вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"15" квітня 2026 р. Cправа № 902/1727/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
за участю представників
позивача - не з'явився,
відповідач - Мартиненко Юлія Миколаївна (поза межами суду ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Кушнірика Назара Олеговича ( АДРЕСА_1 )
до: Фізичної особи-підприємця Сіренка Руслана Віталійовича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 32218,00 грн
Фізична особа-підприємець Кушнірик Назар Олегович звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сіренка Руслана Віталійовича про стягнення 32218,00 грн безпідставно отриманих коштів.
Ухвалою суду від 22.12.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Кушнірика Назара Олеговича (б/н від 18.12.2025) залишено без руху.
25.12.2025 до суду від позивача надійшла заява (б/н від 24.12.2025) щодо усунення недоліків до позовної заяви.
25.12.2025 судом на адресу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області надіслано запит № 902/1727/25/1331/25.
26.12.2025 на електронну адресу суду від Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області надійшов лист № 0501.13-9397/05.1-25, в якому зазначено, що громадянин Сіренко Руслан Віталійович, зареєстрованим або знятим з реєстрації місця проживання у Вінницькій області не значиться.
Ухвалою суду від 02.01.2026 відкрито провадження у справі №902/1727/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
30.01.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 30.01.2026).
09.02.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 09.02.2026).
16.02.2026 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вих. 3/26 від 13.02.2026).
Ухвалою суду від 02.03.2026 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 31.03.2026. Також даною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
09.03.2026 до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 09.03.2026) про проведення судового засідання за її відсутності та задовольнити позовні вимоги.
12.03.2026 від представника відповідача до суду надійшла заява (б/н від 12.03.2026) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суд від 13.03.2026 судом забезпечено участь представника відповідача Мартиненко Ю.М, в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
26.03.2026 представником відповідача до суд подано заяву про виклик свідка (б/н від 26.03.2026), в якій остання просить суд викликати та допитати у якості свідків Фізичну особу-підприємця Кушнірика Назара Олеговича та ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 31.03.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2026.
Ухвалою суду від 03.04.2026 повідомлено позивача про закриття підготовчого провадження та справи до судового розгляду по суті на 15.04.2026.
14.04.2026 представником відповідача до суду подано клопотання про долучення доказів (б/н від 14.04.2026).
В судовому засіданні 15.04.2026 прийняв участь представник відповідача. Представник позивача правом участі в судовому засіданні не скористався.
Щодо повідомлення позивача суд зазначає наступне.
Примірник ухвали суду від 03.04.2026 направлено позивачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС.
Згідно довідки про доставку електронного листа, що оформлена відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області, ухвалу суду від 03.04.2026 надіслано позивачу та доставлено до його електронного кабінету.
В силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.09.2025 згідно платіжної інструкції №71 Фізичною особою-підприємцем Кушніриком Назаром Олеговичем помилково перераховано грошові кошти Фізичній особі-підприємцю Сіренку Руслану Віталійовичу в сумі 32218,00 грн, договірних чи зобов'язальних правовідносин між сторонами не існувало.
21.11.2025 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про повернення перерахованих коштів.
Позивач вважає, що відмова від повернення помилково перерахованих коштів є незаконною та безпідставною, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про повернення позивачу безпідставно набутих відповідачем грошових коштів у розмірі 32218,00 грн, посилаючись на приписи ст. 1212-1215 Цивільного кодексу України.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову зазначаючи про наступне.
26.09.2025 року ФОП Сіренком Русланом Віталійовичем через онлайн-магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " було отримано замовлення №107813 від ОСОБА_1 на пилосос Dyson v15gm Detect Fluffy, у кількості 2 штук, загальною вартістю 32218,00 грн.
Після залишення замовлення ОСОБА_1 на веб-сайті онлайн- магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з зазначенням необхідної для контактування з покупцем інформації, зокрема контактного номеру телефону ( НОМЕР_1 ), ФОП Сіренко Р.В. від імені онлайн-магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " зв'язався з покупцем ОСОБА_1 , шляхом направлення повідомлення у месенджері "Вайбер" та надіслав необхідні реквізити для оплати замовлення №107813 від 26.09.2025 року.
ОСОБА_1 у відповідь на повідомлення ФОП Сіренка Р.В. надіслано платіжну інструкцію №71 від 26.09.2025, згідно якої платником за замовленням №107813 є ФОП Кушнірик Назар Олегович.
Відповідно до замовлення №107813 сформовано видаткову накладну №107813 від 26.09.2025, згідно якої платником замовлення №107813 є ФОП Кушнірик Н.О. та одержувачем визначений ОСОБА_1 . Оплату за товар проведено в повному обсязі.
Вподальшому, 04.11.2025 року ОСОБА_1 у месенджері "Вайбер" пред'явив претензію до ФОП Сіренку Р.В. стосовно незадоволення покупця потужністю всмоктування пилососів Dyson v15gm Detect Fluffy.
За твердженнями відповідача вимога споживача, покупця ОСОБА_1 про повернення коштів та вимога про оформлення повернення товару, пилососів Dyson v15gm Detect Fluffy була направлена після півторамісячного користування товаром. Після тривалого користування двома пилососами Dyson v15gm Detect Fluffy на них з'явилися суттєві подряпини, сліди неодноразового використання за призначенням та, відповідно, товар втратив товарний вигляд, крім того, покупцем ОСОБА_1 не було збережено фірмового пакування одного з пилососів, а від іншого була наявна фірмова коробка, проте без наклейок, картонних фіксаторів та інших частин фірмового пакування, які покликані захистити товар при транспортуванні та забезпечити належне виконання обов'язків продавця передати товар належної якості у товарному вигляді.
Оскільки товар не відповідав вимогам збереження товарного вигляду та мав сліди тривалого використання, пошкодження корпусу та пиловсмоктуючих труб повернення пилососів Dyson v15gm Detect Fluffy не було можливим та прийнятним.
Згодом після вмовлянь покупця ОСОБА_1 ФОП Сіренко Р.В. погодився прийняти і другий пилосос, що має ознаки тривалого використання, втратив належний вигляд та має серйозні візуальні пошкодження, без фірмового упакування, та оцінив суму компенсації за повернення двох пилососів Dyson v15gm Detect Fluffy у розмірі 21 740,00 грн.
Покупець ОСОБА_1 згідно поштової накладної №59001542227531 з відділення Нової Пошти №11 у місті Кременчук відправив на повернення ФОП Сіренку Р.В. два пилососи Dyson v15gm Detect Fluffy, отримувачу Лапчук Єлизаветі Ігорівні та оформив післяплату у розмірі 21 740,00 грн.
За твердженнями відповідача існує домовленістю між ФОП Кушнірик Н.О. та ОСОБА_1 задля повторного нанесення збитків ФОП Сіренку Р.В. та набуття безпідставного збагачення.
Також, останній зазначає що не є належним відповідачем у справі, оскільки одержувач замовлення є ОСОБА_1.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами викладеними у відзиві, вказуючи на те, що відповідачем надана видаткова накладна, складена в односторонньому порядку, не підписана одержувачем. Також долучені накладні, в яких зазначається інші фізичні особи-підприємці, які отримали товар-повернення, ніж відповідач. При цьому, зі скрін-шотів неможливо встановити осіб, які проводили переписку. З урахуванням чого, зазначені докази не є належними.
Позивач стверджує, що не отримував товар та не надавав доручення іншим особам на отримання товару та отримання коштів.
У запереченнях на відповідь на відзив доводи відповідача зводяться до того, що в матеріалах справи містяться достатні та належні докази, що підтверджують отримання одержувачем, покупцем ОСОБА_1 замовленого, згідно видаткової накладної №107813 від 26.09.2025, товару, а саме: двох пилососів Dyson v15gm Detect Fluffy.
Крім того, позивачем у відповіді на відзив не заперечується факт отримання та повернення одержувачем, ОСОБА_1 товару, за який було сплачено позивачем, ФОП Кушніриком Н.О.
З огляду на протиправну поведінку ФОП Кушнірика Н.О. та заявлення безпідставного позову до неналежного відповідача, ФОП Сіренко Р.В., просить позовну заяву залишити без задоволення та стягнути з позивача на користь відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
запереченнях Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Відповідно до п. VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права, вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20), від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22), від 17 квітня2024 року у справі № 127/12240/22 (провадження № 61-18405св 23).
Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору, або була відсутня взагалі.
Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.
26.09.2025 ФОП Сіренком Русланом Віталійовичем через онлайн-магазин «IndigoShop» було отримано замовлення №107813 від ОСОБА_1 на пилосос Dyson v15gm Detect Fluffy, у кількості 2 штук, загальною вартістю 32218,00 грн.
Відповідно до замовлення №107813 була сформована Видаткова накладна №107813 від 26.09.2025.
Замовлення здійснено ОСОБА_1 на вебсайті онлайн-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та безпосередньо ним, як покупцем, підтверджено у месенджері «Вайбер» під час проведення комунікації між ним та відповідачем, ФОП Сіренком Р.В. щодо такого замовлення, що підтверджується копіями скріншотів переписки, які долучено до матеріалів справи.
Згідно платіжної інструкції №71 від 26.09.2025 ФОП Кушніриком Назаром Олеговичем здійснено оплату замовлення на суму 32218,00 грн, отримувач грошових коштів ФОП Сіренко Руслан Віталійович, призначення платежу: оплата за товар по замовленню №107813,00, без ПДВ.
Отже, позивач чітко зазначав вид "оплата за товар" та реквізити відповідних рахунків відповідача, що свідчить про усвідомлений характер платежів за конкретним замовленням товару.
Таким чином, з урахуванням викладеного, у даному випадку відсутні підстави вважати, що вказані кошти були перераховані безпідставно, які і відсутні підстави стверджувати, що мала місце помилка при здійсненні спірного переказу.
Крім того, у даному випадку, поведінка позивача, який вимагає повернення перерахованих коштів, є суперечливою, оскільки він був обізнаний про відсутність у нього обов'язку з перерахування коштів відповідачу, однак шляхом вчинення свідомих ініціативних дій здійснив переказ коштів.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З обставин справи та наданих сторонами доказів не вбачається помилки позивача в перерахуванні зазначених коштів, позивач не посилається на помилку, що вказує на цілеспрямованість волі позивача на перерахування коштів саме відповідачу, за відсутності при цьому договірних відносин між ними.
Таким чином, оскільки грошові кошти у сумі 32218,00 грн були перераховані як оплата за товар, що підтверджується платіжною інструкцією №71 від 26.09.2025 з чітким призначенням платежу за замовленням №107813, відповідач набув їх за наявності належних правових підстав, а отже, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, з урахуванням чого у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Судові витрати зі сплати судового збору, з урахуванням ст. 129 ГПК України в сумі 2422,40 грн залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10-18, 42, 45, 46, 73-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 202, 242, 232-242, 326, 327 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Примірник повного судового рішення направити учасникам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 27 квітня 2026 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи