ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2026Справа № 910/2239/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 118 Б, ідентифікаційний код 37479398)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, ідентифікаційний код 41427817)
про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 1 814 750,78 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Федорчук О.В.
від відповідача: Серебряник О.О.
До Господарського суду міста Києва звернулось Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 1 814 750,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Управлінням освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (надалі - відповідач) було укладено договір про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 2 від 26.01.2021 (надалі-договір). Крім того між сторонами було укладено додаткові угоди до договору, а саме: додаткову угоду № 1 від 16.03.2021 (надалі - додаткова угода №1), додаткову угоду № 2 від 19.03.2021 (надалі - додаткова угода №2), додаткову угоду № 3 від 30.07.2021 (надалі - додаткова угода №3), додаткову угоду № 4 від 17.09.2021 (надалі - додаткова угода №4), додаткову угоду № 5 від 12.10.2021 (надалі - додаткова угода №5), додаткову угоду № 6 від 19.11.2021 (надалі - додаткова угода №6), додаткову угоду № 7 від 15.12.2021 (надалі - додаткова угода №7), додаткову угоду № 8 від 30.12.2021 (надалі - додаткова угода №8), додаткову угоду № 9 від 12.01.2022 (надалі - додаткова угода №9).
Позивач зазначає що, у зв'язку із встановленням висновку Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/2321/22 щодо застосування норм статей 15, 16, 203, 215, 652 Цивільного кодексу України у розрізі наявності підстав для визнання недійсними правочинів, спрямованих на неодноразову зміну істотних умов договору, який було укладено за результатами відкритих торгів у позивача виникли підстави для звернення з позовною заявою до суду про визнання додаткових угод № 4, 5, 6, 7 до договору недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів позивачем відповідачу у розмірі 1 814 750,78 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2239/25, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.03.2025.
18.03.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти вимог заперечував, крім іншого просив суд зупинити провадження у даній справі № 910/2239/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великої Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
26.03.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» про зупинення провадження у справі №910/2239/25, зупинено провадження у справі №910/2239/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великої Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
07.01.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Управлінням освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації подано клопотання, в якому позивач просить суд поновити провадження у справі у зв'язку із винесенням 21.11.2025 Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі № 920/19/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 поновлено провадження у справі № 910/2239/25, підготовче засідання призначено на 11.02.2026.
10.02.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідачем подано письмові пояснення з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 та клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У судовому засіданні 11.02.2026 судом проголошено протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача про відкладення та відкладено підготовче засідання на 25.02.2026.
У підготовчому засіданні 25.02.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/2239/25 та призначення її до судового розгляду по суті на 01.04.2026.
У судовому засіданні 01.04.2026 судом заслухано вступні слова представників сторін, досліджено матеріали справи та оголошено перерву до 22.04.2026.
У судовому засіданні 22.04.2026 судом заслухано заключні слова представника позивача, яка позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволені позову повністю.
У судовому засіданні 22.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, на вебсайті Prozorro-публічні закупівлі було проведено процедуру відкритих торгів №UA-2020-11-19-006753-с на закупівлю електричної енергії, код 09310000-5 за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» з очікувальною вартістю 12 320 000,00 грн.
Учасниками вказаних відкритих торгів реєструвалися:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРНЕРІНГ» (допущено до аукціону)» з ціновою пропозицією 11 825 000,00 грн.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (допущено до аукціону)» з ціновою пропозицією 11 055 000,00 грн.
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» (пропозицію дискваліфіковано).
За результатами розгляду тендерних пропозицій, згідно з протоколом від 14.01.2021 № 16 про визначення переможця аукціону та намір укласти договір переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» з найменшою остаточною ціновою пропозицією - 11 055 000,00 грн.
За результатами проведеної закупівлі між Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - споживач, позивач, Управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (надалі - постачальник, відповідач, Товариство) було укладено договір про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 26.01.2021 № 2 (надалі- договір).
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник зобов'язується постачати споживачу у 2021 році електричну енергію, електрична енергія, код 09310000-5 за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», а споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору очікувальні обсяги закупівлі електричної енергія за цим договором становлять 900 000 кВт/год група «А» та 4 600 000 кВт/год група «Б».
Термін поставки (передачі) товару: до 31.12.2021 включно (п. 3.1. договору).
За умовами п. 3.4. договору поставка по цьому договору починається з дати, вказаної у заяві-приєднання споживача, яка є Додатком № 3 до цього договору. Заява-приєднання направляється споживачем на електронну адресу постачальника electropost.ugr@gmail.com і не пізніше ніж за два дні до початку дати поставки.
Згідно з п. 5.1 договору загальна вартість цього договору становить: 9 12 500,00 грн, крім того ПДВ - 1 842 500,00 грн, разом з ПДВ - 11 055 000,00 грн. Ціна за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить 1,675 грн без ПДВ, ПДВ - 0,335 грн, разом з ПДВ 2,01 грн.
До загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі електричної енергії за регульованими тарифами. На дату підписання договору регульований тариф на передачу електричної енергії, затверджений у встановленому порядку, становить 0,29393 грн за 1 кВт/год (п. 5.2. договору).
У п. 5.5. договору визначено, що оплата за електричну енергію здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Оплата по даному договору буде здійснюватися за рахунок бюджетних коштів. У разі затримання бюджетного фінансування, розрахунок по даному договору здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту отримання споживачем бюджетних коштів на свій рахунок. Розрахунки за спожиту електроенергію проводяться відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, при цьому зобов'язання по оплаті за договором виникають лише у разі наявності відповідного бюджетного призначення в межах фактичних надходжень на рахунки споживача.
Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника за умови надання постачальником рахунку, акту прийняття-передавання (п. 5.7. договору).
Відповідно до п. 14.1. цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2021 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
У пункті 14.5. договору визначено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених сі. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема:
- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача. Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача, а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. В такому випадку ціна договору зменшується в залежності від зміни таких обсягів (п. 14.5.1.);
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така ціна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Сторони протягом дії цього договору вносять зміни у договір в частині ціни за одиницю товару у разі коливання ціни товару на ринку. В такому випадку постачальник (учасник) письмово звертається до споживача щодо збільшення ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами) (завіреними копіями довідок) компетентного органу (Торгово-промислової палати України та/або її регіональних представництв або ДП «Держзовнішінформ» або ДП «Укрпромзовнішекспертиза» чи іншого погодженого сторонами органу щодо величини коливання на ринку або інформацією з сайту https://www.oree.com.ua/ (Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06). Якщо зміна ціни підтверджується інформацією з сайту https://www.oree.com.ua/ то електропостачальник ініціює таку зміну шляхом надсилання споживачу листа в якому зазначає інформацію про зміну ціни та вказує на якому ринку ним здійснювалася закупівля електричної енергії. До листа електропостачальник додає на підтвердження скріншоти з сайту, які засвідчують зміну ціни (п.14.5.2.).
Як вказує позивач, 24.02.2021 постачальник звернувся із листом від 24.02.2021 № 609/102 до споживача про збільшення ціни електричної енергії у бік збільшення, у зв'язку із коливанням у лютому 2021 року ціни електричної енергії на ринку, порівняно із січнем, у сторону збільшення 13,3 %.
У зв'язку з чим, 16.03.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2 від 26.01.2021, відповідно до якої викладено пункти 2.2., 5.1. договору в наступній редакції: очікувані обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором становлять 900 000 кВт/год. група «А» та 4 194 470 кВт/год. група «Б», що визначені в додатку 1 до договору. Загальна вартість цього договору становить 9 212 500,00 грн, крім того ПДВ 1 842 500, 00 грн, разом з ПДВ - 11 055 000,00 грн. Ціна за 1 кВт/год. електричної енергії за цим договором становить 1,81172 грн. без ПДВ, ПДВ - 0,35828 грн, разом з ПДВ 2,17 грн.
Отже як вказує позивач, вартість за 1 кВт/год. електричної енергії за даною додатковою угодою збільшилася на 7,9 % за згодою сторін, що не суперечило пункту два частині п'ятій статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 14.5.2 договору, оскільки не перевищувало 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Ціну збільшено, зокрема, на підставі листа Постачальника та довідок, оскільки відповідно до інформації із веб-сайту «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua/ середньозважена ціна на ринку на добу наперед за лютий збільшилася на 32,50% та цінових довідок Харківської торгово-промислової палати від 12.02.2021 № 363/21 середньозважена ціна на ринку на добу наперед збільшилася за 10 днів січня 2021 року та лютого 2021 року збільшилася на 47,8% та від 12.02.2021 № 364/21 середньозважена ціна на ринку на добу наперед збільшилася за січень 2021 року та 10 днів лютого 2021 року на 13,3 %.
Як вбачається із матеріалів справи, 19.03.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою викладено пункт 5.9. розділу 5 договору у новій редакції: «фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається згідно даних приладів обліку та фіксується у акті прийняття-передавання. Оплата проводиться споживачем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 днів з дня отримання споживачем акту та виставляння рахунку за спожиту електричну енергію. Розрахунок виставляється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передавання».
30.07.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору в частині внесення змін до банківських реквізитів зі сторони постачальника.
В подальшому, як вказує позивач, 17.09.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору № 2 від 26.01.2021, оскільки ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» звернувся із листом від 10.09.2021 № 1072/Ю2 щодо збільшення ціни протягом 4 місяців з травня 2021 року по серпень 2021 року на 108,87 %.
Вартість за 1 кВт/год. електричної енергії за цією додатковою угодою збільшилася на 10 %, згідно вказаної додаткової угоди сторонами викладено пункти 2.2, 5.1 договору в наступній редакції: «очікувані обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором становлять 900 000 кВт/год. група «А» та 4 194 470 кВт/год. група «Б», що визначені в додатку 1 до договору. Загальна вартість цього договору становить 9 212 500,00 грн, крім того ПДВ 1 842 500, 00 грн., разом з ПДВ -055 000,00 грн. Ціна за 1 кВт/год. електричної енергії за цим договором становить 1,9911 грн. без ПДВ, ПДВ - 0,39833 грн., разом з ПДВ 2,39 грн».
Ціну збільшено, на підставі листа Постачальника та довідок, оскільки відповідно до інформації із веб-сайту «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua/ середньозважена ціна на ринку на добу наперед за серпень збільшилася на 43,83 % та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 13.08.2021 № 1876-2/21 ціна на ринку на добу наперед за третю декаду липня (21.07.-31.07.) 2021 року зросла на 77,83% відносно першої декади травня 2021 року (01.05.-10.05.) та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 17.08.2021 № 1914-1/21 середньозважена ціна на ринку на добу наперед збільшилася за першу декаду серпня 2021 року (01.08.-10.08.) ціна зросла на 31,04% відносно третьої декади липня 2021 року (21.07.-31.07.).
12.10.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору № 2 від 26.01.2021, у зв'язку із зверненням постачальника з листом від 06.10.2021 № 1153/Ю2 щодо збільшення ціни не більше ніж на 10 %, якою вартість за 1 кВт/год. електричної енергії збільшилася на 8,36 %. Так, даною додатковою угодою викладено пункти 2.2, 5.1 договору в такій редакції; «очікувані обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором становлять 900 000 кВт/год. група «А» та 4 194 470 кВт/год. група «Б», що визначені в додатку 1 до договору. Загальна вартість цього договору становить 9 212 500,00 грн, крім того ПДВ 1 842 500, 00 грн, разом з ПДВ - 11 055 000,00 грн. Ціна за 1 кВт/год. електричної енергії за цим договором становить 2,15912 грн. без ПДВ, ПДВ - 0,43088 грн, разом з ПДВ 2,59 грн.
Ціну збільшено, на підставі листа постачальника та довідок, оскільки відповідно до інформації із веб-сайту «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua/ середньозважена ціна на ринку на добу за вересень збільшилася на 7,41 % та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 08.10.2021 №2511/21 ціна на ринку на добу наперед за серпень 2021 року та вересень 2021 року збільшилася на 32,72%.
19.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 6 до договору № 2 від 26.01.2021, у зв'язку із зверненням ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» та наданням довідки з Харківської торгово-промислової палати та інформацію із веб-сайту «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua/.
Вартість за 1 кВт/год. електричної енергії за додатковою угодою № 6 збільшилася на 8,1 %. Даною додатковою угодою викладено пункти 2.2, 5.1 договору в наступній редакції: очікувані обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором становлять 900 000 кВт/год. група «А» та 4 194 470 кВт/год. група «Б», що визначені в додатку 1 до договору. Загальна вартість цього договору становить 9 212 500,00 грн, крім того ПДВ 1 842 500, 00 грн, разом з ПДВ - 11 055 000,00 грн. Ціна за 1 кВт/год. електричної енергії за цим договором становить 2,33585 грн без ПДВ, ПДВ - 0,46415 грн., разом з ПДВ 2,80 грн.
Ціну збільшено, оскільки відповідно до інформації із веб-сайту «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua/ середньозважена ціна на ринку на добу наперед за жовтень 2021 року збільшилася на 25,22 % та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 09.11.2021 № 2802/21 ціна на ринку на добу наперед за вересень 2021 року та жовтень 2021 року збільшилася на 19,47 %.
15.12.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 7 до договору № 2 від 26.01.2021, у зв'язку із зверненням ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» із листом від 25.11.2021 № 1316-1/Ю2 щодо збільшення ціни, оскільки ціна на ринку протягом 4 місяців (з травня 2021 року по жовтень 2021 року) зросла більше ніж на 134 %.
Вартість за 1 кВт/год. електричної енергії за цією додатковою угодою збільшилася на 8,8 %. Даною додатковою угодою викладено пункти 2.2, 5.1 договору в наступній редакції: очікувані обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором становлять 900 000 кВт/год. група «А» та 4 194 470 кВт/год. група «Б», що визначені в додатку 1 до договору. Загальна вартість цього договору становить 9 212 500,00 грн., крім того ПДВ 1 842 500, 00 грн, разом з ПДВ - 11 055 000,00 грн. Ціна за 1 кВт/год. електричної енергії за цим договором становить 2,53983 грн. без ПДВ, ПДВ - 0,507966 грн., разом з ПДВ 3,047796 грн.
Разом із листом про збільшення ціни ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» надав лист-попередження від 25.11.2021 вих.№ 1316/Ю2 про повне припинення постачання електричної енергії за договором про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 26.01.2021 № 2 починаючи з 00.00 год 17.12.2021.
30.12.2021 сторони за договором, керуючись нормами Цивільного та Господарського кодексів України, частиною шостою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктом 14.6 договору, дійшли згоди продовжити дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в обсязі, що не може перевищувати 20 % ціни договору укладеному в попередньому році, а саме до 31.01.2022 року та уклали додаткову угоду № 8 від 30.12.2021 до договору.
12.01.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 9 з метою встановлення зобов'язання надати послуги в порядку та за ціною, визначеною в договорі та визначення загальної суми вартості договору № 2 від 16.01.2021 в період з 01.01.2022 по 28.02.2022 року.
Загальна сума цієї угоди № 9 становила 13 266 000,00 грн (з ПДВ) та відповідно до затверджених видатків на 2022 рік 20 відсотків від загальної суми договору складала 2 211 000,00 грн. (з ПДВ). Загальна вартість цього договору становить: 11 055 000,00 грн, крім того ПДВ 2 211 000,00 грн., разом з ПДВ - 13 266 000,00 грн. Ціна за 1 кВт/год. електричної енергії за цим договором становить 2,53983 грн без ПДВ, ПДВ - 0,507966, разом з ПДВ 3,047796 грн.
За доводами позивача, внаслідок укладення зазначених додаткових угод № 4-7 до договору, на думку позивача, вартість 1кВт/год електроенергії зросла з 2,01 грн до 3,047796 грн (з урахуванням ПДВ), що призвело до значного підвищення ціни, а саме на 43.16 % від ціни, визначеної договором, з одночасним зменшенням обсягів її постачання, що суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". А тому за доводами позивача, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 щодо застосування норм статей 15, 16, 203, 215, 652 Цивільного кодексу України у розрізі наявності підстав для визнання недійсними правочинів, спрямованих на неодноразову зміну істотних умов договору, який було укладено за результатами відкритих торгів у позивача виникли підстави для звернення з позовною заявою до суду про визнання додаткових угод № 4, 5, 6, 7 до договору недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів позивачем відповідачу у розмірі 1 814 750,78 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позовних з тих підстав, що зазначаючи, що внесення сторонами змін до договору щодо збільшення ціни за одиницю товару на підставі оскаржуваних додаткових угод відбувалося відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку зі збільшенням ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку через коливання ціни такого товару на ринку і така зміна не призвела до збільшення суми, зазначеної в договорі про закупівлю, що підтверджувалось відповідними листами постачальника на адресу споживача із ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати. Водночас, зазначив, що під час укладання спірних додаткових угод сторони договору виходили з можливості неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10%, враховуючи формулювання п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та практику Верховного Суду щодо відповідного застосування вказаної норми, яка існувала на момент укладання додаткових угод. За доводами відповідача, останній не міг спрогнозувати, що у подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 відійде від позицій, із урахуванням яких укладались додаткові угоди.
Крім того, відповідач у письмових поясненнях (з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24) зазначив:
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 закріпила свій попередній висновок, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, та підтвердила правову позицію щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, яка стосується, зокрема, граничного 10% ліміту зміни ціни за одиницю товару, умов внесення змін до істотних умов договору про закупівлю та наслідків визнання додаткових угод недійсними у разі порушення вимог цього Закону;
- проте, у наведених постановах Велика Палата Верховного Суду не надавала правові висновки щодо питання застосування пункту 7 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (саме на підставі якого укладена Додаткова угода №4 до договору), щодо співвідношення статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" та статей 38 та 164-14 КУпАП з можливістю покладення цивільно-правових майнових наслідків на постачальника у господарських спорах шляхом застосування статей 216 та 1212 ЦК України;
- відповідач також наголосив на критерії принципу foreseeability (передбачуваність), адже при укладенні спірних додаткових угод та внесенні змін до істотних умов договору сторони керувались неодноразовими та публічними роз'ясненнями Уповноваженого органу у сфері закупівель (Мінекономіки) щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно яких вказана норма передбачає можливість внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- відповідач вважає, що перетворення 10-відсоткового ліміту на абсолютну заборону зміни ціни, як це зроблено у постановах ВП ВС від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, виходить за межі логіки права ЄС та не враховує особливостей ринків з високою волатильністю, зокрема, ринку електричної енергії;
- відповідач вважає, що ретроспективне посилення обмежень є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає практиці Суду Європейського Союзу (далі - Суд ЄС), адже на час укладення Договору право Європейського Союзу не забороняє зміну ціни як таку та не встановлює імперативної вимоги "сукупно не більше 10%";
- на думку відповідача, застосовуючи частину 4 статті 236 ГПК України, суд не повинен керуватися виключно практикою Верховного Суду, особливо, коли норма має зовнішнє походження, Закон України "Про публічні закупівлі" є імплементаційним актом Угоди про асоціацію, тому практика Суду ЄС є нормативно релевантною для правильного тлумачення українського законодавства;
- відповідач зауважує, зокрема, що абзацом шостим частини першої статті 72 Директиви 2014/24/ЄС про публічні закупівлі встановлено, що будь-яке збільшення ціни не повинне перевищувати 50% вартості первинного договору. У разі внесення декількох послідовних змін таке обмеження повинне застосовуватися до вартості кожної зміни. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї Директиви;
