27 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/777/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Орищин Г.В.,
Якімець Г.Г.,
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Груп-М», б/н від 17.08.25 (вх № 01-05/2528/25 від 18.08.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2025, суддя Козак І.Б.. м. Львів, повний текст рішення складено 31.07.2025
у справі №914/777/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ленів», с. Підлужжя, Тисменицького р-ну,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Груп-М», с. Пісочна, Миколаївського р-ну,
про стягнення заборгованості 266 194,15 грн,
Короткий зміст позовних вимог позивача
18.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Ленів» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Груп-М» про стягнення заборгованості 266 194,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідач не здійснив оплату за договором про надання послуг, згідно актів № 860 від 23.08.2022 та №1213 від 31.10.2023, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 107 136,00 грн - основного боргу, 20 968,74 грн - інфляційних втрат, 66 507,18 грн - пені та 71 582,23 грн - 36% річних.
Разом з тим, 28.07.2025 позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких повідомив про помилку щодо структури розрахунку заборгованості та штрафних санкцій при поданні позовної заяви по актах наданих послуг №860 від 23.08.2022 та №1213 від 31.10.2023. Помилки виникли внаслідок зарахування позивачем часткових платежів відповідача за різними актами. У підсумку, позивач просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп-М» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ленів» за Договором про надання послуг №308 від 22.02.2022 року 65 181,07 грн - основного боргу, 10 607,88 грн - інфляційних втрат, 26 787,17 грн - пені, 33 305,54 грн - 36 % річних. Щодо акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №860, період заборгованості визначено з 28.08.2022 до 10.03.2025. Щодо акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1213, період заборгованості визначено з 03.11.2023 до 10.03.2025.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.07.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Груп-М» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ленів» 65 181,07 грн - основного боргу, 10 607,88 грн - інфляційних втрат, 26 780,55 грн - пені та 33 305,54 грн - 36% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване встановленням факту існування між сторонами договірних правовідносин за договором про надання послуг №308 від 22.02.2022 та належним підтвердженням факту надання позивачем послуг за актами №860 від 23.08.2022 і №1213 від 31.10.2023, які підписані сторонами.
З урахуванням поданих 28.07.2025 додаткових пояснень позивача щодо виправлення помилок у розрахунках та зарахування часткових оплат відповідача, суд встановив фактичний розмір непогашеної заборгованості станом на момент розгляду справи. Зокрема, за актом №860 від 23.08.2022 залишок боргу становить 3 782,07 грн, а за актом №1213 від 31.10.2023 - 61 399,00 грн, що в сукупності становить 65 181,07 грн. Відповідач доказів повного погашення цієї заборгованості не надав.
Щодо штрафних санкцій суд встановив, що їх нарахування здійснено відповідно до умов договору, зокрема пунктів 6.4, 6.5, 6.6, які передбачають стягнення пені, 36% річних та трирічний строк їх нарахування. Перерахувавши заявлені позивачем суми, суд визнав обґрунтованими до стягнення 10 607,88 грн - інфляційних втрат, 33 305,54 грн - 36% річних та 26 780,55 грн - пені, відмовивши в іншій частині вимог через неточності первісного розрахунку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача
18.08.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Груп-М» б/н від 17.08.25 (вх № 01-05/2528/25 від 18.08.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2025 у справі №914/777/25, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано суду належного доказу, який би підтверджував факт надання ним послуг відповідачу 31.10.2023 на суму 61 399,00 грн, оскільки позивачем було долучено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1213 від 31.10.2022 лише до заяви про усунення недоліків, а не до позовної заяви як це передбачено ч.2 ст. 80 ГПК України.
Крім того, відповідач посилається на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, відповідно до якої суд не може збирати докази, які стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем разом із позовною заявою подано лише один акт № 860 від 23.08.2022, відповідач вважає, що належними та достатніми доказами підтверджується заборгованість у розмірі 45 737,00 грн, оскільки 10.03.2025 відповідачем здійснено часткову оплату на загальну суму 28 045,57 грн.
Щодо стягнення штрафних санкцій відповідач зазначає, що заявлені позивачем проценти річних є неспівмірними наслідкам порушення зобов'язання та такими, що не мають компенсаційного характеру, а фактично призводять до необґрунтованого збагачення позивача за рахунок відповідача.
З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, відповідач вважає справедливим, пропорційним та таким, що відповідає обставинам справи, обмеження їх стягнення та визначення розміру процентів річних у межах 3 % від суми заборгованості.
01.09.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2025-без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 справу №914/777/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Малех І.Б., суддів Орищин Г.В., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 головуючий суддя Малех І.Б.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Груп-М», б/н від 17.08.25 (вх № 01-05/2528/25 від 18.08.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2025 у справі №914/777/25, залишено без руху з підстав, наведених в такій.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у складі колегії суддів: головуючого судді Малех І.Б. суддів: Орищин Г.В., Якімець Г.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Груп-М», б/н від 17.08.25 (вх № 01-05/2528/25 від 18.08.2025р.) на рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2025 у справі №914/777/25 та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За розпорядженням керівника апарату суду №330 від 20.10.2025 було проведено автоматизовану заміну складу суду в справі №914/777/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 у склад колегії суддів для розгляду справи №914/777/25 визначено наступний склад суду: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді Орищин Г.В., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 справу №914/777/25 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Орищин Г.В., Якімець Г.Г.
Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
Рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2025 у цій справі оскаржується відповідачем у повному обсязі.
Апеляційний суд, розглянув апеляційну скаргу відповідача, дійшов висновку про її часткове задоволення з таких підстав.
Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг, що включає основний борг, інфляційні втрати, пеню та проценти річних.
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Між сторонами у справі виникли права і обов'язки на підставі укладеного договору про надання послуг від 22.02.2022 №308
Предметом договору відповідно до п. 1.1 цього Договору, виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику, а замовник має прийняти та здійснити їх оплату. До послуг, які надає замовник належить реставрація деревообробного інструменту, вальцювання: деревообробного інструменту, стелітування деревообробного інструменту, загострення деревообробного інструменту, загострення ножів, ремонт деревообробного інструменту та інші види послуг з ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування промислового призначення та інші.
У межах цього Договору Виконавець має надати Замовнику послуги з реставрації, загострення та ремонту стрічкових пил, та іншого деревообробного інструменту (далі - Послуги) (пункт 1.2).
Виконавець надає Послуги за Договором протягом 4 тижнів з моменту передачі йому деревообробного інструменту для надання Послуг (пункт 1.3).
Відповідно до п. 3.1 Договору розділу 3 Оплата вартості послуг, вартість послуг визначається сторонами у Рахунках-фактурах та Актах наданих послуг по факту їх надання.
Протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичного надання послуг Виконавець надсилає замовнику будь-яким належним способом комунікації, узгодженим Сторонами, Рахунок-фактуру на оплату наданих послуг (пункт 3.2).
Замовник зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів оплатити вартість послуг шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця, вказаний у цьому Договорі (пункт 3.3). Після повної оплати Замовником вартості наданих послуг, Виконавець повинен передати Замовнику деревообробний інструмент, що був наданий йому для надання послуг, після чого Сторони повинні підписати Акт надання послуг (пункт 3.4) Замовник повинен підписати Акт надання послуг протягом одного робочого дня з моменту отримання деревообробного інструменту, що був наданий Виконавцю для надання послуг, Або надати, Виконавцю мотивовані заперечення щодо відмови від підписання Акту надання послуг (пункт 3.5).
Відповідно до п. 4.1 Договору розділу 4 строк договору. Розірвання договору, цей Договір починає діяти від моменту його укладення та діє протягом 12 (дванадцяти) місяців в будь-якому разі до то повного виконання Сторонами взятих на себе обов'язків за Договором. Договір вважається продовженим на наступні 12 (дванадцять) місяців (без обмеження кількості таких продовжень), якщо за місяць до дати завершення його дії жодна із Сторін не заявить намір його розірвати чи припинити.
З урахуванням фактичних обставин, які склались між сторонами, Суд зазначає про те, що у цій справі також має важливе значення для правильного вирішення спору обставина реального виконання послуг за Договором та їх виконання саме в обсязі (розмірі та за ціною), які заявлені позивачем. Оскільки за змістом акту №860 від 23 серпня 2022 вбачається, що ТОВ «Ленів» надало ТОВ «Грін Груп-М» послуги стелітування пили широкої, вальцювання пили широкої, відновлення зуба пили широкої, ремонту тріщин пили широкої, загальна вартість яких становить 73 782,57 гривень.
31.10.2023 ТОВ «Ленів» надало ТОВ «Грін Груп-М» послуги стелітування пил рамних, що підтверджується підписаним між Сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1213 від 31 жовтня 2023, загальна вартість яких становить 61 399,00 гривень.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується факт часткової оплати відповідачем наданих позивачем послуг, а саме як зазначив позивач у додаткових поясненнях від 28.07.2025, на підставі долученого акту звірки, можна встановити, що станом на 22.08.2022 між сторонами не існувало заборгованості. 23.08.2022, 04.10.2022 та 21.03.2023 ТОВ «Ленів» надало ТОВ «Грін Груп-М» ряд послуг, серед яких є послуги відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №860, який є предметом цього спору.
