15 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/3765/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.
за участю представників сторін,
прокурора - Полякова С.О.;
позивача - не з'явився;
відповідача - адвокат Кіяшко Т.М., адвокат Строгов С.Л.;
третіх осіб - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» (вх. № 458Х)
на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі № 922/3765/25, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Юрченко В.С.), повний текст якого складено 02.03.2026
за позовом Немишлянської окружної прокуратури міста в особі Харківської обласної ради, місто Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальний заклад “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради, Харківська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент науки і освіти Харківської обласної військової адміністрації, місто Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ», місто Полтава,
про стягнення коштів,
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» на користь Харківської обласної ради збитки в сумі 1 895 000 (один мільйон вісімсот дев'яносто п'ять тисяч) гривень 00 копійок; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір в сумі 22 740 (двадцять дві тисячі сімсот сорок) гривень 00 копійок.
Товариство з обмеженою відповідальністю “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулося до Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний Суд» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
На думку апелянта, господарський суд першої інстанції не встановив усіх елементів складу цивільного правопорушення. Суд не встановив, які саме негативні наслідки настали, чи зазнав бюджет додаткових витрат, чи виникла потреба у повторному проєктуванні, а відсутність таких наслідків виключає причинний зв'язок між діями відповідача та нібито шкодою.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення висновок експерта, не перевіривши його повноту, обґрунтованість, внутрішню узгодженість та відповідність іншим матеріалам справи.
Скаржник наполягає на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність дій відповідача, вважаючи, що останній нібито виконав роботи з ознаками використання повторної проєктної документації без погодження із замовником, чим необґрунтовано завищив вартість виконаних робіт. На переконання апелянта, такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки сам експерт у дослідницькій частині висновку зазначив про відсутність низки обов'язкових ознак проєкту повторного використання, зокрема відсутність відповідного визначення у завданні на проєктування, відсутність затвердження документації саме як проєкту повторного використання та відсутність відповідних позначень на титульних аркушах проєктної документації. Водночас у висновковій частині експерт дійшов протилежного підсумку, що, на думку скаржника, свідчить про внутрішню суперечливість експертного висновку.
Окремо апелянт зазначає, що суд не врахував спеціального нормативного регулювання, встановленого Порядком розроблення, здійснення експертизи та застосування проєктів повторного використання у будівництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1160 від 14.10.2022. Скаржник наголошує, що у розумінні цього Порядку проєкт повторного використання має існувати як належним чином оформлена, затверджена та експертно оцінена документація, призначена для багаторазового застосування, тоді як у спірних правовідносинах таких ознак не встановлено. За твердженням апелянта, сама по собі подібність окремих технічних або конструктивних рішень ще не дає підстав для висновку про використання саме проєкту повторного використання у юридичному значенні цього поняття.
Також, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував наявність позитивного експертного звіту ТОВ «Перша будівельна експертиза» від 16.06.2023, яким підтверджено відповідність спірної проєктної документації вихідним даним на проєктування, будівельним нормам, вимогам міцності, надійності, довговічності, техногенної, пожежної та експлуатаційної безпеки, а також правильність кошторисно-фінансових розрахунків. Апелянт підкреслює, що зазначений звіт не містить висновку про те, що спірна документація є проєктом повторного використання, а також не фіксує жодних порушень у частині кошторисної вартості робіт.
Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про заборону повторного використання проєктних рішень, хоча умови самих договорів свідчать про протилежне. Так, у договорі № 1 від 04.05.2023 сторони прямо погодили можливість повторного використання підрядником проєкту і розробленої на його основі робочої документації, а в договорі № 24 від 12.10.2022 передбачено, що повторне застосування або коригування документації здійснюється виключно виконавцем. На переконання скаржника, ці умови свідчать, що саме по собі використання власних напрацювань, технічних рішень або підходів не заборонялося ані договором, ані законом.
Апелянт також заперечує висновок суду про неналежне виконання відповідачем господарського зобов'язання за договором № 1 від 04.05.2023. Скаржник звертає увагу, що виконані роботи були передані замовнику за актом приймання-передачі від 26.06.2023, у якому прямо зазначено, що замовник прийняв виконану роботу, а претензій щодо обсягу та якості виконаних робіт не має. На думку скаржника, за відсутності доказів істотних відступів від умов договору, істотних недоліків у роботі або непридатності результату для використання суд першої інстанції не мав правових підстав вважати, що відповідач порушив договірні зобов'язання.
Скаржник наголошує, що прокурором не надано жодного належного доказу того, що виготовлена проєктно-кошторисна документація не відповідає вимогам законодавства, не може бути використана для будівництва або потребує повторного проєктування. Апелянт підкреслює, що відсутні докази того, що замовник був позбавлений результату, на який він розраховував при укладенні договору, або що виконані роботи є непридатними для передбаченого договором використання. За цих обставин, на думку скаржника, суд безпідставно застосував підхід до спору як до спору про неналежне
Необґрунтоване відхилення судом клопотань без вмотивованих відмов в задоволенні клопотання та законного обґрунтування такої відмови, а також позбавлення відповідача права на доступ до правосуддя, можливості зрозуміти мотиви такої відмови, надати обґрунтовані заперечення на безпідставне прийняте рішення судом першої інстанції є прямим порушенням його права на захист, враховуючи норми статтей 7, 13 ГПК України, та на право скористатися своїми правами, передбаченими ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України є такими, що не відповідають завданням та основним засадам (принципам) господарського судочинства, визначеними статтею 2 ГПК України та порушують процесуальні права сторони судового процесу.
Невірне зазначення прокурором назви юридичної особи відповідача в позовній заяві призвело до неналежного повідомлення його про судовий розгляд, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та допущенних описок в процесуальних документах сформованих судом, в яких зазначено відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «УСП «НЕОІЖИНІРИНГ» замість Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП «НЕОІНЖИНІРИНГ».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі № 922/3765/25; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу № 922/3765/25 до розгляду на 15.04.2026 об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/3765/25.
11.03.2026 на адресу суду від Департамент науки і освіти Харківської обласної військової адміністрації надійшло клопотання, в якому він зазначає, що Департамент освіти і науки Харківської обласної державної (військової) адміністрації не виступав замовником виготовлення проектно-кошторисної документації щодо об'єкту, який зазначено у позові, отже відсутні документи, які можуть бути надані до суду в якості доказів. Вказує на те, що не може висловити обґрунтовану позицію щодо предмету спору, та просить суд розглядати справу за наявними матеріалами та без участі представника Департаменту.
12.03.2026 на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/3765/25.
25.03.2026 на адресу суду від Немишлянської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Обґрунтовуючи свою правову позицію прокурор посилається на наступне.
Висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за № СЕ-19/121-25/19186 БТ від 22.08.2025 є належним доказом у цій справі, а доводи апелянта не знаходять свого підтвердження.
Для виготовлення проєктної документації за спірним договором повторно була використана документація, виготовлена на підставі договору № 24 від 12.10.2022, укладеного між КЗ «Люботинська спеціалізована мистецька школа інтернат «Дивосвіт» Харківської обласної ради.
В результаті неналежного виконання відповідачем господарського зобов'язання, що виразилося в завищенні останнім вартості виконаних робіт за договором № 1 від 04.05.2023 за наслідками неправомірного застосування проєкту повторного використання, державі в особі Харківської обласної ради було завдано збитків на суму 1 895 000,00 грн, які були надмірно сплачені останньою з обласного бюджету на користь ТОВ «УСП «НЕОІНЖИНІРИНГ». Враховуючи вищевикладене, доказами понесення позивачем збитків є додані прокурором до матеріалів справи копії договору про закупівлю виконання проєктних № 1 від 04.05.2023; акту прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 04.05.2023; інформації по трансакції № 259358363 від 27.06.2023; висновку експерта № СЕ-19/121-25/19186-БТ від 22.08.2025.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що в результаті неналежного виконання відповідачем договору № 1 від 04.05.2023, яке полягає в протиправному та всупереч умовам договору та завдання на проєктування, а також нормам чинного законодавства, в тому числі будівельного, відповідачем надано замовнику документацію з ознаками повторного використання, що в свою чергу вливає на вартість виконаних робіт. Такі дії відповідача призвели до надмірного витрачання позивачем коштів обласного бюджету в сумі 1 895 000,00 грн, оскільки відповідачем даний факт було приховано та не попереджено замовника про наявність вказаних обставин. В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності згоди позивача на використання ТОВ «УСП «НЕОІНЖИНІРИНГ» проєкту повторного використання при виконанні договору № 1 від 04.05.2023. При цьому, про вказані обставини позивач не міг знати без застосування спеціальних знань, зокрема експертів. Враховуючи зазначене, матеріалами справи підтверджена наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем умов договору та завданими збитками.
Відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов'язків, однак жодних дій не вчинив.
