27.04.2026 м. Дніпро Справа № 908/3182/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткової постанови з питань відшкодування витрат на професійну правничу допомогу,
за результатами розгляду апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 (ухвалене суддею Гороховим І. С. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 26.01.2026)
та
на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 (ухвалене суддею Гороховим І. С. у м. Запоріжжі, повне додаткове рішення складене 09.02.2026)
у справі № 908/3182/25
за позовом ОСОБА_1 (м. Запоріжжя)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" (м. Запоріжжя); третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (м. Запоріжжя);
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 (м. Запоріжжя);
про визнання недійсними рішень,
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 у справі №908/3182/25:
- позов задоволено повністю;
- визнані недійсними рішення №№ 2, 5, 6, 7 з питань порядку денного загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9", оформлені протоколом № 1 від 30.01.2022;
- стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" в дохід бюджету судовий збір у розмірі 12 112 грн 00 коп.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 у справі № 908/3182/25:
- заяву ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат сторони на професійну правничу допомогу у справі № 908/3182/25, задоволено частково;
- стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн 00 коп.;
- в іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі №908/3182/25 апеляційні скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 у справі №908/3182/25 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 у справі № 908/3182/25 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 у справі № 908/3182/25 - залишено без змін.
15.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № суду 49750 від 15.04.2026), в якій заявник просить ухвалити додаткову постанову та стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" судові витрати по оплаті професійної (правничої) допомоги у сумі 22 000 грн 00 коп.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.04.2026 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови прийнято до розгляду; запропоновано учасникам справи протягом 5 днів з дати отримання ухвали надати заперечення щодо заяви позивача.
Відповідачу та третій особі-1 ухвала від 15.04.2026 направлена до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та згідно з Довідкою про доставку електронного листа, доставлена 16.04.2026.
Позивачу та третій особі-2 ухвала суду направлена поштовим зв'язком через АТ "Укрпошта" на їх офіційні адреси місцезнаходження.
Отже, у разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Відповідно до пункту 76 Правил надання послуг поштового зв'язку для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Враховуючи викладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135691358) надіслано судом 15.04.2026, зареєстровано в реєстрі 15.04.2026 та забезпечено надання загального доступу 16.04.2026, тобто завчасно; отже в учасників справи були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Треті особи-1,2 своїм процесуальним правом на подачу заперечень щодо заяви позивача про ухвалення додаткової постанови не скористались.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від третіх осіб не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Від відповідача, за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх № суду 5040/26 від 20.04.2026) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, яке обґрунтовано наступним:
- договір про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2025 не містить ціни договору, вартості послуг; при цьому Акт приймання-передачі за своєю правовою природою не може бути документом, що підтверджує вартість послуг, оскільки є похідним документом від договору та не може доповнювати / визначати істотні умови договору;
- до матеріалів даної справи позивачем не було надано доказів оплати наданих адвокатом послуг, в Акті не визначений порядок обчислення та порядок сплати гонорару адвокату;
- у відповідача наявні сумніви щодо дійсності сплати Семенець С.А. гонорару адвокату у визначеній сумі;
- позивач має намір стягнути додатково 22 000 грн 00 коп. з ОСББ, учасником якого є сама та в якому має заборгованість; тобто просить стягнути кошти з тих учасників ОСББ, які сплачують внески, що наводить на поняття "безпідставне збагачення";
- у разі, якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, відповідач просить зменшити судові витрати на професійну правничу допомогу, що понесла Семенець С.А. у межах даної судової справи, до 10 000 грн 00 коп.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови та заперечення відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної заяви, виходячи з наступного.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, за змістом статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У даному випадку, у відзивах на апеляційні скарги відповідача на рішення та на додаткове рішення у цій справі, представник позивача зазначив про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу .
Як зазначено вище, 15.04.2026 позивачем подана заява про ухвалення додаткової постанови з питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій міститься вимога про стягнення з відповідача (скаржника) на користь позивача таких витрат у сумі 22 000 грн 00 коп.
На підтвердження понесення позивачем у суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу у вказаному вище розмірі ним долучено до матеріалів справи копії: договору (угоди) про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2025, Акту приймання-передачі наданих послуг до вказаного договору від 25.02.2026, Акту приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2026.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Апеляційний господарський суд виходить з того, що принцип, закріплений у пункті 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, був прийнятий з метою впровадження забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову. Правова регламентація зазначеного принципу розкрита у Главі 8 "Судові витрати" Розділу І "Загальні положення".
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Колегією суддів також враховано, що за пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
У той же час, критерії реальності та розумності застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України», від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 наголосив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.
У даному випадку, з наданих суду документів вбачається, що 09.10.2025 між Семенець Світланою Андріївною (клієнтом) та адвокатом Сердюченком Володимиром Володимировичем укладено договір (угоду) про надання правової (правничої) допомоги, за умовами пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги клієнту. Правова допомога надається: в будь-яких справах /провадженнях/ спорах (кримінальних, адміністративних, цивільних, господарських тощо), які порушуються (розслідуються, відкриваються, розпочинаються, ведуться тощо) на території України та за її межами відносно клієнта, або за його (їх) участю чи ініціативою: у переговорах за участю клієнта, при супроводі діяльності клієнта, за окремими письмовими дорученнями Клієнта.
Відповідно до пункту 1.2. договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання представляти, відстоювати та захищати права, свободи та законні інтереси клієнта та/чи в усіх судах (незалежно від спеціалізації та інстанції суду), органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, органах, організаціях незалежно від форми власності чи підпорядкування, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору, формою винагороди адвоката за надані відповідно до цього договору послуги є гонорар адвоката та додаткова винагорода адвоката.
Розмір, порядок обчислення (фіксований, погодинний тощо) та порядок сплати гонорару адвоката за виконання доручення клієнта узгоджується сторонами та може визначатися у додатку до цього договору, який є його невід'ємною частиною, або в Акті приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2025, складеного 25.02.2026 (арк. с. 129 в томі 3), адвокат надав, а клієнт прийняв професійну правову (правничу) допомогу у сумі 12 000 грн 00 коп., а саме: усна консультація по спірним правовідносинам - 2 000 грн 00 коп. (1 година), підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 8 000 грн 00 коп. (4 години), участь адвоката в запланованому судовому засіданні 11.03.2026 - 2 000 грн 00 коп. (1 година).
Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2026 (арк. с. 209 в томі 3) адвокат надав, а клієнт прийняв професійну правову (правничу) допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп.: усна консультація по спірним правовідносинам - 2 000 грн 00 коп. (1 година), підготовка відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення - 6 000 грн 00 коп. (3 години), участь адвоката в запланованому судовому засіданні 13.04.2026 - 2 000 грн 00 коп. (1 година)
Таким чином, за обґрунтуванням заяви, у зв'язку із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000 грн 00 коп.
Матеріалами справи підтверджується, що адвокат Сердюченко В.В. брав участь у призначеному апеляційним господарським судом засіданні 13.04.2026, також ним складено та подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу на рішення господарського суду від 22.01.2026 (вх. № суду 2334/26 від 25.02.2026) та відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду від (вх. № суду 2492/26 від 27.02.2026).
При цьому колегія суддів зауважує, що за практикою Верховного суду витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №910/13797/20, від 31.10.2023 у справі № 5019/1274/11, від 16.10.2025 у справі №914/3145/21).
У той же час суд враховує висновки Європейського суду з прав людини викладені у рішенні від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії", згідно з якими відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Оцінюючи суму судових витрат Семенець С.А. на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Дослідивши матеріали даної справи, судом встановлено, що у суді апеляційної інстанції правнича допомога виразилась у складенні відзивів на апеляційні скарги відповідача та участі в 1 (одному) судовому засіданні.
Між тим, на переконання колегії суддів, підготовка відзиву на рішення суду першої інстанції у даній справі (4 години) не вимагала значного обсягу юридичної роботи, враховуючи, що основний її обсяг був виконаний адвокатом під час розгляду справи судом першої інстанції, а позиція сторін у процесі розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не змінювалася. Складання відзиву на додаткове рішення, на яку адвокатом витрачено 3 години, не відповідає принципу розумності та не є співмірним з часом, необхідним для фактичного виконання даного завдання для кваліфікованого спеціаліста, яким є адвокат як професіонал в галузі права та обсягом наданої послуги. Також суд зауважує, що представник позивача приймав участь в одному судовому засіданні - 13.04.2026. Судове засідання, призначене на 11.03.2026 не відбулося, у зв,язку з чим заявник безпідставно включив вартість послуги "участь адвоката у запланованому судовому засіданні 11.03.2026", вартістю 2 000 грн 00 коп., до загальної вартості наданих адвокатом послуг.
За правовою позицією Верховного Суду, наведеною у справах № 756/2114/17, №911/3386/17, підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об'єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу учаснику процесу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права.
Адвокат Сердюченко В.В. був представником позивача на стадії розгляду справи у суді першої інстанцій, а отже, є обізнаним із обставинами справи та правовою позицією у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наведені у заяві позивача про ухвалення додаткової постанови обставини, надані заявником докази в їх сукупності, а також заперечення відповідача, враховуючи загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та реальності судових витрат, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000 грн 00 коп. є завищеними та виходять за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку.
Отже, оцінюючи обсяг наданої адвокатом під час апеляційного перегляду справи правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд приходить до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин в апеляційній інстанції, а також незмінність правової позиції позивача під час апеляційного перегляду справи, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 12 000 грн. 00 коп.
Відповідно до положень частин 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача (скаржника) на користь позивача підлягають 12 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. покладається на позивача.
З підстав наведеного та керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови з питань відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи № 908/3182/25 у Центральному апеляційному господарському суді - задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з апеляційним переглядом справи №908/3182/25, у сумі 12 000 грн 00 коп.
Видачу наказу на виконання цієї додаткової постанови, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 27.04.2026. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна додаткова постанова складена та підписана 27.04.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Ю.А. Джепа
Суддя С.В. Мартинюк