Справа № 650/1305/26
провадження № 2/650/2244/26
24 квітня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник - адвокат Ковальчук Микола Олександрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить: розірвати договір оренди землі від 30.01.2012 року №652060004001176 (з урахування додаткової угоди від 15.01.2015 року, додаткової угоди від 28.12.2017 року та додаткової угоди від 17.11.2021 року), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_2 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31016267, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:021:0023, з урахуванням Договору про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» від 17 квітня 2025 року №1704/25-23; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати у сумі 110 580,92 грн.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:021:0023, загальною площею 9,6726 га, розташованої на території Максимо-Горківської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
30 січня 2012 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди землі № 652060004001176. Додатковою угодою від 15 січня 2015 року новим орендарем визначено Приватне підприємство «ЮТС-Агропродукт ПЛЮС», а додатковою угодою від 28 грудня 2017 року орендаря змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт».
Додатковою угодою від 17 листопада 2021 року нормативну грошову оцінку земельної ділянки визначено у розмірі 292 542,15 грн, орендну плату - 9,45 % від нормативної грошової оцінки, що становить 27 645,23 грн на рік, а строк дії договору оренди встановлено до 31 грудня 2031 року.
Протягом 2022-2025 років Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не виходило на зв'язок із позивачем, не повідомляло про причини виникнення заборгованості та не здійснило виплат орендної плати. Загальна сума заборгованості становить 110 580,92 грн.
З відкритих даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 17 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» договір № 1704/25-23 про відчуження права оренди земельних ділянок, серед яких була земельна ділянка позивача з кадастровим номером 6520683600:02:021:0023.
Представник позивача вважає, що цей договір укладено з метою уникнення відповідальності за несплату орендної плати та дострокового розірвання договору оренди. На підтвердження цього він послався на взаємопов'язаність Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» і Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» через пов'язаних осіб, керівників та кінцевих бенефіціарних власників.
З початку збройної агресії рф ні Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», ні Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не повідомляли позивача про причини невиконання умов договору оренди. Земельна ділянка, яка передавалася для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фактично не обробляється, перебуває у сильно забур'яненому стані, що призводить до погіршення якісних властивостей ґрунту та зниження його родючості.
На підтвердження цих обставин представник позивача послався на листи-довідки Новорайської СВА від 03 березня 2025 року та 05 травня 2025 року, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» з 24 лютого 2022 року не здійснює господарювання на території Новорайської громади, орендна плата власникам земельних ділянок не сплачується, а заходи щодо визнання земельних ділянок приватної власності забрудненими або потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами не проводилися.
Крім того, нотаріально посвідчені заяви працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт», на думку представника позивача, підтверджують, що протягом 2023-2024 років відповідач провадив господарську діяльність на території Бериславського району Херсонської області.
Невиплату орендної плати за 2022-2025 роки представник позивача вважає систематичним порушенням умов договору оренди землі та істотним порушенням зобов'язання, оскільки позивач була позбавлена можливості отримати орендну плату, на яку розраховувала при укладенні договору.
У зв'язку з цим представник позивача вважає наявними підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» заборгованості з орендної плати у розмірі 110 580,92 грн та розірвання договору оренди землі.
У відзиві, поданому 23 березня 2026 року представником відповідача Журиком А.Л., останній заперечив проти задоволення позову та просив відмовити у розірванні договору оренди землі.
Представник відповідача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:021:0023 на підставі договору оренди від 30 січня 2012 року та додаткової угоди від 28 грудня 2017 року. Додатковою угодою від 17 листопада 2021 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2031 року, а розмір орендної плати визначено у сумі 27 645,23 грн.
До 2022 року відповідач виконував зобов'язання за договором, однак у 2022 році господарська діяльність на орендованих земельних ділянках була призупинена через тимчасову окупацію Херсонської області військами рф та заборону проведення сільськогосподарських робіт на землях, які визнані непридатними для використання через потенційне забруднення вибухонебезпечними предметами.
17 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» укладено договір відчуження права оренди земельних ділянок № 1704/25-23. За умовами цього договору до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» перейшли всі права та обов'язки орендаря щодо спірної земельної ділянки.
Представник відповідача послався на те, що земельна ділянка розташована на території Бериславської міської територіальної громади, яка згідно з Переліком територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих рф, перебувала у тимчасовій окупації з 10 березня 2022 року до 31 грудня 2024 року, а з 11 листопада 2022 року і дотепер віднесена до території можливих бойових дій.
Внаслідок збройної агресії рф, тимчасової окупації, забруднення території вибухонебезпечними предметами та відсутності розмінування відповідач був позбавлений можливості використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Проведення сільськогосподарських робіт на такій території створює загрозу життю і здоров'ю працівників, а тому посівна кампанія, збирання врожаю та ведення господарської діяльності є неможливими.
На підтвердження цих обставин представник відповідача послався на Перелік територій, рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491, розпорядження Бериславської міської військової адміністрації щодо надання пільг із місцевих податків та зборів на 2023-2025 роки, дані інтерактивної карти ДСНС, лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року, а також постанови Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24 та від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24.
Несплата орендної плати, за позицією відповідача, зумовлена обставинами непереборної сили та об'єктивною неможливістю використання земельної ділянки з причин, за які орендар не відповідає. У зв'язку з цим відсутні правові підстави для розірвання договору оренди землі та покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» обов'язку зі сплати орендної плати за відповідний період.
Щодо поданих позивачем нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 представник відповідача послався на їх неналежність і недопустимість як доказів та просив, у разі їх дослідження як заяв свідків, викликати зазначених осіб у судове засідання для допиту.
Щодо листів-довідок Новорайської сільської військової адміністрації від 03 березня 2025 року та 05 травня 2025 року представник відповідача послався на те, що вони не містять інформації щодо спірної земельної ділянки, подані без запитів, у відповідь на які були надані, а також видані органом поза межами його повноважень, тому не можуть бути враховані судом як належні та допустимі докази.
Крім того, представник відповідача вважає Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» неналежним відповідачем, оскільки право оренди спірної земельної ділянки було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», до якого перейшли права та обов'язки орендаря за договором оренди землі.
На судове засідання позивач не з'явився, його представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
На судове засідання представник відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в підсистемі «Електронний суд». Про причини неявки суд не повідомив. У відзиві не висловив свою позицію щодо його участі в судовому засіданні.
На судове засідання представник відповідача ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом направлення на його юридичну адресу ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки, які повернулися на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за відповідною адресою. Такі заходи були судом вжиті неодноразово.
Вирішуючи питання про можливість проведення судового засідання без участі представника ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» суд також виходив з положень частини шостої статті 14 ЦПК України відповідно до якої юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Відповідач ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не виконав такий обов'язок та не зареєстрував свій кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, з огляду на що суд зазначає, що права відповідача, який не зареєстрував електронний кабінет, не порушуються у разі ненаправлення йому позивачем паперових копій процесуальних документів при поданні позову з використанням підсистеми «Електронний суд». Відповідач несе певні негативні наслідки невиконання обов'язку з реєстрації електронного кабінету. Ці наслідки прямо передбачені ЦПК України, вони є збалансованими та пропорційними, тобто не порушують основоположні принципи цивільного процесу, такі як верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність, гласність та відкритість судового процесу, змагальність сторін, пропорційність, зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами тощо. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №752/11445/22, від 01.02.2024 у справі №520/11344/23, від 28.03.2023 у справі №260/1322/21 (з урахуванням відмінностей у змісті процесуальних кодексів).
З огляду на викладені обставини, а також враховуючи, що представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з'явилися до суду без поважних причин, окремі з них не вжили заходів для реалізації свого процесуального обов'язку щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у матеріалах справи доказами та письмовими поясненнями сторін.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені учасниками доводи, суд дійшов таких висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 6520683600:02:021:0023, площею 9,6726 га, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, місце розташування - Херсонська область, Бериславський район, Максимо-Горківська сільська рада, 40/24, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 10 червня 2021 року, виданим приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області Литовченко І. А., зареєстрованим у реєстрі за № 113, та відомостями про земельну ділянку, сформованими за запитом від 14 лютого 2026 року.
Згідно з відомостями про земельну ділянку, сформованими за запитом від 14 лютого 2026 року, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6520683600:02:021:0023 зареєстровано 10 червня 2021 року, номер запису про право в Державному реєстрі прав - 42442340, орган, що здійснив державну реєстрацію права, - Бериславський районний нотаріальний округ.
30 січня 2012 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» було укладено договір оренди землі № 652060004001176, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 6520683600:02:021:0023.
Додатковою угодою від 15 січня 2015 року змінено орендаря за договором оренди землі та визначено новим орендарем Приватне підприємство «ЮТС-Агропродукт ПЛЮС».
Додатковою угодою від 28 грудня 2017 року орендаря за договором оренди землі змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт».
Додатковою угодою від 17 листопада 2021 року встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 292 542,15 грн, а також визначено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою - 9,45 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 27 645,23 грн за рік.
Строк дії договору оренди землі з урахуванням укладених додаткових угод визначено до 31 грудня 2031 року.
Орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6520683600:02:021:0023 за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки ОСОБА_1 не сплачена.
З урахуванням визначеного договором річного розміру орендної плати 27 645,23 грн, загальний розмір заявленої заборгованості за 2022-2025 роки становить 110 580,92 грн.
17 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» було укладено договір № 1704/25-23 про відчуження (продаж) права оренди земельних ділянок, за умовами якого право оренди, у тому числі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:021:0023, передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс».
Згідно з пунктом 2.3 зазначеного договору до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» перейшли всі права та обов'язки орендаря щодо спірної земельної ділянки, у тому числі обов'язок зі сплати заборгованості з орендної плати.
Відповідно до листа-довідки Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 01-12/432/25 від 03 березня 2025 року станом на 25 лютого 2025 року земельні ділянки, що перебувають в оренді ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», не використовуються, їх обробіток не здійснюється.
Крім того, як зазначено у вказаному листі, протягом 2022-2024 років ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зверталося до Новорайської СВА із заявами про визнання орендованих земельних ділянок потенційно забрудненими, але у відповідь на таку заяву приймалось лише розпорядження про надання пільг із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади. Такі ділянки комісією військової адміністрації не обстежувались та окремими розпорядженнями не визнавались забрудненими вибухонебезпечними предметами, а вважались такими, що потребують обстеження в зв'язку з тим, що громада тривалий час (вісім місяців 2022 року) перебувала в окупації військових російської федерації і на цих землях велись бойові дії.
Але, вже після деокупації, що відбулась 11 листопада 2022 року, незважаючи на проведення обстеження та очищення цих земельних ділянок спеціальними саперними військами України та відновлення можливості використовувати їх за цільовим призначенням, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на сьогоднішній день так і не розпочало використання на території Новорайської сільської громади орендованих ними земельних ділянок і, за наявною інформацією, орендна плата власникам земельних ділянок також не сплачується.
Відповідно до листа-довідки Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 01-12/1008/25 від 05 травня 2025 року, розпорядження Новорайської СВА № 163 від 31 жовтня 2023 року, № 29 від 06 лютого 2024 року та № 154 від 18 квітня 2024 року «Про надання пільг із місцевих податків та зборів ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не звільняють ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» від обов'язку сплачувати орендну плату за орендовані земельні ділянки приватної власності, а також не звільняють від обов'язку сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Крім того, зазначеним листом підтверджено, що Новорайською СВА не здійснювались заходи щодо визнання земельних ділянок приватної власності забрудненими (або потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами, а також відповідна інформація не вносилась до Державного земельного кадастру.
Відповідно до розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 «Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», до відповідного переліку було включено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589), юридична адреса: вул. Промислова, буд. 3, с. Новорайськ, Новорайська сільська територіальна громада, Бериславський район. Зазначене розпорядження підлягало затвердженню на сесії обласної ради, що прямо вказано в пункті 2 цього нормативного акта.
Відповідно до листа ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» від 29 травня 2025 року, направленого на адресу Головного управління ДСНС України у Херсонській області, товариство повідомило, що є орендарем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих, зокрема, на території Бериславського району Херсонської області. У зв'язку з військовою агресією російської федерації частина цих територій була тимчасово окупованою, на них велися активні бойові дії, а також здійснювалося масштабне будівництво фортифікаційних споруд.
У зверненні наголошено, що внаслідок збройного конфлікту значні площі земель ймовірно забруднені нерозірваними боєприпасами, мінами, вибуховими пристроями та їхніми уламками. Крім того, вибухи снарядів і військова діяльність призвели до вивільнення токсичних речовин і важких металів у ґрунт, що може спричинити деградацію ґрунту, зниження його родючості, а також загрозу для здоров'я людини в разі споживання вирощеної на таких ділянках продукції. Також зазначено, що пересування важкої військової техніки ймовірно спричинило ущільнення ґрунту, утворення вирв, порушення його структури та цілісності.
ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вказало, що виконання будь-яких сільськогосподарських робіт на зазначених ділянках є вкрай небезпечним, а перебування працівників на цих територіях створює безпосередню загрозу для життя та здоров'я. Крім того, частина земель фактично використовується для оборонних потреб держави, зокрема для будівництва окопів, траншей, бліндажів, протитанкових ровів, що за законом унеможливлює їх використання за первинним цільовим призначенням. У таких умовах право користування земельною ділянкою є або призупиненим, або істотно обмеженим.
Таким чином, у зазначеному листі обґрунтовано позицію про неможливість обробітку орендованих земельних ділянок у зв'язку з наявністю ознак обставин непереборної сили, які об'єктивно перешкоджають виконанню зобов'язань за договором оренди. Товариство також звернулося з проханням надати акти обстеження земель або іншу інформацію щодо можливості чи неможливості їх використання за призначенням.
Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.
При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв'язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.
У зв'язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.
Відповідно до розпорядження начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 11 лютого 2025 року № 58 «Про надання пільг ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на 2025 рік», Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589) надано пільги з нарахування та сплати орендної плати за землю комунальної власності, єдиного податку четвертої групи для юридичних осіб та мінімального податкового зобов'язання на період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.
Земельним кодексом України, а саме статтею 96, передбачено обов'язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату. Вказана норма кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка надає орендодавцю право вимагати своєчасного внесення орендної плати.
На підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі», договір оренди може бути достроково розірваний у разі невиконання орендарем своїх зобов'язань, визначених статтями 24, 25 цього закону та умовами договору.
Відповідно до статті 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення його умов однією зі сторін. Істотним вважається таке порушення, яке призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.
Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 10 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, провадження № 12-80гс23, зробила наступний висновок щодо застосування норм права: «Застосовуючи в контексті спірних правовідносин статті 13, 17, 15 та 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а також статті 3, 6, 627, 638, 640 ЦК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір оренди землі є консенсуальним.
Слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов'язки зобов'язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов'язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання Договору).
Абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.
Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340- IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення.
Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не змінюють визначеного в Законі № 161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі».
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов'язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.
Земельним кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов'язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма Земельного кодексу України кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в укладеному Договорі оренди землі, а саме в п 29- «Орендодавець має право вимагати від орендаря в повному обсязі внесення орендної плати» та п.32 - «Орендар зобов'язаний розраховуватися з Орендодавцем по орендній платі».
На підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Аналогічна умова зазначена у пункті 12.3 Договору оренди землі (у редакції від 26.12.2023 року).
У зв'язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2022, 2023 та 2024 роках, є невиконанням обов'язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання Договору оренди землі.
Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України «Про оренду землі» до інших законодавчих актів, що регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки відносяться положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов'язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є підставою для розірвання договору.
Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов'язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України, Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв'язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені Договору оренди землі.
Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Отже договір оренди землі можливо розірвати лише у разі систематичного порушення строків сплати орендної плати, разове порушення умов договору не є підставою для його розірвання. Несплата орендної плати, а також невиконання обов'язку щодо нарахування та сплати щорічних інфляційних витрат відповідачем є підставою для розірвання Договору оренди землі. Із зазначеного питання є відповідна позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 12 грудня 2012 року справа № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року № 6-1449цс17 і яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна враховуватись судами при прийнятті рішення.
Сам факт систематичного порушення Договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18, провадження №61-39488ск18.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Незалежно від того, несплата орендної плати була в повному обсязі або в частині.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди». Такого висновку дійшла об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18. Схожі висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 17 червня 2021 року, справа № 485/784/20, провадження № 61-3760св21, та від 10 вересня 2021 року, справа № 650/628/19-ц, провадження № 61-21777св19.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зважаючи на вищевказані обставини, згідно з Договором оренди землі, Відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендодавцям орендну плату за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки.
Відповідно до Договору оренди землі від 30 січня 2012 року № 652060004001176 в редакції додаткової угоди від 17 листопада 2021 року орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 6520683600:02:021:0023 становить 9,45 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 292 542,15 грн, що складає 27 645,23 грн за рік.
Загальна сума заборгованості складає 110 580,92 грн.
Отже, Відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендну плату за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки до 31 грудня кожного поточного року, однак цього не виконав.
Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема - платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов'язання за договором. Водночас, представник позивачів послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022-2025 роки, посилаючись на конкретні умови договору, розрахунок заборгованості, а також лист-довідку Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району від 03.03.2025 № 01-12/432/25, згідно з якою починаючи з 24.02.2022 року і по теперішні час ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на території Новорайської СВА не здійснює ніякого господарювання. Навіть після проведення розмінування земель сільськогосподарського призначення на території Новорайської громади. За наявною інформацією орендна плата за землю сільськогосподарського призначення громадянам, що мають земельні ділянки (паї) в Новорайській громаді, не сплачується.
Не надав представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» і доказів того, що новий орендар вказаних земельних ділянок - ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на даний час здійснює господарську діяльність на зазначених земельних ділянках, виконує умови договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі, її обробітку та сплати орендної плати.
Крім того, у відзиві представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не заперечує той факт, що орендна плата за договором оренди землі за 2022-2025 роки позивачу не сплачувалась, однак посилається при цьому на обставини непереборної сили (форс-мажор), зокрема: окупацію території, на якій розташована спірна земельна ділянка, неможливість її використання через потенційну загрозу мінування, втрату доступу до майна підприємства, які, на думку відповідача, звільняють його від обов'язку сплачувати орендну плату за вказані періоди.
Суд не погоджується з наведеними у відзиві доводами представника відповідача в частині причин невиконання договірних зобов'язань щодо виплати орендної плати за 2023 рік, 2024 рік та 2025 рік, зважаючи на встановлені у справі обставини, умови укладеного договору оренди землі, положення чинного законодавства, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відповідний період.
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц).
Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.
Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».
З початку 2014 року мала місце збройна агресія російської федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії російської федерації проти України», «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором», «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо ( постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1.
Так, в цьому листі, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») посилається на причину невиконання зобов'язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов'язань.
З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.
Суд вважає, що той факт, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та в 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов'язків за договором оренди.
Крім того, з боку представників ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.
Відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 територія Новорайської селищної територіальної громади, на якій розташована, зокрема спірна земельна ділянка, була тимчасово окупованою в період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року.
Тобто протягом 2023-2025 років відповідна територія не передбачала перешкод, пов'язаних із збройним конфліктом або тимчасовою окупацією. Після деокупації території в листопаді 2022 року, жодних обмежень, що могли б перешкоджати використанню земель для господарської діяльності, не існувало.
Обставини, пов'язані із потенційним замінуванням, про які зазначає представник відповідача, не можуть свідчити про існування для нього об'єктивних перешкод у використанні даною земельною ділянкою. Процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, вже передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Орендар, як сторона, яка володіє правом користування земельною ділянкою, має вирішити питання щодо розмінування та привести земельну ділянку в стан, придатний для сільськогосподарської діяльності.
Крім того, якщо орендар зіткнувся з об'єктивними перешкодами, він мав звернутися до орендодавця, повідомити про ці обставини та обговорити можливі заходи для вирішення проблеми. Однак, суду не надано доказів того, що орендар ініціював відповідні процедури, звертався до компетентних органів чи подав конкретні заяви щодо обстеження і розмінування земель. Він не виявив належної активності, і саме тому земельні ділянки не були оброблені, а зобов'язання за договором оренди не виконувались.
Загальновідомі факти свідчать, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд не може констатувати, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об'єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.
Крім того, в даному випадку суд враховує, що земля є спеціальним предметом, який за своїми природними властивостями вимагає постійної опіки та догляду. Договірні відносини, що виникають між орендодавцем і орендарем, передбачають певні права та обов'язки, які повинні виконуватись належним чином. Весь масив обов'язків щодо подальшого використання земельної ділянки в першу чергу покладається на орендаря, який має право користування цією земельною ділянкою. Оскільки власник земельної ділянки, передаючи її в оренду, не має права користуватися нею, ініціатива щодо використання та догляду за земельною ділянкою повинна виходити від орендаря.
Однак, в даному випадку орендар обрав пасивну позицію і не вжив належних заходів для активного використання землі, зокрема не організував обстеження та розмінування ділянки, не звернувся до орендодавця з відповідними запитами або пропозиціями щодо вирішення проблеми. Тому орендар не виконав свої зобов'язання за договором оренди та не забезпечив належне використання земельної ділянки, не маючи для цього об'єктивних перешкод.
В цьому контексті суд також враховує загальні приписи щодо істотності порушень умов договору, що містяться в Цивільному кодексі України. Згідно з положеннями статті 651 ЦК України, договір може бути розірваний за рішенням суду, якщо одна зі сторін істотно порушила умови договору, і таке порушення призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотним порушенням є таке, що суттєво порушує баланс прав і обов'язків сторін, викликаючи серйозні наслідки для виконання договору, що в свою чергу ставить під загрозу подальше виконання його умов. Враховуючи це, суд має ретельно оцінити всі обставини справи, наслідки порушення та ступінь довіри до контрагента, перш ніж приймати рішення щодо розірвання договору оренди землі.
За описаних обставин, які стосуються поведінки орендаря впродовж 2023, 2024 та 2025 років, очевидним є те, що орендар самоусунувся від виконання своїх обов'язків орендаря, вживає усіх заходів, як для невиплати орендної плати, так і для залишення спірної земельної ділянки, створюючи штучні перешкоди для її повернення. Зокрема, це вбачається з того, що відповідачем вже після вжиття позивачем заходів щодо судового розв'язання спору було укладено договір відчуження права оренди на користь іншої юридичної особи, щодо якої жодних даних про господарську діяльність або інтерес цієї юридичної особи до вказаної земельної ділянки в матеріалах справи немає. Це свідчить про те, що орендар фактично втратив довіру, і подальше перебування спірної земельної ділянки вже у нового орендаря не дає підстав для очікувань, що вона буде використовуватися в майбутньому, а також що орендодавець отримає орендну плату за майбутні роки в добровільному порядку. З огляду на ці обставини, суд має підстави для висновку, що збереження договору оренди в умовах такої поведінки орендаря є неможливим, оскільки це порушує баланс прав та обов'язків сторін і фактично ставить під загрозу подальше виконання договору.
Щодо посилання відповідача на розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року №?24, суд зауважує, що відповідне розпорядження саме по собі не є правовою підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки. Це розпорядження носить виключно організаційно-декларативний характер та передбачає включення суб'єктів господарювання до переліку таких, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, для цілей звернення до державних органів чи участі в програмах підтримки. Однак воно не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, не скасовує зобов'язань, які покладені на нього договором оренди землі, та не містить жодної імперативної норми щодо автоматичного припинення чи призупинення нарахування та сплати орендної плати.
Крім того, вказане розпорядження підлягає обов'язковому затвердженню на сесії обласної ради, про що прямо зазначено в його тексті. Відповідачем не надано доказів того, що розпорядження було належним чином затверджене та набуло чинності в установленому законом порядку. Водночас сам факт включення до переліку постраждалих суб'єктів не встановлює жодного факту, що безпосередньо впливає на зобов'язання відповідача за конкретним договором оренди та не свідчить про неможливість виконання саме обов'язку зі сплати орендної плати за спірну земельну ділянку.
Отже, посилання на розпорядження Херсонської обласної ради не є належним і достатнім доказом для звільнення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань за договором оренди земельної ділянки за вказані роки.
Що стосується посилання представника відповідача на розпорядження органів місцевого самоврядування щодо надання пільг з місцевих податків і зборів, зокрема й орендної плати за землю, суд зазначає таке.
Відповідно до змісту розпоряджень начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (від 31.10.2023 №163, від 06.02.2024 №29, від 18.04.2024 №154), пільги зі сплати орендної плати стосуються земель комунальної власності, наданих в оренду, - тобто відносин, у яких орендодавцем виступає територіальна громада. Натомість спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, перебуває у приватній власності позивача, що підтверджується належними правовстановлюючими документами, і не належить до земель комунальної форми власності. Відтак, положення вказаних розпоряджень щодо звільнення від орендної плати на ці відносини не поширюються.
Щодо вказівки у розпорядженнях на те, що окремі земельні ділянки не є об'єктом оподаткування у зв'язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, суд зазначає, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідачами не надано жодного акту технічного обстеження, сертифіката чи іншого документа, що підтверджував би реальний техногенний стан ґрунту або визнання спірної земельної ділянки непридатною до використання.
Таким чином, наведені розпорядження не звільняють ані ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», ані ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», як новим орендарем, від обов'язку сплати орендної плати саме за спірну земельну ділянку, яка є приватною власністю і не віднесена до земель комунальної форми власності, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов'язання за договором оренди.
Крім того, сприяння суб'єкту господарювання шляхом надання пільг з оподаткування (у тому числі звільнення від сплати земельного податку або мінімального податкового зобов'язання), як це передбачено відповідними розпорядженнями органів місцевого самоврядування, жодним чином не впливає на зміст та виконання договірних зобов'язань між орендодавцем і орендарем.
Оподаткування та договірні відносини регулюються різними правовими інститутами. Норми податкового законодавства, які визначають порядок нарахування і сплати податку за землю, не мають впливу на зобов'язання сторін, що виникли з договору оренди землі приватної власності. Звільнення від земельного податку - це публічно-правовий захід, спрямований на зменшення податкового навантаження, а не на звільнення від обов'язку сплачувати орендну плату, яка є елементом приватно-правового зобов'язання, погодженого сторонами в договорі.
Таким чином, навіть за умов надання податкових пільг, договір залишається чинним, а орендар зобов'язаний виконувати всі його істотні умови, зокрема щодо сплати орендної плати, визначеної в розмірі, строках і порядку, погоджених сторонами.
Що стосується посилання представника відповідача на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області №?66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року як на доказ неможливості використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням впродовж 2023 та 2024 років у розумінні положень статей 617, 651, 762 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що зміст зазначеного листа не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договору оренди землі.
По-перше, ГУ ДСНС у Херсонській області у відповіді прямо зазначає, що піротехнічні розрахунки ДСНС до робіт з розмінування на відповідних земельних ділянках не залучались, а самі роботи проводились іншими фаховими відомствами, при цьому не вказано, які саме органи виконували такі роботи, на підставі яких документів і в яких межах.
По-друге, твердження вказаного листа щодо потенційної забрудненості ділянок вибухонебезпечними предметами носить гіпотетичний та попереджувальний характер. Жодного обстеження конкретної земельної ділянки, яка є предметом даного спору, ГУ ДСНС не проводило, як і не зазначало факту наявності на них вибухонебезпечних предметів або неможливості їх використання.
По-третє, у листі відсутні будь-які висновки, які б вказували на фактичну або юридичну неможливість використання саме спірної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, або на те, що така неможливість виникла внаслідок дії непереборної сили у значенні статті 617 ЦК України.
Таким чином, наведений документ не доводить належним чином факту дії обставин непереборної сили, не підтверджує виникнення правових підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконання грошового зобов'язання за договором оренди землі, за вказані два роки.
Отже, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати за 2023, 2024 та 2025 роки, за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладено між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, наявні підстави для стягнення вказаної заборгованості та розірвання договору оренди, у зв'язку з чим позов в цій частині слід задовольнити.
Оскільки, як суд вже зазначав, орендар зобов'язаний був нарахувати орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6520683600:02:021:0023 в розмірі 27 645,23 грн за 2023 рік, в розмірі 27 645,23 грн за 2024 рік та в розмірі 27 645,23 грн за 2025 рік, а суд встановив факт порушення орендарем обов'язку щодо виплати орендної плати за 2023, 2024 та 2025 роки, стягненню підлягає орендна плата, нарахована за відповідний період, в сумі 82 935,69 грн, яка складається із суми вказаних орендних платежів.
Разом з цим, з огляду на положення пункту 2.3 Договору № 1704/25-23 про відчуження (продаж) права оренди, укладеного між ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», відповідно до якого до покупця переходять усі права та обов'язки орендаря щодо земельних ділянок за договором оренди землі (зі змінами та доповненнями), суд зазначає, що вказаним договором не врегульовано питання переходу до нового орендаря обов'язку щодо сплати заборгованості з орендної плати, яка виникла, як до моменту відчуження права оренди так і після цього. Заборгованість за 2023 та 2024 роки сформувалася у період, коли фактичним орендарем земельної ділянки було саме ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», яке було зобов'язане нарахувати та сплатити орендну плату у встановлені договором строки, однак цього не зробило. Враховуючи, що зобов'язання зі сплати орендної плати є грошовим та виникло у відповідача до переходу права оренди, а доказів переведення боргу в порядку, передбаченому статтями 520-523 ЦК України, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що заборгованість за вказані роки підлягає стягненню саме з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» як особи, яка допустила порушення договірного зобов'язання.
Стосовно заборгованості з орендної плати за 2025 рік суд виходить з того, що правове становище сторін у цьому періоді змінилося внаслідок укладення 17 квітня 2025 року між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» договору № 1704/25-23 про відчуження права оренди земельних ділянок.
Відповідно до частини п'ятої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону України «Про оренду землі» у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужено.
З урахуванням наведеного, з 17 квітня 2025 року права та обов'язки орендаря щодо спірної земельної ділянки перейшли до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Отже, саме з цієї дати ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» є особою, яка користується речовим правом оренди земельної ділянки та повинна виконувати поточні обов'язки орендаря, у тому числі щодо сплати орендної плати за період після переходу до нього права оренди.
Разом з цим заборгованість з орендної плати за період з 01 січня 2025 року до 16 квітня 2025 року виникла у період, коли орендарем земельної ділянки залишалося ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Саме ця юридична особа у вказаний період була стороною договору оренди як орендар і повинна була виконувати зобов'язання щодо нарахування та сплати орендної плати.
Річний розмір орендної плати за договором становить 27 645,23 грн. Період з 01 січня 2025 року до 16 квітня 2025 року включно складає 106 днів. Відтак частина орендної плати за 2025 рік, яка припадає на період до переходу права оренди до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», становить:
27 645,23 грн ? 106 днів / 365 днів = 8 028,48 грн.
Саме ця сума підлягає стягненню з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» як заборгованість з орендної плати за 2025 рік, що виникла до моменту відчуження права оренди.
Заборгованість за період з 17 квітня 2025 року до 31 грудня 2025 року не може бути покладена на ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» лише з тієї підстави, що первісно саме це товариство було стороною договору оренди. Після переходу права оренди поточний обов'язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою виникає у нового орендаря - ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».
Суд враховує, що позивач заявив вимогу про стягнення всієї суми заборгованості саме з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Вимога про стягнення орендної плати за період після 17 квітня 2025 року з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» у межах цієї справи не заявлена. Водночас суд не може вийти за межі позовних вимог і стягнути відповідну суму з іншого відповідача, якщо така вимога до нього не пред'явлена.
Підстав вважати, що заборгованість з орендної плати, яка виникла після 17 квітня 2025 року, підлягає стягненню саме з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», суд не встановив. Матеріали справи не містять доказів того, що після вказаної дати ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» залишалося орендарем спірної земельної ділянки або продовжувало користуватися відповідним речовим правом.
Сам по собі довід представника позивача про фіктивність або недобросовісність укладення договору № 1704/25-23 про відчуження права оренди не є достатньою підставою для покладення на ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» обов'язку зі сплати орендної плати за період після переходу права оренди до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Для такого висновку недостатньо лише формально послатися на недобросовісну поведінку відповідачів або на їх пов'язаність.
У разі якщо позивач вважає, що ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не набуло права оренди спірної земельної ділянки, або що зареєстроване за ним право оренди відсутнє, позивач не позбавлений права заявити відповідний спосіб захисту, зокрема вимогу про визнання відсутнім права оренди у ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» щодо спірної земельної ділянки. Лише за умови встановлення судом відсутності такого права або інших правових підстав, які б свідчили про збереження статусу орендаря за ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» після 17 квітня 2025 року, могло б вирішуватися питання про покладення на ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» обов'язку зі сплати орендної плати за весь 2025 рік.
Однак у цій справі позивач не заявив вимоги про визнання відсутнім права оренди у ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», не просив скасувати чи припинити зареєстроване за ним право оренди як самостійний спосіб захисту, а також не навів належного правового обґрунтування, з якого суд мав би дійти висновку, що після 17 квітня 2025 року обов'язок зі сплати поточної орендної плати продовжував покладатися саме на ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».
За таких обставин вимога про стягнення з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» орендної плати за 2025 рік підлягає задоволенню частково - у сумі 8 028,48 грн, тобто за період з 01 січня 2025 року до 16 квітня 2025 року включно.
Отже, загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», складає:
27 645,23 грн за 2023 рік + 27 645,23 грн за 2024 рік + 8 028,48 грн за 2025 рік = 63 318,94 грн.
У задоволенні вимоги про стягнення з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» решти заявленої заборгованості за 2025 рік слід відмовити, оскільки така заборгованість припадає на період після переходу права оренди до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», а належних правових підстав для її стягнення саме з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» судом не встановлено.
При цьому вказана заборгованість підлягає стягненню без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов'язку податкового агента щодо обчислення, утримання та вирахування із суми орендної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які мали бути враховані при виплаті доходу орендодавцю.
Відповідно до підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки є орендар. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковий обов'язок полягає, зокрема, в обчисленні та утриманні податку податковим агентом при нарахуванні доходу, а також у перерахуванні відповідних сум до бюджету.
Разом із тим, у справі відсутні належні докази того, що відповідач при нарахуванні орендної плати виконав ці обов'язки. У зв'язку з цим суд виходить із того, що стягненню підлягає повна сума визначеної договором орендної плати без її зменшення на податкові платежі.
Питання ж про те, чи підлягає відповідна сума орендної плати оподаткуванню, а також - чи може відповідач скористатися податковою пільгою, наданою розпорядженням органу місцевого самоврядування, має бути вирішено на стадії виконання судового рішення. Саме під час фактичного виконання зобов'язання з виплати орендної плати відповідач зобов'язаний обчислити належні до утримання податки, з урахуванням можливих пільг, і утримати їх із загальної суми, що підлягає перерахуванню позивачу.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою впродовж 2022 року, суд зазначає, що вищенаведені обставини стосовно перебування спірної земельної ділянки на території, яка відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України28 лютого 2025 року № 376 була тимчасово окупованою в період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року, свідчать про те, що орендар ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не міг користуватися нею впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.
Такі обставини свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень частини шостої статті 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
На цій підставі вказані вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають.
Разом з цим, суд зазначає, що відсутність вини орендаря щодо невиплати орендної плати за 2022 рік, тобто неумисне допущення ним порушення відповідних умов договору, хоча враховане при розгляді даної справи, проте не впливає на наявність підстав для задоволення вимоги про розірвання договору оренди, адже в даному випадку невиплата орендної плати в повному обсязі за 2023 рік, 2024 рік та 2025 рік утворює систематичність порушення строків сплати орендної плати, аналіз щодо чого судом був наведений.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки відповідач систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати за 2023, 2024 та 2025 роки, що є істотним порушенням договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, що несплата за вказаний період була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов'язань. Крім того, заборгованість за період з 2023 року по 16 квітня 2025 року підлягає стягненню без врахування податків та зборів, оскільки відповідач не надав доказів виконання обов'язку податкового агента щодо їх утримання та перерахування. В іншій частині позовних вимог слід відмовити відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України та з огляду на перехід з 17 квітня 2025 року права оренди спірної земельної ділянки до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», відсутність підстав для покладення на ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» обов'язку зі сплати орендної плати за період після переходу права оренди, а також з урахуванням меж заявлених позовних вимог, визначених статтею 13 ЦПК України.
Доводи представника відповідача про те, що позовні вимоги пред'явлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» як до неналежного відповідача, суд вважає необґрунтованими.
Предметом розгляду у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, заявлені у зв'язку з невиконанням умов відповідного договору оренди. При цьому підстави для розірвання договору оренди суд перевіряє шляхом з'ясування фактичних обставин виконання орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати, зокрема за період, на який посилається позивач як на період прострочення.
Із матеріалів справи дійсно вбачається укладення договору відчуження (відступлення) права оренди від 17 квітня 2025 року, за яким відбулося оформлення переходу права оренди до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс». Водночас зі змісту договору відчуження не вбачається безумовного та однозначного врегулювання питання щодо належного боржника за зобов'язанням зі сплати орендної плати, нарахованої та/або простроченої за час користування земельною ділянкою до такого переходу, а також розмежування відповідальності сторін за невиконання умов договору оренди, на які посилається позивач як на підставу розірвання.
За таких обставин сам факт переходу права оренди не свідчить про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» процесуальної та матеріально-правової участі у спірних правовідносинах, оскільки саме невиконання цим товариством зобов'язань за договором оренди (невиплата орендної плати у визначені договором строки) є предметом дослідження суду як підстава для заявлених вимог.
Крім того, з огляду на характер заявлених позовних вимог (розірвання договору оренди та стягнення заборгованості), а також на наявність договору відчуження, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини стосуються як первісного орендаря, так і особи, до якої оформлено перехід права оренди, у зв'язку з чим участь у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не може розцінюватися як звернення з позовом до неналежного відповідача.
Також, суд враховує, що важливість вирішення питання щодо належного відповідача зумовлене тим, чи пов'язане залучення відповідної особи як відповідача з можливістю юридично обґрунтовано з'ясувати, чи мало місце порушення прав позивача внаслідок дій або бездіяльності конкретного суб'єкта цивільних правовідносин. Неналежний відповідач - це особа, яка не перебуває у спірних матеріально-правових відносинах із позивачем у межах заявлених вимог, а отже не може надати релевантних пояснень щодо предмета спору, не несе відповідальності за спірні обставини та не пов'язана з ними.
У даному випадку вимоги ґрунтуються на невиконанні обов'язку зі сплати орендної плати за період, коли Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було стороною договору оренди та фактичним орендарем, що підтверджує безпосередній зв'язок цього товариства зі спірними правовідносинами і виключає висновок про його неналежність як відповідача.
Окремо суд звертає увагу, що неврегульованість питання щодо наявної заборгованості та розмежування обов'язків із її сплати у зв'язку з переходом права оренди потенційно може зумовити у майбутньому виникнення взаємних вимог та/або заперечень між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». За таких обставин залучення до участі у справі одночасно обох товариств як відповідачів є процесуально виправданим, оскільки забезпечує повне та всебічне з'ясування фактичних обставин і правової природи спірних зобов'язань у межах заявлених вимог, а також зменшує ризик ухвалення рішення без участі осіб, права та обов'язки яких можуть бути пов'язані зі спірною заборгованістю.
Крім того, висловлюючи заперечення, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» надав пояснення щодо фактичних обставин виконання договору оренди, проявив обізнаність із перебігом спірних правовідносин та брав активну участь у їх обговоренні, що також свідчить про наявність у цього товариства реального зв'язку з предметом спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень статті 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за дві позовні вимоги: за вимогу немайнового характеру про розірвання договору оренди землі у розмірі 1331,20 грн та за вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 1331,20 грн.
Позовна вимога немайнового характеру про розірвання договору оренди землі судом задоволена, тому сплачений за її подання судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги майнового характеру суд враховує, що позивач заявив до стягнення 110 580,92 грн заборгованості з орендної плати, однак суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» заборгованості лише за 2023 рік, 2024 рік та за період з 01 січня 2025 року до 16 квітня 2025 року включно, що становить 63 318,94 грн. Отже, майнова вимога задоволена у розмірі 57,26 % від заявленої суми.
З огляду на часткове задоволення майнової вимоги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за цю вимогу пропорційно задоволеній частині, а саме 762,25 грн, що становить 57,26 % від сплаченої суми судового збору 1331,20 грн.
Таким чином, загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь позивача, становить 2093,45 грн, з яких 1331,20 грн - судовий збір за задоволену вимогу немайнового характеру, 762,25 грн - судовий збір за майнову вимогу, задоволену частково.
Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного законодавства та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 - 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник - адвокат Ковальчук Микола Олександрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити частково.
Розірвати договір оренди землі від 30.01.2012 року №652060004001176 (з урахування додаткової угоди від 15.01.2015 року, додаткової угоди від 28.12.2017 року та додаткової угоди від 17.11.2021 року), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_2 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31016267, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:021:0023, з урахуванням Договору про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» від 17 квітня 2025 року №1704/25-23.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул.Промислова, будинок 3, ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати у розмірі 63 318,94 грн, яка складається з: орендної плати за 2023 рік у розмірі 27 645,23 грн; орендної плати за 2024 рік у розмірі 27 645,23 грн; орендної плати за період з 01 січня 2025 року до 16 квітня 2025 року включно у розмірі 8 028,48 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» заборгованості з орендної плати за 2022 рік, а також за період з 17 квітня 2025 року до 31 грудня 2025 року - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул.Промислова, будинок 3, ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на судовий збір в розмірі 2093,45 грн.
В іншій частині судові витрати, понесені позивачем у виді сплаченого судового збору в розмірі 568,95 грн, покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 24 квітня 2026 року.
Суддя: __________________ О.О. Сікора