про забезпечення позову
27.04.2026м. СумиСправа № 920/549/26
Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю., розглянув заяву №2 від 23.04.2026 (вх. №1925 від 23.04.2026) Фермерського господарства “КРИСТАЛ-В» про забезпечення позову у справі
за позовом: Фермерського господарства “КРИСТАЛ-В» (вул. Рябошапки, 1, с.Щербані, Вознесенський район, Миколаївська область, 56553, код ЄДРПОУ 45789097)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАРКАС АГРО» (вул. Чернігівська, 7, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43123178)
про стягнення 1 785 127 грн 27 коп.
Суть питання, що вирішується ухвалою суду.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за договором поставки від 26.02.2026 №26/02-26 у розмірі 1 785 127,77 грн, з яких: 1 181 400,00 грн - основного боргу, 578 886,00 грн - неустойки, 4 757,97 грн - 3% річних, 20 083,80 грн - інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача судовий збір в сумі 21 421,53 грн.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.04.2026 у справі №920/549/26 прийнято позовну заяву до розгляду, підготовче засідання призначене на 27.05.2026.
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову №2 від 23.04.2026 (вх. №1925 від 23.04.2026), у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «ФАРКАС АГРО», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у фінансових установах та/або банках, у тому числі на рахунках: № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ БАНК», МФО 334851, № НОМЕР_2 в АТ «А-БАНК», МФО 307770, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належатимуть ТОВ «ФАРКАС АГРО», у межах суми заборгованості ТОВ «ФАРКАС АГРО» перед позивачем за оплачений, але не поставлений товар - 1 181 400,00 грн.
Позивач обґрунтовує заяву тим, що відповідач не виконав належним чином обов'язок поставити товар за договором, за який позивачем здійснено 100% попередню оплату; згідно з гарантійним листом від 27.03.2026 №21/110, відповідач визнав заборгованість перед позивачем та зобов'язався повернути грошові кошти в сумі 1 181 400,00 грн. Також позивач вказує на те, що відповідно до інформації, що міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, може свідчити про те, що відповідач систематично укладає угоди з контрагентами та ухиляється від виконання зобов'язань щодо поставки товарів у терміни, обумовлені правочинами.
Отже несплата відповідачем заборгованості, уникнення виконання свого зобов'язання, свідчить про недобросовісність відповідача, а тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (в межах суми основної заборгованості) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Крім цього, законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Господарський процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
У частині першій статті 137 ГПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору господарське процесуальне законодавство не містить.
Суд зазначає, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких надалі гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою (постанови КГС ВС від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23).
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника) (постанови КГС ВС від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23, від 14.10.2024 у справі № 915/534/24).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанови КГС ВС від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21, від 08.09.2025 у справі № 902/515/25).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог. Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову (постанов КГС ВС від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 20.01.2025 у справі № 916/2907/24).
Розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом, компетентним розглядати спір по суті. Це зумовлює обов'язок суду першої інстанції при надходженні заяви про забезпечення позову перевіряти її відповідність приписами статті 20 ГПК України.
У разі одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі, у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачено процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову (постанова ОП КГС ВС від 17.01.2025 у справі № 903/497/24).
Як характер спору (майновий або немайновий), так і те чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення у дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (постанови ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, КГС ВС від 01.08.2024 у справі №910/211/24).
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення.
З наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) напряму залежить від фактичних обставин кожного господарського спору (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовує господарський суд, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається. Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, по захист яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови КГС ВС від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19, від 11.08.2020 у справі №911/3136/19).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно відповідача ( в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення.
У випадку подання позову про стягнення коштів очевидною є можливість відповідача в будь-який момент розпоряджатися своїм майном чи коштами, які знаходяться на його рахунках, що може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
Тому вимога надання доказів щодо очевидних речей, таких як право відповідача в будь-який момент розпорядитися власним майном, є надмірною та свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Зазначений підхід застосовується і до інших позовів майнового характеру, коли предмет позову - майно, яким відповідач може у будь-який момент розпорядитися (постанова КГС ВС від 10.09.2025 у справі № 907/523/25).
У випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою не допустити виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнути виконання судового рішення у майбутньому.
Такий захід може бути скасований у разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову.
У такий спосіб грошові кошти та майно залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір (постанови КГС ВС від 17.05.2021 у справі № 911/8/21, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21, від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23, від 16.09.2024 у справі № 927/997/23).
У даній справі позивач пред'явив вимогу про стягнення заборгованості за оплачений, але не поставлений товар.
Позивач зазначає, що в порушення п. 2.4 договору поставки від 26.02.2026 №26/02-26 відповідач не передав товар, визначений специфікацією, в терміни, обумовлені договором, за який він здійснив 100% попередню оплату. Крім цього, відповідач визнав заборгованість перед позивачем та зобов'язався повернути грошові кошти в сумі 1 181 400,00 грн (гарантійний лист від 27.03.2026 №21/110).
Отже такий захід забезпечення позову ФГ «КРИСТАЛ-В», що має майновий характер, як накладення арешту на грошові кошти які належать ТОВ «ФАРКАС АГРО», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у фінансових установах та/або банках, у тому числі на рахунках: № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ БАНК», МФО 334851, № НОМЕР_2 в АТ «А-БАНК», МФО 307770, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належатимуть ТОВ «ФАРКАС АГРО», у межах суми його заборгованості перед позивачем за оплачений, але не поставлений товар (1 181 400,00 грн), буде адекватним та ефективним для захисту прав ФГ «КРИСТАЛ-В» у розумінні приписів статті 136 ГПК України, а також відповідатиме змісту порушеного права позивача.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою, оскільки невжиття такого заходу може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення заявлених вимог, а тому заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд
1. Заяву №2 від 23.04.2026 (вх. №1925 від 23.04.2026) Фермерського господарства “КРИСТАЛ-В» про забезпечення позову - задовольнити повністю.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «ФАРКАС АГРО», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у фінансових установах та/або банках, у тому числі на рахунках: № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ БАНК», МФО 334851, № НОМЕР_2 в АТ «А-БАНК», МФО 307770, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належатимуть ТОВ «ФАРКАС АГРО», у межах суми заборгованості ТОВ «ФАРКАС АГРО» перед позивачем за оплачений, але не поставлений товар - 1 181 400,00 грн.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 27.04.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко