21 квітня 2026 року м. Харків Справа № 917/680/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача - адвокатка Рильцова Є.Ю. на підставі довіреності (поза межами приміщення суду),
від відповідача - адвокатка Рудницька Ю.О. на підставі довіреності (поза межами приміщення суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вх.№573П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Тимощенко О.М., повне судове рішення складено 05.03.2026, у справі №917/680/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ, 2. Полтавська обласна рада, м. Полтава,
про стягнення 36 510 930, 78грн
До Господарського суду Полтавської області з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення 36 510 930, 78грн, з яких: 33 398 405, 63грн основного боргу за природний газ, поставлений протягом травня 2024 року по договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", який затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30 вересня 2015 року, 249 119, 25грн три проценти річних, 2 159 033, 53грн пені, 704 372, 37грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу на умовах публічного договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", типову форму якого затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 33 398 405, 63грн, пеню в розмірі 431 806, 71грн, три проценти річних у сумі 249 119, 25грн, інфляційні втрати у сумі 704 372, 37грн та судовий збір у сумі 438 131, 17грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що вартість спожитого відповідачем у спірному періоді природного газу, визначена позивачем відповідно до пункту 4.1 Типового договору, не була сплачена відповідачем у строк, встановлений пунктом 4.4 Типового договору (до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу). Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий в спірному періоді природний газ на суму 33 398 405, 63грн визнаються судом обґрунтованими.
Позивач також просить стягнути з відповідача 2 159 033, 53грн пені, 704 372, 37грн інфляційних та 249 119, 25грн 3 % річних від простроченої суми.
З урахуванням обставин справи, встановлених судом, враховуючи необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, місцевий господарський суд вважає можливим зменшити на 80 % розмір стягуваної з відповідача пені та стягнути на користь позивача 431 806, 71грн пені.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 03.03.2026, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1 727 226, 82грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення пені в розмірі 1 727 226, 82грн задовольнити. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги просить покласти на відповідача.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що із матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено оспорювання відповідачем і визнання недійсним пункту договору, яким чітко та однозначно передбачено порядок нарахування позивачем пені, а тому обов'язок відповідача зі сплати вказаної пені підлягає виконанню в силу вимог статей 204, 612, 629 Цивільного кодексу України.
На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що застосування до відповідача заявленої суми пені, яка є співрозмірною у порівнянні як з прибутком відповідача, так і з поставленим йому товаром, не ставить під загрозу господарську діяльність останнього, та неминуче не призведе до втрати як ліквідності, так і платоспроможності відповідача. Відтак, заявлена сума не є надмірно великою до непогашеного боргу відповідача. Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення штрафу повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, проте, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.
Тобто, як вважає, апелянт, судом першої інстанції при вирішенні даної справи, виходячи з інтересів сторін, необхідно було з'ясувати те, що договір сторонами укладено під час дії правового режиму воєнного стану, а тому відповідач усвідомлював можливість несприятливих обставин ведення господарської діяльності у воєнний стан, оскільки самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та несе господарський ризик; умови воєнного стану впливають на діяльність обох сторін правочину та враховуючи значення їх виду діяльності, - позивача (торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (основний)) та відповідача (виробництво електроенергії (основний) та, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря); ряд об'єктів позивача теж зазнали пошкодження під час війни; відповідачем допущено значний строк прострочення виконання грошового зобов'язання за договором; недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника та відсутність у боржника необхідних коштів, у відповідності до положень статті 617 Цивільного кодексу України, не є підставою для звільнення його від відповідальності зі сплати неустойки; за нормами частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026, для розгляду справи №917/680/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №917/680/25. Призначено справу до розгляду на "21" квітня 2026 р. о 10:30 годині.
13.04.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що судом першої інстанції проаналізовано всі обставини, які надали можливість зменшити розмір пені. Відповідач посилається на те, що апелянтом ігнорується той факт, що включення відповідача до реєстру постачальника останньої надії відбулось внаслідок існування у ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" заборгованості перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", до якої відповідач не мав відношення. Також під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем надавались докази, з яких вбачається, що підприємство прагнуло врегулювати питання погашення заборгованості попереднього виробника теплової енергії - ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ". З огляду на викладене, відповідач просить залишити подану позивачем апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 задоволено клопотання Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про участь його представниці в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №917/680/25, призначене на "21" квітня 2026 р. о 10:30 годині, провести за участю Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" в особі його представниці - адвокатки Рудницької Юлії Олександрівни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про участь його представниці в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №917/680/25, призначене на "21" квітня 2026 р. о 10:30 годині, провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в особі його представниці - адвокатки Рильцової Євгенії Юріївни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.04.2026 представниця апелянта оголосила доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Представниця відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги, сторони висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із доводів і вимог апеляційної скарги, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1 727 226, 82грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення пені в розмірі 1 727 226, 82грн задовольнити
Відтак, рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 переглядається апеляційним господарським судом в частині підстав та розміру стягнення з відповідача на користь позивача пені з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, позивач відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За змістом пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р, позивача визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.05.2024 по 30.05.2024 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідача було включено до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії".
