ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ Рішення
18.03.2026 м. Ужгород Справа №907/821/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.
при секретарі судового засідання - Мартон М.М.,
розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Лиси Ніни Василівни, м. Любомль Ковельського району Волинської області про ухвалення додаткового рішення у справі №907/821/24 за позовом Фізичної особи - підприємця Лиси Ніни Василівни, м. Любомль Ковельського району Волинської області до відповідача Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича, смт Міжгір'я Хустського району Закарпатської області про стягнення 143 464 грн, у тому числі 54 639 грн грошових коштів, сплачених перевізнику за Договором та 1870 Євро (що у гривневому еквіваленті по офіційному курсу Національного банку України станом на 11.06.2025 становить 88 825 грн) збитків, сплачених за користування складом в Італії (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог),
з участю представників сторін:
позивача (заявника) - без виклику
відповідача - без виклику
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.10.2025 у справі №907/821/24 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Лиса Ніни Василівни, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) суму 143 464 грн (Сто сорок три тисячі чотириста шістдесят чотири гривні), у тому числі 54 639 грн (П'ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять дев'ять гривень) грошових коштів, сплачених перевізнику за Договором та 1870 Євро (Одна тисяча вісімсот сімдесят Євро), що у гривневому еквіваленті по офіційному курсу Національного банку України станом на 11.06.2025 становить 88 825 грн (Вісімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень) збитків, сплачених за користування складом в Італії, а також 2422,40 грн (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Позивачка - Фізична особа - підприємець Лиса Ніна Василівна, м. Любомль Ковельського району Волинської області через підсистему “Електронний суд» подала заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №907/821/24 щодо стягнення з відповідача судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Ухвалою суду від 04.12.2025 заяву Фізичної особи - підприємця Лиси Ніни Василівни, м. Любомль Ковельського району Волинської області про ухвалення додаткового рішення у справі №907/821/24 призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.12.2025 без виклику уповноважених представників учасників процесу, з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод та графіку розгляду інших справ, що перебувають у провадженні судді Пригари Л.І.
Разом з тим, супровідним листом №01-16/342/25 від 05.12.2025, у зв'язку із відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича, смт Міжгір'я Хустського району Закарпатської області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.10.2025 у справі №907/821/24, на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 №907/821/24, матеріали вказаної справи скеровані до Західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2025 зупинено провадження у справі №907/821/24 в частині ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат до завершення розгляду Західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича, смт Міжгір'я Хустського району Закарпатської області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.10.2025 у справі №907/821/24 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Закарпатської області.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2026 в задоволенні вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Іванини Юрія Дмитровича відмовлено, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.10.2025 у справі № 907/821/24 залишено без змін.
В подальшому, супровідним листом Західного апеляційного господарського суду №09-01/222/26 від 10.02.2026 (вх. №02.3.1-02/1394/26 від 16.02.2026) матеріали справи №907/821/24 повернуті на адресу Господарського суду Закарпатської області.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2026 провадження у справі в частині ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат у справі №907/821/24 поновлено, призначено судове засідання по розгляду заяви Фізичної особи - підприємця Лиси Ніни Василівни, м. Любомль Ковельського району Волинської області про ухвалення додаткового рішення у справі №907/821/24 на 18.03.2026 без виклику уповноважених представників сторін із урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод та графіку розгляду інших справ, що перебувають у провадженні судді Пригари Л.І.
За змістом поданої суду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №907/821/24 позивачка просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача на користь сторони позивача суми 15 000 грн витрат на правову допомогу адвоката при розгляді даної справи.
Поданими через підсистему “Електронний суд» запереченнями б/н від 14.11.2025 (вх. №02.3.1-02/9920/25 від 14.11.2025) представник відповідача просить відмовити позивачці у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.
Так, за твердження представника відповідача, неподання позивачкою разом із позовною заявою попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, є самодостатньою підставою для відмови у розподілі таких витрат позивачки із урахуванням положень ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з тим, як зазначає представник відповідача, позивачем не обґрунтовано поважності причин неподання доказів витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, а положення ч. 8 ст. 129 та ч. 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України у їх нерозривному взаємозв'язку не допускають можливості подання доказів витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення навіть у разі заявлення про подання таких протягом 5 днів після ухвалення рішення, якщо на момент подання такої заяви не було поважних причин неможливості їх подання.
