Справа № 740/1399/26
Провадження № 2/740/1462/26
27 квітня 2026 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Дударця Д.В., за участю секретаря судового засідання Каленіченко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ніжина за правилами спрощеного позовного провадження справу без повідомлення сторін за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача
У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (далі - ТОВ «ФК «ПОЗИКА») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 26.01.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 16759867, відповідно до якого відповідачу перераховано кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 5 100,00 грн.
01.09.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФК «ПОЗИКА» укладено Договір факторингу №01092025/1, згідно з умовами якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 16759867 від 26.01.2022.
Сума боргу відповідача перед новим кредитором становить 18 258,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 100,00 грн; заборгованість за відсотками 13 158,00 грн.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач ТОВ «ФК «ПОЗИКА» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 16759867 від 26.01.2022 у розмірі 18 258,0 грн, судовий збір у сумі 2 622,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн.
Стислий виклад позиції відповідача
У поданому до суду через систему «Електронний суд» відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просила застосувати строк позовної давності та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Заперечення мотивовано тим, що відсотки відповідно до п. 3.2.2 договору нарахованіза відсотковою ставкою 3 % на день, яка є надмірною, та порушує принципи добросовісності і розумності, встановлених статтями 11, 18 Закону України «Про захист право споживачів». Також позивачем не надано доказів повідомлення її про відступлення права вимоги за договором факторингу від 01.09.2025. Зауважувала, що з урахуванням загального строку позовної давності, який становить 3 роки, та обраховується з моменту закінчення строку повернення кредиту, тобто з 27.04.2022, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом у 2026 року зі спливом строку давності. Вважала вимогу про стягнення 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу необґрунтованою, оскільки наданими документами не підтверджується співмірності та реальності таких витрат.
Відповідно до поданої через систему «Електронний суд» відповіді на відзив представник позивача ТОВ «ФК «ПОЗИКА» Міньковська М.В. зазначила, що нарахування відсотків повністю узгоджується з п. 3.2 кредитного договору, а саме протягом пільгового періоду, який тривав 30 календарних днів із 26.01.2022 до 26.04.2022, застосовано відсоткову ставку у розмірі 2,6 % на день, а протягом стандартного періоду тривалістю 60 календарних днів з 26.02.2022 до 26.04.2022 - 3 % на день. При цьому альтернативного розрахунку заборгованості відповідачем надано на було. Щодо застосування до позовних вимог наслідків пропуску позовної давності посилалася на те, що у пункті 10.6 кредитного договору сторонами погоджено збільшення строку позовної давності до 10 років. Звернула увагу, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги за умови невиконання грошового зобов'язання не є підставою для звільнення від його виконання. Враховуючи наведене, позовні вимоги ТОВ «ФК «ПОЗИКА» просила задовольнити в повному обсязі.
У поданому через систему «Електронний суд» запереченні на відповідь на відзив відповідач ОСОБА_1 зауважила, що доводи представника позивача щодо визначення строку позовної давності тривалістю 10 років суперечать матеріалам справи та не спростовують спливу строків давності. Також позивачем не доведено видачу грошових коштів за кредитним договором та переуступлення права вимоги, а наданий розрахунок заборгованості не є належним доказом. З урахуванням зазначеного просила застосувати строк позовної давності та у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ПОЗИКА» відмовити.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 01.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз'яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за її клопотанням, яке вона може подати в строк для подання відзиву на позов.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України.
Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом
26.01.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 16759867, який підписаний відповідачем із використанням електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора 715591.
Відповідно до умов п. 3.1 Договору Товариство надає кредит Клієнту у розмірі 5 100,00 грн з оплатою за процентною ставкою, що вираховується в наведеному графіку згідно з п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, передбачені цим Договором у строки та на умовах цього Договору.
Сторони визначили, що за користування кредитом Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %, яка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.
При цьому, Клієнт може скористатися Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених у п.п. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 цього Договору:
- п. 3.2.1. п. 3.2. Договору Пільговий період 30 календарних днів з 26.01.2022 до 25.02.2022 пільгова процентна ставка (знижка) 2,6 %.
- п. 3.2.2. п. 3.2. Договору Стандартний період 60 календарних днів з 26.02.2022 до 26.04.2022 стандартна процента ставка 3 %.
Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки (п. 4.1 Договору).
Згідно з п. 4.2 Договору клієнт зобов'язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 26.04.2022 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.
Відповідно до п.п. 11.1, 11.3 Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 26.04.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення умов цього Договору, яке мало місце під час дії цього Договору.
Довідкою про ідентифікацію ТОВ «ФК «ІРБІС» підтвердило, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 16759867 від 26.01.2022, була ідентифікована товариством. Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора): унікальний ідентифікатор 715591; дата та час підписання 26.01.2022; мобільний телефон, на який відправлено персональний ідентифікатор, - 0980238025, номер/маска картки НОМЕР_1 .
ТОВ «ФК «ІРБІС» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у сумі 5 100,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3152_251021114221 від 21.10.2025, яке повідомило, що надає послуги з переказу грошових коштів в національній валюті без відкриття рахунків.
Між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено Договір про переказ коштів № ФК № 342 від 02.10.2012, на виконання якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 26.01.2022 на суму 5 100,00 грн, маска картки НОМЕР_1 .
Із розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «ФК «ІРБІС» за договором про надання фінансового кредиту № 16759867 від 26.01.2022, вбачається, що станом на 01.09.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 18 258,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 100,00 грн; заборгованість за відсотками - 13 158,00 грн.
Доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідач не надала.
Норми права, які були застосовані судом
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що договір про надання фінансового кредиту № 16759867 від 26.01.2022 був укладений в електронній формі.
Відтак, на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною восьмою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексому України, а також іншими актами законодавства.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Мотивована оцінка та висновки суду
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання фінансового кредиту № 16759867 від 26.01.2022 відповідно до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписано відповідачем електронним підписом 715591.
Зазначений договір містить особисті дані відповідача, зокрема її РНОКПП, паспортні дані, адресу місця проживання та номер мобільного телефону.
Отже, наведене безумовно свідчить про те, що відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами згідно з ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При цьому, вимог про визнання договору про надання фінансового кредиту № 16759867 від 26.01.2022 недійсним (неукладеним) не заявлено.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують факт укладення між відповідачем та ТОВ «ФК «ІРБІС» договору про надання фінансового кредиту № 16759867 від 26.01.2022.
У той же час, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 100 грн підтверджується листом «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3152_251021114221 від 21.10.2025, згідно з яким було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 26.01.2022 на суму 5 100,00 грн, маска картки НОМЕР_1 .
За умовами кредитного договору, відповідач зобов'язалася повернути отримані нею грошові кошти у визначений договором строк, однак позичальник свої зобов'язання за договором не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за зазначеним договором.
Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 16759867 від 26.01.2022 сторони погодили:
- суму кредиту у розмірі 5 100 гривень (п. 3.1 Договору);
- строк кредитування до 26.04.2022 (п. 4.2 Договору);
- стандартна процентна ставка становить 3 % та застосовується у межах строку кредиту, зазначеного у п. 4.2 цього Договору; пільгова процентна ставка (знижка) 2,6 % (п. 3.2 Договору);
- позичальник може скористатися пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах: пільговий період - 30 календарних днів з 26.01.2022 до 25.02.2022 у розмірі 2,6 %; стандартний період - 30 календарних днів з 26.02.2022 до 26.04.2022 (п. 3.2.1., 3.2.2 п. 3.2 Договору).
Згідно з розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 16759867 від 26.01.2022 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 01.09.2025 становить 18 258,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 100,00 грн; заборгованість за відсотками 13 158,00 грн.
Розрахунок заборгованості проведений за період з 26 січня 2022 року до 26 квітня 2022 року, тобто в межах строку кредитування, передбаченого умовами договору. Штрафні санкції не нараховувалися.
У свою чергу, відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Щодо посилання відповідача на те, що розмір відсотків є надмірно великою сумою, суд зазначає, що відповідач була ознайомлена з умовами кредитного договору, в тому числі, щодо розміру відсотків та порядку їх нарахування. Підписанням цього договору вона погодилася з такими його умовами. Зустрічних позовних вимог про визнання договору або окремих їх пунктів незаконними не заявляла.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу №01092025/01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» приймає належні ТОВ «ФК «ІРБІС» права вимоги до Боржників, зазначені у Реєстрі боржників, що підтверджується Актом приймання-передачі реєстру прав вимоги за Договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 та платіжною інструкцією №6054383 від 02.09.2025.
Відповідно до витягу з Додатку №1 до договору факторингу №01092025/01 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18 258,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 100,00 грн; заборгованість за відсотками 13 158,00 грн.
Договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ПОЗИКА», у встановленому порядку недійсним не визнавався, тобто відповідно до положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності такого правочину.
Встановивши, що надані позивачем докази підтверджують дійсне волевиявлення сторін на реальне настання правових наслідків, а саме на передачу прав вимоги за кредитним договором від № 16759867 від 26.01.2022, а також врахувавши відсутність доказів, які підтверджують недійсність договору факторингу та з огляду на невстановлення обставин, які зумовлюють нікчемність цього договору, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «ПОЗИКА» доведено належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги до боржника (позичальника) ОСОБА_1 .
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 2-634/2011 (провадження № 61-5859св23).
Що стосується застосування наслідків пропуску строку позовної давності до заявлених позовних вимог, то слід зазначити таке.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, який набрав чинності 17 квітня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Закон України №4434-ІХ від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025.
Таким чином, у період з 17 квітня 2022 року до 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, і звернення позивача з цим позовом 20 березня 2026 року вчинено в межах строку позовної давності.
Відповідно до п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК «ПОЗИКА» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 16759867 від 26.01.2022 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10, договір про надання правової (правничої) допомоги № 39493634 від 02.01.2026, укладений між ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , додаткову угоду № 16759867 від 16.02.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 39493634 від 02.01.2026, акт наданих послуг на підтведження надання правової допомоги від 16.02.2026 на суму 5 500 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), необхідних для надання правничої правової допомоги від 16.02.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 39493634 від 02.01.2026.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи наведені приписи, категорію справи, яка є нескладною та розгляд якої проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, обсягу наданих позивачем доказів, сталої судової практики щодо розгляду справ цієї категорії, клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, cуд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що на думку суду, є достатнім та справедливим.
Судовий збір
При розподілі судових витрат суд керується статтею 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 622,40 грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 6, 207, 626-629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078, 1081, 1082 Цивільного кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 16759867 від 26.01.2022 у розмірі 18 258 (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) гривні 40 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», ЄДРПОУ: 39493634, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Дмитро ДУДАРЕЦЬ