65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2026 р. Справа № 916/584/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ" (61177, м. Харків, пров. Динамівський, буд. 4; код ЄДРПОУ 31460973),
до: Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15-А; код ЄДРПОУ 00000000),
про стягнення 92259373,51 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Пархоменко О.О., ордер серія АХ №1334288;
від відповідача - не з'явився.
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 92259373,51 грн збитків, що еквівалентно 2131095,20 доларів США по офіційному курсу НБУ, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026 справу № 916/584/26 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою суду від 24.02.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/584/26. Справу № 916/584/26 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.03.2026 об 11:40 год.
Ухвалою суду від 24.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/584/26. Призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2026 об 11:30 год. Повідомлено сторін у справі, що судове засідання призначене на 21.04.2025 об 11:30 год.
До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 та згідно якої вручення судових документів відбувається шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу договірної сторони.
У зв'язку з Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, за зверненням Мін'юсту України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Листом Міністерства юстиції України ,,Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендовано не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ ,,Укрпошта» з 24.02.2022 припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 № 91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Представник відповідача у судове засідання 21.04.2026 не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Представник позивача у судовому засідання 21.04.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві.
У судовому засіданні 21.04.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника позивача про час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ" (надалі - позивач) є портовим оператором, що здійснює господарську діяльність із перевалки вантажів на території ДП "Ренійський морський торговельний порт" (надалі - ДП «РМТП») за адресою: 68802, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Рені, вул. Дунайська, буд. 188а.
Згідно Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди № 1/02, що укладений 21.01.2002 між ТОВ "УКРЧЕМ" (Орендар) та ДП "РМТП" (Орендодавець) позивач орендує в порту земельну ділянку площею 18075 кв.м.
Відповідно до свідоцтва про право власності, серія та номер: 815, що видане 08.11.2002 Виконавчим комітетом Ренійської міської ради за адресою: 68802, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Рені, вул. Дунайська, буд 188а, ТОВ "УКРЧЕМ" має у власності Комплекс по перевалюванню нафтопродуктів, що складається із нерухомого майна, площею 170,4 кв.м., 2-х нафтових резервуарів 3000 м2, 2-х нафтових резервуарів 600 м2 та 1-го нафтового резервуару 5000 м2, насосного обладнання, трубопроводів та іншої технологічної інфраструктури.
У 2023 році на вказаній території ТОВ "УКРЧЕМ" було побудовано та введено в експлуатацію "Установку по отриманню нафтопродуктів" (акт готовності об'єкта до експлуатації, серія та номер: АС01:0124-7611-4160-9763, видавник: ЄДЕССБ; сертифікат, серія та номер: ІУ123230711996, видавник: ЄДЕССБ).
Вказана Установка являє собою міні-завод здатний переробляти: нафту, мазут, газовий конденсат, бензиново-лігроїнову фракцію, важкі дистиляти, з подальшим виробництвом: бензину, дизельного палива стандарту Євро-4/Євро-5, бункерного палива, інших нафтопродуктів
Використовуючи зазначені основні засоби та численне допоміжне обладнання та устаткування ТОВ "УКРЧЕМ" здійснювало господарську діяльність.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що згідно витягу з ЄРДР від 16.08.2023 по кримінальному провадженню 12023162150001048, що порушене за ст. 438 ч. 1 КК України "16.08.2023 з 02:00 год. до 04:50 год. невстановленими військовослужбовцями рф здійснено масований обстріл БПЛА "Шахід" та "Герань" по території Ренійського морського торговельного порту (Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. 28-го Червня № 278 та вул. Дунайська 188), у результаті чого пошкоджено інфраструктуру порту та вантажні автомобілі".
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області 16.08.2025 складено протокол огляду місця події, яким зафіксовано обсяг завданих ворожою атакою пошкоджень майна ТОВ "УКРЧЕМ".
На виконання наказу № 42 від 16.08.2023 "Про створення комісії з визначення збитків спричинених внаслідок атаки російських БПЛА" комісією ТОВ "УКРЧЕМ" складено Акт огляду Установки по отриманню нафтопродуктів RIG-1 після атаки БПЛА.
16 серпня 2023 року ТОВ "УКРЧЕМ" було подано до Комісії з визначення збитків завданих військовою агресією рф Ренійської міської ради заяву про фіксацію руйнувань та визначення збитків.
За результатами роботи комісії були складені відповідні акти та внесені відомості до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Згідно витягу з ЄРДР від 03.09.2023 по кримінальному провадженню 12023162150001123, що порушене за ст. 438 ч. 1 КК України "03.09.2023 з 01:05 год. до 04:50 год. невстановленими військовослужбовцями рф здійснено масований обстріл БПЛА "Шахед" та "Герань" по території Ренійського морського торгового порту (Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Дунайська 28-Г, Черняха №282, Дунайська 188-а), у результаті чого пошкоджено інфраструктуру порту, складські приміщення та вантажні автомобілі".
