14.04.2026 м.Дніпро Справа № 908/334/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,
з участю секретаря судового засідання Старини А.С.,
представника позивача (апелянта): Горопашного І.В.,
представника відповідача: Костреця Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 (головуючий в першій інстанції Педорич С.І., повний текст складений та підписаний 17.12.2025)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО»
до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО»
про стягнення коштів,
1. Короткий зміст вимог позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Приватне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (надалі - ПрАТ «НЕК «Укрененго») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» (надалі - АТ «ДТЕК Дніпроенерго») про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0421-03015-ПД за період 01.10.2024 - 15.01.2025 в сумі 135398967,70 грн, з яких: 134249605,39 грн заборгованості за послуги з диспетчерського управління, 543805,46 грн 3% річних, 605556,85 грн інфляційних втрат.
Позов обґрунтований неналежним виконанням АТ «ДТЕК Дніпроенерго» умов договору у частині оплати наданих у вищезазначений період послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та наявністю у зв'язку з цим підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у вказаних вище розмірах.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 у справі № 908/334/25 позов задоволено повністю, стягнуто з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» на користь ПрАТ «НЕК «Укрененго» 134249605,39 грн заборгованості за послуги з диспетчерського управління за договором від 01.01.2024 № 0421-03015-ПД, 1248243,52 грн - 3% річних, 4213246,87 грн інфляційних втрат. Цим же рішенням ухвалено відстрочити його виконання на строк шість місяців з дня його ухвалення, а також стягнуто з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» на користь ПрАТ «НЕК «Укрененго» 847840,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Надаючи відстрочку виконання рішення суду на шість місяців, суд першої інстанції визнав, що заявником надані докази (фотоматеріали та витяги з ЄРДР щодо відповідних кримінальних проваджень), які підтверджують руйнування та пошкодження енергетичного обладнання, виробничих та адміністративних будівель відповідача. Суд визнав руйнування та пошкодження енергетичного обладнання та необхідність забезпечення безперебійної роботи енергетичної системи в умовах осінньо-зимового періоду обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач у справі - ПрАТ «НЕК «Укрененго» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 у справі № 908/334/25 у частині відстрочення виконання судового рішення та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви АТ «ДТЕК Дніпроенерго» про відстрочення виконання рішення відмовити.
Отже, судове рішення оскаржується виключно в частині відстрочення виконання судового рішення на шість місяців з дня його ухвалення.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції в оскарженій частині таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та постановленим з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.331 ГПК України. На переконання апелянта, незаконність та необґрунтованість рішення в частині відстрочення полягає у тому, що відповідачем не надано доказів наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; обґрунтованого плану дій щодо покращення матеріально-фінансового стану та виконання рішення суду; доказів відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Також апелянт зауважує, що складний фінансовий стан не може вважатися виключною обставиною для відстрочення, оскільки обов'язковість рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.
Апелянт також звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував стратегічне значення позивача для енергетичної безпеки держави, його статус об'єкта критичної інфраструктури та збитки за 2024 рік у розмірі понад 37 млрд грн. Вказує, що на момент ухвалення рішення відповідач вже більше року не виконував зобов'язання з оплати наданих послуг, і тому надання додаткового відстрочення є безпідставним.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції в частині відстрочення його виконання.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач стверджує, що ним було подано до суду першої інстанції докази, зокрема, фотоматеріали та витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо наявних кримінальних проваджень, які, на його переконання, підтверджують доводи, викладені у клопотанні про відстрочення виконання судового рішення. Відповідач зазначає, що 80% генеруючих потужностей АТ «ДТЕК Дніпроенерго» є недоступними, та посилається на сукупність обставин, зокрема, складний фінансовий стан, руйнування енергетичного обладнання внаслідок ракетних обстрілів та дефіцит обігових коштів. Також відповідач вважає, що твердження позивача про неможливість виконання зобов'язань перед контрагентами спрямоване на уникнення відповідальності передусім самого позивача від виконання своїх договірних зобов'язань. Відповідач зауважує, що він просив суд першої інстанції відстрочити виконання рішення на один рік з дня його ухвалення, а строк у шість місяців є результатом часткового задоволення його заяви. При цьому відповідач посилається на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються надмірними (справа «Корнілов та інші проти України»), і навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним (справа «Крапівницький та інші проти України»).
