вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2026 р. Справа №910/13404/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сковородіної О.М.
суддів: Тищенко А.І.
Колесника Р.М.
секретар судового засідання Фурсов Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі №910/13404/25 (суддя - Князьков В. В.)
за позовом ОСОБА_1 , м.Львів
до:
1. Міністерства юстиції України, м.Київ,
2. Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м.Київ,
3. Держави Україна в особі Кабінету міністрів України, м.Київ,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехмана Олександра Анатолійовича,
2. Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксану Ігорівну,
третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
3. Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Хліб України"
4. Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89",
5. Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України,
6. Фонду державного майна України,
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, витребування майна,
за участю представників:
від позивача: Білоцерковець Н.В.,
від відповідача-1: Свіршкова І.В.,
від відповідача-2: Перевозник П.М., Михайлик Л.Г.,
від відповідача-3: Борискевич Ю.В.,
від третьої особи-1: не з'явився,
від третьої особи-2: не з'явився,
від третьої особи-3: не з'явився,
від третьої особи-4: не з'явився,
від третьої особи-5: Колода Є.Г.,
від третьої особи-6: Хайновський О.О.,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів 1. Міністерства юстиції України, 2. Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", 3. Держави Україна в особі Кабінету міністрів України про:
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №3113/5 від 30.08.2023, прийнятого за результатом розгляду скарги Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Хліб України" від 24.08.2023 № 1-2- 07/103, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.08.2023 за № СК-3352-23;
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 3131/5 від 01.09.2023, прийнятого за результатом розгляду скарги Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Хліб України" від 31.08.2023 за № 1-2- 10/84, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.08.2023 за № СК-3430-23;
- зобов'язання Міністерства юстиції України повернути право власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у стан, що існував до прийняття наказу Міністерства юстиції України № 3113/5 від 30.08.2023 та наказу Міністерства юстиції України № 3131/5 від 01.09.2023, а саме внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наступні відомості: об'єкт речових прав: закінчений будівництвом об'єкт; - тип об'єкта: будівлі та споруди; - адреса: Закарпатська обл., Мукачівський р., с. Горонда, АДРЕСА_1; - відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: внутрішня ЛЕП-10кв №22, 23; · будівля пташника, К; екіпіровочний пункт, Д; контора з лабораторією, А; · котельня, Г; · апаратна УГЗ, БІІІ; Н/в електромережі, №23; насосна водопровід станція, С; · нижня з'єднувальна галерея між робочою будівлею і С.К.№1, БІ-ІІ; сил.корпус СКМ9х16 №1, Б1/а; · сил.корпус СКМ9х16 №2, Б2/а; сил.корпус СКМ9х16 №4, Б3/а; приймально-відпукний пристрій на 2-х вагонах колії 1520мм, Ц; приймально-відпукний пристрій на 1520 мм, Х; · ПВП на 4 вагони колії 1435 мм, Л; підсобний корпус з пож. депо, П; ворота, №1; огорожа, №3; огорожа, №4; · внутрішні під'їздні колії 1520мм, №5; внутрішні під'їздні колії 1435мм, №6; пункт прямого перевантаження, Н; робоча вежа елеватора, Б; трансформаторна РК 10квт з/єд з ТКП-10/0,4кВ, В; автодороги та проммайд (вимощення), І; приймальний пристрій з автотранспорту, М; - Актуальна інформація про речове право тип речового права: право власності; документи, подані для державної реєстрації права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2328, виданий 23.08.2023, видавник: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А.; розмір частки: 1; власник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна; - Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки: документи, подані для державної реєстрації іпотеки: іпотечний договір, серія та номер: 2313, виданий 30.08.2023, виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І.; відомості про основне зобов'язання: строк виконання основного зобов'язання: 30.08.2024, розмір основного зобов'язання: 13600000,00 гривня, правочин, в якому встановлено основне зобов'язання: інший тип договору, Договір позики грошової суми, серія та номер: б/н, виданий 30.08.2023, видавник: ОСОБА_3, ОСОБА_2 ; відомості про суб'єктів: іпотекодержатель: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , країна громадянства: Словацька Республіка; іпотекодавець: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна; опис предмета іпотеки: будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; - Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень: документи, подані для державної реєстрації іпотеки: іпотечний договір, серія та номер: 2313, виданий 30.08.2023, виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І.; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб'єктів обтяження: обтяжувач: ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_2 , країна громадянства: Словацька Республіка, Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна; опис предмета обтяження: будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребування на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код за ЄДРПОУ: 37243279) будівлі та споруди за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р., с. Горонда, АДРЕСА_1, відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: внутрішня ЛЕП-10кв №22, 23; будівля пташника, К; - екіпіровочний пункт, Д; контора з лабораторією, А; котельня, Г; апаратна УГЗ, БІІІ; Н/в електромережі, №23; насосна водопровід станція, С; нижня з'єднувальна галерея між робочою будівлею і С.К.№1, БІ-ІІ; сил.корпус СКМ9х16 №1, Б1/а; сил.корпус СКМ9х16 №2, Б2/а; сил.корпус СКМ9х16 №4, Б3/а; приймально-відпукний пристрій на 2-х вагонах колії 1520мм, Ц; приймально-відпукний пристрій на 1520 мм, Х; - ПВП на 4 вагони колії 1435 мм, Л; підсобний корпус з пож. депо, П; ворота, №1; огорожа, №3; огорожа, №4; внутрішні під'їздні колії 1520мм, №5; внутрішні під'їздні колії 1435мм, №6; пункт прямого перевантаження, Н; робоча вежа елеватора, Б; трансформаторна РК 10квт з/єд з ТКП-10/0,4кВ, В; автодороги та проммайд (вимощення), І; приймальний пристрій з автотранспорту, М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; залучено третіх осіб.
16.02.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , заборони Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" вчиняти будь-які дії щодо розпорядження будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову унеможливить розпорядження АТ "ДПЗКУ" вищенаведеним майном, зокрема шляхом передачі його у користування третім особам, а отже, нівелює ризики ускладнення виконання судового рішення у даній справі № 910/13404/25 в частині витребування спірного майна та унеможливлення ефективного захисту права власності позивача у межах даного судового провадження. При цьому, обґрунтовуючи наявність ризиків у виконанні судового рішення позивач посилається на те, що представнику позивача стало відомо, що 28.03.2025 АТ "ДПЗКУ" оприлюднило в електронній системі закупівель (Електронна торгова система "Prozorro.Продажі") інформацію про закупівлю, а саме оголошення про передачу в оренду строком на 5 років іншого окремого індивідуально визначеного державного майна, а саме: тепловозу ТГМ-4 колія 1520 мм та тепловозу ТГМ-4 колія 1435 мм, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р., с. Горонда, АДРЕСА_1 та обліковуються на балансі філії АТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 89". Відповідне майно (тепловози) є складовою частиною набутого позивачем за результатами проведення аукціону на підставі договору купівлі-продажу спірного майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі №910/13404/25 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
1) скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що заходи забезпечення позову заявлені саме щодо тепловозів, які не є предметом позовної вимоги ОСОБА_1 про витребування майна. Разом з тим, саме щодо тепловозів відповідачем-2 було вчинено дії з передачі їх в оренду третій особі - Приватному підприємству "Компанія "Надежда" шляхом укладення договору оренди тепловозів від 13.05.2025. Отже, беручи до уваги факт розпорядження складовою частиною придбаного ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, позивач вважає, що існують реальні та безпосередні ризики розпорядження відповідачем-2 іншою частиною придбаного ОСОБА_1 спірного майна. Зважаючи на наведене, Позивач вважає, що ним було належним чином та детально обґрунтовано факт наявності ризиків розпорядження відповідачем-2 спірним майном у справі №910/13404/25 на прикладі іншої частини придбаного позивачем майна (тепловозів), у той час, як суд першої інстанції, на його думку, помилково сприйняв зазначене як вимогу позивача вжити заходи забезпечення щодо тепловозів, які хоч і не є спірним у справі №910/13404/25 майном, але є частиною спірного цілісного майнового комплексу;
2) на думку апелянта, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме: ст.ст. 86, 136, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) - не здійснив належну оцінку доказів та встановлення обставин, що мають значення для вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову, залишив поза увагою наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та безпідставно відмовив у їх застосуванні, а також не врахував висновки про застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі №910/13404/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, встановлено учасникам справи строк на подання відзивів, заперечень, заяв, клопотань та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13404/25 та призначено судове засідання на 22.04.2026.
01.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти доводів скаржника, вважає їх необґрунтованими та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відповідач-2 зазначає, що заявлені заходи забезпечення позову не пов'язані з предметом спору , а позивачем не доведено належними доказами наявності обставин, які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття таких заходів.
02.04.2026 від відповідача-3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі № 910/13404/25 - без змін. Відповідач-3 наголошує на тому, що обрані скаржником заходи забезпечення позову не є співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам , а матеріали заяви не містять належного обґрунтування та доказів необхідності застосування таких заходів.
22.04.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів, у якому останній просить долучити копію ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09.04.2026 до матеріалів справи.
У судовому засіданні представники учасників справи надали суду усні пояснення щодо спірних правовідносин та суті апеляційної скарги.
Колегія суддів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду апеляційної скарги зазначає наступне.
Оцінюючи доводи позивача, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на таке.
За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 ст. 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд першої інстанції зазначив, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, суд першої інстанцій наголосив на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18.01.2024 по справі №50/155 (910/1455/23).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 по справі № 925/1441/20 зауважив, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, грошові кошти, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Одночасно, в контексті наведеного суд першої інстанції зазначив про таке.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст. 77 ГПК України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду спору для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов'язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.
У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18 від 06 лютого 2001 року).
Як вказувалось вище, предметом позову у справі є, зокрема, вимога про витребування на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код за ЄДРПОУ: 37243279) будівлі та споруди за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р., с. Горонда, АДРЕСА_1, відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: внутрішня ЛЕП-10кв №22, 23; будівля пташника, К; - екіпіровочний пункт, Д; контора з лабораторією, А; котельня, Г; апаратна УГЗ, БІІІ; Н/в електромережі, №23; насосна водопровід станція, С; нижня з'єднувальна галерея між робочою будівлею і С.К.№1, БІ-ІІ; сил.корпус СКМ9х16 №1, Б1/а; сил.корпус СКМ9х16 №2, Б2/а; сил.корпус СКМ9х16 №4, Б3/а; приймально-відпукний пристрій на 2-х вагонах колії 1520мм, Ц; приймально-відпукний пристрій на 1520 мм, Х; - ПВП на 4 вагони колії 1435 мм, Л; підсобний корпус з пож. депо, П; ворота, №1; огорожа, №3; огорожа, №4; внутрішні під'їздні колії 1520мм, №5; внутрішні під'їздні колії 1435мм, №6; пункт прямого перевантаження, Н; робоча вежа елеватора, Б; трансформаторна РК 10квт з/єд з ТКП-10/0,4кВ, В; автодороги та проммайд (вимощення), І; приймальний пристрій з автотранспорту, М.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.10.2023 задоволено клопотання детектива та накладено арешт на цілісний майновий комплекс - філію AT «ДПЗКУ» «Хлібна база №89», що розташований за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Горонда, АДРЕСА_1, та який на праві приватної власності належить АТ «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 37243279), із забороною розпорядження та відчуження цього майна.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.01.2025 задоволено заяву в.о. голови правління Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали слідчого судді від 06 жовтня 2023 року задовольнити. Роз'яснено, що згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 жовтня 2023 року у справі № 991/8719/23, провадження № 1-кс/991/8793/23 заборона відчуження та розпорядження цілісним майновим комплексом філії АТ «ДПЗКУ» «Хлібна база №89» не розповсюджується на передачу в оренду тепловозів.
Дійсно, в ухвалі суду першої інстанції зазначено, що заходи забезпечення позову заявлено щодо майна - тепловозів, які не є предметом позовної вимоги про витребування майна, тобто, за висновками суду, заявлені заходи забезпечення позову із предметом спору не пов'язані.
Водночас, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції нібито помилково трактував ці обставини та не врахував висновки Верховного Суду, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
Апелянт помилково ототожнює факт правомірної передачі в оренду тепловозів (за договором від 13.05.2025) із реальною загрозою відчуження чи розпорядження об'єктами нерухомості.
Враховуючи суб'єктний склад учасників справи та правовий режим спірного майна, передача тепловозів в оренду не може слугувати беззаперечним доказом або достатньо обґрунтованим припущенням щодо наміру відповідача-2 здійснити відчуження або передачу в користування третім особам будівель та споруд, які позивач просить витребувати.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що процедура передачі державного майна в оренду чи його відчуження є складною, публічною та чітко регламентованою нормами чинного законодавства. Така процедура вимагає вчинення низки послідовних дій: виявлення наміру суб'єктом господарювання, направлення пропозицій власнику в особі уповноваженого органу управління, погодження, прийняття відповідного рішення та проведення публічної процедури (аукціону) в електронній торговій системі.
Матеріали заяви про забезпечення позову не містять жодних належних та допустимих доказів того, що відповідачем-2 чи уповноваженим органом наразі вчиняються будь-які з наведених вище дій щодо нерухомого майна за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Горонда, АДРЕСА_1. Відсутність таких намірів та підготовчих дій також була підтверджена представниками відповідачів та третіх осіб безпосередньо під час судового засідання з розгляду апеляційної скарги.
За таких обставин, побоювання позивача щодо можливого утруднення виконання судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову є передчасними та ґрунтуються виключно на його суб'єктивних припущеннях.
Колегія суддів зауважує, що застосування заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду (дискреційним повноваженням). Реалізація цього права здійснюється за наслідками всебічної та об'єктивної оцінки обґрунтованості доводів заявника, підтверджених доказами, а не виключно на підставі бажання позивача превентивно обмежити права відповідача щодо користування чи розпорядження майном під час розгляду справи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши матеріали заяви, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала є законною та такою, що не підлягає скасуванню.
Згідно з ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі №910/13404/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі №910/13404/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2026.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 (двадцяти) днів до Верховного Суду відповідно до статей 287-291 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Сковородіна
Судді А.І. Тищенко
Р.М. Колесник