожитих протягом місяця ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) здійснювати відповідну оплату на казначейський рахунок орендодавця не пізніше останнього дня поточного місяця.
Відповідно до п. 2.2.8. договору відшкодування орендар зобов'язується при несвоєчасному внесенні плати, передбаченої пунктами 2.2.7 та 2.2.10 договору сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми нарахованих платежів за кожен день прострочки.
Відповідно до п.2.2.10. договору відшкодування орендар зобов'язується оплачувати (відшкодовувати) орендодавцю в повному обсязі передбачені послуги за цим договором та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди від 01.01.2020 №1-0-20.
Відповідно до п. 3.1. договору відшкодування щомісячна сума відшкодування орендарем орендодавцю за комунальні послуги, які спожив орендар, встановлюється в розмірі фактичних витрат, які здійснив орендодавець в поточному місяці при оплаті цих послуг (при цьому, якщо тариф на каналізаційні послуги в поточному місяці підвищується за рахунок перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих величин (за результатами аналізів), такий тариф враховується при визначені суми відшкодування).
Відповідно до п. 3.2. договору відшкодування вартість експлуатаційних послуг (утримання інфраструктури загального використання), які сплачує Інституту орендар, встановлюється за згодою сторін у відповідності до Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток 2 до цього договору) в розмірі 15 відсотків від всіх видів платежів, які орендодавець нараховує орендарю (оренда, комунальні послуги тощо) - стаття додатку № 1 цього договору.
Відповідно до п.4.1.2. договору відшкодування орендодавець має прав стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пунктах 2.2.6 та 2.2.10 договору.
Відповідно до п.6.1. договору відшкодування укладено на строк дії основного договору оренди №1-0-20 від 01.01.2020 на строк з 01.01.2020 по 30.12.2022 включно.
30.04.2026 між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору оренди майна, що належать до майнового комплексу НАН України № 1-0-20 від 01.01.2020, відповідно до якої сторони домовились про зміну загальної площі об'єкту оренди за договором оренди за взаємною згодою та вирішили п. 1.1. договору оренди викласти у наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно нежитлове приміщення Блоку №1 (адміністративний корпус) № 03534601.1.ДМПВЕЮ003 (далі - майно) загальною площею 130,96 кв. м., розташоване за адресою: м. Харків, проспект Науки, 47, на першому поверсі Блоку № 1 (Будинку приміщення, будівлі) корпусу, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від "20" листопада 2019 і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на "20" листопада 2019 662931,03 грн. (без ПДВ)."
30.09.2022 відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" вказані договори були припинені за заявою ФОП Саричевою Тамарою Вікторівною від 28.09.2022 та підписаний акт здачі-приймання нежитлових приміщень.
Відповідно до п. 6.7. договору відшкодування закінчення або припинення цього договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити балансоутримувачу заборгованість за ним, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.
Позивач вказує, що ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України свої обов'язки за договорами виконав в повному обсязі. Відбувалось придбання для орендаря комунальних послуг, комунальні послуги фактично надавалися. Об'єкт оренди використовувався орендарем до моменту припинення договору. Відсутні акти-претензії щодо обсягу чи якості послуг за договором. Рахунки та інші документи щодо спожитих протягом місяця ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) формувалися відповідно до договору та додатку до нього.
Однак, ФОП Саричева Тамара Вікторівна порушила вимоги п. 2.2.7 та п. 2.2.10 договору № 1-К-20 від 01.01.2020 стосовно своєчасності та повноти оплати спожитих протягом місяця ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо).
ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору завернувся до ФОП Саричевої Т.В. з претензією за вих. № 1 від 14.11.2025. Як вбачається з відповіді на претензію від 12.12.2025, відповідач претензійні вимоги не визнав. За результатами розгляду відповіді на претензію ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України направив відповідачу лист роз'яснення за вих. №64/16 від 07.01.2026 з повторною вимогою сплати заборгованості.
Сума заборгованості ФОП Саричевої Т.В. складається з:
- несплачених спожитих ресурсів у березні 2022 (комунальних, експлуатаційних тощо) у сумі 5929,76 грн (рахунок-фактура № 387 від 31.03.2022);
- несплачених спожитих у лютому 2022 ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) у сумі 6230,01 грн (рахунок-фактура № 308 від 22.02.2022);
- несплачених спожитих у лютому 2022 ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) у сумі 15678,13 грн (рахунок-фактура № 262 від 17.02.2022;
- несплачених спожитих у лютому 2022 ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) у сумі 3057,39 грн рахунок-фактура № 263 від 17.02.2022);
- відшкодування витрат на податок на землю у сумі 124,04 грн (рахунок-фактура № 208 від 28.02.2022.
Всього сума основної заборгованості складає 31019,33 грн.
Кількісна і вартісна величина спожитих ресурсів визначена відповідно до додатку № 1 до договору № 1-К-20 від 01.01.2020, розрахунок наведено в зазначених рахунках-фактурах. На протязі дії договірних відносин орендарем порядок розрахунку відшкодування спожитих комунальних та експлуатаційних витрат не оскаржувався.
Через порушення відповідачем умов договору що строків відшкодування витрат позивачем нараховано останньому пеню у сумі 5564,97 грн, інфляційні втрати у розмірі 17455,05 грн та 3% річних у розмірі 3676,62 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги.
Відповідно до ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до п.2.2.7 Договору відшкодування після 23 числа поточного місяця отримувати в бухгалтерії Орендодавця рахунки та інші документи щодо спожитих протягом місяця ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо) і здійснювати відповідну оплату на казначейський рахунок Орендодавця не пізніше останнього дня поточного місяця.
Отже, сторонами у вказаному пункті договору погоджено термін виконання зобов'язання із здійснення плати за оренду не пізніше останнього дня поточного місяця.
З урахуванням викладеного вище, відповідач повинен був сплачувати позивачу компенсацію витрат на комунальні послуги за договором відшкодування протягом спірного періоду, а саме лютий-березень 2022 року, наступним чином:
- заборгованість за лютий 2022 року - до 28.02.2022 включно;
- заборгованість за березень 2022 року - до 31.03.2022 включно.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом з тим, доказів сплати заборгованості по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 31019,33 грн матеріали справи не містять та відповідачем у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, таких доказів суду не надано.
Водночас, суд звертає увагу, що не виставлення/не направлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги, надані позивачем. Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунка на оплату не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за надані послуги.
За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 від 07.02.2018 у справі № 910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.
Також суд звертає увагу на те, що п. 2.2.7 договору саме на орендаря (відповідача) покладено обов'язок по отриманню в бухгалтерії орендодавця рахунків та інших документів щодо спожитих протягом місяця ресурсів (комунальних, експлуатаційних тощо). Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не користувався комунальними послугами за період з лютого по березень 2022 року.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 31019,33 грн підлягають задоволенню.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання за договором про відшкодування орендарем витрат ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання інфраструктури загального користування позивач просить стягнути з відповідача пеню 5564,97 грн (строк в межах якого нараховується пеня: 6 місяців), інфляційні втрати 17455,05 грн,
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.2.2.8. договору № 1-К-20 від 01.01.2020 р. на платежі, визначені цими договорами, але не сплачені своєчасно, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми нарахованих платежів за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені за загальний період з 01.03.2022 по 30.09.2022 у розмірі 5564,97 грн, суд дійшов висновку, що вони є арифметично правильними, обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 3676,62 грн за загальний період з 01.03.2022 по 16.02.2026 та інфляційних втрат у розмірі 17455,05 грн за загальний період з 01.03.2022 по 31.12.2025, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач контррозрахунок заявлених сум не надав та не надав доказів помилковості розрахунку позивача.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форсмажорних обставин. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форсможором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію РФ проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань (постанови КГС ВС від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20; від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21; від 14.03.2023 у справі № 923/878/21; від 07.06.2023 у справі № 912/750/22; від 15.06.2023 у справі №910/8580/22; від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 ; від 12.10.2023 у справі № 908/1620/22).
Відповідачем не надано належних доказів виникнення форс-мажорних обставин саме для даного конкретного випадку.
Також суд не приймає твердження відповідача щодо неможливості використовувати орендовані приміщеннями та посилання відповідача на частину шосту статті 762 ЦК України. В позовній заяві вимога направлена на відшкодування орендарем витрат понесених позивачем на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання інфраструктури загального користування, а ст. 762 ЦК України стосується плати за найм (оренду) майна. Відповідач не давав доказів звернення до позивача із заявами про припинення користування приміщенням, не ініціював розірвання договору та не передавав приміщення за актом приймання-передачі.
Також, суд звертає увагу, що договір відшкодування не має умов узгодження показів лічильника з орендарем.
Щодо твердження відповідача, що орендовані приміщення у спірний період знаходились під контролем невідомих озброєних осіб, встановлення яких триває на цей час правоохоронними органами в межах КП № 12022221200000826, суд зазначає, що факт наявності кримінального провадження не доводить факту захоплення приміщення саме у спірний період, неможливості користування об'єктом оренди та відсутності обов'язку зі сплати комунальних платежів. Відповідачем не наданий обвинувальний вирок або інше процесуальне рішення суду, яке набрало законної сили у цьому кримінальному провадженні. Отже, відповідачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між кримінальним провадженням та невиконанням договірних зобов'язань.
На переконання відповідача, відповідач вважає, що надав до суду докази завданої шкоди відповідачу, які, на його думку, підтверджують факт пошкодження орендованого приміщення та завдання шкоди невстановленими особами, а саме відеозаписів.
Відповідно до ч.1,2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для справи.
Втім, подані відповідачем відеозаписи є відеоматеріалами невідомого походження, оскільки не містять відомостей про дату та час їх створення, місце зйомки, технічні характеристики носія, особу, яка здійснювала відеофіксацію, не забезпечують можливості ідентифікації саме орендованого приміщення, що є предметом спірних правовідносин.
Відтак, доказів, які б спростували заявлені обсяги спожитих комунальних послуг або доказів факту припинення або обмеження споживання комунальними послугами, правових підстав для звільнення від оплати або інше в даному випадку не було надано до суду.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Саричевої Тамари Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України ( 61103, м. Харків, просп. Науки, буд. 47, ЄДРПОУ 03534601) суму основного боргу 31019,33 грн, пені 5564,97 грн, інфляційних витрат 17455,05 грн, 3% річних 3676,62 грн та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 2662,40 грн на на банківські реквізити ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України: ЄДРПОУ 03534601, Назва банку Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, UA388201720313241002202008790.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "27" квітня 2026 р.
СуддяЛ.В. Шарко