Наведене позивачкою у заяві від 09.09.2025 обґрунтування з приводу неможливості провести та надати точний розрахунок витрат на правничу допомогу у вказаній справі на момент подання такої заяви, враховуючи складність справи та період її розгляду, представник відповідача вважає таким, що не підтверджує об'єктивних причин, які б унеможливлювали подання відповідних доказів понесення позивачкою витрат на правничу допомогу.
Із покликанням на зміст Договору про надання правничої допомоги від 14.03.2025, представник відповідача зазначає, що у даному випадку, відсутність у Договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні Договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару, а укладена між позивачкою та адвокатом Додаткова угода від 05.11.2025 до Договору від 14.03.2025 не поширює свою дію на відносини, що виникли до її укладення.
На переконання представника відповідача, у даній справі позивачкою пропущено п'ятиденний строк на подання доказів витрат на правничу допомогу як це передбачено положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, представник відповідача наголошує, що судове рішення у даній справі прийняте 09.10.2025, а тому, п'ятиденний строк на подання доказів згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України закінчився 16.10.2025, однак заява позивачки про ухвалення додаткового рішення з доказами подана нею лише 07.11.2025, тобто, із спливом зазначеного строку та без відповідного клопотання на поновлення пропущеного строку. Як зазначає представник відповідача, позивачка могла знати про те, що 09.09.2025 буде прийнято рішення у даній справі, оскільки 09.09.2025 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Поряд з тим, оспорює представник відповідача і співмірність заявлених позивачкою до стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, покликаючись на дублювання окремих позицій наданих послуг у змісті детального опису робіт, що призводить до повторного обрахування часу за одні і ті самі види юридичної діяльності; завищення годин участі у процесі, що свідчить про недобросовісність позивачки і її представника та, відповідно, про умисне завищення часу на правничу допомогу; неспівмірність витраченого часу на надання правової допомоги позивачці зі складністю даної справи.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як встановлено судом, між позивачкою - Фізичною особою - підприємцем Лисою Ніною Василівною та адвокатом Замегою Олегом Володимировичем був укладений Договір про надання правової допомоги №6 від 14.03.2025.
При поданні позовної заяви у даній справі позивачкою попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу не вказувався.
За доводами позивачки, на момент подання позову, правова допомога адвоката їй не надавалася. Договір про надання правової допомоги між позивачкою та адвокатом Замегою О.В. був укладений 14.03.2025, з огляду на що, 10.09.2025 позивачка подала до суду заяву, якою інформувала суд про те, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі суду будуть подані докази понесення стороною позивача витрат на правову допомогу адвоката при розгляді даної справи. До заяви позивачкою долучено копію Договору про надання правової допомоги №6 від 14.03.2025.
Так, при поданні заяви про ухвалення додаткового рішення позивачкою дотримані вимоги, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України. До матеріалів справи додано копію Договору про надання правової допомоги №6 від 14.03.2025; копію Додаткової угоди від 05.11.2025, яка є Додатком №1 до Договору про надання правової допомоги №6 від 14.03.2025; копію детального опису витрат за надану професійну правничу допомогу у справі №907/821/24 від 05.11.2025; копію платіжної інструкції №0.0.4612734454.1 від 07.11.2025 на суму 15 000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже подання доказів щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу обмежено певним строком, закінчення якого визначено проведенням судових дебатів у справі. Однак, передбачено й альтернативу цьому присічному строку - подання доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Проте подання доказів у такий альтернативний спосіб законодавцем пов'язано з умовою здійснення відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів у справі.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
На підтвердження понесених витрат на загальну суму 15 000 грн позивачкою подано суду копії Договору про надання правової допомоги №6 від 14.03.2025; Додаткової угоди від 05.11.2025, яка є Додатком №1 до Договору про надання правової допомоги №6 від 14.03.2025; детального опису витрат за надану професійну правничу допомогу у справі №907/821/24 від 05.11.2025; платіжної інструкції №0.0.4612734454.1 від 07.11.2025 на суму 15 000 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, між Фізичною особою - підприємцем Лисою Ніною Василівною (клієнтом, позивачкою у справі) та адвокатом Замегою Олегом Володимировичем (адвокатом) був укладений Договір про надання правової допомоги №6 від 14.03.2025 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Згідно п. 1.2. Договору, адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень: надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб; представляє клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта не передбачених даним Договором; представляє інтереси клієнта в судах, в органах прокуратури під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів клієнта.
Пунктом 1.4. Договору визначено, що клієнт зобов'язується: своєчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання доручень, передбачених цим Договором, зокрема, документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числі, судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги адвоката.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 2.1. Договору).
На підставі п. 3.1., 3.2. Договору, за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком №1 до цього Договору. В ціну Договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов'язань за Договором.
Розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього Договору. За домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу (п. 4.1., 4.2. Договору).
05.11.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №6 від 14.03.2025, яка є Додатком №1 до Договору, та визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правової допомоги у справі №907/821/24 за позовом ФОП Лиси Ніни Василівни до ФОП Іванини Юрія Дмитровича про стягнення збитків, та здійснення адвокатом представництва та захисту інтересів клієнта у суді першої інстанції (Господарський суд Закарпатської області).
За змістом даного Додатку №1 від 05.11.2025 вартість послуг складає:
- підготовка до розгляду справи: ознайомлення з матеріалами справи, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики; надання юридичних консультацій (10 год.) - 5000 грн;
- складання процесуальних документів у справі (заяви про збільшення позовних вимог, заяв (клопотань), ознайомлення з доказами та додатковими поясненнями відповідача та його представника (10 год.) - 5000 грн;
- представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції в режимі відеоконференції (3 судових засідання) - 5000 грн.
Всього вартість послуг складає 15 000 грн.
Також сторонами у наведеному Додатку №1 від 05.11.2025 погоджено, що оплата послуг з представництва та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку - 100% вищевказаної суми оплачується клієнтом протягом 3-х днів з дня винесення рішення судом першої інстанції; клієнт також бере на себе зобов'язання по оплаті судових витрат, в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо; сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом у безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвоката, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару. Передбачувані витрати адвоката у зв'язку з наданням правової допомоги відповідно до умов цього Договору (такі як, але не виключно: отримання документів, зібрання доказів, залучення висновків спеціалістів, технічне забезпечення та інші) сплачуються клієнтом адвокату понад узгоджену суму гонорару.
Правова допомога вважається наданою після винесення судом першої інстанції рішення у вказаній справі (п. 1.1. Додатку №1 від 05.11.2025).
Як вбачається зі змісту Детального опису витрат за надану професійну правничу допомогу у справі №907/821/24 від 05.11.2025, загальна вартість витрат складає 15 000 грн, та включає в себе:
- підготовка до розгляду справи: ознайомлення з матеріалами справи, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики; надання юридичних консультацій (10 год.) - 5000 грн;
- складання процесуальних документів у справі (заяви про збільшення позовних вимог, заяв (клопотань), ознайомлення з доказами, та додатковими поясненнями відповідача та його представника (10 год.) - 5000 грн;
- представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції в режимі відеоконференції (3 судових засідання) - 5000 грн.
На підставі платіжної інструкції №0.0.4612734454.1 від 07.11.2025 позивачкою було сплачено на розрахунковий рахунок адвоката Замеги Олега Володимировича суму 15 000 грн за надання правової допомоги згідно Договору №6 про надання правової допомоги від 14.03.2025.
За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь сторони позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).
Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі “East/West Alliance Limited» проти України", від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви позивачки про стягнення з відповідача суми 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, що знайшла свій вияв у наступному.
Стосовно наведеної у п. 1 детального опису витрат за надану професійну правничу допомогу у справі №907/821/24 від 05.11.2025 послуги “Підготовка до розгляду справи: ознайомлення з матеріалами справи, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики; надання юридичних консультацій», надання якої адвокатом визначено тривалістю 10 годин, суд вважає за доцільне відзначити про те, що представником позивачки (адвокатом) не надано суду належних доказів проведення ним відповідного аналізу фактичних обставин справи, формування доказів, аналізу судової практики, надання юридичних консультацій, зокрема, яких саме обставин, доказів, практики та консультацій, в які дату та час, який характер питань був їх предметом, доказів фіксації та обліку витраченого часу тощо. Разом з тим, обов'язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, а також правовий аналіз документів є невід'ємною частиною складання позовної заяви, адже обов'язок позивача додати до останньої всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені у справі позовні вимоги, прямо передбачений ст. 164 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, витрати в цій частині є недоведеними.
Недоведеною є й заявлена до відшкодування позивачкою вартість зазначеної адвокатом у п. 2 детального опису витрат за надану професійну правничу допомогу у справі №907/821/24 від 05.11.2025 послуги “Складання процесуальних документів у справі (заяви про збільшення позовних вимог, заяв (клопотань), ознайомлення з доказами, та додатковими поясненнями відповідача та його представника», надання якої адвокатом визначено тривалістю 10 годин, оскільки останньою не обґрунтовано необхідності подання означених заяв, клопотань, у той час, як заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Відтак, надання цієї послуги не було неминучим, зважаючи на вимоги процесуального закону.
Водночас відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, що підтриманий Верховним Судом у постановах від 10.11.2023 у справі №911/1546/22, від 06.08.2024 у справі №913/162/22, частиною 1, 2 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. 126, 129 ГПК України та оцінивши подані заявницею докази у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивачки та стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
При цьому, аргументи представника відповідача, наведені в обґрунтування підстав відмови у стягненні витрат на правничу допомогу у даній справі не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні в положеннях законодавства, та не спростовують висновків суду про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу адвоката у задоволеній судом сумі.
Так, суд бере до уваги той факт, що застосування положень ст. 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. При цьому, аналіз ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №910/3419/20, від 20.07.2021 у справі №914/2531/19, від 25.09.2025 у справі №910/6207/22).
Суд не бере до уваги покликання представника відповідач на відсутність доказів встановлення розміру гонорару адвоката у даній справі, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), і не обмежується умовами Договору про надання правничої допомоги.
У даному випадку, у Договорі про надання правової допомоги №6 від 14.03.2025 сторони погодили надання адвокатом послуг та обов'язок позивачки оплатити їх, а саме, за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком №1 до цього Договору.
При цьому, і укладена між сторонами Додаткова угода від 05.11.2025 до Договору про надання правової допомоги №6 від 14.03.2025, яка є Додатком №1 до Договору, і Детальний опис витрат за надану професійну правничу допомогу містять інформацію про розмір гонорару адвоката та порядок його обрахування.
У частині аргументів представника відповідача щодо пропуску позивачкою строку на подання суду доказів понесення витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Як уже зазначалось судом попередньо, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підставі ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У даному випадку, рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі ухвалено 09.10.2025 за відсутності учасників справи, а повний текст рішення суду складено та підписано 04.11.2025, з огляду на що, подана позивачкою заява про ухвалення додаткового рішення б/н від 07.11.2025 (вх. №02.3.1-02/9753/25 від 10.11.2025), до якої долучено докази понесення позивачкою витрат на правничу допомогу адвоката, є такою, що подана з дотриманням строків, визначених положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Поряд з тим, матеріалами справи не встановлено завищення адвокатом годин участі у процесі, оскільки надання таких послуг у відповідності до Додаткової угоди від 05.11.2025 до Договору про надання правової допомоги №6 від 14.03.2025, і Детального опису витрат за надану професійну правничу вартість представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції в режимі відеоконференції визначена без прив'язки до тривалості судового засідання, тобто, не передбачає погодинного обрахунку.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України
1. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Лиса Ніни Василівни, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) суму 5000 грн (П'ять тисяч гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
2. В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
3. Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне додаткове рішення складено та підписано 27.04.2026.
Суддя Л.І. Пригара