Справа № 734/1742/26
Провадження № 1-кп/734/295/26
27 квітня 2026 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42024272300000016 від 19.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
У провадженні Козелецького районного суду перебуває кримінальне провадження № 42024272300000016 від 19.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України.
Учасники провадження вважають за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Прокурором подано клопотання про продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, яке мотивоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.
Обвинувачений заперечував проти його задоволення, зазначивши, що він від органу досудового розслідування не переховувався, йому взагалі не було відомо про наявність кримінального про наявність кримінального провадження.
Захисником подано клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід.
Клопотання мотивоване порушенням порядку повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, наявністю у обвинуваченого тяжких захворювань, внаслідок яких стан його здоров'я погіршується. Перебування ОСОБА_4 в умовах слідчого ізолятору унеможливлює отримання належної та своєчасної медичної допомоги, що створює загрозу для його життя та здоров'я. Обвинувачений бажає повернутися на військову службу, у зв'язку з чим отримано рекомендаційний лист військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_4 був відсутній на військовій службі у період, який інкримінується стороною обвинувачення, у зв'язку з отриманням належної медичної допомоги.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника, а прокурор заперечував проти його задоволення.
Вислухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку про відсутність передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України перешкод для призначення судового розгляду.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд виходить з такого.
Ухвалою слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 06.03.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою - до 27.04.2026 включно, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Судом установлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які існували на час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати.
В підтвердження наявності зазначених ризиків суд ураховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
При цьому, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України вчинено в умовах воєнного стану, що згідно зі ст. 69, 75 КК України унеможливлює застосування інституту призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом чи звільнення від відбування покарання з випробуванням. На переконання суду, суворість можливого покарання може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що існування обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину саме по собі не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Таким фактором у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, те, що з огляду на триваюче повномасштабне вторгнення РФ на територію України, держава не має змоги належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій, у тому числі його перетин, що у свою чергу збільшує ймовірність ухилення обвинувачених від суду та відповідно актуалізує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас суд звертає увагу на те, що існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування і на території країни, а воєнні дії очевидно є дестабілізуючим в державі фактором, який може полегшити можливість особі переховуватися від суду у разі прийняття такого рішення.
Ураховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що на теперішній час ризик переховування від суду не втратив своєї актуальності.
При оцінці ризику впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Обвинувачений може іншим чином перешкодити кримінальному провадженню шляхом створення штучних доказів та підбурювання осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань на підтвердження своєї захисної версії вчиненого діяння. ОСОБА_4 може продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, оскільки, будучи військовослужбовцем, ухилився від виконання військового обов'язку.
За наведених вище обставин, є достатні підстави вважати доведеними зазначені у клопотанні прокурора ризики.
Судом перевірялася можливість застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, однак жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Крім того, згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді триманні під вартою.
Ураховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , з огляду на положення абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе не визначати розмір застави обвинуваченому.
Щодо доводів захисника про необґрунтованість обвинувачення, порушення порядку повідомлення про підозру, суд зазначає, що оцінка цим доводам має бути надана за результатами судового провадження та ухвалення судом відповідного рішення.
Що стосується посилання сторони захисту на ряд тяжких хронічних захворювань, які є у обвинуваченого та у зв'язку з чим він потребує постійного та серйозного лікування, як на підставу для зміни запобіжного заходу, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 № 239/5/104 затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, згідно з п. 2.3 якого медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Відповідно до п. 2.6, 2.7, 2.8 Порядку особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
З огляду на те, що особи, які перебувають під вартою, та є хворими, отримують медичну допомогу в амбулаторних умовах в медичних частинах та в спеціально визначених закладах охорони здоров'я, на цей час відсутні перешкоди для лікування ОСОБА_4 під час перебування його під вартою.
Керуючись ст. 176-178, 183, 314-317, 199, 369-372, 376, 395 КПК України, суд,-
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Козелецького районного суду Чернігівської області (сел. Козелець, вул. Свято-Преображенська, 7) о 11:30 год 11.05.2026.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію застосованого до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою з подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» на строк 60 днів - по 25.06.2026 включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор'в для відома та виконання.
Ухвала в частині продовження обвинуваченому строку тримання під вартою може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з дня отримання копії ухвали, в іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_6