вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2026 р. Справа № 910/5231/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Горбасенка П.В.
суддів: Сковородіної О.М.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 (повний текст складено та підписано 02.03.2026) у справі № 910/5231/25 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.04.2026
Фізична особа-підприємець Ситнік Володимир Володимирович (далі - позивач / ФОП Ситнік В.В.) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач / АМКУ) про визнання недійсним рішення АМКУ від 26.12.2024 № 543-р у справі № 145-26.13/128-23 (далі - рішення № 543-р) - в частині визнання вчинення ФОП Ситніком В.В. порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та накладення штрафу згідно п. 3 рішення № 543-р у розмірі 315 995, 00 грн за порушення, зазначене в п. 1 резолютивної частини цього рішення.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що рішення № 543-р прийняте АМКУ з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке:
- перший аукціон у закупівлі з рамковою угодою проводиться для визначення учасників рамкової угоди; наступні аукціони проводяться як відбори серед учасників. Закупівля UA-2022-12-14-009318-a передбачала укладення рамкової угоди з 20 учасниками, тоді як у першому аукціоні, для входження до учасників рамкової угоди, взяло участь лише 18 учасників, а тому з усіма ними (не залежно від їх ставок) могла і була укладена рамкова угода;
- в ході першого аукціону 09.02.2023 у закупівлі UA-2022-12-14-009318-a учасники, в тому числі ТОВ «Сектор Трейд» і позивач, взагалі не змагались (не конкурували) між собою для здобуття переваг, а замовник здійснював виключно оцінку їх пропозицій на відповідність вимогам тендерної документації, і не залежно від їх ставки - з усіма цими учасниками була укладена рамкова угода;
- відсутність у діях позивача такої обов'язкової ознаки як можливість недопущення, усунення чи обмеження конкуренції виключає об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій;
- зважаючи на висновок експерта в галузі права, а також на законодавче визначення терміну «рамкова угода» саме як правочин (а не процедура), відповідач не врахував специфіку і мету регулювання конкретно цієї справи та безпідставно застосував п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» до відносин у зв'язку з укладенням рамкової угоди у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 15 Закону України «Про публічні закупівлі» - укладення замовником рамкової угоди з усіма учасниками, пропозиції яких не відхилені, у разі надходження тендерних пропозицій у кількості меншій, ніж заявлена кількість учасників. Сама рамкова угода не є процедурою закупівлі, а правочином;
- хоча рамкова угода й укладається за результатами відкритих торгів, однак такі відкриті торги з урахуванням вимог ст. 15 Закону не завжди є конкурентною процедурою, адже передбачають кількох (навіть усіх) переможців;
- ТОВ «Сектор Трейд» жодним чином не приховувало його зв'язок із Ситніком В.В.;
- участь позивача у першому аукціоні для визначення учасників рамкової угоди безперечно не призвела до обмеження чи спотворення конкуренції, і не могла призвести у даному випадку - коли всі первісні учасники могли бути визнані переможцями, а тому не мали сенсу змагатись. Також це не завдало будь-яких збитків окремим особам і суспільству;
- оскаржуване рішення було винесене не лише з порушенням прав позивача на участь в розгляді та ігноруванням його клопотання про відкладення розгляду, але й з порушенням порядку;
- відповідачем не дотримано порядку визначення розміру штрафу та визначено його неправомірно;
- оскаржуване рішення засноване на доказах, зібраних до початку розгляду справи, а такі докази не повинні братись до уваги відповідачем саме як докази та не можуть лягати в основу подання з попередніми висновками, відповідно, й не можуть бути підставою для оскаржуваного рішення;
- висновки відповідача в оскаржуваному рішенні ґрунтуються на припущеннях та суперечать закону, немає жодного прямого доказу антиконкурентних узгоджених дій саме між позивачем та ТОВ «Сектор Трейд».
Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.05.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/5231/25, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання, встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
Господарський суд міста Києва рішенням від 19.02.2026 у справі № 910/5231/25 у задоволенні позову ФОП Ситніка В.В. відмовив.
Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що оскаржуване рішення органу антимонопольного комітету прийнято в межах повноважень та з дотриманням процедури, а встановлена відповідачем сукупність обставин (зокрема наявність родинних зв'язків, використання спільних ІР-адрес, спільна підготовка учасників до участі в торгах, спільні властивості завантажених на торги електронних файлів та наявність господарських відносин) виключає випадковий збіг і свідчить про узгоджену поведінку учасників торгів.
Водночас Господарський суд міста Києва також зауважив, що позивач не надав належних доказів, які б спростували встановлений АМКУ факт наявності наведених вище співпадінь під час підготовки та участі у торгах, а також те, що орган антимонопольного комітету не порушив право ФОП Ситніка В.В. на участь в розгляді справи № 145-26.13/128-23.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду, ФОП Ситнік В.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/5231/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП Ситніка В.В. повністю.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги ФОП Ситнік В.В. (далі - скаржник) посилається на те, що суд першої інстанції неповно дослідив:
- п. 1 розд. V Тендерної документації, згідно якого було визначено максимальну кількість учасників рамкової угоди (20 учасників) і що коли кількість тендерних пропозицій є меншою ніж 20, - рішення про намір укласти рамкову угоду приймається замовником стосовно всіх таких учасників;
- протокол розкриття тендерних пропозицій від 09.02.2023, згідно якого в аукціоні для визначення учасників рамкової угоди взяло участь лише 18 учасників, тобто менше визначеної замовником кількості учасників рамкової угоди;
- п. 1 розд. V «Оцінка тендерної пропозиції» Тендерної документації, де вказано, що: «Критерієм оцінки є ціна. Питома вага критерію - 100 %»;
- факт відхилення пропозицій позивача та ТОВ «Сектор Трейд» саме із підстави пов'язаності осіб та неприховування ними такої пов'язаності, що свідчить про неузгодження дій із подання пов'язаними особами їх пропозицій;
- документально зафіксовані обставини неможливості прибуття позивача на розгляд справи відповідачем, а також факт неповідомлення позивачу до дати розгляду справи про відмову в задоволенні його клопотання про відкладення розгляду для ознайомлення з нею, що мало значення для справи;
- мотивувальну частину оскаржуваного рішення відповідача, у якому відсутній розрахунок штрафу, розмір якого визначений верхньою межею допустимого діапазону.
Також, наголошуючи на тому, що в ході першого аукціону 09.02.2023 у закупівлі UA-2022-12-14-009318-a учасники, зокрема й позивач, взагалі не змагались (не конкурували) між собою для здобуття переваг, ФОП Ситнік В.В. стверджує, що місцевий господарський суд безпідставно не застосував ч. 4 ст. 15 Закону України «Про публічні закупівлі», адже у цій справі була саме закупівля за рамковою угодою, в якій кількість поданих пропозицій менша за передбачену максимальну кількість учасників (сторін) рамкової угоди, а також невірно застосував ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» про наявність антиконкурентних узгоджених дій до відносин коли така конкуренція відсутня.
За доводами позивача, у зв'язку із помилковим висновком суду першої інстанції про наявність конкуренції між учасниками, з усіма якими укладається рамкова угода, останній хибно визнав висновок експерта в галузі права нерелевантним.
Додатково скаржник зауважив, що Господарський суд міста Києва:
- допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 19 Конституції України; ч. 1 ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; п. 3 розд. VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про правомірність винесення оскаржуваного рішення на підставі доказів, зібраних до початку розгляду відповідачем справи;
- не врахував висновків, викладених у: постанові Верховного суду від 03.02.2022 у справі № 910/15183/20, що рішення органів АМКУ у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу не може ґрунтуватися на висновках, що мають переважно ймовірнісний характер, і на зроблених припущеннях, а мають бути засновані тільки на беззаперечно встановлених фактах; постанові Верховного суду від 08.09.2022 у справі № 910/20229/20, що недоліки рішення органів АМКУ в частині відсутності доказів, встановлення обставин та оцінки доказів щодо наявності в діях відповідачів ознак протиправного діяння щодо кожного епізоду (правопорушення) окремо не може бути усунуто судом через самостійне встановлення відповідних обставин, оскільки функцією суду в антимонопольних справах є, зокрема, перевірка рішення органів АМКУ відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а не здійснення функцій органу з розгляду та встановлення обставин справи;
- віддав перевагу доводам відповідача, які ґрунтуються на сукупності саме припущень, а не безпосередніх доказах узгоджених дій саме щодо конкретних закупівель.
Отже, позивач наголошує на наявності ґрунтовних підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/5231/25 та для ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ФОП Ситніка В.В.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026 апеляційну скаргу ФОП Ситніка В.В. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Сковородіної О.М., Мальченко А.О.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.03.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Ситніка В.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/5231/25, призначив апеляційну скаргу до розгляду на 22.04.2026, витребував з Господарського суду міста Києва матеріали цієї справи та встановив АМКУ строк для подання до суду у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу.
02.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5231/25.
13.04.2026, в межах встановленого Північним апеляційним господарським судом строку, від АМКУ надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФОП Ситніка В.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/5231/25, а вказане рішення залишити без змін.
Так, мотивуючи свою позицію, беручи до уваги правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 17.01.2023 у справі № 914/3300/21, АМКУ (далі - комітет) зауважує про те, що у справах, пов'язаних з оскарженням рішень комітету, предметом доказування є встановлення наявності або відсутності обставин, які обгрунтовують прийняття відповідного рішення, відтак оцінка законності будь-яких розпоряджень органів АМКУ або питання початку розгляду справи виходить за межі предмета доказування, оскільки предметом позову є законність прийнятого АМКУ рішення.
Крім того відповідач наголошує на тому, що аналіз положень ч. 1, 7 ст. 15 Закону України «Про публічні закупівлі» у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (визначення того, що є конкуренціє), свідчить, що укладенню договору про закупівлю відповідних товарів і послуг із застосування процедури підписання рамкової угоди, передують три взаємопов'язані стадії, а саме: 1) проведення відкритого аукціону (торгів); 2) обрання переможців та укладення рамкових угод, за результатами відкритого аукціону (торгів); 3) укладення договору про закупівлю відповідних товарів і послуг з одним або кількома учасниками рамкової угоди, у зв'язку з чим на кожному з вказаних трьох етапів присутня конкуренція в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Окремо АМКУ зазначає про обставини закріплення права щодо визначення точного розміру штрафу за органами комітету залежно від обставин кожної конкретної справи, тобто, за твердженнями відповідача, такі повноваження за своєю природою належать до дискреційних, які реалізуються органами комітету з певною свободою розсуду.
В розрізі наведеного АМКУ також зауважив, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір, а отже, й суму стягуваних штрафу та / або пені чи звільняти від їх сплати.
Відтак, враховуючи все викладене вище, відповідач зазначає, що твердження позивача про безпідставність притягнення ФОП Ситніка В.В. до відповідальності базуються виключно на власному суб'єктивному розумінні положень п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що, зі свого боку, не є ґрунтовною підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/5231/25.
У судове засідання 22.04.2026 з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги та, відповідно, скасуванні рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/5231/25.
Також у судовому засіданні 22.04.2026 брав участь представник відповідача, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке.
Відповідно до ст. 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Приписами ст. 1, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. Відтак негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Узгодженням учасниками торгів своїх пропозицій, зокрема через обмін інформацією, усувається конкуренція та змагальність між ними та спотворюються результати торгів, метою яких є вибір об'єктивно кращої пропозиції. Така поведінка порушує право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається лише завдяки справжній конкуренції. Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 916/191/20, від 13.04.2021 у справі № 921/120/20, від 21.09.2021 у справі № 904/5842/20.
Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Судом встановлено, що рішенням АМКУ від 26.12.2024 № 543-р у справі № 145-26.13/128-23 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісней Транс Поставка 2024» (далі - ТОВ «Дісней Транс Поставка 2024», в період участі в торгах мало назву ТОВ «Сектор Трейд») і ФОП Ситнік В.В. вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів закупівлі за рамковою угодою меблів (код за ДК 021:2015:39150000-8: Меблі та при способи різні) (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2022-12-14-009318-а), та накладено, зокрема, на ФОП Ситніка В.В. штраф у розмірі 315 995, 00 грн.
Приписами ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» унормовано, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМКУ не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, але при цьому зобов'язані перевіряти правильність застосування органами АМКУ відповідних правових норм.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17.
Судом встановлено, що в рішенні № 543-р зазначено сукупність обставин, що передували висновку відповідача про узгодженість дій позивача та ТОВ «Дісней Транс Поставка 2024» як учасників процедури закупівлі за рамковою угодою меблів.
Зокрема, за наслідком дослідження матеріалів справи АМКУ встановив:
- пов'язаність відносинами контролю ТОВ «Сектор Трейд» і ФОП Ситніка В.В. та наявність родинних зв'язків між ФОП Ситніком В.В. і працівниками ТОВ «Сектор Трейд», а також наявність родинних зв'язків між працівниками обох учасників;
- перехід працівників від ТОВ «Сектор Трейд» до ФОП Ситніка В.В. перед проведенням торгів;
- наявність господарських відносин між ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніком В.В. у період до, під час та після проведення торгів;
- використання одних і тих самих ІР-адрес ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніком В.В. під час участі в торгах, а також у господарській діяльності;
- залучення відповідачами однієї і тієї ж особи, яка пов'язана трудовими відносинами з ТОВ «Сектор Трейд», для отримання витягів із ЄДР у Виконавчому комітеті Павлоградської міської ради;
- спільну підготовку учасників до участі в торгах;
- спільні властивості завантажених ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніком В.В. на торги електронних файлів;
- погоджену участь учасників у торгах.
Наявність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Сектор Трейд» свідчить про обізнаність учасників таких відносин щодо конкурентоспроможності (стану фінансових, матеріальних, людських ресурсів) один одного.
До того ж наявність господарських відносин призводить до виникнення у сторін таких відносин, певних прав та обов'язків, у зв'язку з чим в учасників відносин виникають зобов'язання дотримуватись певної поведінки на ринку, тобто спільність інтересів та наявність умов для обміну інформацією між ними, відтак взаємна невизначеність, яка породжується конкуренцією, замінюється на координацію конкурентної політики.
Зазначені обставини є належними доказами в справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 914/400/24: «Відділенням встановлено, що аналіз фактичних даних, які стосуються проведення аукціону, свідчить про наявність узгодженої поведінки між ТОВ «Фортекс Енерджі» та ТОВ «Санеко Груп» під час підготовки та участі в аукціоні, з огляду на таке. … наявність між відповідачами в антимонопольній справі господарських відносин свідчить про спільність інтересів та наявність умов для обміну інформації між ними».
Крім того судова колегія зазначає, що згідно з публічно доступною інформацією, кількість ІР-адрес у Інтернеті обчислюється у кілька мільярдів позицій.
Отже, враховуючи наведене вище, факти системного використання учасниками одних і тих же IР-адрес не можуть вважатись випадковими збігами обставин та свідчать про наявність спільного середовища для обміну інформацією між ТОВ «Сектор Трейд» і ФОП Ситніком В.В. та координацію їх дій у торгах.
Поряд з тим суд першої інстанції дослідив твердження позивача щодо відсутності конкуренції під час проведення процедури закупівлі за рамковою угодою.
Так, відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» рамкова угода - правочин, що укладається одним чи кількома замовниками (у тому числі централізованою закупівельною організацією) в порядку, встановленому цим Законом, з кількома учасниками процедури закупівлі з метою визначення основних умов закупівлі окремих товарів і послуг для укладення відповідних договорів про закупівлю протягом строку дії рамкової угоди.
Положеннями ст. 15 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що укладення рамкових угод здійснюється за результатами проведення відкритих торгів з урахуванням вимог цієї статті. Рамкова угода укладається з кількома учасниками, які визнані переможцями відкритих торгів, за умови, що участь у ній беруть не менше трьох учасників. У разі надходження тендерних пропозицій у кількості меншій, ніж заявлена кількість учасників, або відхилення отриманих тендерних пропозицій на підставах, установлених цим Законом, замовник має право укласти рамкову угоду з тими учасниками, пропозиції яких не відхилені, але не менше ніж з трьома. Замовник має право укласти договір про закупівлю відповідних товарів і послуг виключно з тими учасниками, з якими укладено рамкову угоду. Укладення договору про закупівлю за рамковою угодою здійснюється за результатами проведення відбору.
Відбір проводиться замовником із застосуванням електронного аукціону відповідно до статті 30 цього Закону. Якщо всі істотні умови договору про закупівлю визначені в рамковій угоді, замовник укладає договір про закупівлю за результатами відбору серед учасників, з якими укладено відповідну рамкову угоду. У такому випадку єдиним критерієм відбору є найнижча ціна.
Проведення аукціону за окремим порядком, відмінним від проведення тендерів у публічних закупівлях, не свідчать про відсутність порушення правил конкуренції шляхом спотворення результатів аукціону (торгів, конкурсів, тендерів) та підпадає під сферу застосування Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/186/21.
Аналіз положень ч. 1, 7 ст. 15 Закону України «Про публічні закупівлі» у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України «Про публічні закупівлі», здійснений через призму ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (визначення того, що є конкуренцією), свідчить, що укладенню договору про закупівлю відповідних товарів і послуг із застосування процедури підписання рамкової угоди, передують три взаємопов'язані стадії, а саме:
1) проведення відкритого аукціону (торгів);
2) обрання переможців та укладення рамкових угод, за результатами відкритого аукціону (торгів);
3) укладення договору про закупівлю відповідних товарів і послуг з одним або кількома учасниками рамкової угоди.
Таким чином на кожному з вказаних трьох етапів, присутня конкуренція в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
На першій стадії, учасники конкурують між собою за право бути обраними для укладення рамкової угоди. На другій стадії ті, хто зміг вибороти в конкуренції право на участь в рамковій угоді, конкурують між іншими учасниками таких рамкових угод за право бути обраними замовником для укладення відповідної угоди про постачання товарів або надання послуг, оскільки між учасниками рамкової угоди все одно проводиться процедура відбору у формі електронного аукціону.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що самі положення вказаних вище нормативно-правових актів спростовують твердження позивача про те, що укладення рамкових угод є відмінним від звичайної процедури аукціону (торгів) в частині елементу конкуренції, оскільки, навіть при застосуванні процедури рамкових угод, конкуренція між учасниками все одно залишається.
Також, як обґрунтовано вказав місцевий господарський суд, з огляду на з'ясовані судом вище обставини та положення законодавства, наданий позивачем висновок експерта в галузі права є нерелевантним, оскільки не спростовує наявності конкуренції між учасниками аукціону на входження до числа тих, з ким буде підписано рамкову угоду і з ким, у кінцевому випадку, буде укладено договір на постачання відповідного товару.
Судова колегія зауважує, що суб'єкти господарювання, які беруть участь у закупівлях є конкурентами, а отже, повинні змагатися між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг у цій сфері та не вчиняти будь-яких дій, які можуть негативно вплинути на конкуренцію, проте, суд погоджується з висновком відповідача, що у проведеному аукціоні (торгах) такі конкурентні дії між ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніком В.В. були відсутні. Означене спростовує доводи ФОП Ситніка В.В. про протилежне.
Згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду, кожна зі справ за участю органів АМКУ є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення антимонопольного органу, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
У ході касаційного перегляду судових рішень, предметом яких є визнання недійсним рішення АМКУ, Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Отже, господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМКУ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.
Сукупна оцінка доказів, вказаних Антимонопольним комітетом України у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем (позивачами) лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку Антимонопольного комітету України, підтверджують таке узгодження.
Правова позиція стосовно дослідження і оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, є загальною (універсальною) для такої категорії спорів, сталою та послідовною. Така позиція підтримана, зокрема, Верховним Судом у постанові від 27.02.2025 у cправі № 914/400/24.
Колегія суддів наголошує, що змагальність виключається через встановлення таких обставин:
- одночасна пов'язаність трудовими відносинами декількох працівників;
- використання відповідачами спільного доменного імені;
- спільне використання однієї електронної поштової скриньки;
- спільні господарські відносини;
- пропонування однакового товару;
- завищення цінових пропозицій;
- подання однакових документів у складі своїх пропозицій;
- отримання банківських гарантій в одному й тому ж самому банку;
- обмін інформацією.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що матеріалами, вказаними в рішенні № 543-р, підтверджується існування обставин, які надавали АМКУ можливість дійти висновку про обмін інформацією під час підготовки до участі у торгах та узгодження своєї поведінки між ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніком В.В. під час участі у торгах. Внаслідок такої поведінки суб'єктів господарювання не було створено конкурентного середовища у сфері закупівель та не було дотримано принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Наведене надавало можливість АМКУ дійти висновку, про наявність у діях учасників торгів складу правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
За таких обставин, долучені до справи матеріали в сукупності свідчать про те, що узгодження пропозицій усунуло конкуренцію та змагальність між ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніком В.В., чим порушило право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції.
Водночас судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно неправомірного використання АМКУ доказів, які були зібрані до початку розгляду справи, з огляду на таке.
Згідно із ст. 3, ч. 5 ст. 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.
Антимонопольний комітет України (далі - Комітет) та його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.
Реалізація державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється АМКУ відповідно до повноважень, що визначені ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», якою передбачено, що Комітет має повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних осіб та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Повноваження Комітету щодо отримання інформації через направлення вимог про надання інформації обумовлені спеціальним статусом Комітету в системі органів державної влади, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, і надані Комітету для виконання покладених на них законодавством завдань і функцій з контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких органи АМКУ мають право вимагати відповідну інформацію в суб'єктів господарювання. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/9166/19 та від 20.05.2021 у справі № 915/112/20.
АМКУ, з метою реалізації законодавчо визначених завдань та функцій останнього, наділений повноваженнями вимагати від суб'єктів господарювання, органів державної влади тощо інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
З урахуванням наведеного, державний контроль у формі «дослідження на предмет дотримання учасниками торгів вимог законодавства про захист економічної конкуренції» є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 35, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачені підстави, за якими органи Комітету розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Повноваження АМКУ проводити перевірки, зокрема, суб'єктів господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції закріплені у п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а ст. 22, 22-1 цього ж Закону передбачено обов'язковість виконання вимог органу Антимонопольного комітету України і обов'язок суб'єктів господарювання на вимогу органу Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, необхідну для виконання АМКУ завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
При цьому реалізація відповідних законодавчих приписів не ставиться у залежність від наявності розпочатої розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.
З огляду на наведене, будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення, є доказом у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У ст. 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» чітко визначено коло доказів, видів доказування та порядок збирання доказів органами Антимонопольного комітету України при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Питання про належність і допустимість доказів у справах зі спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про захист економічної конкуренції», повинно вирішуватись з обов'язковим урахуванням вимог ст. 41 названого Закону щодо забезпечення доказів.
Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.
З наведених положень законів та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів випливає, що рішення № 543-р прийняте на підставі чинного законодавства, за результатами дослідження обставин та оцінки доказів, що мають значення для справи № 145-26.13/128-23, відтак доводи ФОП Ситніка В.В. стосовно порушення процедури розгляду справи через отримання доказів, на яких ґрунтується рішення № 543-р, до початку розгляду справи відповідачем судова колегія вважає неспроможними з огляду на викладене вище.
Крім того колегією суддів досліджено обставини повідомлення скаржника про існування стосовно нього справи АМКУ № 145-26.13/128-23.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Комітету приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.
Як встановлено судом першої інстанції, копію розпорядження державного уповноваженого про початок розгляду справи № 145-26.13/128-23 надіслано ФОП Ситніку В.В. листом Комітету від 01.12.2023 № 145-26.13/05-6112, тоді як згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303516082596 такий лист АМКУ повернено з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з неможливістю вручення суб'єкту господарювання копії розпорядження, на підставі п. 1 розд. VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Порядок), інформацію про розпорядження державного уповноваженого від 01.12.2023 № 05/209-р про початок розгляду справи № 145-26.13/128-23 оприлюднено в газеті «Урядовий кур'єр» № 32 (7692) від 14.02.2024.
Згідно із п. 6, 7 розд. VII Порядку копії подання з попередніми висновками (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, яка має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, що забезпечує достатній захист та водночас повноту обґрунтування зроблених органом Комітету попередніх висновків, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам.
Час і місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються листом засобами поштового зв'язку не пізніше ніж за п'ять днів до дня її розгляду.
На виконання зазначених вимог листом Комітету від 13.12.2024 № 145-26.13/05-11998е ФОП Ситніку В.В. надіслано копію подання з попередніми висновками у справі № 145-26.13/128-23, тоді як згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303500122008 такий лист АМКУ позивачу не вручено.
З огляду наведеного, інформацію про попередні висновки у справі № 145-26.13/128-23 та інформацію про дату, час та місце розгляду зазначеної справи на засіданні Антимонопольного комітету України розміщено 19.12.2024 на офіційному вебсайті АМКУ за посиланням https://amcu.gov.ua/news/informatsiia-pro-poperedni-vysnovky-u-spravi-pro-porushennia-zakonodavstva-pro-zakhyst-ekonomichnoi-konkorencii-145-2613128-23-ta-rozghliad-zaznachenoi-spravy-na.
Приписами п. 2 розд. V Порядку унормовано, що особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, знімати копії (фотокопії) з матеріалів справи та робити виписки (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим / головою територіального відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи після одержання копії подання з попередніми висновками у справі (витягу з нього відповідно до пункту 6 розділу VII цього Порядку), наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу, одержувати копії рішень у справі (витяги з них, за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим головою територіального відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), подавати свої міркування та заперечення, оскаржувати рішення та розпорядження органів Комітету в порядку, визначеному, користуватися послугами перекладача та іншими правами, передбаченими законодавством про захист економічної конкуренції.
Як випливає з матеріалів справи АМКУ, позивач для отримання матеріалів справи № 145-26.13/128-23 для ознайомлення та / або надання своїх заперечень до відповідача не звертався, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про порушення права ФОП Ситніка В.В. на участь у справі.
Окремо судова колегія вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції надав оцінку здійсненому в оскаржуваному Рішенні № 543-р нарахуванню штрафу та визнав його обґрунтованим, що спростовує доводи позивача про протилежне.
З огляду на викладене вище, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд зазначає, що АМКУ у межах визначених законом повноважень та відповідно до норм законодавства про захист економічної конкуренції у рішенні № 543-р у справі № 145-26.13/128-23 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, зазначено низку належних доказів спотворення ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніком В.В. результатів торгів внаслідок пов'язаності цих учасників, правильно кваліфіковано їх антиконкурентні узгоджені дії та в результаті встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції застосовано передбачені Законом України «Про захист економічної конкуренції» заходи відповідальності у вигляді накладення штрафу.
Таким чином, оцінивши доводи відповідача, які покладені в обґрунтування висновків про наявність у ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніка В.В. узгоджених дій та спрямованості цих дій на спотворення результатів торгів, беручи до уваги те, що суб'єкти підприємницької діяльності у процесі підготовки та участі у торгах діяли не самостійно, а узгоджували між собою дії, в результаті чого конкурентне середовище між ними було відсутнє, а також з урахуванням повноважень АМКУ щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення конкурентного законодавства та зібраних ним доказів на підтвердження вказаного правопорушення, достовірність яких позивачем в межах розгляду цієї справи не спростована, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги у своїй переважній більшості зводяться не до спростування інформації, зібраної Комітетом, а до доведення суду, що зібрана АМКУ інформація не може беззаперечно свідчити про вчинення позивачем порушень, передбачених п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України як норми процесуального права має загальний (універсальний, абсолютний) характер для усіх справ. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
При цьому питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи саме з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому рішенні згідно із ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України має бути наведене обґрунтування суду щодо до того, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів у взаємному зв'язку доказів у справі у їх сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін та здійсненням аналізу поведінки саме позивача як учасника аукціону, у контексті узгодженості саме дій позивача з іншими учасниками аукціону.
Законодавчими приписами не регламентовано чіткого обов'язку АМКУ щодо викладення структури рішення Комітету (останній не зобов'язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент особи, яка бере участь у справі, а межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру порушення), водночас рішення АМКУ має бути максимально вичерпним, ґрунтовним та повинно розкривати мотиви його ухвалення. У свою чергу суд у розгляді спору про визнання недійсним / скасування / зміну рішення АМКУ має дослідити та оцінити наведені Комітетом докази, і, в разі їх підтвердження, дійти висновку щодо достатності / недостатності висновків, викладених у такому рішенні.
При цьому сукупна оцінка доказів, вказаних АМКУ у оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які на думку АМКУ, підтверджують таке узгодження.
Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у cправі № 910/1632/23.
У цій справі суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, виснував про те, що зібрані та систематизовані Комітетом обставини взаємозв'язків ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніка В.В. доводять вчинення позивачем вказаних правопорушень.
Відтак, проаналізувавши зміст рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/5231/25, колегія суддів не вбачає неврахування правової позиції Верховного Суду щодо застосування ст. 86 Господарського процесуального кодексу України стосовно дослідження судом доказів під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції через вчинення антиконкурентних узгоджених дій, яка наведена, зокрема, у справах, на які посилається скаржник, № 910/15183/20 та № 910/20229/20.
З огляду на викладене вище, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним рішення АМКУ № 543-р у справі № 145-26.13/128-23 - в частині визнання вчинення ФОП Ситніком В.В. порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та накладення штрафу, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, - його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», § 23).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та, з урахуванням всіх обставин цієї справи, встановлених судом, не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на наведене та враховуючи те, що доводи скаржника про порушення Господарським судом міста Києва норм права при прийнятті оскаржуваного рішення суду у цій справі не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що зазначений судовий акт відповідає вимогам закону, а отже, підстави для його скасування відсутні.
Приписами ст. 236 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Положеннями ст. 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В розрізі наведених норм судова колегія зазначає, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, відтак оскаржуване рішення належить залишити без змін.
У зв'язку із залишенням без змін рішення місцевого господарського суду, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги покладаються судом на скаржника.
Керуючись ст. 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/5231/25 залишити без змін.
3. Покласти витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.
4. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена.
Повний текст постанови складено та підписано 27.04.2026.
Головуючий суддя П.В. Горбасенко
Судді О.М. Сковородіна
А.О. Мальченко