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/9976/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, було відмовлено у задоволенні позову ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" до ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", зокрема, стосовно заявлених вимог про визнання протиправними дій відповідача по виключенню позивача з реєстру постачальників ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на інформаційній платформі Оператора ГТС з 01.04.2024; про зобов'язання відповідача внести зміни до реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" шляхом включення позивача як споживача з 01.04.2024 до реєстру постачальників ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Зазначеними вище судовими актами, прийнятими по справі №910/9976/24, було також встановлено, що ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" не визначено "постачальником останньої надії" у порядку, встановленому Законом України "Про ринок природного газу", оскільки таким постачальником є ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (позивач); договір постачання природного газу споживачу - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" в частині постачання природного газу постачальником ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" припинив свою дію 31.03.2024 року. Вказані судові рішення залишені без змін Верховним Судом (постанова від 29.04.2025).
Обсяг природного газу, використаний відповідачем у спірному періоді та внесений в алокацію позивача як постачальника "останньої надії" ТОВ (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить з 01.05.2024 по 30.06.2024 - 1 475, 855 тис.куб.м. на суму 33 398 405, 63грн.
Позивач здійснив нарахування вартості спожитого відповідачем (Споживачем) природного газу на підставі відповідних даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримані в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Відповідно до п. 4.1 Типового договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 (в редакції Постанови КМУ № 1102).
Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідний витяг Архіву ціни газу ПОН для непобутових споживачів, які діяли у спірному періоді, доданий до позовної заяви у вигляді роздруківки.
Відповідно до пункту 4.3 Договору, Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 Типового договору, яким передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу та акти приймання-передачі газу за спірний період та Акти приймання-передачі природного газу, однак відповідачем такі рахунки оплачені не були (що не заперечується відповідачем).
Вартість поставленого позивачем як постачальником "останньої надії" та використаного відповідачем природного газу у спірному періоді визначена позивачем та становить 33 398 405, 63грн, що відповідачем також не заперечується.
Позивач також просить стягнути з відповідача 2 159 033, 53грн пені, 704 372, 37грн інфляційних та 249 119, 25грн 3 % річних від простроченої суми.
Водночас, відповідач у відзиві просить зменшити розмір, зокрема стягуваної з нього пені до 0, 00грн.
Клопотання про зменшення розміру пені обґрунтоване тим, що включення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" до реєстру постачальника останньої надії відбулось внаслідок існування у ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ", майно якої було передане відповідачу в жовтні 2022 року, заборгованості перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", позиція якого була зведена до того, що саме ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" повинно було здійснити оплату заборгованості ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" задля продовження перебування відповідача в реєстрі постачальника зі спеціальними обов'язками та отримання природного газу за пільговою ціною.
На думку відповідача, у відповідності до частини другої статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" не може нести відповідальності за заборгованість ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг". Різниця між запланованими витратами на придбання природного газу у складі тарифу ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та фактичною вартістю природного газу склала 153 504 502, 81грн. Відповідач посилається на те, що має витрати на оплату праці, на послуги з водопостачання, купує електроенергію, в результаті чого фінансовий збиток відповідача за січень-лютий 2025 склав 132 824 153, 75грн. Дебіторська заборгованість населення, яке складає 80% споживачів підприємства, за послуги ПОКВПТ "Полтаватеплоенерго" становить 921 045 126, 11грн.
Як вказує відповідач, внаслідок повномасштабної військової агресії російської федерації, здійснення нею ракетних ударів та пошкодження майна ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ", зазначене товариство станом на початок опалювального сезону 2022 року було позбавлене можливості здійснювати постачання теплової енергії споживачам м. Кременчука.
Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Полтавської обласної ради №473 від 22.09.2022 року "Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" було надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки" .
На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-Р "Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу ТОВ Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад Полтавської області", Полтавською обласною радою було прийнято рішення від 14.10.2022 № 481 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області".
Пунктом 4 вказаного розпорядження вирішено після затвердження акту приймання - передачі передати на баланс, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (відповідача), майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ".
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 №1508 "Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води", виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов'язків згідно чинного законодавства визначено ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Зміст зазначених вище нормативних актів міститься в загальному доступі, на веб-ресурсах відповідних органів, та визнається судом обставинами, які є загальновідомими.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем на початку опалювального сезону першого року повномасштабної військової агресії російської федерації були прийняті на себе функції виконавця послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам м. Кременчука, в тому числі населенню, які фактично виконувалися ним протягом опалювальних сезонів 2022-2025 років.
Як свідчить зміст судових рішень, прийнятих у справі №910/9976/24, в якій брали участь відповідач (як позивач) та позивач (як третя особа), ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" як постачальником було відмовлено ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" в укладенні договору на постачання природного газу за пільговою ціною, зокрема, з підстав непогашення заборгованості ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" за отримані останнім енергоносії (природний газ).
