ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 квітня 2026 року Справа № 906/1022/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Петухов М.Г. , суддя Хабарова М.В.
при секретарі судового засідання Кульчин Д.А.,
представники учасників справи не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу позивача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.01.2026 року (повне рішення складено 30.01.2026 року) у справі №906/1022/25 (суддя Шніт А.В.)
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
до Відкритого акціонерного товариства «Мелодія»
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення 758056,50 грн
Рішенням Житомирської області від 20.01.2026 року у справі №906/1022/25 частково задоволено позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відкритого акціонерного товариства «Мелодія» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення 758056,50 грн. Визнано протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії ВАТ «Мелодія» щодо включення сум капіталізованих вимог до реєстру вимог кредиторів та ліквідаційного балансу. Зобов'язано Голову ліквідаційної комісії ВАТ «Мелодія» включити до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Мелодія» кредиторські вимоги ГУ ПФ України в Житомирській області у розмірі 758056,50 грн, як вимоги першої черги та внести їх до проміжного ліквідаційного балансу боржника Відкритого акціонерного товариства «Мелодія». Відмовлено в задоволенні позову в частині вимоги щодо стягнення 758056,50 грн капіталізованих платежів.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно порядку, установленого Кабінетом Міністрів України, механізм сплати капіталізованих платежів до Пенсійного фонду України у разі ліквідації страхувальника без правонаступництва - суб'єкт господарювання зобов'язаний перерахувати кошти, що включають заборгованість за минулі періоди та розрахункову суму майбутніх витрат, для формування резерву, необхідного для забезпечення безперервності страхових виплат та фінансування медико-соціальних послуг особам, які зазнали ушкодження здоров'я або професійного захворювання під час роботи на такому підприємстві.
Оскільки відповідач перебуває у стадії ліквідації, він зобов'язаний здійснити капіталізацію платежів на користь Пенсійного фонду України для забезпечення майбутніх страхових виплат потерпілим на виробництві.
Попри звернення пенсійного органу з вимогою на суму 758056,50 грн у межах встановленого законом порядку, відповідач безпідставно залишив її без розгляду. Таким чином, сума капіталізованих платежів підлягає включенню до ліквідаційного балансу у судовому порядку.
Суд визнав обґрунтованими вимоги Головного управління ПФУ в Житомирській області лише в частині зобов'язання ліквідаційної комісії ВАТ «Мелодія» включити заборгованість у розмірі 758056,50 грн до реєстру вимог кредиторів.
Водночас у стягненні коштів суд першої інстанції відмовив, мотивуючи це передчасністю позовної вимоги.
Не погоджуючись із рішенням в частині відмови у задоволенні позову позивач у встановлений процесуальний строк подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.2026 року у даній справі в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку скаржника, суд безпідставно не прийняв до уваги, що правовий механізм капіталізації платежів передбачає обов'язок страхувальника, що ліквідується, забезпечити майбутні страхові виплати потерпілим працівникам шляхом одноразового перерахування коштів до Пенсійного фонду України. Ця сума розраховується з урахуванням минулих боргів та прогнозних потреб та формує цільовий резерв для підприємств, які припиняються без правонаступництва. Суб'єктний склад цих правовідносин є тристороннім: державний орган (ПФУ) як гарант виплат, застрахована особа як бенефіціар та страхувальник-роботодавець як суб'єкт виконання фінансового зобов'язання. Метою капіталізації платежів є фінансове забезпечення виконання зобов'язань держави перед застрахованою особою у разі ліквідації страхувальника. Оскільки ліквідація без правонаступництва за загальним правилом припиняє зобов'язання, стаття 609 ЦК України встановлює виняток: для збереження страхових виплат потерпілим проводиться капіталізація коштів. Це дозволяє Пенсійному фонду акумулювати необхідну суму для здійснення подальших періодичних виплат протягом усього життя осіб, які отримали ушкодження здоров'я на виробництві, що не було враховано судом першої інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Петухов М.Г., суддя Хабарова М.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі №906/1022/25.
23.02.2026 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою від 23.03.2026 року розгляд справи відкладено на 20.04.2026 року.
Сторони не забезпечили явку своїх представників у судові засідання апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомили, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, присутність представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як стверджено матеріалами справи, Відкрите акціонерне товариство «Мелодія» з 17.12.1993 року зареєстроване як юридична особа та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» перебувало на обліку в Житомирському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області та сплачувало страхові кошти як платник страхових коштів.
Згідно ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області припинено з 01.01.2023 року та реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Відкритим акціонерним товариством «Мелодія» на підставі актів про нещасні випадки, що стались з потерпілими, сформовано особові справи та передано до відповідних відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і Житомирській області, які реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 призначено страхову виплату у розмірі 4 156,01 грн щомісячно з 29.07.1975 року безстроково (а.с. 10-18, 22).
Потерпілому ОСОБА_2 призначено страхову виплату у розмірі 2 909,21грн щомісячно з 12.10.1976 безстроково (а.с.19-21, 23-30).
Трудові каліцтва потерпілі отримали на ВАТ «Мелодія».
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відкрите акціонерне товариство «Мелодія» з 15.05.2025 року перебуває в стані припинення (а.с. 6-7, 36-38, 86-88).
У зв'язку із припиненням страхувальника, на підставі вимог Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №986 (далі - Порядок №986), позивач здійснив розрахунок суми капіталізованих платежів з урахуванням необхідності виплати потерпілим застрахованим особам: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) майбутніх платежів, тобто щомісячних страхових виплат (а.с.5).
Відповідно до складеного розрахунку капіталізованих платежів страхувальник зобов'язаний сплатити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області 758056,50 грн капіталізованих платежів.
Заявою від 27.05.2025 року №0600-0503-8/47706 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило ВАТ «Мелодія» визнати капіталізовані вимоги в сумі 758056,50 грн та включити їх до ліквідаційного балансу, а також просило перерахувати вказані капіталізовані платежі на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Проте відповідь за результатами розгляду вказаної заяви позивач не отримав (а.с.8-9).
Враховуючи те, що вказану суму капіталізованих платежів відповідач не сплатив у добровільному порядку, позивач у липні 2025 року звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про: визнання протиправною бездіяльності ліквідаційної комісії ВАТ «Мелодія» щодо включення сум капіталізованих вимог до реєстру вимог кредиторів та ліквідаційного балансу; зобов'язання Голови ліквідаційної комісії ВАТ «Мелодія» включити до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Мелодія» кредиторські вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у розмірі 758056,50 грн, як вимоги першої черги, та внести їх до проміжного ліквідаційного балансу боржника ВАТ «Мелодія»; стягнення з ВАТ «Мелодія» на користь ГУ ПФ України в Житомирській області капіталізованих платежів у сумі 758056,50 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року у справі №240/17893/265 відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області у відкритті провадження в адміністративній справі, на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України. Адміністративний суд відмовив у прийнятті позовної заяви з посиланням на підвідомчість цієї справи судам господарської юрисдикції.
За вказаних обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до Господарського суду Житомирської області з відповідним позовом.
Як зазначалось вище, господарський суд Житомирської області рішенням від 20.01.2026 року у даній справі №906/1022/25 частково задоволив позов.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у статті 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України.
За положеннями ч.ч.1,2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України від 23.09.1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).
01.01.2023 року набрав чинності Закон України від 21.09.2022 року №2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №2620-IX), яким Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» викладено в новій редакції.
Статтею 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що cтрахуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
У свою чергу згідно з п.1 ч.2 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавець зобов'язаний здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.
Пунктами 1, 6 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» установлено, що цей Закон набирає чинності з 01.01.2023 року.
З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється.
Відповідно до п.7 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.
Питання капіталізації платежів у випадках ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам здійснюється відповідно до Порядку №986.
Так, згідно з п.3 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №986 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.
За змістом п.4 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №986 капіталізація платежів перед застрахованими особами розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення.
У свою чергу, п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №95 «Деякі питання капіталізації платежів у випадках ліквідації страхувальників» установлено, що капіталізація платежів у випадках ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством) страхувальника для задоволення вимог, що виникли із його зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованих осіб, здійснюється до Пенсійного фонду України у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №986.
Отже, Кабінетом Міністрів України установлено порядок надходження до Пенсійного фонду України капіталізованих платежів у випадку ліквідації страхувальника (суб'єкта підприємницької діяльності), відповідно до якого у разі ліквідації страхувальника, в процесі діяльності якого було заподіяно шкоду життю та здоров'ю працівників, такий страхувальник зобов'язаний внести до Пенсійного фонду України певну суму грошових коштів для забезпечення можливості здійснення страхових виплат постраждалим особам, з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Пенсійному фонду України забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.
Питання припинення юридичної особи врегульовано статтею 104 ЦК України, згідно з частинами 1 та 5 якої, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
За загальним правилом ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб (постанова Верховного Суду від 31.10.2023 року у справі №910/21002/21).
Разом з тим, у відповідності з ч.5 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Станом на день ухвалення рішення у справі до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення відповідача не внесено.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач як страхувальник, який перебуває в стадії припинення шляхом ліквідації і на обліку якого перебувають особи, здоров'ю яких заподіяно шкоди, зобов'язаний здійснити капіталізацію платежів до Пенсійного фонду України для забезпечення подальших страхових виплат зазначеним особам.
За змістом ч.1, 2, 3 ст.112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.
Отже, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи.
З матеріалів справи вбачається, що пенсійний орган звернувся до відповідача з відповідною вимогою від 27.05.2025 року №0600-0503-8/47706 про визнання капіталізованих вимог на суму 758056,50грн та включення їх до ліквідаційного балансу.
Проте, вказана вимога залишена без розгляду та задоволення відповідача.
Згідно здійсненого позивачем розрахунку платежів, що підлягають капіталізації для забезпечення здійснення страхових виплат протягом життя потерпілих, загальна сума платежу, що підлягає капіталізації, становить 758056,50грн (а.с.5)
Відповідач власного контррозрахунку не надав, доводи позивача не спростував.
Добросовісне виконання суб'єктами господарювання свого обов'язку відповідно до закону брати участь у соціальному захисті громадян України є проявом соціальної відповідальності бізнесу, який враховує інтереси суспільства та бере на себе певну частину відповідальності за соціальний захист осіб, які його потребують. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 року у справі №640/18421/19.
Відповідачем всупереч наведеним правовим нормам, не виконав обов'язок щодо проведення капіталізації платежів для продовження страхових виплат потерпілим на підприємстві протягом їх життя.
Враховуючи, що суму капіталізованих платежів у розмірі 758056,50 грн відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, а наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ліквідаційної комісії ВАТ «Мелодія» щодо включення сум капіталізованих вимог до реєстру вимог кредиторів та ліквідаційного балансу та зобов'язання включити до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у розмірі 758056,50 грн.
Натомість, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача капіталізовані платежі в сумі 758056,50 грн суд першої інстанції виходив з того, що така вимога є передчасною.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на тому, що у постанові від 30.08.2024 року у справі №905/451/22 Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду вирішувалося, зокрема, питання стосовно того, чи відповідає належному способу захисту прав кредитора юридичної особи, яка перебуває в стані припинення (після прийняття засновниками (учасниками) рішення про ліквідацію юридичної особи), позов про стягнення суми грошових коштів.
Так, у пунктах 62-64 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила таке: « 62. Тому об'єднана палата дійшла висновку про те, що знаходження юридичної особи - боржника у стані припинення жодним чином не впливає ані на можливість відкриття виконавчого провадження, ані на примусове виконання судового рішення щодо цього боржника у процедурі виконавчого провадження, зокрема, не тягне закінчення виконавчого провадження і не є підставою для його зупинення.
63. Отже, позовна вимога про стягнення грошових коштів з боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, відповідає способу захисту, встановленому законом (примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 ЦК України, частина 2 статті 20 ГК України)), і цей спосіб захисту є ефективним.
64. Об'єднана палата також звертає увагу на те, що позовна вимога про зобов'язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу є неефективною. По-перше, виконання судового рішення про задоволення такої вимоги залежить виключно від волі відповідача. По-друге, навіть виконання такого судового рішення, тобто включення вимоги кредитора до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи, само по собі не гарантує сплати боргу юридичною особою, бо така сплата теж залежить виключно від волі боржника. По-третє, учасники юридичної особи, до проміжного ліквідаційного балансу якої на виконання судового рішення включені грошові вимоги кредитора, або відповідний орган юридичної особи чи відповідний державний орган можуть прийняти рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи (частина 11 статті 17, пункт 7 частини 1 статті 251 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), внаслідок чого внесення вимоги кредитора до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи втратить будь-яке значення. У цьому випадку кредитору доведеться повторно звертатись до суду, але вже з вимогою про стягнення грошової суми».
Враховуючи наведене та правові висновки Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №905/451/22, а також постанову Верховного Суду від 24.02.2026 року у справі №906/329/25, колегія суддів вважає помилковими висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення капіталізованих платежів у сумі 758056,50 грн є передчасною.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 20.01.2026 року у справі №906/1022/25 в частині відмови у стягненні 758056,50 грн капіталізованих платежів, ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову та стягнення з ВАТ «Мелодія» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 758056,50 грн капіталізованих платежів.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Крім того, на підставі статті 129 ГПК України, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги з ВАТ «Мелодія» належить стягнути на користь ГУ ПФ України в Житомирській області 11370,85 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову та 13645,02 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.01.2026 року у справі №906/1022/25 задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20.01.2026 року у справі №906/1022/25 в частині відмови у стягненні 758056,50 грн капіталізованих платежів та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мелодія» (10002, м.Житомир, вул.Жуйка, буд.3; ідентифікаційний код 02968243) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Ольжича, буд.7, ідентифікаційний код 3559341) 758056,50 грн капіталізованих платежів.
4. У решті рішення Господарського суду Житомирської області від 20.01.2026 року у справі №906/1022/25 залишити без змін.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мелодія» (10002, м.Житомир, вул.Жуйка, буд.3; ідентифікаційний код 02968243) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Ольжича, буд.7, ідентифікаційний код 3559341) 11370,85 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову та 13645,02 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
8. Матеріали справи №906/1022/25 повернути до господарського суду Житомирської області.
Повна постанова складена "27" квітня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Хабарова М.В.