22.04.2026 Справа № 914/3456/23
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши
матеріали заяви Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича
про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
у справі
за позовом: Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича
до відповідача: Львівської обласної прокуратури
про: стягнення 97 000 000,00 грн. матеріальної шкоди та 3 000 000,00 грн. моральної шкоди,
представники:
позивача (заявника): не з'явився,
відповідача: Іваськевич Х.І.,
Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича було подано позовну заяву з вимогами про стягнення з Львівської обласної прокуратури грошових коштів у загальній сумі 100000000,00грн, а саме:
-матеріальної шкоди в сумі 97000000,00грн, завданої недоотриманням доходу;
-моральної шкоди в сумі 3000000,00грн.
20.03.2024р. Господарським судом Львівської області ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Вказане рішення суду залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024р. та постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 21.01.2025р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2025р. відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства (від 29.05.2025р.) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2025р. відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства (від 14.07.2025р.) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
23.03.2026 Фермерським господарством подано заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, у якій заявник просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024р. у справі №914/3456/23 та на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у справі.
Заявник зазначив, що нововиявленою обставиною, якою обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, є ухвала Господарського суду міста Києва від 09.03.2026р. у справі №910/2262/26, отримана заявником 10.03.2026р.
Ухвалою від 30.03.2026р. суд прийняв заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та призначив судове засідання на 22.04.2026р.
Позивачем заявлено клопотання про розгляд заяви за відсутності представника (вх.№9058/26 від 31.03.2026р.).
Прокуратурою подано пояснення на вказану заяву, у яких викладено обгрунтування безпідставності заяви (вх.№9924/26 від 08.04.2026р.).
Представник прокуратури у судовому засіданні надав пояснення та зазначив про відсутність нововиявлених обставин.
Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: 1) існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, ні іншим учасникам господарського процесу; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Зазначений висновок щодо ознак нововиявлених обставин у господарському процесі є сталим та неодноразово викладався в постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 03.04.2018р. у справі № 910/6052/16, від 07.08.2018р. у справі № 915/1708/14, від 19.05.2020р. у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020р. у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020р. у справі № 922/1026/19, від 23.02.2024р. у справі № 909/837/13.
Водночас, законодавець також визначив що не є нововиявленими обставинами. Так положеннями частини четвертої статті 320 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у постановах послідовно сформулювали правові висновки, що не є нововиявленими обставинами, зокрема:
-не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (п. 6.38. постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/819/18 від 14.04.2021р.);
-не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені ч. 2 ст. 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (п.п. 27-28 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019р.);
-не можуть бути визнані нововиявленими, викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.08.2019р. у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020р. у справі № 916/24/17);
-обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими. До того ж не вважається нововиявленою обставиною зміна правової позиції суду в інших подібних справах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020р. у справі № 802/2196/17-а);
-не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022р. у справі № 9901/230/20).
Відтак, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Надаючи оцінку повідомленим заявником обставинам, які останній вважає нововиявленими, суд зазначає, що процесуальне рішення суду в справі № 910/2262/26, не є істотними обставинами для вирішення спору у справі №914/3456/23, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, заявник не довів наявності підстава для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що передбачені п. 2, 3 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України: встановлення вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Заявник (позивач) ставить перед судом питання юрисдикції судового спору. Натомість, суд наголошує, що завданням перегляду справи за нововиявленими обставинами є перегляд рішення суду з урахуванням обставин, що стосуються предмета спору, та можуть вплинути на прийняте судом рішення по суті заявлених позовних вимог.
Суд також наголошує, що метою перегляду справи за нововиявленими обставинами не є переоцінка висновків суду щодо юрисдикційності вирішеного судом спору. Рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/3456/23 від 20.03.2024р. набрало законної сили 05.06.2024р.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
В силу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за умови відсутності зловживання (пункти 27-28 рішення у справі «Правєдная проти Росії» від 18.11.2004р., пункт 46 рішення у справі «Попов проти Молдови» від 06.12.2005р.).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004р. у справі «Праведная проти Росії»).
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації») щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): «Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру».
Відтак, здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною з новим розглядом справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Водночас оцінці підлягає лише факт наявності або відсутності нововиявлених обставин та визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими та не можуть вважатися умовою для перегляду рішення Господарського суду Львівської області за нововиявленими обставинами, в розумінні приписів статті 320 ГПК України, тому доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами (вх. №947/26 від 23.03.2026р.).
Керуючись ст.ст.234, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні заяви Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі №914/3456/23 відмовити.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024р. у справі №914/3456/23 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повну ухвалу складено 27.04.2026р.
Суддя Король М.Р.