ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.04.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/823/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Мацка Василя Миколайовича
до відповідача: ACR KERESTECILIK OTO YEDEK PARCA SANAYI VE TIC.LTD, Ikitelli Bagcilar Gungoren Oto San.Sit 13A Blok № 19 Basaksehir, Istanbul, Тurkey
про стягнення боргу в сумі 7931,64 доларів США, що в еквіваленті складає 325 971,36 грн
за участю:
від позивача: Мацко Василь Миколайович
установив: Фізична особа - підприємець Мацко Василь Миколайович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ACR KERESTECILIK OTO YEDEK PARCA SANAYI VE TIC.LTD, Oto San.Sit 13A Blok № 19 Basaksehir, Istanbul, Тurkey, (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 7931,64 доларів США, що в еквіваленті складає 325 971,36 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №1/08 від 25.08.2022 в частині здійснення повної оплати отриманого відповідачем товару (пиломатеріалів хвойних та листяних порід 1-3 сорту), в результаті чого виникла заборгованість на суму 7931,64 доларів США.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд про їх задоволення в повному обсязі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, хоча про розгляд справи в Господарському суді Івано-Франківської області повідомлений належним чином.
Відповідно до наданого позивачем нотаріально посвідченого перекладу документів, складених у процесі виконання судового доручення на території Турецької Республіки, судом встановлено про вручення відповідачу 10.07.2025 ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2024 та виклик - повідомленням про день судового розгляду справи.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Отже, за висновками суду, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні.
Відповідно до ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини вказують на те, що 25.08.2022 між Приватним підприємцем Мацко Василем Миколайовичем (по договору - продавець (постачальник)/по справі - позивач) та ACR KERESTECILIK OTO YEDEK PARCA SANAYI VE TIC.LTD (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Договір №1/08 (далі - Договір).
Договір підписаний сторонами, підписи яких скріплені печатками, в судовому порядку недійсним не визнавався.
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товари (пиломатеріали хвойних та листяних порід 1-3 сорту).
Постачальник поставляє товар партіями, розмір кожної з яких визначається в інвойсі.
Згідно п. 2.1. Договору ціна товару встановлюється на умовах FCA, згідно ІНКОТЕРМС-2010 і включає в себе вартість його маркування, витрати з навантаження, транспортні витрати до станції призначення, митні збори в країні експортера, інші витрати, пов'язанні з виконанням постачальником цього договору.
Валюта платежу і валюта договору є USD (п.2.2. Договору).
Відповідно до п.2.3. Договору загальна сума цього договору дорівнює сумі всіх інвойсів.
Пунктом 3.1. Договору сторонами погоджено, що ціна, яка повинна бути сплачена покупцем продавцеві за товар, дорівнює тій, що визначена в інвойсі до цього Договору.
Ціна повинна бути виплачена покупцем продавцеві в повному обсязі протягом 5-ти робочих днів з дати отримання покупцем від продавця Рахунки-фактури. Ціна оплачується шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок, вказаний продавцем (п. 3.2. Договору).
Згідно пунктів 3.3. та 3.4. Договору сторони погодили, що всі витрати продавця і покупця, пов'язані з виконанням умов поставки товару, виконуються згідно ІНКОТЕРМС 2010.
Всі збори, включаючи комісію банків, податки і митні витрати на території країни “Продавця», пов'язанні з виконанням даного контракту (Договору №1/08), оплачуються продавцем, а всі збори, включаючи комісію банків, податки і митні витрати на території країни “Покупця», пов'язані з виконанням даного контракту (Договору №1/08), оплачуються покупцем.
Пунктом 6.2. Договору сторонами погоджено, що спори, які можуть виникнути у зв'язку із даним Договором, і за якими сторонами не вдалося досягти згоди, вирішуються в Господарському суді Івано-Франківської області.
Відповідно до п. 7.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання та закінчується 31.12.2024.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 71 201,64 доларів США, проте відповідач в порушення його умов за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі в результаті чого виникла заборгованість на суму 7931,64 дол США, зокрема по поставленому товару на підставі Інвойсу №10 від 27.02.2024 на суму 7 304,60 дол США та частково по Інвойсу №6 від 27.02.2024 на суму 8 528,80 дол США (сума заборгованості складає 627,04 дол США).
Разом з тим , поставка товару підтверджується і вантажно-митними деклараціями №24UA206020003306U1 від 29.02.2024 на суму 627,04 дол США, №24UA206020003727U9 від 03.03.2024 на суму 7 304,60 дол США та міжнародними товарно-транспортними накладними СМR 341841 від 29.02.2024, №341403 від 08.03.2024.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
В спірному випадку між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору №1/08 від 25.08.2022, який за правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
З огляду на наведене вище, судом встановлено, що строк оплати поставленого позивачем в межах Договору товару, настав.
Проте відповідач в повному обсязі оплату товару не здійснив, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 7931,64 дол США.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов'язків за Договором №1/08 від 25.08.2022 в частині оплати в повному обсязі товару не надав, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявленого позову.
Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема поставки, не суперечить чинному законодавству.
Суд звертає увагу, що позивачем при зверненні із позовом до суду зазначено перерахунок заборгованості іноземної валюти у гривнях станом на 03.09.2024 (станом на момент звернення із позовом до суду).
У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Подібного за змістом правового висновку притримується Велика палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року (справа № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18).
З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 01.01.2024 складає 3028,00 грн.
За правилами п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 4913,65 грн (платіжна інструкція №135 від 29.08.2024), в той час як сплаті підлягала сума в розмірі 4889,57 грн. Тобто, має місце сплата позивачем судового збору в більшому розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не подано.
За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату розгляду позовних вимог судовий збір в розмірі 4889,57 грн підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Фізичної особи-підприємця Мацка Василя Миколайовича до ACR KERESTECILIK OTO YEDEK PARCA SANAYI VE TIC.LTD, Ikitelli Bagcilar Gungoren Oto San.Sit 13A Blok № 19 Basaksehir, Istanbul, Тurkey про стягнення боргу в сумі 7931,64 доларів США, що в еквіваленті складає 325 971,36 грн - задовольнити.
Стягнути з ACR KERESTECILIK OTO YEDEK PARCA SANAYI VE TIC.LTD (Ikitelli Bagcilar Gungoren Oto San.Sit 13A Blok № 19 Basaksehir, Istanbul, Тurkey, AKBANK T.A.S.Istambul Turkiye, AKBANK T.A.S.Istanbul, Swift Code AKBK TR IS XXX Iban No TR130004600156001000113638) на користь Фізичної особи - підприємця Мацка Василя Миколайовича (с. Рожнів, Косівський район, Івано-Франківська область, 78635, код НОМЕР_1 , Swift Code: НОМЕР_2 IBAN: НОМЕР_3 ) 7931,64 доларів США, що в еквіваленті складає 325 971,36 грн боргу та 4889,57 грн судового боргу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 27.04.2026.
Суддя С.М. Кобецька