Також відповідач стверджує, що позивач замовчує про наявність у нього заборгованості перед відповідачем, яка стягується в судовому порядку у справі № 910/14315/25, розмір позовних вимог у якій становить понад 500 млн грн. На переконання відповідача, саме невиконання позивачем своїх функцій призвело до зменшення генерації електричної енергії відповідачем через брак обігових коштів. Відповідач звертає увагу, що за відсутності електричної енергії, за яку позивач систематично не розраховувався, енергосистема ризикує позбавитися ресурсу для подальшої передачі електричної енергії.
У відзиві акцентується увага на тому, що підприємство відповідача є об'єктом критичної інфраструктури та стратегічним об'єктом економіки України. При цьому відповідач не заперечує факту збитковості позивача, однак зазначає, що ця обставина не має взаємозв'язку з обставинами, які ускладнюють виконання рішення саме відповідачем.
На підставі викладеного, відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині надання відстрочення виконання - без змін.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені у відзиві заперечення проти апеляційної скарги, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду в частині надання відстрочення його виконання залишити без змін. Також представник відповідача просив врахувати подані ним додаткові пояснення.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.01.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 у даній справі. Цією ж ухвалою витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/334/25 за позовом ПрАТ «НЕК «Укренерго» до АТ «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення коштів.
30.01.2026 матеріали справи №908/334/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
09.02.2026 від АТ «ДТЕК Дніпроенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою від 10.02.2026 призначено справу № 908/334/25 за позовом ПрАТ «НЕК «Укренерго» до АТ «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 до розгляду у судовому засіданні на 10.03.2026.
05.03.2026 від АТ «ДТЕК Дніпроенерго» надійшла заява про участь уповноваженого представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 05.03.2026 задоволена.
06.03.2026 від ПрАТ «НЕК «Укренерго» надійшло клопотання про участь уповноваженого представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою суду від 09.03.2026 задоволене.
У судовому засіданні 10.03.2026 оголошувалась перерва до 14.04.2026.
14.04.2026 від АТ «ДТЕК Дніпроенерго» надійшли додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 14.04.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
ПрАТ «НЕК «Укренерго» є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення ДП «НЕК «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» у приватне акціонерне товариство».
ПрАТ «НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків ДП «НЕК «Укренерго» відповідно до ст.108 ЦК України, п.5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п.3.2 Статуту (публічно доступний за адресою: https://ua.energy/pro_kompaniyu/statut/statut-ta-ustanovchi-dokumenty/).
Згідно з п.10. ч.1 ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського управління.
Між ПрАТ «НЕК «Укренерго» (виконавець) та АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (користувач) укладено господарський договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0421-03015-ПД. Договір укладений шляхом приєднання АТ «ДТЕК Дніпроенерго» до договору, умови якого затверджені ПрАТ «НЕК «Укренерго». Заява про приєднання підписана АТ «ДТЕК Дніпроенерго» 14.11.2023.
Текст договору приєднання про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, його редакції та додатки - опубліковані на офіційному сайті НЕК «Укренерго» за наступним https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykiv rynku/dogovory/#1696341713148- 16b0f4f3-d1df.
Договір приєднання про надання послуг з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління існує в редакції наказу позивача від 07.06.2024 №344.
Відповідно до п.п.2.1, 2.2 вищезазначеного договору, цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи України. ОСП безперервно надає послугу з диспетчеризації (оперативно-технологічного) управління, а саме: управління режимами роботи Об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, технологічної та екологічної безпеки (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.п.3.2 - 3.4 договору, оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджено тариф. Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. Договором передбачені планові та фактичні платежі за надані послуги.
Пунктом 3.7 договору встановлено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акту надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуг в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
За умовами п.3.8 договору, користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги, Користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акту. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акту надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО Користувач надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування. Черговість зарахування коштів для оплати послуг за договором визначена п. 3.9 Договору.
Пунктом 7.8 договору обумовлено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п.8.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин. Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (пожежі, повені, землетрусу, стихійного лиха, воєнних дій та інших обставин непереборної сили), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за цим Договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону. Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України (п.п.8.3, 8.4 договору).
У відповідності до п.13.1 договору, він набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, в якому акцептована заява-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним договору у спірному періоді суду не надано.
На виконання договору, позивачем складено оформлено та направлено відповідачу з застосуванням Сервісу наступні акти надання послуги: № ДУА-0010849 від 31.10.2024 на суму 43254060,61 грн; № ДУА-0011613 від 30.11.2024 на суму 47666453,76 грн; № ДУА-0012411 від 31.12.2024 на суму 43329091,02 грн.
Позивачем у період з жовтня 2024 по січень 2025 року були виставлені відповідачу рахунки-фактури за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які направлялись відповідачу за допомогою Сервісу, а саме: № ДУ-0040643/0421-03015-ПД від 15.10.2024 на суму 14177718,64 грн за жовтень 2024 року; № ДУ-0041376/0421-03015-ПД від 25.10.2024 на суму 14096566,13 грн за жовтень 2024 року; № ДУ-0046594/0421-03015-ПД від 11.12.2024 на суму 17202370,80 грн за грудень 2024 року; № ДУ-0042849/0421-03015-ПД від 11.11.2024 на суму 417173901,65 грн за жовтень 2024 року; № ДУ-0043594/0421-03015-ПД від 15.11.2025 на суму 14964619,02 грн за листопад 2024 року; № ДУ-0044339/0421-03015-ПД від 25.11.2024 на суму 15981562,06 грн за листопад 2024 року; № ДУ-0045088/0421-03015-ПД від 05.12.2024 на суму 16711421,54 грн за листопад 2024 року; № ДУ-0045845/0421-03015-ПД від 05.12.2024 на суму 464840355,41 грн за листопад 2024 року; № ДУ-0046594/0421-03015-ПД від 11.12.2024 на суму 17202370,80 грн за грудень 2024 року; № ДУ-0047330/0421-03015-ПД від 24.12.2024 на суму 15534365,94 грн за грудень 2024 року; № ДУ-0048072/0421-03015-ПД від 05.01.2025 на суму 10587117,32 грн за грудень 2024 року; № ДУ-0048824/0421-03015-ПД від 11.01.2025 на суму 508169446,43 грн за грудень 2024 року.
Відповідач протягом заявленого періоду жовтня - грудня 2024 року не здійснював ані поетапної оплати планової вартості послуги, згідно рахунків, виставлених позивачем відповідно до п.3.5 договору, ані оплат на підставі отриманих актів надання послуги. Докази протилежного у справі відсутні.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.44 Закону України «Про ринок електричної енергії», в електроенергетиці України діє єдина диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та споживанням електричної енергії. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює оператор системи передачі. Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України.
Згідно з п.1.4 Глави 1 Розділу I Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (з наступними змінами), оперативно-технологічне управління ОЕС України визначається як побудована за ієрархічною структурою система контролю параметрів та режимів роботи енергосистеми в цілому та обладнання кожного енергетичного об'єкта, що входить до її складу, у процесі виробництва, передачі та розподілу електричної енергії з метою управління цими процесами для підтримання заданих параметрів та режимів роботи шляхом реалізації комплексу дій, направлених на зміну технологічних режимів та/або оперативного стану обладнання енергооб'єктів, що складається з прийняття рішення, підготовки та надання оперативної команди і контролю за її виконанням.
Відповідно до п.п.1.1-1.5 Глави 1 Розділу VІІ Кодексу системи передачі, управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки здійснюється шляхом диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Функції диспетчерського управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює ОСП. Диспетчерське управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Диспетчерське управління базується на принципах об'єктивності, прозорості та недискримінаційності та має забезпечувати належне функціонування ОЕС України та ринку електричної енергії згідно з вимогами Закону України “Про ринок електричної енергії» та відповідних нормативно-правових актів і нормативно-технічних документів. Усі оперативні команди і розпорядження ОСП, які надаються ним при виконанні функцій з диспетчерського управління, підлягають беззаперечному виконанню користувачами системи передачі/розподілу, за винятком випадків, передбачених п.4.11 Глави 4 цього Розділу.
Відповідно до положень ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч.1 ст.903 ЦК України).
Відповідно до п.3 ч.2 ст.33 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
В силу приписів ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.598, ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частинами 1, 3-5 ст.331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників позивача (апелянта) та відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції в оскарженій частині таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та ухваленим з порушенням процесуального права. На переконання апелянта, незаконність та необґрунтованість рішення в частині відстрочення полягає в тому, що відповідач не довів наявності обставин, які істотно ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення; не надав обґрунтованого плану дій щодо поліпшення свого фінансового стану та виконання судового рішення; не підтвердив відсутності коштів на рахунках чи майна, на яке можна звернути стягнення. Апелянт наголошує, що складний фінансовий стан сам по собі не може бути підставою для відстрочення, оскільки обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності коштів у боржника. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував стратегічного значення позивача для енергетичної безпеки держави, його статусу об'єкта критичної інфраструктури, а також розміру збитків за 2024 рік. Також апелянт зауважує, що на момент ухвалення рішення відповідач вже більше року не виконував зобов'язань з оплати наданих послуг, тому надання додаткового відстрочення є безпідставним.
Відповідач стверджує, що ним було подано до суду першої інстанції докази, які, на його переконання, підтверджують доводи, викладені у клопотанні про відстрочення виконання судового рішення. Зазначає, що 80% генеруючих потужностей АТ «ДТЕК Дніпроенерго» є недоступними, та посилається на сукупність обставин, зокрема, складний фінансовий стан, руйнування енергетичного обладнання внаслідок ракетних обстрілів та дефіцит обігових коштів. Також відповідач вважає, що твердження позивача про неможливість виконання зобов'язань перед контрагентами спрямоване на уникнення відповідальності передусім самого позивача від виконання своїх договірних зобов'язань. Відповідач зауважує, що він просив суд першої інстанції відстрочити виконання рішення на один рік з дня його ухвалення, а строк у шість місяців є результатом часткового задоволення його заяви. Відповідач акцентує увагу на тому, що він є об'єктом критичної інфраструктури та стратегічним об'єктом економіки України. При цьому він не заперечує факту збитковості позивача, однак зазначає, що ця обставина не має взаємозв'язку з обставинами, які ускладнюють виконання рішення саме відповідачем.
Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Апелянт оскаржує рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 у справі № 908/334/25 у частині відстрочення виконання судового рішення на строк шість місяців з дня ухвалення рішення. Отже, предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для відстрочення АТ «ДТЕК Дніпроенерго» виконання судового рішення про стягнення коштів на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» на 6 місяців.
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку ч.1 ст.269 ГПК України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи.
Згідно зі ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частинами 1, 3 - 5 ст.331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
При цьому згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Проте, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.86 ГПК. Відповідно до вказаної норми, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст.6 Конвенції права (рішення від 28.07.1999 у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy).
З огляду на те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно ухвалене, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України"), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті, для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
У даному спорі, як зазначено раніше, відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду на один рік, пославшись на низку об'єктивних обставин, які є підставами для його задоволення. На підтвердження наведених у заяві про відстрочення обставин відповідачем надані докази, а саме: фотоматеріали та витяги з ЄРДР щодо наявних кримінальних проваджень, які підтверджують руйнування та пошкодження енергетичного обладнання, виробничих та адміністративних будівель.
Розглянувши заяву відповідача, врахувавши обставини справи, доводи сторін та надані заявником докази, колегія суддів вважає, що відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного відстрочення для стягувача не є надмірною, визначена судом з урахуванням дозволених процесуальним законом меж і не є ближчою до більшої межі. Надання відстрочення не заблокує роботу підприємства відповідача та дозволить останньому отримати дохід, який у подальшому він зможе спрямувати на погашення заборгованості перед позивачем.
Враховуючи понесені від військової агресії збитки та матеріальний стан, у якому опинились обидва підприємства, судом першої інстанції було враховано як доводи відповідача, наведені у заяві про відстрочення виконання рішення суду на один рік, так і відповідні заперечення позивача, що знайшло своє відображення у частковому задоволені відповідного клопотання відповідача та відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють вчасне виконання відповідачем рішення суду, що є підставою для частково задоволення його заяви у частині відстрочки виконання рішення у цій справі на 6 місяців.
Виходячи з вищезазначеного, колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відстрочення виконання рішення на шість місяців, з такими висновками погоджується і апеляційний суд. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області не оскаржується.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам обох сторін та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
8. Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 у справі №908/334/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 у справі №908/334/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повну постанову складено 24.04.2026.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді А.О.Кошля
Т.В.Стефанів