- відповідач зазначає, що норми acquis ЄС, хоча формально є "іноземним правом", у сфері публічних закупівель мають спеціальний правовий статус в Україні як обов'язковий вектор адаптації. Вони застосовуються не прямо, але через тлумачення та імплементацію; забезпечують європейську правову ідентичність українського законодавства; дозволяють українським учасникам закупівельної сфери діяти за єдиними європейськими стандартами;
- відповідач звернув увагу на Окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, з якою він повністю погоджується, згідно якої Велика Палата не лише могла, а й повинна була відступити від свого попереднього висновку щодо тлумачення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і перейти до іншого підходу, який більше узгоджується з текстом Закону, стандартами Конвенції та правилами ЄС;
- відповідач вважає, що за порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" передбачена саме адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу, у тому числі, за внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, така відповідальність (у випадку доведення наявності вини замовника), виходячи з ч. 1 ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі" повинна застосовуватися у вигляді накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника від тисячі п'ятсот до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян (ст. 164-14 КУпАП) та у строки, що встановлені статтею 38 КУпАП;
- відповідач зауважує, що Закон України "Про публічні закупівлі" не передбачає цивільно-правових наслідків для постачальника за порушення пунктів 2 або 7 частини 5 статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі", відповідальність за такі дії спеціально врегульована статтею 44 Закону України "Про публічні закупівлі" та статтями 38 та 164-14 КУпАП. Отже, звертаючись з позовом про визнання угод недійсними та стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України позивач фактично намагається створити нову форму відповідальності, якої спеціальний Закон не містить. На думку відповідача, заявлений позивачем спосіб захисту суперечить статті 92 Конституції України; принципу lex specialis derogat generali (спеціальний закон переважає загальне право); принципу правової визначеності, а отже, є неналежним способом захисту прав держави, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом "Про публічні закупівлі" № 922-VIII.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону № 922-VIII відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані ст. 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною 4 ст. 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ, чинній на момент укладення договору про закупівлю істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - е частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. (п.88-90 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22 від 24.01.2024)
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, з урахуванням положень п. 2 ч. 5 статті 4 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 від 21 листопада 2025 року.
Судом встановлено, що додаткові угоди № 4, № 5, № 6, № 7 до договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 2 від 26.01.2021 укладені з порушенням вимог ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", в порушення максимального 10 % обмеження підвищення ціни, принципу пропорційності підвищення ціни, за відсутності коливання ціни на ринку електричної енергії в сторону збільшення та без належного обґрунтування і документального підтвердження зміни ціни, не доведенням, що підвищення ціни було непрогнозованим.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Проте, виходячи зі змісту вказаної статті, необхідною умовою застосування ч. 3 ст. 631 ЦК України є наявність неврегульованих договором відносин між сторонами, які мали місце до укладання договору, а не під час дії іншого договору або іншої редакції цього ж договору, а тому вказані приписи не надають право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або окремого договору, які змінюють вже врегульовані договірні відносини.
Разом з тим, застосування нових цін до правовідносин, які виникли до моменту укладення додаткової угоди суперечить імперативним вимогам нормативно-правових актів, які регулюють постачання електричної енергії споживачам, зокрема:
- п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови;
- п. 11 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення та у разі незгоди із запропонованими змінами розірвати договір з електропосгачальником у визначеному договором порядку;
- п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір". Аналогічні положення про необхідність повідомлення споживача не пізніше ніж: за 20 днів до застосування змін умов договору про постачання електричної енергії викладені у п. 13.2 Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу, який є Додатком № 5 до ПРРЕЕ.
Враховуючи наявні у матеріалах спари докази, судом встановлено, що додатковими угодами №4, №5, №6, № 7 до договору збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год з 2, 01 грн (з ПДВ) до 3,047796 грн (з ПДВ), сукупно на 43,16 % від узгодженої у договорі ціни за 1 кВт/год електричної енергії, з одночасним зменшенням обсягів її постачання з 4 600 000 кВт/год. група «Б», до 4 194 470 кВт/год. група «Б», тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 %, а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст. 236 ЦК України).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/330/18 від 18.06.2019 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 180 ГК України (чинної на момент укладення договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Тобто закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Водночас підвищення більш як на 10% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (постанова об'єднаної палати Верховного Суду у від 18.06.2021 р. у справі № 927/491/19).
Аналогічна правова позиція також викладалась у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21, від 09.06.2022 р. у справі № 927/636/21, від 31.05.2022 р. у справі № 927/515/21, від 25.11.2022 р. № 927/563/20.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Однак, як зазначено вище, спірними додатковими угодами до договору № 2 від 26.01.2021, ціну електричної енергії було збільшено в сукупності на 43,16 %, за 1 кВт/год зросла з 2, 01 грн до 3,047796 (з урахуванням ПДВ), що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (див. постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 925/683/18, від 26.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/19, від 18.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Законом не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24, постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).
Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеній постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зауважила наступне: спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22) (пункти 173, 174, 175).
Зі змісту спірних додаткових угод вбачається, що їх укладено саме на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідних цінових довідок Харківської торгово-промислової палати (від 13.08.2021 № 1876-2/21, від 17.08.2021 № 1914-1/21, від 08.10.2021 №2511/21, від 09.11.2021 № 2802/21) та умов договору. При цьому, суд звертає увагу на помилковість тверджень відповідача у письмових поясненнях (з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24) про те, що додаткова угода №4 до договору укладена саме на підставі пункту 7 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Судом установлено, що зазначені цінові довідки Харківської торгово-промислової палати складено на замовлення відповідача (ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС") щодо надання інформації про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП "Оператор ринку", які склались за такі періоди: за 3 декаду липня (21.07 - 31.07) 2021 року та 1 декаду серпня (01.08 - 10.08) 2021 року; за жовтень (01.10 - 31.08) 2021 року у порівнянні з вереснем (01.09 - 30.09) 2021 року.
Проте, як вбачається зі змісту наведених цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, вони не містять даних щодо середньоринкової ціни (діапазону цін) за одиницю товару на момент звернення постачальника до споживача з пропозицією щодо збільшення ціни у порівнянні з середньоринковою ціною (діапазоном цін) за одиницю товару станом на дату узгодження попередньої ціни за Договором.
Тому наведені документи (цінові довідки) не дозволяють встановити, чи відбулося коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, не підтверджують збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонував змінити ціну товару згідно відповідної додаткової угоди, у зв'язку із чим такі документи не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
Отже, наявні в матеріалах справи цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не приймаються судом у якості належних доказів, які б підтверджували коливання ціни за одиницю товару на ринку, збільшення середньоринкової ціни за одиницю товару в тих розмірах, на які було змінено ціну товару згідно спірних додаткових угодах до Договору.
Відтак, суд доходить висновку про те, що у відповідача не було підстав для збільшення ціни електричної енергії згідно спірних додаткових угод до договору і відповідач не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до договору у частині збільшення ціни на електричну енергію у спірному періоді було б очевидно невигідним та збитковим для нього.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 у справі № 903/742/22, зазначивши, зокрема, таке: "надані Підприємством цінові довідки Хмельницької торгово-промислової палати та роздруківки з сайту Державного підприємства "Оператор ринку" за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру і фактично дублюють дані із сайту Державного підприємства "Оператор ринку" та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Як установили суди попередніх інстанцій, жоден із наведених документів не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до нього у частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару. Тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у відповідача не було підстав для збільшення ціни електричної енергії і відповідач не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до договору у частині збільшення ціни на електричну енергію у спірному періоді було б очевидно невигідним та збитковим".
З урахуванням наведеного, враховуючи висновки щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, суд при розгляді даної справи № 910/2239/25 доходить висновку щодо наявності підстав для визнання додаткових угод №4 від 17.09.2021, №5 від 12.10.2021, №6 від 19.11.2021 та №7 від 15.12.2021 до договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 2 від 26.01.2021 недійсними, оскільки їх укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%) від ціни одиниці товару, яка визначена у договорі за результатами процедури закупівлі, а також з огляду на їх укладення за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.
Суд наголошує, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених нормою частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10 %.
Суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що при укладенні спірних додаткових угод та внесенні змін до істотних умов Договору сторони керувались неодноразовими та публічними роз'ясненнями Уповноваженого органу у сфері закупівель (Мінекономіки) щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (листи Мінекономіки від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06, від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06, від 21.10.2024 № 3323 02/75277-07), з огляду на таке.
Позиція Мінекономіки, викладена у наведених листах, зводиться до того, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі".
Проте, позиція Міністерства економіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов'язків щодо дотримання визначеної у них інформації (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
За приписами статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, з чого випливає, що у випадках, коли цей порядок був додержаний, діє презумпція знання закону всіма громадянами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Надання Міністерством економіки України листів або роз'яснень, які суперечать висновку щодо застосування норм права, викладеному у постановах Верховного Суду, зокрема, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, прямо порушує наведені вище правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону № 922-VIII (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 922/2497/23).
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
Стосовно доводів відповідача про те, що відповідно до статті 44 Закону відповідальність за порушення вимог останнього, у тому числі, що стосується внесення змін до істотних умов договору, несуть замовники, а враховуючи вимоги ст. 164-14 КУпАП, така відповідальність є адміністративною у вигляді накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: 22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Частиною 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.