10.05.2023 ТОВ «Ленів» отримало оплату у розмірі 30 700,00 грн із призначенням платежу: «оплата за ремонт пил зг рах 448 від 06.05.2023». Під час формування платіжного доручення ТОВ «Грін Груп-М» неправильно вказало призначення платежу, а саме посилання на неіснуючий рахунок №448 від 06.05.2023. Позивачем було виставлено рахунок №448 від 20.03.2023, сума якого становить 30 699,50 грн., що відповідає сумі отриманого платежу. Таким чином ця оплата повинна зараховуватися за отримані послуги відповідно до рахунку на оплату №448 від 20.03.2023, на підставі якого сформовано акт про надання послуг здачі-приймання робіт (надання послуг) №271 від 21.03.2023.
Позивач отримав від ТОВ «Грін Груп-М» чотири оплати на суму 20 000,00 грн, 20 000,00 грн, 10 000,00 грн та 20 000,00 грн відповідно із призначенням платежів: «оплата за ремонт пил зг рах 448 від» із вказаними випадковими датами, які не мають відношення до виданих раніше документів та актів. Саме тому отримавши дані платежі ТОВ «Ленів» повинне було зарахувати їх до заборгованості, яка виникла найраніше, а саме та, яка існує відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №860. Отже, на сплату заборгованості по цьому акту потрібно зарахувати залишок платежу у розмірі 0,50 грн. (залишок від платежу 10.05.2023 у розмірі 30 700,00 грн), та всі наступні отримані платежі на загальну суму 70 000,00 грн.
Таким чином щодо акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №860 неоплаченою є частина у розмірі 3 782,07 грн. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1213 є неоплаченим у повному обсязі на суму 61 399,00 грн.
Підсумовуючи, сума основного боргу становить 65 181,07 грн. (3782,07+61399,00), доказів оплати відповідач не подавав.
У додаткових поясненнях (вх. №19968/25 від 28.07.2025) позивач остаточно визначив суму основного боргу. Так, за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №860 неоплаченою залишилась частина у розмірі 3 782,07 грн. Зазначений акт виконання договірних зобов'язань підписаний відповідачем без зауважень, що свідчить про погодження останнього з його змістом. Вказана сума боргу апелянтом не оскаржується.
Водночас відповідно до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №1213 від 31.10.2023 оплата не здійснена у повному обсязі - на суму 61 399,00 грн. Цей акт також підписаний відповідачем без жодних зауважень, що підтверджує його згоду з викладеним у ньому змістом.
В той же час, апелянт зазначає, що позивачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував факт надання ним послуг 31.10.2023 відповідачу на суму 61 399,00 грн. та те, що відповідно до ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Наведені вище доводи апелянта, апеляційний суд вважає необгрунтованими з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем в додатках до позову зазначено ряд документів, серед яких: копія договору про надання послуг №308 від 22.02.2022, копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №860 від 23.08.2022, копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1213 від 31.10.2022, платіжні інструкції про сплату судового збору №7217 на суму 654,75 грн та №7215 на суму 3338,17 грн, а також докази відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу (оригінал поштової квитанції та оригінал опису вкладення).
При реєстрації позовної заяви Господарським судом Львівської області 18.03.2025 складено Акт №13 про те, що під час розкриття конверта (пакета) надісланого від товариства з обмеженою відповідальністю «Ленів» виявлено недоліки, а саме у позовній заяві відсутній додаток №3 копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1213 від 31.10.2022.
В наступному, ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Ленів» до товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп-М» про стягнення заборгованості залишено без руху. Однією з підстав для залишення без руху позовної заяви було те, що у позовній заяві відсутній додаток №3 Копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1213 від 31 жовтня 2023 року, що підтверджується актом Господарського суду Львівської області №13 від 18.03.2025.
20.03.2025 до Господарського суду Львівської області надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено додаток у вигляді акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1213 від 31.10.2022.
Західний апеляційний господарський суд оцінює не долучення акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1213 від 31.10.2022 як помилку позивача, з огляду на те, що у додатках до позовної заяви останній був зазначений. Також, апеляційний господарський суд враховує, що недоліки позовної заяви були виправлені, зазначений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) доданий до заяви про усунення недоліків, а тому не взяття його до уваги на підставі ч. 2 ст. 80 ГПК України буде надмірним формалізмом.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії»).
Щодо аргументу скаржника про неспівмірність суми нарахованої за прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг №308 від 22.02.2022, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Як встановлено судами, позивачем (з урахуванням додаткових пояснень) заявлено до стягнення з відповідача за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №860 - 1 026,37 грн - інфляційних втрат, 3 580,60 грн - пені та 3 450,49 грн - 36% річних за період з 28.08.2022 по 10.03.2025. За актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1213 нараховано 9 581,51 грн - інфляційних втрат, 23 206,57 грн - пені та 29 855,05 грн - 36% річних за період з 03.11.2023 по 10.03.2025.
Однак, відповідач з огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, обмеження стягнення процентів річних та їх присудження у розмірі 3 % від суми заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка проявляється, наприклад, у стягненні пені чи штрафу. Вони входять до складу грошового зобов'язання та виступають способом захисту майнового права і законного інтересу.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Також, Верховний Суд неодноразово підкреслював, що визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (Постанова ВС від 23.11.2023 № 917/991/22).
Саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом (п.117-118 постанови ВП ВС від 02.07.2025 р. у справі № 903/602/24).
Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат,трьох відсотків річних та пені, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суми та періоди, заявлені позивачем до стягнення (з врахуванням додаткових пояснень), є методологічно обґрунтованими та арифметично правильними.
Однак, враховуючи наведені вище норми права та правові висновки викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір процентів річних з 36% до 18%.
Обгрунтовуючи підстави для зменшення процентів річних, апеляційним судом враховано, що загальна сума, яку судом першої інстанції було стягнуто за прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг №308 від 22.02.2022 (без основного боргу) становить 70 693, 97 грн. Також апеляційним господарським судом враховано поведінку боржника, оскільки відповідач здійснив часткову оплату, яка також врахована позивачем, а саме за Актом №860 відповідачем сплачено 70 000,00 грн.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що сума стягнута судом за прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг №308 від 22.02.2022 (без основного боргу) є неспівмірною із основною сумою боргу, адже перевищує її, а тому підлягає зменшенню до 18%.
В такому випадку 18% річних за прострочення зобов'язання за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №860 від 23.08.2022 в період із 28.08.2022 до 10.03.2025 становить 1 725, 25 грн, а за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1213 від 31.10.2022 в період із 03.11.2023 до 10.03.2025 становить 14 927, 53 грн. Отже, за двома актами стягненню підлягає 18% річний в загальній сумі 16 652,78 грн.
Таким чином, під час здійснення апеляційного провадження у справі доводи скаржника в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження.
Заперечення позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу не відповідають з'ясованим апеляційним судом обставинам по справі, доказам та вимогам норм матеріального права, а тому не враховані апеляційним судом.
Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/1
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів це віднайдення відповіді на питання, чи може певна інформація слугувати доказом у справі, а також чи переконують докази кожен окремо та у своїй сукупності у наявності чи відсутності певної обставини у справі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Господарського суду Львівської області від 29.07.2025 у справі №914/777/25 підлягає частковому скасуванню та відмові в задоволенні позовних вимог щодо суми стягнення компенсаційних втрат за неналежне виконання договірних зобов'язань відповідачем на користь позивача, з 36 відсотків до 18 відсотків із суми 33 305,54 грн на суму16 652,78 грн. з прийняттям нового рішення, в зв'язку з порушенням вимог норм п.3 ч.1 ст. 277 ГПК України судом першої інстанції
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін
Судові витрати.
Водночас суд звертає увагу скаржника, що судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення відсотків річних, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Груп-М» б/н від 17.08.2025 - задоволити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2025 у справі №914/777/25 - частково скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити частково.
Пункт 2 рішення викласти в наступній редакції: «Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп-М» (адреса: вул.Заболотна, буд.43, с.Пісочна, Миколаївський р-н, Львівська обл, 81640, ідентифікаційний код 42625657) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ленів» (адреса: вул.Довженка, буд.19, с.Підлужжя, Тисменицький р-н, Івано-Франківська обл, 77442, ідентифікаційний код 37486384) 65 181,07 грн - основного боргу, 10 607,88 грн - інфляційних втрат, 26 780,55 грн - пені, 16 652,78 грн - 18% річних, 2 038, 13 грн - судового збору.»
Врешті рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2025 у справі №914/777/25 - залишити без змін.
Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Орищин Г.В.
Якімець Г.Г.