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №910/9976/24 встановлено факт надходження 13.06.2024 року на адресу ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" чергового листа №125/2/2/1-5271 від 12.06.2024 від ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", в якому останнім зазначено про необхідність погашення заборгованості ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" за отримані енергоносії.
Вказаними вище судовими рішеннями також встановлено, що станом на момент розгляду справи №910/9976/24 листи від ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" з аналогічними вимогами продовжували надходити на адресу ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", а саме лист від 02.08.2024 №125/2/2/1-6857, тобто, відповідний лист надійшов у серпні 2024.
Як встановлено судом першої інстанції, у спірному періоді відповідачем не було укладено договір з ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", яке відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2022 р. №812, виконує обов'язки з постачання виробникам теплової енергії за пільговою ціною фіксованих обсягів природного газу, що використовуватимуться для виробництва теплової енергії для потреб надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню.
Водночас, місцевим господарським судом взято до уваги, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" внесено до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області (https://poda.gov.ua/attachments/155628).
Згідно з пунктом 3.2. Ліцензійних умов, при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.
Відповідно до пункту 37 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств, вирішуються виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради.
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", відповідно до власного Статуту, засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада (http://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dovdkov-ta-nformacyn-materali/statut-pdpriyemstva/).
Отже, тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою.
У той же час, вартість теплової енергії (гарячої води), поставленої відповідачем населенню протягом спірного періоду за встановленими тарифами, не може бути в повному обсязі компенсована відповідачу споживачами, оскільки у відповідних тарифах не закладена фактична (ринкова) вартість природного газу, за якою відповідні обсяги газу були отримані від позивача як постачальника "останньої надії".
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд констатував, що виникнення заборгованості перед позивачем у спірному періоді значною мірою знаходиться в причинному зв'язку не тільки з діями відповідача як постачальника теплової енергії, а із обставинами, які об'єктивно склалися протягом 2022-2024 років (передача відповідачу майна Кременчуцької ТЕЦ, зруйнованої внаслідок повномасштабної військової агресії Російської Федерації, покладення на відповідача обов'язків виконавця послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачам м. Кременчука, в тому числі населенню, за наявності непогашених боргів ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", як постачальника газу зі спеціальними обов'язками для забезпечення загальносуспільних інтересів).
Згідно поданої відповідачем довідки від 04.06.2025, станом на 01 червня 2025 року дебіторська заборгованість споживачів за теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води складає 830 431 641, 96грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором.
Згідно з пунктом 4.5 Типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем у зв'язку з викладеними обставинами нараховано відповідачу 2 159 033, 53грн пені, яку суд першої інстанції визнав арифметично вірною, нарахованою згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм Цивільного кодексу України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, визначені у статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).
Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Суд першої інстанції, з урахуванням обставин справи, встановлених судом, враховуючи необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, вважає можливим зменшити на 80 % розмір стягуваної з відповідача пені та стягнути на користь позивача 431 806, 71грн пені, і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Разом з тим, як слушно зазначає апелянт, заявлена сума пені не є надмірно великою до непогашеного боргу відповідача.
Відповідач не надав суду доказів, що стягнення пеня ставить під загрозу господарську діяльність останнього, призведе до втрати як ліквідності, так і платоспроможності відповідача.
Поза увагою апеляційного господарського суду не можуть залишитись обставини, на які посилається апелянт, що умови воєнного стану впливають на діяльність обох сторін правочину та враховуючи значення їх виду діяльності, - позивача (торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (основний)) та відповідача (виробництво електроенергії (основний) та, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря); ряд об'єктів позивача теж зазнали пошкодження під час війни; відповідачем допущено значний строк прострочення виконання грошового зобов'язання за договором; недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника та відсутність у боржника необхідних коштів, у відповідності до положень статті 617 Цивільного кодексу України, не є підставою для звільнення його від відповідальності зі сплати неустойки; за нормами частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень законодавства, тобто в межах судового розсуду.
Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, оцінивши обставини справи, врахувавши доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення пені, та доводи апелянта, на які він посилається в обґрунтування доводів щодо відсутності підстав для зменшення пені, доходить висновку, що справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права є часткове зменшення розміру пені на 50%.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" слід задовольнити частково, рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №917/680/25 - скасувати в частині відмови у стягненні з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 647 710, 06грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача повністю (без урахування зменшення судом неустойки, оскільки відмова в позові в цій частині не пов'язана з необґрунтованістю дій та розрахунків позивача) та становлять 438 131, 17грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача, пов'язані із розглядом апеляційної скарги, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №917/680/25 скасувати в частині відмови у стягненні з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 647 710, 06грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.
В решті рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №917/680/25 залишити без змін.
Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
"Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) основний борг у сумі 33 398 405, 63грн, пеню в розмірі 1 079 516, 77грн, три проценти річних у сумі 249 119, 25грн, інфляційні втрати у сумі 704 372, 37 грн та судовий збір у сумі 438 131,17грн.
В іншій частині позову відмовити".
Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) 19 432, 38грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 27.04.2026.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко