ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.04.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1438/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Романовича Олега Васильовича
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Сухоребського Володимира Романовича
про стягнення 349 806,59 грн, з них: 320 000,00 грн - неповернутих авансових платежів, 23373,15 грн - пені, 2261,92 грн - 3% річних, 4171,52 грн - інфляційних втрат
за участю:
від позивача: Братівник Ігор Васильович
установив: Фізична особа - підприємець Романович Олег Васильович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Сухоребського Володимира Романовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 349 806,59 грн, з них: 320 000,00 грн - неповернутих авансових платежів, 23373,15 грн - пені, 2261,92 грн - 3% річних, 4171,52 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення попередніх оплат (авансових платежів), здійснених на підставі Договорів підряду №24-07-25/4 від 24.07.2025 та №08-08-25 від 08.08.2025, у зв'язку із порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині виготовлення та встановлення перил.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлявся ухвалою суду від 18.03.2026, копія якої направлялась на його адресу, яка зазначена у позовній заяві та відповідає адресі, що зазначена у ЄДРЮОФОтаГФ (підтверджується Відповіддю з ЄДРЮОФОтаГФ №2613592 від 16.04.2026 сформований засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом суду), яка повернулась на адресу суду з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
З урахуванням п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, наведене свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності відповідача за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини у справі вказують на те, що між Фізичною особою - підприємцем Романовичем Олегом Васильовичем (по договору - замовник/по справі - позивач) до Фізичної особи - підприємця Сухоребського Володимира Романовича (по договору - підрядник/по справі - відповідач) укладено Договора підряду №24-07-25/4 від 24.07.2025 (далі - Договір підряду №1) та № 08-08-25 від 08.08.2025 (далі - Договір підряду №2), разом (Договори, Договори підряду), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виготовити перила, а позивач прийняти та оплатити виконану роботу (п.1.1. Договорів).
Договори підписані сторонами, в судовому порядку недійсними не визнавались.
Згідно п. 2.1. Договорів предметом Договору підряду №24-07-25/4 від 24.07.2025 є виготовлення та встановлення 12 шт перил (50м/п), по Договору підряду № 08-08-25 від 08.08.2025 - виготовлення та встановлення перил 23,5м/п.
Відповідно до п. 3.1 Договорів ціна Договору підряду №1 - 310 000,00 грн, Договору підряду №2 - 145 700,00 грн.
Пунктом 6.1. Договорів сторони погодили наступний порядок проведення розрахунків: 70% вартості ціни договору на час підписання договору, що складає 220 000,00 грн по Договору підряду №1 та 102 000,00 грн по Договору підряду №2. Остаточний розрахунок здійснюється на час приймання виконаних робіт безпосередньо або протягом одного календарного дня з часу оформлення акту прийому-передачі робіт.
Згідно п.8.1. Договорів сторонами погоджено обов'язок підрядника розпочати виконання робіт протягом 3-х днів з моменту підписання договору.
Відповідно до п.8.2. Договорів підрядник зобов'язується виконати роботу до 15.09.2025 з правом затримки виконання або дострокового виконання роботи у термін до 10 діб.
На виконання умов Договорів позивач здійснив передоплату (аванс готівкою) у розмірі 220 000,00 грн по Договору підряду №1, що підтверджує власноручний запис відповідача на рахунку про оплату замовлення №15 від 24.07.2025, та 100 000,00 грн по Договору підряду №2, що вбачається із власноручного запису відповідача під текстом Договору. Загальна сума авансових платежів - складає 320 000,00 грн.
В порушення умов Договорів відповідач не поставив у визначені у Договорах строки замовлення, у зв'язку із чим позивач Претензійним листом від 11.11.2025 звернувся до відповідача, в якому вимагав повернути попередню оплату (аванс) протягом 7 днів з дня отримання даної претензії.
Відповідно до трекінгу Укрпошти поштового відправлення претензійний лист отриманий відповідачем 21.11.2025.
Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, авансові платежі в загальній сумі 320 000,00 грн не повернув.
Предметом спору є стягнення авансового платежу в розмірі 320 000,00 грн та 23 373,15 грн - пені, 2261,92 грн - 3% річних, 4171,52 грн - інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язання щодо повернення авансового платежу.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).
За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В спірному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договорів підряду №24-07-25/4 від 24.07.2025 та № 08-08-25 від 08.08.2025.
Згідно з ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За встановлених судом обставин, на виконання умов Договорів підряду №24-07-25/4 від 24.07.2025 та №08-08-25 від 08.08.2025 позивач перерахував відповідачу в якості передоплати кошти в загальній сумі 320 000,00 грн, а в свою чергу відповідно у відповідача виникло зобов'язання виконати роботи по виготовленню та встановленню перил.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
В ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 стаття 530 ЦК України).
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачена попередня оплата і підрядник не передав результат роботи у встановлений строк, замовник має право вимагати або передання роботи, або повернення суми попередньої оплати.
Попередня оплата (аванс) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Претензійним листом від 11.11.2025 позивач звернувся до відповідача, в якому вимагав повернути попередню оплату (аванс) протягом 7 днів з дня отримання даної претензії.
Вимога отримана відповідачем 21.11.2025, що підтверджується витягом із трекінгу Укрпошти, а отже строк на повернення авансового платежу сплив 28.11.2025.
Відповідно до ч. 2 ч. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача авансового платежу в розмірі 320 000,00 грн.
Приписами ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема стягнення пені.
Пунктом 11.1. Договорів підряду сторонами погоджено, що за невиконання або неналежне виконання вимог договору сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст. 549 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня.
Разом з тим, згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 23373,15 грн - пені, 2261,92 грн - 3% річних, 4171,52 грн - інфляційних втрат.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат у програмі ІПС "Законодавство", встановив помилкове нарахування, у зв'язку із невідповідністю визначення позивачем початку виникнення зобов'язання щодо повернення авансового платежу у розмірі 320 000,00 грн. Позивач нараховує пеню, 3% річних з 16.09.2025, в той час, як з урахуванням Претензійної вимоги від 11.11.2025, яка отримана відповідачем 21.11.2025 - початком нарахування є 29.11.2025. Що стосується нарахування інфляційних втрат, то позивачем визначено період жовтень- листопад 2025 року , зважаючи на встановлений судом початок виникнення зобов'язання щодо повернення авансового платежу з 29.11.2025, то з урахуванням сталої практики Верховного Суду України нарахування інфляційних втрат за визначений позивачем період не підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного та результату здійсненого судом перерахунку нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, обгрунтованою до стягнення є пеня в розмірі 3261,37 грн та 3% річних в розмірі 263,01 грн.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
За аналізу наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в сумі 323 524,38 грн, з них: 320 000,00 грн - неповернутих авансових платежів, 3261,37 грн - пені та 263,01 грн - 3% річних. В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Оскільки з ч.1, п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, то відповідно до ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При зверненні із позовом до суду позивач заявив до стягнення 20 000,00 грн витрат на правову допомогу.
В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копії наступних документів: копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 11.11.2025; - копію ордеру серія ВО №1061994 від 12.12.2025; - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ №1090437 від 16.01.2025; копії Акту виконання робіт від 01.12.2025 на суму 20 000,00 грн , копію рахунку-оферти №37 від 01.12.2025, копію квитанції до платіжної інструкції №ПН521 від 01.12.2025 на суму 20 000,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 та 4.2 Договору про надання професійної правничої допомоги від 11.11.2025, укладеного між ФОП Романовичем Олегом Васильовичем та адвокатом Братівником Ігорем Васильовичем сторони погодили, що вартість правничої допомоги встановлюється за домовленістю сторін в залежності від обсягів роботи, що виконується (виконаної). Вартість правничої допомоги оплачується клієнтом на підставі виставлених рахунків протягом трьох днів з дня його отримання.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 в cправі № 921/628/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Розглядаючи заяву про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу суд досліджує та оцінює додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 905/716/20).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
За практикою Верховного Суду (пункти 4.12-4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 26 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п.2 ч.5 ст.129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу не слід прив'язувати до ціни позову. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України та підтверджуються актами приймання виконаних робіт як при мінімальній так і при максимальній сумі позову.
З урахуванням поданого суду Акту виконання робіт, який є Додатком №2 за Договором про надання професійної правничої допомоги від 11.11.2025 між позивачем та адвокатом Братівником І.В. погоджено наступний перелік наданих адвокатських послуг по справі:
- ознайомлення, детальне вивичення та аналіз проблеми клієнта - 2000,00 грн;
- підготовка процесуальних документів - 16 000,00 грн;
- процесуальний супровід справи -2000,00 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт вартість однієї години роботи складає 2000,00 грн.
Оцінюючи розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги суд взяв до уваги те, що позов є спором незначної складності, не потребує значного часу для його вивчення та складання позовної заяви, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом та є однотипним спором відповідно до інших спорів. За наведеного, зазначення у Акті виконання робіт часу для написання позовної заяви тривалістю 8 годин з вартістю 16000грн - є неспівмірним.
При дослідженні наданих адвокатом послуг судом встановлено завищений розмір вартості участі представника в судових засіданнях. Зокрема, зазначено загальний час витрачений адвокатом (представником позивача) на судові засідання тривалістю 1 (однієї) години, в той час як загальна тривалість судових засідань складала 29 хв (28.01.2026 - 10хв, 25.02.2026 - 12 хв та 18.03.2026 -7 хв), а адвокат брав участь в судових засіданнях в режимі ВКЗ.
Згідно з частинами 1-2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката заявлених позивачем, про завищений їх розмір до відшкодування, а звідси і підстави для стягнення судових витрат у розмірі 8000,00 грн. В іншій частині заявлених витрат слід відмовити.
Разом з тим, суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частинах 4 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема з урахуванням результату вирішення спору.
За результатом вирішення спору позовні вимоги у справі задоволені частково, що у відсотковому співвідношенні складають 92,5%, а відмова -в задоволені складає 7,5%.
З аналізу наведеного суд, з урахуванням результату вирішення спору (часткове задоволення позову) та часткової відмови судом у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу - приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7360,00 грн.
За правилами п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 5247,10 грн, що відповідає розміру визначеному законом.
За правилами, встановленими п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням норми ст. 129 ГПК та результату вирішення спору судовий збір по справі в розмірі 4852,87 грн слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача. Іншу частину судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 178, 123, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Фізичної особи - підприємця Романовича Олега Васильовича до Фізичної особи - підприємця Сухоребського Володимира Романовича про стягнення 349 806,59 грн, з них: 320 000,00 грн - неповернутих авансових платежів, 23373,15 грн - пені, 2261,92 грн - 3% річних, 4171,52 грн - інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сухоребського Володимира Романовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Романовича Олега Васильовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) 323 524,38 грн, з них: 320 000,00 грн - неповернутих авансових платежів, 3261,37 грн - пені, 263,01 грн - 3% річних та 4852,87 грн - судового збору та 7360,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 27.04.2026.
Суддя С. М. Кобецька