Рішення від 23.04.2026 по справі 650/1800/25

Справа № 650/1800/25

провадження № 2/650/1366/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,

за участю секретаря - Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із вказаним позовом в якому просять: розірвати договір оренди землі № 4АА002346-04 0971600021 від 09 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) (правонаступниками ОСОБА_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (правонаступником Приватного підприємства «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС») щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 6520981500:06:006:0008, загальною площею 19,92 га, яка розташована на території Великоолександрівської територіальної громади Херсонської області; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 6520981500:06:006:0008, загальною площею 19,92 га, яка розташована на території Великоолександрівської територіальної громади Херсонської області, її власникам ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в належному агротехнічному стані на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки протягом одного дня з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (Код ЄДРПОУ: 41101589) заборгованість з орендної плати за 2022, 2023 та 2024 року в розмірі 149 085,67 грн, з яких: 74 542,84 грн на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), без урахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством; 74 542,84 грн на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), без урахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 09 лютого 2009 року між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» укладено договір оренди землі № 4АА002346-04 0971600021 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008.

Надалі між ОСОБА_3 , Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду, зокрема про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди земельної ділянки перейшло до нового орендаря. Умови договору оренди землі викладено в оновленій редакції, а сам договір оренди землі втрачено, у зв'язку з чим позивачі подали клопотання про його витребування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 21 листопада 2024 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008 зареєстровано за її дітьми - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексним номером 411172315.

Позивачі послалися на те, що як нові власники земельної ділянки вони набули права та обов'язки попереднього власника за чинним договором оренди землі. 21 лютого 2025 року вони направили відповідачу повідомлення № 1 від 20 лютого 2025 року про зміну власників земельної ділянки та зазначили необхідні відомості, у тому числі платіжні реквізити. Відповідач отримав це повідомлення 26 лютого 2025 року, однак після його отримання не звертався до позивачів з приводу виплати орендної плати та не здійснив її сплату за вказаними реквізитами.

Відповідно до умов додаткової угоди орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 19,92 га, з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008, розташовану на території с. Брускинське Великоолександрівської територіальної громади. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 695 038,08 грн.

Орендна плата за умовами додаткової угоди вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7,15 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди, у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Орендар також зобов'язаний своєчасно сплачувати всі належні за договором орендні платежі.

Позивачі стверджують, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не сплатило орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки на загальну суму 149 085,67 грн, виходячи з розрахунку: 695 038,08 грн х 7,15 % х 3 роки. Відповідні кошти мають бути сплачені позивачам у рівних частинах, а саме по 74 542,84 грн кожному.

Невиплату орендної плати за три роки поспіль позивачі вважають систематичним порушенням умов договору оренди землі та істотним порушенням зобов'язання, оскільки вони позбавлені можливості отримати плату за користування належною їм земельною ділянкою. З огляду на це позивачі вважають наявними підстави для стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Також позивачі зазначили, що після припинення дії договору орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцям за актом приймання-передачі у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. У зв'язку з цим вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі.

У заяві, поданій 23 червня 2025 року, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову як у частині стягнення заборгованості з орендної плати, так і в частині розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування заперечень зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008, площею 19,92 га, на підставі договору оренди землі від 09 лютого 2009 року та додаткової угоди.

Представник відповідача послався на те, що Великоолександрівська селищна територіальна громада, до якої належить місце розташування земельної ділянки, перебувала у тимчасовій окупації з 10 березня 2022 року до 09 листопада 2022 року. Унаслідок збройної агресії рф та тимчасової окупації товариство було позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням.

На підтвердження цих обставин представник відповідача послався на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, зареєстрованого за ч. 1 ст. 438 КК України. У цьому провадженні йдеться про протиправне заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на території бази у с. Новорайськ Бериславського району Херсонської області, зокрема автомобілем КАМАЗ, дронами та іншим майном.

Крім того, відповідач зазначив, що територія, на якій розташована земельна ділянка, є забрудненою вибухонебезпечними предметами або має ризик такого забруднення, а тому потребує розмінування. Відсутність розмінування, на думку відповідача, унеможливлює безпечне ведення сільськогосподарської діяльності та створює загрозу життю і здоров'ю працівників.

Представник відповідача також послався на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, відповідно до якого земельна ділянка є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами, а безпека проведення польових робіт на відповідній території не може бути гарантована через щоденні обстріли з боку рф.

Відповідач вважає, що тимчасова окупація, бойові дії, знищення та викрадення майна підприємства, потенційне замінування земельної ділянки і загроза життю працівників є обставинами, за які орендар не відповідає. Такі обставини, на його думку, об'єктивно унеможливили використання земельної ділянки та виконання зобов'язань за договором оренди.

Посилаючись на ст. 617 ЦК України, ч. 6 ст. 762 ЦК України та ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідач стверджує, що орендар звільняється від плати за користування майном за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає. У зв'язку з цим відсутність сплати орендної плати у спірний період не може розцінюватися як систематична несплата орендної плати та підстава для розірвання договору оренди землі.

Також представник відповідача послався на положення податкового законодавства щодо особливостей справляння плати за землю в період дії воєнного стану на територіях, де ведуться бойові дії або які перебували в тимчасовій окупації. На думку відповідача, ці положення додатково підтверджують неможливість використання земельної ділянки та відсутність підстав для нарахування орендної плати.

Відповідач не заперечує наявність договірних зобов'язань, однак вважає, що їх виконання було неможливим у період тимчасової окупації, ліквідації її наслідків та до моменту повного розмінування земельної ділянки. З огляду на це представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а також у стягненні судового збору та витрат на правничу допомогу.

У відповіді на відзив позивачі заперечили проти доводів представника відповідача та зазначили, що наведені у відзиві обставини не спростовують заявлених позовних вимог.

Заперечуючи проти посилань відповідача на форс-мажорні обставини та тимчасову окупацію, позивачі зазначили, що окупація Великоолександрівської селищної територіальної громади тривала з 10 березня 2022 року до 09 листопада 2022 року, тоді як орендна плата не сплачувалася за 2022, 2023 та 2024 роки. Сам факт окупації, на їх думку, не є безумовною підставою для звільнення орендаря від сплати орендної плати.

Позивачі вважають, що відповідач не довів неможливість використання саме спірної земельної ділянки протягом усього періоду несплати орендної плати. Відповідач не надав сертифіката Торгово-промислової палати України, акта обстеження земельної ділянки, доказів її фактичного забруднення вибухонебезпечними предметами або доказів повідомлення орендодавців про обставини, які перешкоджали користуванню земельною ділянкою.

Щодо доводів про знищення та викрадення майна позивачі зазначили, що майно, про яке йдеться у кримінальному провадженні, не є предметом договору оренди. Договір стосується земельної ділянки, а не господарської бази у с. Новорайськ, тому посилання відповідача на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інші судові рішення не підтверджує неможливість обробітку саме цієї земельної ділянки.

Заперечуючи проти застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України, позивачі зазначили, що звільнення від орендної плати можливе лише за умови доведення об'єктивної неможливості користування майном з причин, за які орендар не відповідає. Такий обов'язок доказування покладається саме на орендаря. На думку позивачів, відповідач не довів, що був повністю позбавлений можливості використовувати земельну ділянку протягом 2022-2024 років.

Позивачі також вказали, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року має загальний інформаційний характер і не підтверджує наявність форс-мажорних обставин саме за спірним договором оренди. Відповідач мав довести причинно-наслідковий зв'язок між воєнними діями, окупацією чи іншими обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов'язання зі сплати орендної плати.

Окремо позивачі заперечили проти посилання відповідача на розпорядження органів місцевого самоврядування та зазначили, що такі документи стосуються податкових пільг і не підтверджують непридатність земельної ділянки до використання чи її фактичне забруднення вибухонебезпечними предметами.

Позивачі вважають, що відповідач систематично не сплачував орендну плату, не довів наявності обставин, які звільняють його від такого обов'язку, та не вжив заходів для належного виконання договору. З огляду на це позивачі просили залишити відзив без розгляду, а у разі його прийняття до розгляду - задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ухвали суду від 29 квітня 2025 року суд витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» копію договору оренди землі № 4АА002346-04 0971600021 від 09 лютого 2009 року, укладеного щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008, разом з усіма додатками та додатковими угодами до нього.

У заяві, поданій представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», зазначено, що на виконання ухвали суду від 29 квітня 2025 року про витребування доказів надати копію договору оренди землі № 4АА002346-04 0971600021 від 09 лютого 2009 року разом з усіма додатками та додатковими угодами до нього не є можливим.

05 лютого 2025 року встановлено факт втрати договорів оренди землі та додаткових угод до них щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6520981500:06:006:0008 та 6520981500:06:006:0007. Таку втрату представник відповідача обґрунтовує тим, що внаслідок збройної агресії рф та тимчасової окупації території, на якій знаходилось майно Товариства, архів документів був зруйнований невстановленими особами у військовій формі.

На підтвердження зазначених обставин до заяви додано акт про встановлення факту втрати документів від 05 лютого 2025 року.

Представник відповідача 12 листопада 2025 року подав заяву про надання додаткових пояснень у справі, в якій зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2024 року № 740 запроваджено реєстр територій, забруднених або ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, а також відповідну геоінформаційну систему, якій відповідає інтерактивна карта ДСНС.

Відповідно до даних інтерактивної карти ДСНС територія Великоолександрівської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області, до складу якої входить село Брускинське, належить до територій, де виявлені або ймовірно наявні вибухонебезпечні предмети.

Аналогічний висновок міститься у постановах Миколаївського апеляційного суду від 14 та 15 жовтня 2025 року у справах № 485/688/25 та № 485/582/25. Оскільки ці відомості отримані з публічного джерела, представник відповідача вважає їх загальновідомими та такими, що не потребують доказування.

Крім того, відстань між Великоолександрівською селищною територіальною громадою Бериславського району Херсонської області та Горностаївською сільською радою Каховського району Херсонської області, яка перебуває в окупації рф, становить близько 20 км.

З огляду на забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, можливість її замінування, щоденні атаки FPV-дронів і ракет, які створюють реальну загрозу життю працівників підприємства, проведення посівної кампанії, збору врожаю та ведення господарської діяльності на спірній земельній ділянці є неможливим.

У зв'язку з цим представник відповідача вважає, що у орендаря відсутній обов'язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.

На судове засідання позивачі не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

На судове засідання представник відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в підсистемі «Електронний суд». Про причини неявки суд не повідомив. У своїх заявах та поясненнях не висловив свою позицію щодо його участі в судовому засіданні.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи, що сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з'явилися до суду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у матеріалах справи доказами та письмовими поясненнями сторін.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені учасниками доводи суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008, загальною площею 19,92 га, розташована на території с. Брускинське Великоолександрівської територіальної громади Херсонської області.

Первісним власником зазначеної земельної ділянки була ОСОБА_3

09 лютого 2009 року між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 32300976, було укладено договір оренди землі № 4АА002346-04 0971600021 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008.

У подальшому між ОСОБА_3 , Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, зокрема про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди земельної ділянки перейшло до нового орендаря.

Зі змісту додаткової угоди вбачається, що умови договору оренди землі в подальшому було викладено в оновленій редакції, а Приватне підприємство «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» визначено як Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ».

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 додаткової угоди орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 19,92 га, з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008, що розташована на території с. Брускинське Великоолександрівської територіальної громади Херсонської області.

Згідно з пунктом 2.4 додаткової угоди нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки на дату укладення договору становить 695 038,08 грн. Пунктом 4.1 додаткової угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7,15 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди. Відповідно до пункту 4.5 додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Пунктом 9.4 додаткової угоди передбачено обов'язок орендаря вчасно сплачувати всі належні за договором орендні платежі. Згідно з пунктом 12.3 додаткової угоди дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. Пунктом 7.1 додаткової угоди передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає за актом повернення орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008 у порядку спадкування набули її діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

21 листопада 2024 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема інформаційною довідкою з індексним номером 411172315, а також поданими документами щодо спадкування.

На підтвердження набуття права власності позивачами також подано копію свідоцтва про право на спадщину за законом № 2177, витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 79237710 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексним номером 404859952.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельної ділянки з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008.

21 лютого 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направили Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» повідомлення № 1 від 20 лютого 2025 року щодо зміни власників земельної ділянки з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008.

У зазначеному повідомленні нові власники земельної ділянки повідомили орендаря про перехід до них права власності на земельну ділянку та зазначили реквізити для сплати орендної плати.

26 лютого 2025 року відповідач отримав повідомлення № 1 від 20 лютого 2025 року, що підтверджується наданими доказами направлення та отримання поштового відправлення № 7410003288705.

Після отримання повідомлення про зміну власників земельної ділянки відповідач не звертався до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з питання виплати орендної плати та не здійснив сплату орендної плати за реквізитами, зазначеними у повідомленні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008 за 2022, 2023 та 2024 роки.

Розмір річної орендної плати відповідно до умов додаткової угоди становить 7,15 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто від 695 038,08 грн.

За проведеним розрахунком розмір орендної плати за один рік становить 49 695,22 грн, а за три роки - 149 085,67 грн.

Таким чином, загальний розмір заявленої заборгованості з орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки становить 149 085,67 грн.

Заявлена до стягнення сума заборгованості розподілена позивачами у рівних частинах, а саме по 74 542,84 грн на користь ОСОБА_1 та 74 542,84 грн на користь ОСОБА_2 .

Разом з цим суд, звернувшись до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з метою перевірки відомостей щодо зареєстрованих речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008, встановив, що на час розгляду справи право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано не за відповідачем, а за іншою юридичною особою.

Так, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008 зареєстроване право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право 27024620. У відомостях про суб'єктів іншого речового права орендарем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс», код ЄДРПОУ 33251307.

При цьому у відомостях про документи-підстави іншого речового права зазначено договір купівлі-продажу від 17 квітня 2025 року № 1704/25-02, видавник - сторони договору.

Отже, з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008, загальною площею 19,92 га, було відчужене на підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 2025 року № 1704/25-02, а зареєстрованим орендарем цієї земельної ділянки на час розгляду справи є Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс», код ЄДРПОУ 33251307, а не відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, встановлено факт реєстрації двох епізодів можливих кримінальних правопорушень, кваліфікованих за частиною першою статті 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни.

Перший епізод зареєстровано на підставі самостійного виявлення прокурором відповідної інформації. У ньому зазначено, що 09 квітня 2022 року приблизно об 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ «ЮТС-Агропродукт», яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки - зокрема автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_3 - на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Вказані дії здійснені в умовах воєнного стану, оголошеного президентом російської федерації ОСОБА_4 , що становить порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції.

Другий епізод внесено до ЄРДР 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ «ЮТС-Агропродукт». Згідно з викладеними в ній обставинами, у зв'язку з тимчасовою окупацією збройними силами російської федерації території Херсонської області, зокрема Бериславського району, 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. Крім того, 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE). Унаслідок цих дій підприємство також втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області.

Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 21 листопада 2023 року № 1431, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» встановлено податкову пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю за 2022 і 2023 роки щодо частини земельних ділянок, які перебувають у його користуванні на території Великоолександрівської селищної територіальної громади. Пільга надана у розмірі 100% у зв'язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами.

Підставою для надання пільги стали: дані дистанційного зондування Землі, надані Державним космічним агентством України; положення Податкового кодексу України та Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ; Укази Президента України щодо введення воєнного стану та створення військових адміністрацій; фактичне розташування земельних ділянок у зоні підвищеної вибухонебезпечності внаслідок воєнних дій.

Розпорядженням, зокрема, передбачено: визнання земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», непридатними до використання у зв'язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами; встановлення 100% податкової пільги зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю за 2022 та 2023 роки щодо таких ділянок (відповідно до додатків 1 і 2); відмову у наданні податкової пільги щодо окремих земельних ділянок за 2023 рік (відповідно до додатку 3) у зв'язку з виявленням фактів здійснення господарської діяльності; скасування пільги в разі припинення обставин, що були підставою для її встановлення, зокрема: відновлення використання земельної ділянки, передача її операторам протимінної діяльності або визнання придатною до використання.

Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 27 лютого 2024 року № 328, до раніше виданого розпорядження від 07 лютого 2024 року № 203 «Про встановлення сплати податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю, що перебуває в користуванні ТОВ «ЮТС-Агропродукт»», внесено зміни.

Цим розпорядженням передбачено викладення у новій редакції додатків 1 і 2, які містять: оновлений перелік земельних ділянок, щодо яких надано пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю за 2024 рік (додаток 1); перелік земельних ділянок, щодо яких відмовлено у наданні пільги за 2024 рік (додаток 2).

Підставою для прийняття рішення є норми Податкового кодексу України, Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ, Укази Президента України щодо введення воєнного стану, а також дані щодо стану земельних ділянок у зв'язку з воєнними діями.

Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області №2444 від 06 грудня 2024 року, ухваленого в селищі Велика Олександрівка, встановлено податкові пільги з місцевих податків та/або зборів за землю, що перебуває на умовах оренди у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (код ЄДРПОУ 41101589) на території Великоолександрівської селищної територіальної громади.

Розпорядження прийнято на підставі заяви ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та матеріалів дистанційного зондування Землі, наданих Державним космічним агентством України і військовою частиною НОМЕР_4 , які підтверджують наявність потенційної загрози забруднення земель вибухонебезпечними предметами на території користування підприємства.

У документі зазначено, що, відповідно до Податкового кодексу України, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», а також на підставі Указів Президента України про утворення військових адміністрацій і постанов Верховної Ради України щодо правового режиму воєнного стану, орган місцевого самоврядування має право встановлювати податкові пільги в умовах надзвичайних обставин, спричинених збройною агресією рф.

Розпорядженням визначено, що: земельні ділянки, які перебувають у користуванні ТОВ «ЮТС-Агропродукт», визнано непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами на території Великоолександрівської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області; встановлено податкову пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю, яку використовує ТОВ «ЮТС-Агропродукт», у розмірі 100% за 2024 рік, у зв'язку з потенційною небезпекою мінного забруднення земельних ділянок, що унеможливлює їх використання за цільовим призначенням; передбачено, що у разі виявлення факту здійснення господарської діяльності на таких ділянках або проведення робіт із їх очищення, податкова пільга підлягає скасуванню.

Крім того, визначено, що пільга діє до моменту офіційного підтвердження придатності земель для використання, зокрема після завершення робіт із розмінування або з дати ухвалення відповідного рішення про відновлення їх експлуатації.

Також визнано такими, що втратили чинність, попередні розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації, а саме: №203 від 7 лютого 2024 року; №328 від 27 лютого 2024 року; №1876 від 25 вересня 2024 року, які також стосувалися встановлення податкових пільг для ТОВ «ЮТС-Агропродукт».

Відповідно до розпорядження Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 27 лютого 2025 року № 361 «Про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589) на території Великоолександрівської селищної територіальної громади» земельні ділянки комунальної та приватної власності, які перебувають у користуванні цього товариства на умовах оренди, визнані непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за І півріччя 2025 року; товариству надано податкову пільгу зі сплати земельного податку за землі приватної власності та орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у розмірі 100 відсотків суми податкового зобов'язання згідно з додатком 1; у подальшому у наданні пільги відмовлено у зв'язку із встановленням факту господарської діяльності та обстеженням земельних ділянок операторами протимінної діяльності; визначено підстави припинення податкової пільги, зокрема сплив строку, дату скасування рішення, дату початку обстеження або визнання земельної ділянки придатною для використання.

Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.

При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв'язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.

У зв'язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.

Земельним кодексом України, а саме статтею 96, передбачено обов'язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату. Вказана норма кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка надає орендодавцю право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

На підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі», договір оренди може бути достроково розірваний у разі невиконання орендарем своїх зобов'язань, визначених статтями 24, 25 цього закону та умовами договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення його умов однією зі сторін. Істотним вважається таке порушення, яке призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 10 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, провадження № 12-80гс23, зробила наступний висновок щодо застосування норм права: «Застосовуючи в контексті спірних правовідносин статті 13, 17, 15 та 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а також статті 3, 6, 627, 638, 640 ЦК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір оренди землі є консенсуальним.

Слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов'язки зобов'язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов'язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання Договору).

Абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340- IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення.

Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не змінюють визначеного в Законі № 161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі».

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов'язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.

Земельним кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов'язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма Земельного кодексу України кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в укладеному Договорі оренди землі, а саме в п 29- «Орендодавець має право вимагати від орендаря в повному обсязі внесення орендної плати» та п.32 - «Орендар зобов'язаний розраховуватися з Орендодавцем по орендній платі».

На підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Аналогічна умова зазначена у пункті 12.3 Договору оренди землі (у редакції від 26.12.2023 року).

У зв'язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2022, 2023 та 2024 роках, є невиконанням обов'язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання Договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України «Про оренду землі» до інших законодавчих актів, що регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки відносяться положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов'язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є підставою для розірвання договору.

Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов'язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України, Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв'язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені Договору оренди землі.

Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Отже договір оренди землі можливо розірвати лише у разі систематичного порушення строків сплати орендної плати, разове порушення умов договору не є підставою для його розірвання. Несплата орендної плати, а також невиконання обов'язку щодо нарахування та сплати щорічних інфляційних витрат відповідачем є підставою для розірвання Договору оренди землі. Із зазначеного питання є відповідна позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 12 грудня 2012 року справа № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року № 6-1449цс17 і яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна враховуватись судами при прийнятті рішення.

Сам факт систематичного порушення Договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18, провадження №61-39488ск18.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Незалежно від того, несплата орендної плати була в повному обсязі або в частині.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди». Такого висновку дійшла об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18. Схожі висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 17 червня 2021 року, справа № 485/784/20, провадження № 61-3760св21, та від 10 вересня 2021 року, справа № 650/628/19-ц, провадження № 61-21777св19.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на вищевказані обставини, згідно з Договором оренди землі, Відповідач зобов'язаний був нарахувати орендодавцям орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки.

Відповідно до договору оренди землі, з урахуванням умов Додаткової угоди, орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008 становить 7,15 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 695 038,08 грн, що дорівнює 49 695,22 грн на рік. Загальна сума заборгованості за 2022, 2023 та 2024 роки становить 149 085,67 грн.

Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема - платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов'язання за договорами. Водночас, позивачі послідовно й обґрунтовано заперечують факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022-2024 роки, посилаючись на конкретні умови договору, розрахунок заборгованості.

Крім того, у відзиві представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не заперечує той факт, що орендна плата за договором оренди землі за 2022-2024 роки позивачам не сплачувалась, однак посилається при цьому на обставини непереборної сили (форс-мажор), зокрема: окупацію території, на якій розташована спірна земельна ділянка, неможливість її використання через потенційну загрозу мінування, втрату доступу до майна підприємства, які, на думку відповідача, звільняють його від обов'язку сплачувати орендну плату за вказані періоди.

Суд не погоджується з наведеними у відзиві доводами представника відповідача в частині причин невиконання договірних зобов'язань щодо виплати орендної плати за 2023 рік та 2024 рік, зважаючи на встановлені у справі обставини, умови укладеного договору оренди землі, положення чинного законодавства, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відповідний період.

За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц).

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.

Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».

З початку 2014 року мала місце збройна агресія російської федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії російської федерації проти України», «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором», «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо ( постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1.

Так, в цьому листі, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») посилається на причину невиконання зобов'язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов'язань.

З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Суд вважає, що той факт, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та в 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов'язків за договорами оренди.

Крім того, з боку представників ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивачів доведені не були.

Відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 територія Великоолександрівської селищної територіальної громади, до якої належить Брускінська сільська рада, на якій розташована, зокрема спірна земельна ділянка, була тимчасово окупованою в період з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року.

Тобто протягом 2023 року та 2024 року відповідна територія не передбачала перешкод, пов'язаних із збройним конфліктом або тимчасовою окупацією. Після деокупації території в листопаді 2022 року, жодних обмежень, що могли б перешкоджати використанню земель для господарської діяльності, не існувало.

Обставини, пов'язані із потенційним замінуванням, про які зазначає представник відповідача, не можуть свідчити про існування для нього об'єктивних перешкод у використанні даної земельної ділянки. Процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, вже передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Орендар, як сторона, яка володіє правом користування земельною ділянкою, має вирішити питання щодо розмінування та привести земельну ділянку в стан, придатний для сільськогосподарської діяльності.

Крім того, якщо орендар зіткнувся з об'єктивними перешкодами, він мав звернутися до орендодавця, повідомити про ці обставини та обговорити можливі заходи для вирішення проблеми. Однак, суду не надано доказів того, що орендар ініціював відповідні процедури, звертався до компетентних органів чи подав конкретні заяви щодо обстеження і розмінування земель. Він не виявив належної активності, і саме тому земельні ділянки не були оброблені, а зобов'язання за договорами оренди не виконувались.

Загальновідомі факти свідчать, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд не може констатувати, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об'єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Крім того, в даному випадку суд враховує, що земля є спеціальним предметом, який за своїми природними властивостями вимагає постійної опіки та догляду. Договірні відносини, що виникають між орендодавцем і орендарем, передбачають певні права та обов'язки, які повинні виконуватись належним чином. Весь масив обов'язків щодо подальшого використання земельної ділянки в першу чергу покладається на орендаря, який має право користування цією земельною ділянкою. Оскільки власник земельної ділянки, передаючи її в оренду, не має права користуватися нею, ініціатива щодо використання та догляду за земельною ділянкою повинна виходити від орендаря.

Однак, в даному випадку орендар обрав пасивну позицію і не вжив належних заходів для активного використання землі, зокрема не організував обстеження та розмінування ділянки, не звернувся до орендодавця з відповідними запитами або пропозиціями щодо вирішення проблеми. Тому орендар не виконав свої зобов'язання за договорами оренди та не забезпечив належне використання земельної ділянки, не маючи для цього об'єктивних перешкод.

В цьому контексті суд також враховує загальні приписи щодо істотності порушень умов договору, що містяться в Цивільному кодексі України. Згідно з положеннями статті 651 ЦК України, договір може бути розірваний за рішенням суду, якщо одна зі сторін істотно порушила умови договору, і таке порушення призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотним порушенням є таке, що суттєво порушує баланс прав і обов'язків сторін, викликаючи серйозні наслідки для виконання договору, що в свою чергу ставить під загрозу подальше виконання його умов. Враховуючи це, суд має ретельно оцінити всі обставини справи, наслідки порушення та ступінь довіри до контрагента, перш ніж приймати рішення щодо розірвання договору оренди землі.

Що стосується покликання представника відповідача на здійснення досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, суд зазначає, що з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року вбачається, що розслідування здійснюється за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 438 КК України - порушення законів і звичаїв війни. Зокрема, слідством встановлено два епізоди: перший - стосувався незаконного вивезення невстановленими особами у військовій формі з території бази ТОВ «ЮТС-Агропродукт» у селі Новорайськ трьох одиниць сільськогосподарської техніки (включаючи автомобіль КАМАЗ) 09 квітня 2022 року; другий - стосувався захоплення 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE) 23 квітня 2022 року, що перебували на території підприємства, а також втрати підприємством можливості доступу до власного майна внаслідок окупації території.

Разом із тим, вказане кримінальне провадження стосується саме фактів воєнних злочинів та пошкодження (або викрадення) майна підприємства, а не придатності або непридатності до використання впродовж 2023 та 2024 років конкретної орендованої земельної ділянки. Жодних доказів того, що за результатами досудового розслідування або у межах проведених слідчих дій спірна земельна ділянка була визнана такою, що не може використовуватись за цільовим призначенням, матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена земельна ділянка оголошена небезпечною для сільськогосподарського використання або на неї накладено санітарні, техногенні чи екологічні обмеження.

Відтак, сам факт наявності відкритого досудового розслідування не може вважатися належним доказом, який би звільняв відповідача від виконання зобов'язань зі сплати орендної плати або слугував підставою для невиконання договору за вказані два роки.

Що стосується посилання представника відповідача на розпорядження органів місцевого самоврядування щодо надання пільг з місцевих податків і зборів, зокрема й орендної плати за землю, суд зазначає таке.

Відповідно до змісту вказаних розпоряджень, пільги зі сплати орендної плати стосуються земель комунальної власності, наданих в оренду, тобто відносин, у яких орендодавцем виступає територіальна громада. Натомість спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, перебуває у приватній власності позивачів, що підтверджується належними правовстановлюючими документами, і не належить до земель комунальної форми власності. Відтак, положення вказаних розпоряджень щодо звільнення від орендної плати на ці відносини не поширюються.

Щодо вказівки у розпорядженнях на те, що окремі земельні ділянки не є об'єктом оподаткування у зв'язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, суд зазначає, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідачем не надано жодного акту технічного обстеження, сертифіката чи іншого документа, що підтверджував би реальний техногенний стан ґрунту або визнання спірної земельної ділянки непридатною до використання за 2023 та 2024 роки.

Таким чином, наведені розпорядження не звільняють ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» від обов'язку сплати орендної плати саме за спірну земельну ділянку, яка є приватною власністю і не віднесена до земель комунальної форми власності за вказаний період, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов'язання за договорами оренди.

Крім того, сприяння суб'єкту господарювання шляхом надання пільг з оподаткування (у тому числі звільнення від сплати земельного податку або мінімального податкового зобов'язання), як це передбачено відповідними розпорядженнями органів місцевого самоврядування, жодним чином не впливає на зміст та виконання договірних зобов'язань між орендодавцем і орендарем.

Оподаткування та договірні відносини регулюються різними правовими інститутами. Норми податкового законодавства, які визначають порядок нарахування і сплати податку за землю, не мають впливу на зобов'язання сторін, що виникли з договору оренди землі приватної власності. Звільнення від земельного податку - це публічно-правовий захід, спрямований на зменшення податкового навантаження, а не на звільнення від обов'язку сплачувати орендну плату, яка є елементом приватно-правового зобов'язання, погодженого сторонами в договорі.

Таким чином, навіть за умов надання податкових пільг, договір залишається чинним, а орендар зобов'язаний виконувати всі його істотні умови, зокрема щодо сплати орендної плати, визначеної в розмірі, строках і порядку, погоджених сторонами.

Що стосується покликань представника відповідача на дані, які містяться в інтерактивній мапі територій, потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами, суд, відповідно до частини сьомої статті 85 ЦПК України, здійснив огляд зазначеного веб-ресурсу.

Встановлено, що за веб-адресою https://mine.dsns.gov.ua/ розміщено інтерактивну мапу територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Вказана мапа дозволяє здійснювати огляд інформації у реальному часі та відображає актуальні на момент огляду дані щодо ймовірних небезпечних ділянок.

Разом з тим, зазначена мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, зокрема на період, який є предметом судового розгляду, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.

Матеріали справи не містять актів виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів, актів обстеження спірної земельної ділянки, документів про виявлення на ній вибухонебезпечних предметів, доказів проведення її розмінування або документів компетентних органів, які б підтверджували належність земельної ділянки з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008 до конкретного масиву, щодо якого такі роботи проводилися.

Отже, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладено між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, наявні підстави для стягнення заборгованості з орендної плати за відповідний період, у зв'язку з чим позов у цій частині слід задовольнити.

Оскільки орендар був зобов'язаний нарахувати орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008 у розмірі 49 695,22 грн за 2023 рік та у розмірі 49 695,22 грн за 2024 рік, а судом установлено факт порушення орендарем обов'язку щодо виплати орендної плати за зазначені роки, суд констатує, що перед орендодавцями виникла заборгованість з орендної плати, нарахована за відповідний період, у сумі 99 390,44 грн, яка складається із сум орендних платежів за 2023 та 2024 роки, яка і підлягає стягненню.

Що стосується посилань позивачів щодо виникнення заборгованості з орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою впродовж 2022 року, суд зазначає, що вищенаведені обставини стосовно перебування спірної земельної ділянки на території, яка відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України28 лютого 2025 року № 376 була тимчасово окупованою в період з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року, свідчать про те, що орендар ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не міг користуватися нею впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.

Такі обставини свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень частини шостої статті 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

На цій підставі доводи позивачів у цій частині суд визнає необґрунтованими.

Що стосується позовної вимоги про розірвання договору оренди землі № 4АА002346-04 0971600021 від 09 лютого 2009 року, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на час розгляду справи право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008 зареєстровано не за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а за Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс», код ЄДРПОУ 33251307. Підставою державної реєстрації такого речового права зазначено договір купівлі-продажу від 17 квітня 2025 року № 1704/25-02.

Отже, на час ухвалення рішення зареєстрованим орендарем спірної земельної ділянки є інша юридична особа, яка не залучена до участі у справі як відповідач. Вирішення судом питання про розірвання договору оренди землі без участі особи, за якою зареєстроване право оренди цієї земельної ділянки, фактично означало б вирішення питання про припинення її речового права та договірного становища без надання такій особі процесуальної можливості подати заперечення, докази, пояснення та реалізувати інші права сторони у справі.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Частиною першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у справі співвідповідача. Частина друга цієї статті передбачає, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд у відповідні процесуальні строки за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем. Після спливу цих строків залучення співвідповідача або заміна неналежного відповідача допускається лише у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Таким чином, визначення кола відповідачів за заявленими позовними вимогами належить до процесуальних прав та обов'язків позивачів. Саме позивачі, звертаючись до суду з вимогою про розірвання договору оренди землі, мали перевірити актуальний стан зареєстрованих речових прав щодо спірної земельної ділянки та визначити належне коло осіб, до яких має бути звернена така вимога.

Матеріали справи не містять клопотання позивачів про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» до участі у справі як співвідповідача. Позивачі також не доводили, що не знали і не могли знати про відчуження права оренди та реєстрацію такого права за іншою юридичною особою.

При цьому суд не може з власної ініціативи змінювати визначене позивачами коло відповідачів. Така процесуальна дія суперечила б принципам диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, а також виходила б за межі заявленого позову.

Суд також враховує, що у спорах про розірвання договору оренди землі особа, за якою на час розгляду справи зареєстроване право оренди, не може розглядатися лише як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Рішення про розірвання договору оренди безпосередньо впливає на існування її речового права та договірного становища, а тому участь такої особи у справі має бути забезпечена саме у статусі відповідача або співвідповідача.

За таких обставин, попри встановлення судом факту систематичного невиконання обов'язку зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що за загальним правилом може бути підставою для розірвання договору оренди землі, заявлена вимога про розірвання договору не може бути задоволена у цій справі через неналежний склад відповідачів.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі не підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку позивачам за актом приймання-передачі. Крім того, з огляду на встановлену судом реєстрацію права оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс», покладення обов'язку з повернення земельної ділянки на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не відповідало б фактичному та зареєстрованому стану речових прав на момент розгляду справи.

Отже, позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку задоволенню не підлягають, а позов у цій частині слід залишити без задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачами було заявлено дві вимоги немайнового характеру: про розірвання договору оренди землі та про зобов'язання повернути земельну ділянку, а також одну вимогу майнового характеру - про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 149 085,67 грн.

За кожну вимогу немайнового характеру позивачами сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, тобто загалом за дві вимоги немайнового характеру - 2422,40 грн. Оскільки у задоволенні позовних вимог немайнового характеру суд відмовив, судовий збір, сплачений за подання цих вимог, відповідно до статті 141 ЦПК України покладається на позивачів та компенсації за рахунок відповідача не підлягає.

За вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості з орендної плати позивачами сплачено судовий збір у розмірі 1490,86 грн, що становить 1 відсоток від заявленої до стягнення суми 149 085,67 грн.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення майнової вимоги та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за 2023 та 2024 роки у розмірі 99 390,44 грн. Вказана сума становить 66,67 % від заявленої майнової вимоги про стягнення 149 085,67 грн.

Отже, з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання майнової вимоги, пропорційно розміру її задоволення, а саме 993,91 грн.

Інша частина судового збору, сплаченого за подання майнової вимоги, у розмірі 496,95 грн, а також судовий збір, сплачений за подання двох вимог немайнового характеру у загальному розмірі 2422,40 грн, покладається на позивачів у зв'язку з відмовою у задоволенні цих вимог та частковим задоволенням майнової вимоги.

З урахуванням того, що позивачами заявлено вимоги в рівних частинах та заборгованість стягується на користь кожної з них у рівних частках, судовий збір у сумі 993,91 грн підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь позивачів у рівних частинах, тобто по 496,96 грн на користь кожної.

Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного законодавства та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 - 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (Код ЄДРПОУ: 41101589) заборгованість з орендної плати за 2023 та 2024 року в розмірі 99 390,44 грн, з яких:

49 695,22 грн на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), без урахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством;

49 695,22 грн на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), без урахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за 2022 рік - відмовити.

У задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі № 4АА002346-04 0971600021 від 09 лютого 2009 року, укладеного щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008, загальною площею 19,92 га, яка розташована на території Великоолександрівської територіальної громади Херсонської області, - відмовити.

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6520981500:06:006:0008, загальною площею 19,92 га, її власникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в належному агротехнічному стані на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул.Промислова, будинок 3, ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на судовий збір в розмірі 496,96 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул.Промислова, будинок 3, ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на судовий збір в розмірі 496,96 грн.

В іншій частині судові витрати, понесені позивачами у зв'язку зі сплатою судового збору, покласти на позивачів.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя: __________________ О.О. Сікора