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області 03.09.2025 складено протокол огляду місця події, яким зафіксовано обсяг завданих ворожою атакою пошкоджень майна ТОВ "УКРЧЕМ".
Комісією ДСНС 03.09.2025 складено Акт про пожежу.
На виконання наказу № 43 від 04.09.2023 "Про створення комісії з визначення збитків спричинених внаслідок атаки російських БПЛА" комісією ТОВ "УКРЧЕМ" складено Акт огляду споруд, будівель та інфраструктури терміналу ТОВ "УКРЧЕМ" після атаки БПЛА 03.09.2023.
05 вересня 2023 року ТОВ "УКРЧЕМ" було подано до Комісії з визначення збитків завданих військовою агресією рф Ренійської міської ради заяву про фіксацію руйнувань та визначення збитків.
За результатами роботи комісії були складені відповідні акти та внесені відомості до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Згідно витягу з ЄРДР від 06.09.2023 по кримінальному провадженню 12023162150001138, що порушене за ст. 438 ч. 1 КК України "06.09.2023 з 00:33 год. до 02:30 год. невстановленими військовослужбовцями рф здійснено масований обстріл БПЛА "Шахед" по території морського торговельного порту Рені, влучання в Адмінбудівлю перевалювального терміналу "Укрчем", будівля зруйнована".
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області 06.09.2025 складено протокол огляду місця події, яким зафіксовано обсяг завданих ворожою атакою пошкоджень майна ТОВ "УКРЧЕМ".
Комісією ДСНС 06.09.2025 складено Акт про пожежу.
На виконання наказу № 44 від 06.09.2023 "Про створення комісії з визначення збитків спричинених внаслідок атаки російських БПЛА" комісією ТОВ "УКРЧЕМ" складено Акт огляду споруд, будівель та інфраструктури терміналу ТОВ "УКРЧЕМ" після атаки БПЛА 06.09.2023.
06 вересня 2023 року ТОВ "УКРЧЕМ" було подано до Комісії з визначення збитків завданих військовою агресією рф Ренійської міської ради заяву про фіксацію руйнувань та визначення збитків
За результатами роботи комісії були складені відповідні акти та внесені відомості до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Згідно витягу з ЄРДР від 13.09.2023 по кримінальному провадженню 12023162150001170, що порушене за ст. 438 ч. 1 КК України "13.09.2023 приблизно з 01:00 год. до 05:00 год. невстановленими військовослужбовцями рф здійснено масований обстріл БПЛА "Шахід" інфраструктури м. Ізмаїл та м. Рені Ізмаїльського району Одеської області, внаслідок чого пошкоджено приміщення інфраструктури, вантажні транспортні засоби та інше майно".
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області 13.09.2025 складено протокол огляду місця події, яким зафіксовано обсяг завданих ворожою атакою пошкоджень майна ТОВ "УКРЧЕМ".
На виконання наказу № 46 від 13.09.2023 "Про створення комісії з визначення збитків спричинених внаслідок атаки російських БПЛА" комісією ТОВ "УКРЧЕМ" складено Акт огляду споруд, будівель та інфраструктури терміналу ТОВ "УКРЧЕМ" після атаки БПЛА 13.09.2023.
14 вересня 2023 року ТОВ "УКРЧЕМ" було подано до Комісії з визначення збитків завданих військовою агресією рф Ренійської міської ради заяву про фіксацію руйнувань та визначення збитків.
За результатами роботи комісії були складені відповідні акти та внесені відомості до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Згідно витягу з ЄРДР від 13.02.2025 по кримінальному провадженню 12025162150000220, що порушене за ст. 438 ч. 1 КК України "12.02.2025 з 23:01 год. до 00:59 год. внаслідок ворожого обстрілу невстановленими військовими формуваннями рф із застосуванням БПЛА типу "Shahed-136" та "Герань-2" по м. Рені та Ренійській ОТГ Ізмаїльського району Одеської області".
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області 20.02.2025 складено постанову про визнання юридичної особи потерпілим, якою зафіксовано обсяг завданих ворожою атакою пошкоджень майна ТОВ "УКРЧЕМ".
ТОВ "УКРЧЕМ" було подано до Комісії з визначення збитків завданих військовою агресією рф Ренійської міської ради заяву про фіксацію руйнувань та визначення збитків.
За результатами роботи комісії були складені відповідні акти та внесені відомості до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Позивач додатково зазначає, що по всім переліченим випадкам нападів ТОВ "УКРЧЕМ" залучено у порушені кримінальні провадження у якості потерпілої особи.
За наслідками інвентаризації знищеного майна на підставі наказів керівника ТОВ "УКРЧЕМ" бухгалтерією Позивача було проведено списання за даними бухгалтерського обліку вартості знищеного майна на суму 92259373,51 грн.
Таким чином вартість списаного ТОВ "УКРЧЕМ" майна, яке було знищене через порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил та інших відомств Російської Федерації, що полягли у масованих обстрілах БПЛА типу "Shahed" по цивільній інфраструктурі міста Рені Одеської області, зокрема ДП "Ренійський морський торговельний порт", становить суму збитків ТОВ "УКРЧЕМ" у розмірі 92259373,51 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ" підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Приписами ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Слід зауважити, що ст. 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої “деліктної шкоди». Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Відповідно до положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
При цьому, ст. 75 ГПК України визначено, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Статтею 2 Конституції України встановлено, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно ст. 1 Закону України “Про оборону України» від 06.12.1991 із наступними змінами, збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Отже, перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав, в даному випадку військових підрозділів Російської Федерації з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
В п. 4 ч. 1 ст. 2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени ООН утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Об'єднаних Націй.
Як вже зазначалось вище, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Наразі Постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 № 2188-ІХ схвалено заяву Верховної Ради України “Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», якою визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року. Зокрема, доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну", визначено, що РФ є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
Суд зазначає, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц, висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Частиною 9 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Отже, протиправність діянь відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 85 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути встановлений безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. Доведенню також підлягає розмір спричинених збитків, завданої майнової шкоди.
Встановивши обставини справи, судом приймаються та враховуються під час вирішення спору надані позивачем докази, на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, а саме: витягами з ЄРДР, постановами Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області про визнання особи потерпілою та залучення представника потерпілої особи до участі у кримінальному провадженні, актами виконавчого комітету Ренійської міської ради, витягами з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Розмір збитків підтверджується Реєстром знищеного майна ТОВ "УКРЧЕМ", що складений за результатами проведених інвентаризацій майна та проведеного списання вартості знищеного майна.
Зазначені докази у своїй сукупності доводять не лише розмір спричиненої Російською Федерацією майнової шкоди позивачу, однак і вказують на самі підстави (з яких причин) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ" зазнало такої шкоди, тобто підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між свавільними та протизаконними діями, які вчиняються Російською Федерацією, та порушенням законних прав позивача, спричинення йому майнової шкоди.
Суд констатує, що сам факт збройної агресії Російської Федерації проти України, окупація території України та знищення майна позивача є підставами з яких Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ" понесло істотні збитки та змушене відстоювати свої порушені відповідачем права в судовому порядку.
Зокрема, незаконними діями з боку Російської Федерації було порушено гарантоване ст. 41 Конституції України право власності позивача, безпосереднім суб'єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди, є Російська Федерація.
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Аналізуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що мало місце також порушення відповідачем ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 № 902/761/18, від 20.08.2020 № 914/1680/18).
Крім того, відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідність доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Вирішуючи спір у цій справі суд вбачає за можливе звернутись до принципу більшої вірогідності, до якого звертався зокрема Верховний Суд у справах № 921/319/17-г та № 908/1581/17.
В даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності та з урахуванням поданих позивачем доказів та пояснень надає суду можливість зробити висновок про те, що у зв'язку саме із збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини суверенної території України та знищенням майна Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ", було порушено право власності позивача на наведене нерухоме майно, яке було фактично втрачено останнім оскільки вибуло з його контролю та розпорядження.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.
Дослідивши наданий позивачем реєстр знищеного майна Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ", суд вважає, що останній складений у встановленому порядку та є належним і допустимим доказом у розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України.
За результатами проведених інвентаризацій майна та списання вартості знищеного майна, оцінювачем зроблені висновки про те, що загальна сума збитків пошкодженого та знищеного майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України складає 92259373,51 грн, що становить еквівалент 2131095,20 доларів США.
Отже, позивачу обґрунтовано підлягає відшкодуванню сума збитків в загальному розмірі 92259373,51 грн, що становить еквівалент 2131095,20 доларів США.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ" позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, при зверненні з позовом позивач не сплатив судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі в розмірі 931840,00 грн підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, 15-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЧЕМ" (61177, м. Харків, пров. Динамівський, буд. 4; код ЄДРПОУ 31460973) 92259373,51 грн збитків (що еквівалентно 2131095,20 доларів США по офіційному курсу НБУ на дату подачі позову (18.02.2026 курс НБУ за 1 долар США = 43,2920 грн), завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
3. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO RU/RUS 643) в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15-А;) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 931840,00 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 27.04.2026.
Суддя Нікітенко С.В.