Представники відповідача в судовому засіданні 15.04.2026 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Представники позивача третіх осіб в судове засідання 15.04.2026 не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до Електронного кабінету; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивачів, відповідачів та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.
Харківською обласною радою 14.04.2023 в електронній системі публічних закупівель “ProZorro» опубліковано відомості про проведення відкритих торгів щодо закупівлі “Виготовлення проектно-кошторисної документації по об'єкту “Нове будівництво бомбосховища з благоустроїм прилеглої території Комунального закладу “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради за адресою: м. Харків, вул. Помірки, 27» (код ДК 021:2015: 71000000-8 - Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги) (ідентифікатор закупівлі UA-2023-04- 14-008101-а). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 2 100 000,00 грн.
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у вказаній закупівлі взяв один суб'єкт: ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» з остаточною пропозицією 2 095 000,00 грн.
Протоколом засідання тендерного комітету КЗ “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради про розкриття тендерних пропозицій визначено переможцем процедури відкритих торгів щодо закупівлі UA2023-04-14-008101-а визнано учасника публічної закупівлі - ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ», та електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір UA-2023-04-14-008101-а.
04.05.2023 між КЗ “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради (далі - замовник) та ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» (далі - підрядник) укладено договір №1 про закупівлю виконання проєктних робіт (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи з виготовлення проєктно-кошторисної документації по об'єкту “Нове будівництво бомбосховища з благоустроєм прилеглої території Комунального закладу “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради за адресою: м. Харків, вул. Помірки, 27» (код ДК 021:2015: 71000000-8 - Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги) (надалі - роботи), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи, за кодом ДК 021:2015: 71000000-8 - Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги (п. 1.1. договору).
За змістом пункту 1.3 договору, строк виконання робіт до 30.06.2023 (з правом дострокового виконання) з моменту підписання договору. Роботи виконуються Підрядником згідно Календарного графіку (додаток № 3 до цього договору).
Відповідно до пункту 1.4 місце виконання робіт: 61070, Україна, Харківська область, місто Харків, вул. Помірки, буд. 27.
Згідно з пунктом 1.7 договору підрядник гарантує замовнику виконання якісних робіт, їх відповідність завданням замовника та вимогам чинного законодавства.
Умовами пункту 1.8 договору передбачено, що підрядник бере на себе зобов'язання отримати позитивний експертний висновок на розроблену проєктно-кошторисну документацію в експертній організації, що відповідає критеріям, визначеним Мінрегіонбудом. Строк виконання підрядником даного зобов'язання не повинен перевищувати строк виконання робіт, визначений у п. 1.3 цього договору.
Ціна договору становить: 2 095 000,00 грн без ПДВ, що підтверджується кошторисом (додаток № 2 цього договору), розробленим у відповідності до вимог Кошторисних норм України (пункт 2.1 договору).
У пункті 2.3 договору сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється за бюджетні кошти, в межах бюджетного фінансування при наявності кошторисних призначень. Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору замовник здійснює розрахунок з підрядником протягом 20 банківських днів з дати отримання замовником на свій реєстраційний рахунок фінансування робіт, після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Розрахунки здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України. У Замовника бюджетні зобов'язання за цим договором виникають у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань.
За умовами пункту 3.4 договору підрядник зобов'язався: розробити проєктно-кошторисну документацію в порядку та на умовах, визначених цим договором, додержуючись вимог, що містяться у завданні на проєктування (додаток № 1 до цього договору) замовника та інших вихідних даних, наданих замовником; інформувати замовника про хід виконання робіт на його усні та письмові запити; передати замовникові проєктно-кошторисну документацію та позитивний експертний висновок в порядку та на умовах, визначених цим договором; не передавати без згоди замовника проєктно-кошторисну документацію іншим особам; гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за цим договором проєктно-кошторисної документації; відповідати за недоліки допущенні у проєктно-кошторисній документації з вини підрядника та на вимогу замовника безоплатно усунути їх.
У розділі 4 договору сторони визначили порядок приймання-передачі робіт, зокрема, відповідно до пункту 4.1 підрядник подає замовникові два примірники акту приймання-передачі виконаних робіт, позитивний експертний висновок та проєктно-кошторисну документацію у 4-х примірниках на паперових носіях та в одному примірнику в електронному вигляді.
За умовами пункту 4.2 договору замовник зобов'язаний прийняти подані підрядником відповідно до п. 4.1 цього договору акт приймання-передачі виконаних робіт, позитивний експертний висновок та проєктно-кошторисну документацію і протягом трьох робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі документації підписати його та в триденний строк повернути підряднику один примірник.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 7.1 договору).