Відповідно до ст. 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачено, зокрема, що внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених законом - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника від тисячі п'ятсот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Враховуючи положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України та ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідальність за порушення законодавства залежить від виду відповідальності і регулюється відповідними законами.
В спірному випадку наявні порушення не тільки Закону України "Про публічні закупівлі", а й договірних правовідносин, що відповідно до ст. 41 цього Закону регулюються нормами ЦК України, що свідчить про цивільно-правову відповідальність сторін правочину.
Норми ЦК України регулюють цивільно-правову відповідальність (як у даній справі), а норми КУпАП - адміністративну (що не є предметом даного спору). Ці норми не містять колізії та суперечності, оскільки стосуються різних видів порушень Закону та правочину в цілому.
Твердження відповідача про те, що заявлений позивачем спосіб захисту суперечить статті 92 Конституції України; принципу lex specialis derogat generali (спеціальний закон скасовує дію загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною); принципу правової визначеності, а тому є неналежним способом захисту, суд відхиляє як безпідставні.
За висновком суду, позивачем у даній справі обрано спосіб захисту, передбачений частиною другою статті 16 ЦК України (визнання правочину недійсним, примусове виконання обов'язку в натурі), який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне позивач, забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права, тобто обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним у спірних правовідносинах.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини даної справі, враховуючи висновки щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині визнання недійсними додаткових угод №4, №5, №6, № 7 до договору, суд доходить висновку про задоволення у цій частині заявлених позивачем позовних вимог.
Стосовно стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 1 814 750,78 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 1 статті 670 ЦК України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави (глава 83 ЦК України) застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки додаткові угоди № 4, № 5, № 6, № 7 до договору є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала.
Як встановлено судом, на виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано акти приймання-передачі електричної енергії, а позивачем здійснено оплату поставленої електричної енергії, а саме:
- Акт № УГР00000578 від 17.03.2021 приймання-передачі електричної енергії (за лютий 2021), обсягом 601 137,000 кВт/год на суму 1 208 285,38 грн з ПДВ;
- Акт № УГР00000768 від 12.04.2021 приймання-передачі електричної енергії (за березень 2021), обсягом 480 547,000 кВт/год на суму 1 044 739,93 грн з ПДВ;
- Акт № УГР00001403 від 17.03.2021 приймання-передачі електричної енергії (за квітень 2021), обсягом 297 664,000 кВт/год на суму 647 140,58 грн з ПДВ;
- Акт № УГР000001594 від 08.06.2021 приймання-передачі електричної енергії (за травень 2021), обсягом 342 364,000 кВт/год на суму 744 321,25 грн з ПДВ;
- Акт № УГР000002167 від 22.09.2021 приймання-передачі електричної енергії (за червень 2021), з урахуванням акту коригування № УГР00000595 від 07.04.2023, обсягом 277 142,000 кВт/год на суму 602 524,44 грн з ПДВ;
- Акт № УГР000002471 від 13.09.2021 приймання-передачі електричної енергії (за липень 2021), з урахуванням акту коригування № УГР00000662 від 12.04.2023, обсягом 303 752,000 кВт/год на суму 660 376,28 грн з ПДВ;
- Акт № УГР000002853 від 27.09.2021 приймання-передачі електричної енергії (за серпень 2021), з урахуванням акту коригування № УГР00000595 від 17.04.2023, обсягом 223 714,000 кВт/год на суму 534 524,34 грн з ПДВ;
- Акт № УГР00003032 від 20.10.2021 приймання-передачі електричної енергії (за вересень 2021) з урахуванням акту коригування № УГР00000695 від 24.04.2023, обсягом 364 062,000 кВт/год на суму 943 264,26 грн з ПДВ;
- Акт № УГР00003522 від 19.11.2021 приймання-передачі електричної енергії (за жовтень 2021), з урахуванням акту коригування № УГР000000697 від 26.04.2023, обсягом 413 103,000 кВт/год на суму 1 157 935,97 грн, з ПДВ;
- Акт № УГР00003921 від 16.12.2021 приймання-передачі електричної енергії (за листопад 2021), з урахуванням акту коригування № УГР000000704 від 26.04.2023, обсягом 442 252,000 кВт/год на суму 1 347 893,88 грн;
- Акт № УГР00004399 приймання-передачі електричної енергії (за грудень 2021) обсягом 671 995,000 кВт/год на суму 2 048 103,67 грн,
- Акт № УГР00000174 від 16.02.2022 приймання-передачі електричної енергії (за січень 2022) обсягом 570 208,000 кВт/год на суму 1 737 877,66 грн.
Здійснення позивачем оплати поставленої електричної енергії за договором, підтверджується відповідними платіжними дорученнями та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 26.04.2023, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками.
Згідно з наведеними актами приймання-передачі електричної енергії відповідачем поставлено позивачу 5 461 048,000 кВт*год електричної енергії. Позивачем фактично сплачено відповідачу за вказаний товар 12 792 877,66 грн.
Враховуючи визнання недійсними додаткових угод №4, №5, №6, №7 до договору, позивач мав сплатити відповідачу 10 862 236,86 грн, враховуючи наступне:
- за серпень 2021 відповідачем, згідно з Актом № УГР000002853 від 27.09.2021, з урахуванням акту коригування № УГР00000595 від 17.04.2023, поставлено позивачу 223 714,000 кВт/год електричної енергії за ціною 2,389320 грн (з ПДВ) на загальну суму 534 524,34 грн; ціна передбачена додатковою угодою №1 до договору складає 2,174064 грн, а відтак позивач повинен був оплатити вартість електричної енергії у сумі 496 095,86 грн.
- за вересень 2021 відповідачем, згідно з Актом № УГР00003032 від 20.10.2021, з урахуванням акту коригування № УГР00000695 від 24.04.2023, поставлено позивачу 364 062,000 кВт/год електричної енергії за ціною 2,590944 грн (з ПДВ) на загальну суму 943 264,26 грн, в той же час як за умовами договору з урахуванням додатковою угодою №1 позивач повинен був оплатити вартість електричної енергії у сумі 807 323,87 грн.
- за жовтень 2021 відповідачем, згідно з Актом № УГР00003522 від 19.11.2021, з урахуванням акту коригування № УГР000000697 від 26.04.2023, поставлено позивачу 413 103,000 кВт/год електричної енергії за ціною 2,803020 грн (з ПДВ) на загальну суму 1 157 935,97 грн, в той же час як за умовами договору з урахуванням додатковою угодою №1 позивач повинен був оплатити вартість електричної енергії у сумі 916 074,49 грн.
- за листопад 2021 відповідачем, згідно з Актом № УГР00003921 від 16.12.2021, з урахуванням акту коригування № УГР000000704 від 26.04.2023, поставлено позивачу 442 252,000 кВт/год електричної енергії за ціною 3,047796 грн (з ПДВ) на загальну суму 1 347 893,88 грн, в той же час як за умовами договору з урахуванням додатковою угодою №1 позивач повинен був оплатити вартість електричної енергії у сумі 980 713,71 грн.
- за грудень 2021 відповідачем, згідно з Актом № УГР00004399 поставлено позивачу 671 995,000 кВт/год електричної енергії за ціною 3,047796 грн (з ПДВ) на загальну суму 2 048 103,67 грн, в той же час як за умовами договору з урахуванням додатковою угодою №1 позивач повинен був оплатити вартість електричної енергії у сумі 1 490 179,15 грн.
- за січень 2022 відповідачем, згідно з Актом № УГР00000174 від 16.02.2022 поставлено позивачу 570 208,000 кВт/год електричної енергії за ціною 3,047796 грн (з ПДВ) на загальну суму 1 737 877,66 грн, в той же час як за умовами договору з урахуванням додатковою угодою №1 позивач повинен був оплатити вартість електричної енергії у сумі 1 264 461,90 грн.
Отже, сума надміру сплачених відповідачу коштів за вказаний період складає 1 814 750,78 грн (12 792 877,66 грн -10 862 236,86 грн).
Таким чином, грошові кошти в сумі 1 814 750,78 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Висновок суду щодо кваліфікації вказаних коштів як таких, що підлягають поверненню згідно до ст. 1212 ЦК України відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справах № 922/2321/22.
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 1 814 750,78 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації повністю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду від 17.09.2021 № 4 до договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 26.01.2021 № 2, укладеного між Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 118 Б, ідентифікаційний код 37479398) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, ідентифікаційний код 41427817).
3. Визнати недійсною додаткову угоду від 12.10.2021 № 5 до договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 26.01.2021 № 2, укладеного між Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 118 Б, ідентифікаційний код 37479398) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, ідентифікаційний код 41427817).
4. Визнати недійсною додаткову угоду від 19.11.2021 № 6 до договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 26.01.2021 № 2, укладеного між Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 118 Б, ідентифікаційний код 37479398) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, ідентифікаційний код 41427817).
5. Визнати недійсною додаткову угоду від 15.12.2021 № 7 до договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 26.01.2021 № 2, укладеного між Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 118 Б, ідентифікаційний код 37479398) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, ідентифікаційний код 41427817).
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, ідентифікаційний код 41427817) на користь Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 118 Б, ідентифікаційний код 37479398) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти у розмірі 1 814 750 грн 78 коп. на рахунок UА 548201720344290012000077962 державна казначейська служба України в м. Києві).
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, ідентифікаційний код 41427817) на користь Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 118 Б, ідентифікаційний код 37479398) витрати зі сплати судового збору у розмірі 39 333 грн 26 коп.
8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текс рішення складено 27.04.2026
Суддя Л. Г. Пукшин