вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
27.04.2026 м. Ужгород Справа № 907/1422/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ», м. Київ, (вх. №02.3.1-02/3013/26 від 01.04.2026) про ухвалення додаткового рішення
у справі № 907/1422/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ», м. Київ
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДА ВЕСТ" Закарпатська обл., Берегівський р-н, м. Берегове
про стягнення 268 887,89 грн
Представники сторін: не викликались
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення 268 887,89 грн, посилаючись на порушення відповідачем умов договору Договору перевезення від 25.05.2025 р.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2026 р. позов задоволено повністю. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДА ВЕСТ» (90202, Закарпатська обл., Берегівський р-н, місто Берегове, вул.Хмельницького Богдана, будинок 112, код ЄДРПОУ 44794546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРИЗОНТ-СМ" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 1-5, код ЄДРПОУ - 30524716) суму 268 887,89 грн (двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 89 коп.) заборгованості, а також суму 4 033,32 грн (чотири тисячі тридцять три гривні 32 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2026 р. вирішено питання про розподіл судових витрат в частині судового збору.
Разом з тим, 01.04.2026 р. через систему «Електронний суд» надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ», м. Київ, (вх. №02.3.1-02/3013/26 від 01.04.2026) про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою суду від 03.04.2026 розгляд заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ», м. Київ, (вх. №02.3.1-02/3013/26 від 01.04.2026) про ухвалення додаткового рішення призначено в судовому засіданні без повідомлення (виклику) учасників справи. Надано учасникам справи строк до 13.04.2026 р. для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви у справі № 907/1422/25 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін у судове засідання не викликались.
11.03.2026 та 06.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. За змістом поданого заперечення представник відповідача вказує на необґрунтованість поданої заяви та на незначну складність справи.
Дослідивши заяву позивача та матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги, викладені в заяві частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як встановлено судом, 08.12.2025 між ТОВ "Горизонт-См", як позивачем та адвокатом Лозою В.М. було укладено договір про правову допомогу №2 (далі - договір).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що за таким договором повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити певні дії.
Пунктом 2.1. такого договору визначено, що за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 15 300,00 грн.
При задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 3 000,00 грн.
В матеріалах справи міститься копія довіреності від 08.12.2025, якою позивач уповноважив адвоката Лозу В.М. представляти інтереси ТОВ "Горизонт-СМ" в судах, у спорах, що виникли з ТОВ "Леда Вест".
В матеріалах справи міститься копія акту №2 приймання - передачі наданих послуг від 11.12.2025, згідно з даними якого - повірений надав, а представник довірителя прийняв наступні послуги:
- огляд, дослідження, аналіз та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням - 4 год. 45 хв;
- проведення заходів досудового врегулювання спору, проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0 год. 20 хв;
- здійснення аналізу судової практики - 1 год. 00 хв;
- проведення арифметичних розрахунків - 0 год. 40 хв;
- підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 12 год. 35 хв;
- вчинення інших дій необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення - 5 год. 00 хв.
Загальна вартість послуг складає 15 300.00 грн.
Підписанням такого акту сторони підтверджують факт належного надання послуг повіреним, відповідно до положень договору та оплату наданих послуг (крім гонорару успіху).
Довіритель не має претензій до повіреного стосовно наданих послуг, вказаних у п. 1.1. цього акту.
Такий акт підписаний уповноваженими представниками сторін.
В матеріалах справи також міститься копія квитанції до прибуткового касового ордера на суму 15 300.00 грн.
Так, при поданні заяви про розподіл судових витрат позивачем дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 126 цього ж Кодексу визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, з огляду на предмет позовних вимог, обставини справи та розмір заявлених сум до стягнення витрат на правничу допомогу судом враховано наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Суд зазначає, що приписи частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України є аналогічними з приписами частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
В розрізі вищезазначених норм процесуального закону суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість клопотання позивача про стягнення 15 300,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи.
При цьому, необґрунтованість вказаного клопотання пов'язана із незначною складністю справи.
У даній частині суд звертає увагу сторін, що для цілей розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу такі витрати повинні бути пов'язані зі справою, а не охоплювати вартість всіх послуг, які надаються Адвокатом на виконання укладеного з Клієнтом договору, в тому числі, з урахуванням фіксованого гонорару адвоката, а розподілу судом підлягає не вартість часу адвоката протягом якого він виконує доручення всі клієнта за Договором, а саме пов'язана зі справою правнича допомога необхідність якої є доведеною та неминучою, обґрунтованою, а її безпосереднє надання стороні підтверджується належними та допустимими доказами.
Стосовно такого виду робіт правової допомоги, зазначеного в Акті №2 від 11.12.2025, як «Вчинення інших дій необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення», суд зазначає, що ці витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки матеріали справи не містять ні доказів ідентифікації «інших дій необхідних для розгляду справи в суді», ані їх фактичного надання адвокатом позивачу.
Оскільки на момент розгляду справи стадія виконання рішення ще не настала, а підтвердження здійснення відповідних дій адвокатом відсутні, дані витрати є передчасними, недоведеними та не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.
Також, не може бути визнано судом обґрунтованим, неминучим та необхідним включення відповідачем до обсягу правничої допомоги гонорару успіху відповідно до п. 2.3. Договору №2 від 08.12.2025 року з огляду на таке.
Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020 не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність
Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Також Суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 2.3 Договору №2 від 08.12.2025 року сторони погодилися, що при задоволенні позову Довіритель сплачує Повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 3000,00 грн.
Аналізуючи зазначені положення Договору, суд доходить висновку, що зазначення в ній в якості мети представництва прийняття судового рішення на користь клієнта, очевидно не відповідає визначенню представництва, яке надано в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», метою якого є забезпечити Адвокатом реалізацію прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві в межах видів здійснення адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а відтак, оцінюючи вимогу позивача про стягнення «гонорару успіху» в розмірі 3000,00 грн саме в якості досягнення мети представництва, суд вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних саме в межах надання відповідачу правничої допомоги в даній справі, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату.
Крім того, суд, враховуючи ту обставину, що погоджений додатковий «гонорар успіху» є домовленістю Клієнта і Адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником, а відтак, відмовляє у стягненні з відповідача зазначеної суми гонорару успіху.
Відтак, з огляду на вказані положення ст.ст. 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи заперечення відповідача, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,
1. Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ», м. Київ, (вх. №02.3.1-02/3013/26 від 01.04.2026) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДА ВЕСТ» (90202, Закарпатська обл., Берегівський р-н, місто Берегове, вул.Хмельницького Богдана, будинок 112, код ЄДРПОУ 44794546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРИЗОНТ-СМ" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 1-5, код ЄДРПОУ - 30524716) суму 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп.) у відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою при розгляді справи № 907/1422/25.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.Ф. Ремецькі