З матеріалів справи вбачається, що невід'ємною частиною договору є: додаток № 1 - Завдання на проєктування; додаток № 2 - Кошторис на виконання проєктних робіт; додаток № 3 - Календарний план.
Завданням на проєктування (додаток 1 до договору) сторони узгодили вимоги до проєктування - Нове будівництво бомбосховища з благоустроєм прилеглої території Комунального закладу “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради за адресою: м. Харків, вул. Помірки, 27», які необхідно дотримуватись підряднику.
Додатком № 2 передбачений кошторис на виконання проєктних робіт, яким встановлений розмір вартості робіт у сумі 2 095 000,00 грн на проєктування - Нове будівництво бомбосховища з благоустроєм прилеглої території Комунального закладу “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради за адресою: м. Харків, вул. Помірки, 27».
Календарним планом виконання робіт (додаток 3 до договору) сторони узгодили строк виконання робіт підрядником, кінцевою датою завершення робіт визначено 30.06.2023.
За матеріалами справи, 28.10.2022, на виконання умов договору, ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» виготовлено проєктно-кошторисну документацію за об'єктом “Нове будівництво бомбосховища з благоустроїм прилеглої території Комунального закладу “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради, за адресою: м. Харків, вул. Помірки, 27».
09.05.2023 додатковою угодою № 1 до договору сторони узгодили, що підрядник має право отримати оплату за виконанні роботи в порядку та на умовах, визначених договором № 1 від 04.05.2023.
29.09.2023 додатковою угодою № 2 до договору сторони узгодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.09.2023.
26.06.2023 ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» надало КЗ “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради акт прийому-передачі виконаних робіт № 1 до договору № 1 від 04.05.2023 на загальну суму 2 095 000,00 грн.
20.06.2023 наказом КЗ “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради № 105 затверджено проєктно-кошторисну документацію по проєкту - Нове будівництво бомбосховища з благоустроїм прилеглої території Комунального закладу “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради, за адресою: м. Харків, вул. Помірки, 27», розроблену ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ».
На підставі вказаного акту 27.06.2023 Управлінням Державної казначейської служби України в Київському районі м. Харкова здійснено перерахування грошових коштів на банківський рахунок отримувача ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» в сумі 2095000,00 грн, які були виділені Департаментом науки і освіти Харківської обласної Державної адміністрації з коштів обласного бюджету.
Всі дані щодо виконання умов договору № 1 від 04.05.2023, висвітлені в електронній системі публічних закупівель “ProZorro».
Прокурор посилається на те, що у провадженні СВ відділу поліції № 1 ХРУП № 2 ГУ НП в Харківській області перебувало кримінальне провадження № 42023222020000094 від 18.08.2023, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснювалося Немишлянською окружною прокуратурою міста Харкова. В рамках кримінального провадження №42023222020000094 від 18.08.2023 директору ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» Бєлодєду Ю.С. 06.08.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
Прокурор зазначає, що стосовно директора ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» Бєлодєда Ю.С. було складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023222020000094 від 18.08.2023, у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, який затверджено прокурором 10.09.2025 та скеровано до Індустріального районного суду міста Харкова для розгляду (справа № 644/8403/25).
Під час проведення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні у зв'язку з необхідністю спеціальних знань у дослідженні об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, було доручено Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України провести судову будівельно-технічну експертизу для визначення ознак повторного використання проєктної документації на об'єкти будівництва бомбосховищ при співставленні наданої на дослідження проєктної документації за договором № 24 від 12.10.2022 з проєктною документацією за договором №1 від 04.05.2023, з урахуванням вимог нормативних документів в галузі проектування.
Порівняльний аналіз здійснено експертом Харківського науководослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за наступним алгоритмом:
- аналіз термінів та визначення ознак проєкту повторного використання згідно “Порядку розроблення, здійснення експертизи та застосування проєктів повторного використання у будівництві», та згідно ДБН А.2.2-3:2014 “Склад та зміст проєктної документації на будівництво»;
- аналіз проєктної документації (стадія проєктування - ПРОЕКТ (П) згідно договору №24 від 12.10.2022 за складом та змістом;
- аналіз проєктної документації (стадія проєктування - РОБОЧА ДОКУМЕНТАЦІЯ (Р) згідно договору №24 від 12.10.2022 за складом та змістом;
- аналіз проєктної документації (стадія проєктування - ПРОЕКТ (П) згідно договору №1 від 04.05.2023 за складом та змістом,
- аналіз проєктної документації (стадія проєктування - РОБОЧА ДОКУМЕНТАЦІЯ (Р) згідно договору №1 від 04.05.2023 за складом та змістом;
- співставлення проєктної документації відповідно до договорів № 24 від 12.10.2022 та №1 від 04.05.2023 за складом - співставлення та змістом проєктної документації відповідно до договорів №24 від 12.10.2022 та №1 від 04.05.2023 за загальними відомостями та техніко- економічними показниками;
- аналіз прийнятих проєктною організацією проєктних рішень ТОВ “УСП “Неоінжиніринг» відображених згідно договору № 24 від в графічної частині проєктної документації 12.10.2022 за даними комплектів креслень та в текстових документах за розділами,
- аналіз прийнятих проєктною організацією проєктних рішень відображених ТОВ “УСП “Неоінжиніринг» згідно договору №1 від в графічної частині проєктної документації 04.05.2023 за даними комплектів креслень та в текстових документах за розділами;
- співставлення проєктних рішень відображених в графічної частині проєктної документації, відповідно до договорів № 24 від 12.10.2022 та № 1 від 04.05.2023 за даними комплектів креслень та текстових документів за розділами;
- визначення відмінностей проєктних рішень в текстових документах графічної частини та в за окремими розділами проєктної документації, до договорів № 24 від відповідно розділів, які підлягали 12.10.2022 та №1 від 04.05.2023, з метою виявлення перепроектуванню та уточненню відповідної проєктної документації під час розроблення залежно від конкретних умов будівництва та характеристик земельних ділянок, на яких розміщуватиметься об'єкти будівництва, з урахуванням містобудівних умов, обмежень та технічних умов;
- визначення ознак проєкту повторного використання в будівництві за результатами проведеного аналізу.
Дослідження проведено з урахуванням вимог, термінів та визначення “Порядку розроблення, проектів повторного здійснення експертизи та застосування використання 3:2014 “Склад у будівництві», [2] та згідно ДБН А.2.2- Аналіз та зміст проектної документації на будівництво», [1].»
За результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи надані висновки експерта згідно яких встановлено наступне:
“1. Надана проєктна документація на об'єкти "Нове будівництво бомбосховища" відповідно до договору № 24 від 12.10.2022 укладеного між КЗ “Люботинська спеціалізована мистецька школаінтернат “Дивосвіт» Харківської обласної ради та ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ», та до договору №1 від 04.05.2023, укладеного між КЗ “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради та ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» має ознаки проєктів повторного використання у будівництві.
2. У зв'язку з тим, що проєктна документація на об'єкт будівництво бомбосховища відповідно до договору №1 від 04.05.2023, укладеного між КЗ “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради та ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» містить ознаки повторного використання в будівництві проєктної документації за договором № 24 від 12.10.2022 укладеного між КЗ “Люботинська спеціалізована мистецька школа інтернат “Дивосвіт» Харківської обласної ради та ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ», вартість проєктних робіт за договором №1 від 04.05.2023 повинна становити 200 000,00грн. (двісті тисяч гривень) 00 копійок, без ПДВ.
3. Різниця між вартістю виконаних проєктних робіт на об'єкт будівництва бомбосховища відповідно до договору №1 від 04.05.2023, укладеного між КЗ “Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради та ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» та вартістю проектних робіт, за умови застосування проєкту повторного використання в будівництві, складає 1 895 000,00грн., без ПДВ.».
На думку прокурора, внаслідок порушень, допущених ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» під час виконання договору № 1 про закупівлю виконання проєктних робіт від 04.05.2023, (п.3.4 , п.5.1. Договору) Харківській обласній територіальній громаді в особі Харківської обласної ради спричинені збитки на загальну суму 1 895 000,00 грн.
Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому він просив стягнути з відповідача 1 895 000,00 грн збитків.
16.02.2026 господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що у діях відповідача, під час виконання договору № 1 від 04.05.2023, наявний повний склад цивільного правопорушення, а спричинені неналежним виконанням умов договору підряду збитки у сумі 1 895 000,00 грн, знаходяться у прямому причинному зв'язку із протиправною поведінкою підрядника. Підписання 26.06.2023 акту прийому-передачі виконаних робіт № 1 до договору № 1 від 04.05.2023 сторонами без зауважень, не є визначальним для виникнення такого зобов'язального правовідношення як стягнення збитків, оскільки позивач не міг знати про факт порушення відповідачем умов договору № 1 від 04.05.2023, до встановлення цих обставин у ході досудового розслідування та проведення відповідної експертизи. Також, суд вказав на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що в результаті неналежного виконання відповідачем господарського зобов'язання, що виразилося в завищенні останнім вартості виконаних робіт за договором № 1 від 04.05.2023 Харківській обласній раді було завдано збитків на суму 1 895 000,00 грн.
Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), заслухавши пояснення прокурора та представників, дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави, слід зазначити на таке.
Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 23 Закон України “Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на їх захист в суді у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття “інтерес держави». В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.
Чинним законодавством визначено дві обов'язкових умови, за обов'язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави; 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Так, наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 із врахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 зазначив, що “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття “інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес».
Враховуючи висновки викладені в постанові від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, де Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Тобто, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
У постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб'єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб'єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.
У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування статті 23 Закону України “Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.
Як зазначає прокурор, звернення до суду в межах цієї справи, спрямоване на задоволення суспільної потреби у захисті майнових інтересів держави у сфері охорони дитинства, з метою поновлення порушеного права щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів соціальної інфраструктури територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.
Оскільки, фінансування за договором № 1 від 04.05.2023, здійснено за рахунок коштів обласного бюджету Харківської обласної ради, то саме Харківська обласна рада, як розпорядник коштів обласного бюджету, є органом уповноваженим державою на захист інтересів у спірних правовідносинах.
В той же час, прокурор посилається на відсутність дій з боку Харківської обласної ради, як уповноваженого державою на захист інтересів, пов'язаних із відновленням законності при вирішенні суспільно значимого питання, в частині правомірності використання бюджетних коштів.
Так, Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова, на виконання вимог, установлених абзацом 4 частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру», листом від № 51-105-4607вих-25 від 08.09.2025 повідомила Харківську обласну раду про існування порушення при виконані робіт, пов'язаних з виготовленням проектно-кошторисної документації по договору № 1 від 04.05.2023.
На адресу Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова надійшла відповідь Харківської обласної ради від 10.09.2025 № 01-43/2448, за змістом якої повідомлено, що за результатами попереднього опрацювання листа від 08.09.2025 № 51-2132-23 щодо можливих порушень законодавства при виконанні договору № 1 від 04.05.2023 між КЗ “ХФКСП» ХОР та ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» про виготовлення проєктно-кошторисної документації, звернення окружної прокуратури було направлено до комунальних закладів для надання відповідних пояснень. Остаточну відповідь буде надано після опрацювання отриманої від закладів інформації.
На адресу Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова також надійшов лист Харківської обласної ради від 30.09.2025 № 01-43/2621, у відповідності до якого зазначено, що за результатами розгляду листа окружної прокуратури від 08.09.2025 № 51-2132-23 щодо можливих порушень законодавства при виконанні договору № 1 від 04.05.2023, керівництво комунальних закладів у листах від 11.09.2025 проінформувало обласну раду про відсутність правових підстав для судового оскарження результатів торгів. Разом з тим наголошено, що обласна рада не заперечує щодо можливості представництва прокурором інтересів держави в суді у даних правовідносинах відповідно до статті 23 Закону України “Про прокуратуру».
Враховуючи, що порушено інтереси держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, а орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснив захисту інтересів держави, судова колегія вважає, що у прокурора виникли підстави для представництва інтересів держави в особі Харківської обласної ради у цій справі.
Щодо суті заявлених позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.05.2023 між Комунальним закладом «Харківський фаховий коледж спортивного профілю» Харківської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «УСП «НЕОІНЖИНІРИНГ» укладено договір № 1 про закупівлю виконання проєктних робіт щодо об'єкта «Нове будівництво бомбосховища з благоустроєм прилеглої території» за адресою: м. Харків, вул. Помірки, 27.
Ціна договору становить: 2 095 000,00 грн без ПДВ, що підтверджується кошторисом (додаток № 2 цього договору), розробленим у відповідності до вимог Кошторисних норм України (пункт 2.1 договору).
У пункті 2.3 договору сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється за бюджетні кошти, в межах бюджетного фінансування при наявності кошторисних призначень.
За матеріалами справи, відповідачем виконано передбачені договором роботи, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписано замовником без зауважень, після чого зазначена сума була сплачена за рахунок бюджетних коштів.
?Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що за результатами проведеної у межах кримінального провадження судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що виготовлена проєктна документація має ознаки проєкту повторного використання, у зв'язку з чим, на думку позивача, вартість виконаних робіт повинна була бути значно меншою, а різниця між фактично сплаченою та експертно визначеною вартістю у сумі 1 895 000 грн є збитками, завданими бюджету.
?Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із доведеності факту використання відповідачем проєктної документації повторного використання без належного відображення цього у договірних відносинах та без відповідного коригування вартості робіт, що, на думку суду, призвело до завищення ціни договору та заподіяння шкоди державі.
?Однак колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 наголосила, що для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а недоведеність хоча б одного з них виключає можливість задоволення позову.
Разом із тим, прокурором не доведено наявності збитків як обов'язкового елемента цивільного правопорушення.
Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів фактичного зменшення майнової сфери позивача або необхідності понесення додаткових витрат, спрямованих на відновлення порушеного права, що унеможливлює кваліфікацію заявлених вимог як вимог про відшкодування збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.
Сам по собі розрахунок різниці між договірною ціною та гіпотетичною вартістю робіт не є доказом завдання шкоди, оскільки не підтверджує реальних майнових втрат, а ґрунтується на припущеннях щодо можливої економії коштів.
Крім того, відсутність доказів непридатності результату робіт або необхідності їх повторного виконання свідчить про те, що позивач отримав обумовлений договором результат, а відтак не зазнав негативних майнових наслідків.
?Так, колегія суддів зазначає, що позовна конструкція фактично зводиться до ототожнення збитків із різницею між погодженою сторонами ціною договору та подальшою експертною оцінкою вартості виконаних робіт.
Однак така різниця сама по собі не свідчить про наявність збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки вона не підтверджує фактичного зменшення майнового стану позивача, а лише відображає іншу оцінку вартості виконаних робіт.
?Матеріали справи не містять доказів того, що виготовлена проєктно-кошторисна документація є непридатною для використання, не відповідає вимогам законодавства або не може бути використана для будівництва відповідного об'єкта. Не встановлено також обставин, які б свідчили про необхідність повторного виконання робіт або про понесення додаткових витрат у зв'язку з їх неналежним виконанням.
За таких обставин, відсутні правові підстави вважати, що результат виконаних робіт не досяг мети договору або не може бути використаний замовником за його функціональним призначенням, що виключає можливість кваліфікації дій відповідача як порушення зобов'язання у розумінні статей 610, 611 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, договір був укладений за результатами публічної закупівлі, а ціна робіт сформована в конкурентному середовищі та прийнята замовником як така, що відповідає його потребам.
?Отже, у справі відсутні докази реального зменшення майнових благ держави, що виключає можливість визнання спірної суми збитками.
Таким чином, відсутність доведених збитків виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, а відповідний висновок суду першої інстанції є помилковим.
Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача, виходячи з наявності ознак повторного використання проєктної документації, однак такий висновок не відповідає встановленим обставинам справи.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було порушено умови договору, зокрема щодо якості, обсягу або строків виконання робіт.
Навпаки, встановлено, що виконані роботи були прийняті замовником без зауважень, що підтверджується актом приймання-передачі.
Доказів істотних недоліків, відступів від умов договору або непридатності результату робіт матеріали справи не містять.
Отже, прокурор не навів і суд першої інстанції не встановив обставин, які б свідчили про подання відповідачем недостовірних даних при укладенні договору, введення замовника в оману або інші дії, спрямовані на неправомірне формування ціни договору.
?Натомість із матеріалів справи вбачається, що закупівля проведена у встановленому законом порядку, договір укладено за результатами відповідної процедури, а його ціна відповідає погодженій сторонами вартості робіт.
?За таких обставин, висновок суду першої інстанції про протиправність поведінки відповідача фактично ґрунтується виключно на експертному припущенні щодо наявності ознак проєкту повторного використання, що саме по собі не є достатнім для встановлення порушення відповідачем умов договору чи норм права.
?Колегія суддів також враховує, що роботи за договором прийняті замовником без зауважень, що підтверджується підписаним актом приймання-передачі, після чого здійснено їх оплату.
?У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 зазначено, що за відсутності обґрунтованих заперечень акти виконаних робіт вважаються підписаними без зауважень і підлягають оплаті, що свідчить про погодження сторонами обсягу та вартості виконаних робіт.
?За таких обставин твердження про завдання шкоди державі внаслідок оплати робіт, прийнятих замовником без зауважень, потребує особливо ретельного обґрунтування, якого у цій справі не наведено.
?Щодо причинного зв'язку між діями відповідача і заявленими збитками колегія суддів зазначає, що спірна виплата коштів стала наслідком виконання договору та підписання замовником акта приймання-передачі робіт. Без таких дій замовника виплата коштів не могла відбутися, що свідчить про відсутність прямого причинного зв'язку між поведінкою відповідача і нібито завданою шкодою.
Окремо колегія суддів оцінює висновок експерта, покладений судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення.
Висновок експерта повинен бути повним, обґрунтованим і таким, що дозволяє перевірити правильність зроблених висновків. У разі наявності сумнівів суд зобов'язаний їх усунути шляхом оцінки доказів у сукупності або призначення додаткової експертизи.
Зазначений висновок не містить поелементного аналізу проєктної документації, не визначає конкретного обсягу повторно використаних рішень, не розмежовує нові та запозичені елементи проєкту, а також не містить належного обґрунтування розрахунку вартості робіт.
?Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 звернула увагу на те, що висновок експерта повинен бути повним, обґрунтованим і таким, що дозволяє перевірити правильність зроблених висновків. У разі наявності сумнівів суд зобов'язаний їх усунути шляхом оцінки доказів у сукупності або призначення додаткової експертизи.
У цій справі суд першої інстанції не усунув сумнівів щодо достатності та обґрунтованості експертного висновку, натомість фактично поклав його в основу рішення як єдиний доказ розміру збитків.
Такий підхід суперечить засадам змагальності та принципу вільної оцінки доказів, оскільки суд не може обмежитись формальним посиланням на висновок експерта без перевірки його внутрішньої логіки, повноти дослідження та відповідності іншим доказам у справі.
Сам по собі висновок експерта не має наперед встановленої сили і не звільняє суд від обов'язку самостійно встановити обставини справи та надати їм належну правову оцінку.
Наявність у висновку експерта суперечностей, неповноти або припущень виключає можливість визнання його належним та достатнім доказом, особливо у випадку, коли саме на ньому ґрунтується висновок про наявність шкоди та її розмір.
Суд першої інстанції, не усунувши таких сумнівів, фактично переклав функцію доказування на експерта, що є неприпустимим, оскільки встановлення юридично значущих обставин належить виключно до компетенції суду.
Більше того, покладення в основу рішення одного доказу без його співвіднесення з іншими доказами у справі свідчить про вибірковий підхід до оцінки доказової бази та порушення принципу всебічності дослідження обставин.
Суд також не з'ясував, чи відповідає висновок експерта предмету доказування у справі, зокрема чи підтверджує він наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а не лише умовний розрахунок вартості.
?Судова колегія зазначає, що господарський суд першої інстанції не усунув сумнівів щодо достатності та обґрунтованості експертного висновку, натомість фактично поклав його в основу рішення як єдиний доказ розміру збитків.
?Разом з цим, укладений між сторонами договір № 1 від 04.05.2023 є чинним, не визнаний судом недійсним та не оспорюється сторонами. Позов не містить вимог про застосування наслідків недійсності правочину.
?За таких обставин, фактичне встановлення судом першої інстанції «іншої» вартості робіт і покладення на відповідача обов'язку повернути різницю означає втручання суду у сферу договірного ціноутворення та перегляд погоджених сторонами умов договору, що не відповідає засадам цивільного законодавства.
?У сукупності наведене свідчить про те, що прокурором не доведено належними, допустимими та достатніми доказами ані наявності реальних збитків, ані протиправної поведінки відповідача, ані причинного зв'язку між такою поведінкою та заявленою до стягнення сумою.
Посилання суду першої інстанції на наявність кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222020000094 від 18.08.2023 року, стосовно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, як директора (посадової особи) ТОВ “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ», судова колегія вважає необґрунтованими, з огляду на те, що сам по собі факт повідомлення про підозру або розгляду кримінальної справи не є доказом завдання шкоди.
Водночас відсутність вироку суду, який набрав законної сили, унеможливлює використання обставин кримінального провадження як встановлених.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі № 922/3765/25 ухвалено з порушенням норм матеріального права та без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, розподіливши судові витрати, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтею 269, частиною 2 статті 275, статтею 277, статтею 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі № 922/3765/25 скасувати повністю.
Ухвалити нове рішення.
У позові відмовити повністю.
Стягнути з Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ» (Україна, 36008, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Кагамлика, будинок 72И, офіс 60, код ЄДРПОУ 44546609) 34 110,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 27.04.2026.
Головуючий суддя С.Ч. Жельне
Суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов