Провадження номер 2/741/414/26
Єдиний унікальний номер 741/2082/25
іменем України
23 квітня 2026 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Крупини А.О.,
з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 06 квітня 2022 року в розмірі 30898,53 грн та судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 квітня 2022 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав паспорт кредиту. 06 квітня 2022 року відповідач підписав власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив такі умови кредитування: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн; тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка, відсотків річних: 42,0% та ін. На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку НОМЕР_1 зі строком дії до 03/26, тип - картка «Універсальна», що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач користувався кредитним лімітом, вчиняв операції за рахунком, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачеві грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав належним чином, заборгованість у повному обсязі не погасив. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 27 жовтня 2025 року має заборгованість у розмірі 30898,53 грн, яка складається з: 24171,29 грн заборгованості за тілом кредиту, 6727,24 грн заборгованості за простроченими відсотками. Указану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача судовим рішенням.
Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2025 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, одночасно постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 13 лютого 2026 року.
Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року розгляд справи відкладено до 23 квітня 2026 року для здійснення повторного виклику відповідача в судове засідання.
Представник позивача акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, до позовної заяви додав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, у якому просив розглянути справу без участі представника позивача, указав, що позовні вимоги банк підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення суду (а. с. 17).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщався належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подав. Поштові конверти із судовими повістками про виклик відповідача до суду повернулися на адресу суду без вручення із зазначенням причин повернення: «Адресат відсутній».
Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Рішенням ЄСПЛ у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№ 12307/16) визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За письмовою згодою позивача суд постановив 23 квітня 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 223 ЦПК України.
У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з нижченаведеного.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом установлено, що 06 квітня 2022 року відповідач ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» та погодив такі умови кредитування: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн (п. 1.2. договору); тип кредитної карти: картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2. договору); процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п. 1.3 договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 1.4 договору); розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4. договору); проценти від суми не повернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. договору) (а. с. 33-44).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноручно на планшеті, про що зазначено в полі «Підпис клієнта» із позначкою дати та часу (а. с. 44), що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
Підписанням цієї заяви про приєднання відповідач приєднався до розділу «Загальні положення» підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», які розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms/, в редакції чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір банківського рахунка, а також прийняв всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі та зобов'язався їх належним чином виконувати.
Тією ж датою ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (його копія на а. с. 45-49), який містить основні умови кредитування, аналогічні викладеним у заяві-анкеті.
На підставі укладеного договору АТ КБ «ПриватБанк» позичальнику ОСОБА_1 06 квітня 2022 року була надана кредитна картка № НОМЕР_1 зі строком дії до 03/26, тип - картка «Універсальна», що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 0000004876069331 від 29 жовтня 2025 року та випискою за договором (а. с. 32, 25-30).
Тобто позивач 06 квітня 2022 року надав ОСОБА_1 у користування грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Так, із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім. ОСОБА_1 убачається, що 06 квітня 2022 року відбувся старт карткового рахунку, 28 червня 2023 року кредитний ліміт збільшено до 1000 грн, 16 січня 2024 року - кредитний ліміт збільшено до 25000 грн, 06 травня 2025 року - кредитний ліміт зменшено до 25000 грн, 19 травня 2025 року - кредитний ліміт зменшено до 25000 грн, 30 травня 2025 року - кредитний ліміт зменшено до 25000 грн, 05 червня 2025 року - кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн (а. с. 31).
Також до позовної заяви банком додано виписку за договором № б/н за період 06.04.2022-29.10.2025 (а. с. 25-30), із якої вбачається, що відповідач активно користувався кредитним лімітом, вчиняв різні операції за рахунок кредитного ліміту, зокрема здійснював перекази на інші картки, розраховувався кредитними коштами в магазинах, на АЗС тощо, при цьому погашав тіло кредиту та відсотки за користування кредитними коштами. Згідно з Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджене Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 р., відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надав платіжну картку «Універсальна» до нього. Натомість відповідач, отримавши кредитну картку, фактично отримав електронний платіжний інструмент, який дав йому можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.
Відповідач зобов'язувався повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що відображено в розрахунку заборгованості за договором, доданому позивачем до позовної заяви, а також підтверджується вищезгаданою випискою по рахунку.
Згідно з наданим АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості станом на 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором перед позивачем у сумі 30898 грн 53 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 24171 грн 29 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 6727 грн 24 коп. Цей розрахунок виконано позивачем, виходячи із процентної ставки за користування кредитом у розмірі 42% на рік за періоди: з 01.06.2023 по 27.10.2025, що повністю узгоджується із умовами кредитування, визначеними договором (а. с. 20-24).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором про приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
На підставі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Нормою ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.
Згідно з положеннями ст. ст. 12, 13 ЦПК України учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На час розгляду справи судом відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів, що свідчили б про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 не сплачує кошти за користування кредитом добровільно у передбачений договором строк, не надав суду жодного доказу на спростування вказаної позивачем суми заборгованості, вимоги позивача є обґрунтованими, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 30898,53 грн, з яких: 24171,29 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6727,24 грн - заборгованість за простроченими відсотками, яка утворилася станом на 27 жовтня 2025 року.
Згідно з платіжним дорученням № ZZ420В2FBP від 10 листопада 2025 року при пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджена сплачена сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 279, 280-283, 288 ЦПК України, суд
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 квітня 2022 року, яка виникла станом на 27 жовтня 2025 року, у розмірі 30898 (тридцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн 53 коп., яка складається із: 24171,29 грн заборгованості за тілом кредиту та 6727,24 грн заборгованості за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. у рахунок повернення коштів по сплаті судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2026 року.
Суддя Анатолій КРУПИНА