вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" квітня 2026 р. Справа№ 910/620/25 (910/10127/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
секретар судового засідання Дюкарєва І.М.
за участю представників згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Кошової Олександри Сергіївни
на рішення господарського суду м.Києва від 03.12.2025р.
(повний текст складено 22.12.2025р.)
у справі №910/620/25(910/10127/25) (суддя Мандичев Д.В.)
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Вантажні системи України" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича
до ФОП Кошової Олександри Сергіївни
про спростування майнових дій боржника
в межах справи №910/620/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "А.Т. Смарт Трейдинг"
до ТОВ "Вантажні системи України"
про банкрутство
Рішення господарського суду м.Києва від 03.12.2025р. у справі №910/620/25(910/10127/25) позовні вимоги задоволено повністю; спростовано майнові дії ТОВ "Вантажні системи України" та визнано недійсним Договір №0104-2022 від 01.04.2022р., укладений між ТОВ "Вантажні системи України" та ФОП Кошовою Олександрою Сергіївною; спростовано майнові дії ТОВ "Вантажні системи України" та стягнуто з ФОП Кошової Олександри Сергіївни на користь ТОВ "Вантажні системи України" грошові кошти у розмірі 519 900 грн.; стягнуто з ФОП Кошової Олександри Сергіївни на користь ТОВ "Вантажні системи України" 4 844 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, 11.01.2026р. ФОП Кошова Олександра Сергіївна подала апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 03.12.2025р. у справі №910/620/25(910/10127/25), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові ТОВ «Вантажні системи України» до ФОП Кошової Олександри Сергіївни про спростування майнових дій боржника, шляхом визнання недійсним Договору №0104-2022 від 01.04.2022р. та стягнення 519 900 грн. відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Вантажні системи України" просить відмовити ФОП Кошовій Олександрі Сергіївні у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва від 03.12.2025р. у справі №910/620/25(910/10127/25) залишити без змін.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Вантажні системи України" заявлено клопотання, в якому заявник, відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, просить визнати поважними причини пропуску строку подання додаткових доказів та поновити строк позивачу ТОВ «Вантажні системи України» на подання додаткових доказів у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Кошової Олександри Сергіївни на рішення господарського суду м.Києва від 03.12.2025р. у справі №910/620/25(910/10127/25) та призначено її до розгляду на 06.04.2026р.
26.02.2026р. до апеляційного суду від представника ФОП Кошової Олександри Сергіївни надійшла відповідь на відзив, в якій заявник, відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, просить поновити строк для подання додаткових доказів по справі.
Також, 26.02.2026р. до апеляційного суду від представника ФОП Кошової Олександри Сергіївни надійшло клопотання про не взяття доказу з огляду на його недостовірність, в якому заявник, керуючись до ст.80 ГПК України, просить виключити лист від 03.12.2025р. ТОВ «Вантажні системи України» Грудецького В.Ю. з числа доказів з огляду на його недостовірність та недопустимість і розглядати справу на підставі інших доказів .
27.02.2026р. (сформовано в системі Електронний суд 26.02.2026р.) до апеляційного суду від представника ФОП Кошової Олександри Сергіївни надійшло клопотання про поновлення строку прийняття доказів, в якому заявник, відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, просить поновити строк для залучення додаткових документів залучених до апеляційної скарги від 11.01.2026р.
Колегія суддів відмовляє ТОВ "Вантажні системи України" та ФОП Кошовій Олександрі Сергіївні у визнанні поважними причин пропуску строку та поновленні процесуального строку на подання додаткових доказів по справі з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Суд наголошує, що пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин, кожна особа, звертаючись до суду, повинна дотримуватися порядку.
Відповідно до п.п.4, 5, 6 ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
Апеляційним судом, відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, вирішено не брати до уваги докази на які посилається в тексті апеляційної скарги та додає, як докази, ФОП Кошова Олександра Сергіївна, та додаткові докази ТОВ "Вантажні системи України" оскільки заявниками не надано суду обґрунтованих пояснень, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, та не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Крім того, не наведені достатні, обґрунтовані та виняткові обставини за яких вказані докази мають бути прийняті апеляційним судом до уваги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у даній справі, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України).
У провадженні господарського суду м.Києва знаходиться справа №910/620/25 про банкрутство ТОВ "Вантажні системи України".
Ліквідатор ТОВ "Вантажні системи України" арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до ФОП Кошової Олександри Сергіївни" про спростування майнових дій боржника, шляхом визнання недійсним Договору №0104-2022 від 01.04.2022р. та стягнення 519 900,00 грн.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 18.08.2025р. було відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання; задоволено клопотання позивача про витребування доказів; витребувано у ФОП Кошової Олександри Сергіївни належним чином засвідчену копію Договору №0104-2022 від 01.04.2022р. про надання бухгалтерських послуг.
Ухвалами місцевого суду від 19.09.2025р. та від 22.10.2025р. судове засідання відкладалось.
19.11.2025р. місцевим судом у судовому засіданні у справі №910/620/25(910/10127/25) оголошено перерву на 03.12.2025р. та протокольною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування оригіналів документів.
03.12.2025р. у судовому засіданні представником відповідача було надано місцевому суду для огляду витребувані оригінали документів.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2022р. між ФОП Кошовою О.С. (Виконавець) та ТОВ "Вантажні системи України" (Замовник) укладено Договір №0104-2022 про надання бухгалтерських послуг (далі - Договір №0104-2022), відповідно до предмету якого, Виконавець зобов'язався надавати Замовнику послуги, а Замовник приймати і оплачувати такі послуги.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору №0104-2022, вартість послуг, які надає виконавець замовнику вказується у рахунках та в актах виконаних робіт (наданих послуг). За вимогою будь-якої зі Сторін чи додаткового погодження передбачено підписання специфікацій/додатків в іншій прийнятній формі із зазначенням договірних цін. У всіх інших випадках підтвердженням згоди замовника з цінами виконавця є оплата виставленого рахунку з подальшим підписанням актів виконаних робіт (наданих послуг).
Загальна вартість послуг за цим Договором не обмежується Сторонами та визначається сумою всіх актів виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно актів надання послуг за період квітень 2022 року - вересень 2023 року ФОП Кошовою О.С. надано ТОВ "Вантажні системи України" послуги на загальну суму 519 900,00 грн.
У свою чергу, як слідує з виписки по рахунку банкрута № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "Кредитвест Банк", ТОВ "Вантажні системи України" сплачено на користь ФОП Кошової О.С. за період із 14.04.2022р. до 06.09.2023р. грошові кошти в сумі 519 900,00 грн.
Листом ГУ Державної податкової служби у місті Києві від 19.05.2025р. за вих. №49638/6/26-15-24-01-08-05 надало ліквідатору ТОВ "Вантажні системи України" форми подання податкових розрахунків ТОВ "Вантажні системи України" за період з І кварталу 2021 по II квартал 2023 роки.
Відповідно до Додатку 4 ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (пункт 4 розділу IV): 1 місяць II кварталу 2022 нараховано - 5 000,00 грн.; 2 місяць II кварталу 2022 нараховано - 32 000,00 грн; 3 місяць II кварталу 2022 нараховано - 37 000,00 грн.; 1 місяць III кварталу 2022 нараховано - 20 400,00 грн.; 2 місяць III кварталу 2022 нараховано - 22 000,00 грн.; 3 місяць III кварталу 2022 нараховано - 14 000,00 грн.; 1 місяць IV кварталу 2022 нараховано - 19 500,00 грн.; 2 місяць IV кварталу 2022 нараховано - 14 000,00 грн.; 3 місяць IV кварталу 2022 нараховано - 43 000,00 грн.; 1 місяць І кварталу 2023 нараховано - 24 000,00 грн.; 2 місяць І кварталу 2023 нараховано - 31 000,00 грн.; 3 місяць І кварталу 2023 нараховано - 30 000,00 грн.; 1 місяць II кварталу 2023 нараховано - 55 000,00 грн.; 2 місяць II кварталу 2023 нараховано - 39 000,00 грн.; 3 місяць II кварталу 2023 нараховано - 55 000,00 грн. Відомості про розрахунок сум доходу за III квартал 2023 та IV квартал 2023 - відсутні.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Вантажні системи України" кінцевим бенефіціарним власником останнього є Кошовий Сергій Володимирович.
Разом із цим, відповідач ФОП Кошова Олександра Сергіївна є донькою ОСОБА_1 , тобто є заінтересованою особою стосовно боржника.
У відзиві ФОП Кошова Олександра Сергіївна, заперечуючи проти вимог позову, зазначила, що ст.203 ЦК України не містить такої підстави для визнання правочину недійсним, як укладення правочину заінтересованими особами. При цьому, укладений договір за своїм змістом не суперечить вимогам закону, оскільки спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, зв яким відповідачем надані послуги з відповідними актами, а позивачем дані акти оплачені. До того ж, позивач не зазначив, яким чином будуть захищені та відновлені його права внаслідок визнання договору недійсним.
Переглянувши матеріали справи, оцінивши докази, апеляційний суд зазначає наступне.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст.16 Цивільного кодексу України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами ст.215 Цивільного кодексу України.
Згідно з чч.1, 3 с.215 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст.215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 05.09.2019р. у справі №638/2304/17).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.42 КУзПБ (у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину), господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Відтак, приписи ст.42 КУзПБ розширюють визначені приписами ст.215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023р. у справі №920/10/21 (920/868/21)).
Відповідно до ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі Договору №0104-2022 про надання бухгалтерських послуг від 01.04.2022р. боржником упродовж квітня 2022 року - вересня 2023 року сплачено на користь ФОП Кошової О.С. 519 900,00 грн. за послуги з ведення бухгалтерського обліку згідно з підписаними сторонами актами надання послуг.
Місцевим судом правильно зазначено, що сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за Договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах.
Частиною 1 ст.175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.
Відповідно до ч.1 с.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що місцевому суду не було надано належних та допустимих доказів щодо підтвердження фактичного надання відповідачем послуг з ведення бухгалтерського обліку, отримання від боржника відповідних документів для можливості надання послуг, зокрема, складання звітності для контролюючих органів, розрахунку податків, нарахування заробітної плати, ведення первинної бухгалтерської документації тощо.
У той же час, як вірно вказано місцевим судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Вантажні системи України" кінцевим бенефіціарним власником останнього є ОСОБА_1 , донькою якого є відповідач ФОП Кошова Олександра Сергіївна.
Положення ст.1 КУзПБ визначають, що заінтересованими особами стосовно боржника є: юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що укладення боржником Договору №0104-2022 про надання бухгалтерських послуг від 01.04.2022р. було здійснено із заінтересованою особою щодо боржника, оскільки ФОП Кошова Олександра Сергіївна є донькою директора ТОВ "Вантажні системи України" ОСОБА_1 .
До того ж, як вірно вказано місцевим судом, станом на дату вчинення спірного правочину, у ТОВ "Вантажні системи України" вже була наявна заборгованість перед ТОВ "А.Т. Смарт Трейдинг" за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № FD-2021/10-06 на суму 190 000,00 грн., строк виконання якої настав 01.04.2022р.; за Договором № FD-2021/07-05 на суму 295 000,00 грн., строк виконання якої настав 01.04.2022р.
Дана заборгованість перед ТОВ "А.Т.Смарт Трейдинг" увійшла до складу боргу в розмірі 1 543 737,85 грн., визнаного ухвалою господарського суду мгКиєва у справі №910/620/25 від 26.02.2025р. про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вантажні системи України" за заявою ініціюючого кредитора ТОВ "А.Т.Смарт Трейдинг".
Крім того, у боржника були наявні грошові зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" за Договором №01/11-ВД на суму 360 344,50 грн., строк виконання яких настав 31.12.2023р., що підтверджується рішенням господарського суду м.Києва від 01.08.2023р. у справі №910/6192/23.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Отже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно із ч.ч.2, 3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
У Цивільному кодексу України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.
Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов'язаних (або непов'язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов'язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.
Тому місцевий суд дійшов правильного висновку визнати на підставі ст.42 КУзПБ, ст.ст.203, 215 ЦК України недійсним Договір №0104-2022 від 01.04.2022р., що вчинений боржником у "підозрілий період" із заінтересованою стосовно боржника особою.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
В разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (ч.3 ст.42 КУзПБ).
Оскільки, як встановлено апеляційним судом вище, Договір №0104-2022 від 01.04.2022р. вірно було визнано судом першої інстанції недійсним, позовна вимога про спростування майнових дій боржника шляхом стягнення з ФОП Кошової Олександри Сергіївни на користь ТОВ "Вантажні системи України" грошових коштів у сумі 519 900,00 грн. підлягала задоволенню.
Місцевий суд законно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача; спростував майнові дії ТОВ "Вантажні системи України" та визнав недійсним Договір №0104-2022 від 01.04.2022р., укладений між ТОВ "Вантажні системи України" та ФОП Кошовою Олександрою Сергіївною; спростував майнові дії ТОВ "Вантажні системи України" та стягнув з ФОП Кошової Олександри Сергіївни на користь ТОВ "Вантажні системи України" грошові кошти у розмірі 519 900 грн., стягнувши з відповідача на користь позивача судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ФОП Кошової Олександри Сергіївни залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 03.12.2025р. у справі №910/620/25(910/10127/25) - без змін.
Справу №910/620/25(910/10127/25) повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складений 27.04.2026р. (після виходу головуючого судді Пантелієнка В.О. з лікарняного).
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх