Справа № 127/7648/26
Провадження №11-сс/801/370/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
22 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5
з участю:
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7
власника майна ОСОБА_8
власниці майн ОСОБА_9
власниці майна ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці матеріали скарги за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання, на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2026, якою задоволено клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 42025022420000120 внесеного до ЄРДР 26.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
встановив:
ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 та накладено арешт вилучене під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_11 ( АДРЕСА_1 ), на майно, а саме:
- грошові кошти в сумі 68 361 доларів США;
- грошові кошти в сумі 13 604 доларів США;
- грошові кошти в сумі 2200 ЄВРО.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що вилучене майно являється джерелом доказів, при дослідженні яких необхідно буде встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, а також в подальшому виникне необхідність у проведенні ряду експертиз.
В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2026 року в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 13 604 доларів США та 2200 ЄВРО, що належать на праві власності ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та на грошові кошти в сумі 68 361 доларів США що належать на праві власності ОСОБА_8 .
Вимоги мотивує тим, що власники майна та їх адвокат не були повідомлені про розгляд клопотання слідчого про накладення арешту на майно, що позбавило їх права на захист та можливості надати свої обґрунтовані заперечення, зокрема щодо належності вказаних коштів.
Зазначає, що вилучені кошти не можуть бути речовим доказом, оскільки не відповідають ознакам речових доказів. Стороною обвинувачення не надано доказів. що вилучені кошти є предметом кримінального правопорушення, здобуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь головуючого судді, адвоката ОСОБА_7 , власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який зазначив про законність ухвали слідчого судді та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги адвоката, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_12 присутнім не був. Матеріали справи не містять відомостей про направлення оскаржуваної копії ухвали адвокату ОСОБА_12 . Текст оскаржуваної ухвали побачив 06.04.2026 року, з його слів, в Єдиному реєстрі судових рішень, що не спростовується матеріалами судової справи.
З огляду на викладене, на думку колегії суддів, адвокат ОСОБА_7 не мав можливості реалізувати своє право на оскарження судового рішення у встановлені законом строки.
Тому суддів погоджується з тим, що строк апеляційного оскарження був пропущений адвокатом ОСОБА_7 з поважної причини, та вважає за необхідне клопотання задовольнити, вказаний строк поновити.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З огляду на матеріали провадження, ОСОБА_12 знав дату та час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, про що вказано у заяві слідчого (арк.пров. №11), однак жодних клопотань про відкладення судового розгляду не надсилав, а тому слідчий суддя, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України розглянув клопотання у відсутності учасників провадження, оскільки слідчий просив розглянути його клопотання без його участі.
Апеляційний суд не вбачає порушення процесуального закону в частині розгляду клопотання слідчого за відсутності власників майна, адже участь останніх в судовому засіданні не є обов'язковою. При цьому таким особам надано право на оскарження судового рішення, де вони вправі викласти свої заперечення проти застосованих заходів забезпечення кримінального провадження, а також можуть звернутися з клопотання про скасування накладеного арешту.
З матеріалів судового провадження вбачається, що в провадженні СУ ГУНП у Вінницькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025022420000120 внесеного до ЄРДР 26.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2025 року окремі військові посадові особи Командування Повітряних Сил Збройних Сил України налагодили кримінально-протиправний механізм ухилення підлеглими військовослужбовцями від проходження військової служби без припинення виплати грошового забезпечення, чим державі заподіяно тяжкої шкоди у вигляді матеріальних збитків в умовах воєнного стану.
Проведеними слідчими діями та розшуковими заходами установлено, що військові посадові особи, зловживаючи службовими повноваженнями, керуючись корисливими мотивами, створили та забезпечили функціонування злочинної схеми, направленої на ухилення від виконання службових обов'язків підпорядкованим особовим складом, задіяним до виконання бойових (спеціальних) завдань щодо виявлення, спостереження, супроводження та вогневого ураження повітряних цілей противника мобільними вогневими групами (далі - МВГ).
3a наявною інформацією, підлеглий особовий склад військовослужбовців мобільних вогневих груп отримують грошове забезпечення (винагороду) на підставі вимог бойових наказів, бойових розпоряджень УС і З ПС ЗС України; журналів ведення бойових дій; наказів начальника штабу - заступника командувача УС і З ПС ЗС України, відповідних рапортів Центру оборонного планування та ресурсного забезпечення ОКП УС І З ПС ЗС України тощо
Отримання додаткової грошової винагороди (30000 грн.) особовим складом мобільних вогневих груп здійснюється за цілодобове чергування при виконанні бойових (спеціальних) завдань щодо вогневого ураження повітряних цілей противника в межах протиповітряного прикриття об'єктів критичної інфраструктури міста Вінниця та Вінницької області, при цьому пропорційно за кожну добу відповідно. За своєчасне виявлення, реагування та знищення повітряних цілей, особовий склад мобільних вогневих груп отримує премії у різних розмірах. Первинною підставою для виплат грошових премій та винагород є щоденний рапорт щодо виконання вимог бойового розпорядження особовим складом МВГ поза межами постійної дислокації, у якому зазначається кількість задіяних військовослужбовців, період виконання завдань, застування зброї, характер повітряних цілей тощо.
За отриманою інформацією, військовослужбовці, залучені до МВГ, не в повному складі перебувають у визначених районах, місцях розосередження, не виконують свої посадові обов'язки та не здійснюють цілодобове чергування. При цьому, окремі військовослужбовці зі складу МВГ, в тому числі мобілізовані, займаються підприємницькою та господарською діяльністю (наданням послуг щодо асфальтування, бетонних та фундаментальних робіт укладання бруківки та тротуарної плитки, продаж продукції, надання послуг з ремонту автомобільної техніки тощо), а також за вказівкою керівництва залучаються до господарських робіт, не пов'язаних з безпосереднім несенням служби.
Водночас, під час цілодобового чергування і виконання завдань з протиповітряного прикриття визначених об'єктів військовослужбовці зі складу МВГ безконтрольно здійснюють виїзди за межі Вінницького гарнізону, в тому числі за межі державного кордону України, при цьому такі особи зазначені у відповідних документах (рапортах), як такі, що перебувають у складі МВГ та здійснюють цілодобове чергування. Вказані документальні матеріали засвідчують перебування військовослужбовців на бойових позиціях, місцях виявлення, ведення вогню та є правовою підставою для подальших виплат додаткових грошових премій (винагород) за виконання бойових (спеціальних) завдань.
За отриманою інформацією до протиправної діяльності залучений особовий склад МВГ, особи з числа керівного складу управління оборонного планування штабу КПС ЗС України, а також ряд цивільних осіб, за посередництва яких військовослужбовці, з відома та дозволу військового керівництва, залучаються до господарської та підприємницької діяльності, інших робіт, не пов'язаних з військовою службою, під час бойових чергувань.
Досудовим розслідуванням установлено, що підлеглий особовий склад з числа військовослужбовців мобільних вогневих груп отримують грошове забезпечення (винагороду) на підставі: вимог бойового наказу (-ів) командувача угруповання сил і засобів Повітряних Сил Збройних Сил України, бойових розпоряджень УС і З ПС ЗС України; журналу (-ів) ведення бойових дій; наказу (-ів) начальника штабу - заступника командувача УС і З ПС ЗС України «Про призначення сил і засобів для посилення протиповітряного прикриття військового містечка №1», рапорту (-ів) заступника начальника Центру оборонного планування та ресурсного забезпечення ОКП УС і З ПС ЗС України - безпосереднього керівника мобільними вогневими групами КПС ЗС України, довідок тощо.
06.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду було проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_11 , а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого було виявлено та вилучено:
- грошові кошти в сумі 68 361 доларів США;
- грошові кошти в сумі 13 604 доларів США;
- грошові кошти в сумі 2200 ЄВРО.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025022420000120 внесеного до ЄРДР 26.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
З клопотання про арешт майна слідує, що вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти мають у кримінальному провадженні значення речових доказів, тому з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження наявна необхідність у накладенні на вказане майно арешту.
Зазначене в клопотанні майно є речовими доказами у кримінальному провадженні та тимчасово вилученим майном, вказані предмети мають значення для досудового розслідування, та відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст. 167 КПК України.
Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі.
Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Як вбачається з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Так, ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), а також розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Задовольнивши клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав до задоволення клопотання, оскільки слідчим доведено необхідність накладення арешту на вилучене майно, яке відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч.2, 4 ст.173 КПК України та ст.172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.
Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з цими мотивами погоджується і апеляційний суд.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано, та колегією суддів не встановлено.
Відповідно до порядку, передбаченого ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, правильності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Зазначені стороною захисту обставини не відносяться до порушень,пов'язаних з істотним та очевидним порушенням прав та свобод людини, та не можуть ставити під сумнів достовірність результатів такої слідчої дії, тож підстав для визнання доказів, здобутих в результаті обшуку на цій підставі на етапі досудового розслідування, недопустимими не вбачається.
За таких обставин, вказані доводи захисника мають бути предметом розгляду в суді першої інстанції під час саме судового розгляду, а вирішення питання допустимості зазначеного доказу та законності проведеної слідчої дії, з підстав зазначених захисником в апеляційній скарзі, на даному етапі є передчасним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2026, якою задоволено клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 42025022420000120 внесеного до ЄРДР 26.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,- залишити без змін.
Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4